2015-04-01
324
Робота в науково-популярному кінематографі не так сильно відрізняється від роботи в публіцистичному чи навіть художньому фільмі, як це може здаватися на перший погляд; адже частіше за все доводиться мати справу із тими самими об'єктами зйомки. Наприклад, оператор науково-популярних фільмів знімає портрети людей й інтер'єри всіляких будинків, заводські цехи й лабораторії вчених, міські й сільські пейзажі. Але якщо в художньому фільмі все це служить фоном, середовищем, у якому розгортається основна дія фільму (акторська мізансцена), то в науково-популярному фільмі це часто є головним об'єктом.
От на екрані заводський цех; на передньому плані верстат і біля нього група робітників. У художньому фільмі увага глядача безсумнівно буде зосереджено саме на цій групі, тому що у вчинках людей, у їхній розмові розкривається основний зміст епізоду. В аналогічному кадрі науково-популярного фільму мова може йти про цех у цілому, про його планування, устаткування, цей кадр може служити також монтажним переходом до плану того або іншого верстата, до пояснення технологічного процесу виробництва й т.п..
Крім звичайних натурних і павільйонних зйомок, що принципово не відрізняються від зйомок художнього фільму, у науково-популярних картинах доводиться часто використовувати спеціальні види зйомок: прискорену ("рапід"), що сповільнює й ділить рух в кадрі; цейтраферную зйомку, що прискорюється на екрані під час уповільнень процесів, наприклад зріст рослини, проростання насіння; макро- і мікрозйомку, що робить невидиме видимим. Всі ці прийоми допомагають розкрити на екрані сутність того, що відбувається у житті й природі.
У наукових і науково-популярних фільмах крім зйомок у спеціально побудованих декораціях чи павільйонах, часто доводиться знімати в заводських цехах, лікарнях, школах, лабораторіях, шахтах, поїздах і на пароплавах - словом, у місцях, не пристосованих для проведення зйомок. У цих випадках якість зображення багато в чому залежить від уміння оператора вибрати правильний ракурс для камери й найбільше виразно висвітити об'єкт. При таких зйомках часто доводиться використовувати штучне освітлення в сполученні із природним світлом, тому що тіснота приміщення, а часом і відсутність потрібної кількості потужності електроенергії обмежують можливості оператора.
У науково-популярних фільмах нерідкі випадки використання всіляких комбінованих і макетних зйомок. Якщо на художніх студіях зйомка цих кадрів здійснюється спеціальними операторами, то на студіях науково-популярних фільмів вони найчастіше проводяться основним оператором фільму. Тому не буде помилкою ствердження, що оператор науково-популярної кінематографії повинен бути більш всебічно підготовлений. Він повинен володіти майстерністю павільйонної й натурної зйомки, знати ряд спеціальних видів зйомок, демонструвати більшу винахідливість у відшукуванні виразних засобів, щоб розкривати й переносити на екран явища, іноді не видимі неозброєним оком.
У роботі над науково-популярним фільмом чимало спільного з роботою хронікерів-документалістів, тому що цілий ряд епізодів і кадрів для науково-популярної картини знімається без попередньої підготовки й організації.
У нещодавному минулому науково-популярна кінематографія була в основному "кінематографією речей" й оперувала головним чином неживими предметами. Останнім часом теми сценаріїв науково-популярних фільмів стали все частіше вирішуватися в жанрі ігрового фільму із залученням акторів. Це поклало на знімальну групу цілий ряд нових вимог і ще більше зблизило за характером їхню роботу зі зйомками художніх фільмів.
Одна з найпоширеніших тем серед глядачів, що користуються успіхом, - біологічні фільми. При зйомках цих картин від творчої группи потрібні терплячість, спостережливість і витримка. Годинами, а іноді й днями вичікує оператор прояву потрібного йому інстинкту у тварини. Але зате й результати таких зйомок надзвичайно цікаві, ефектні й підкуповують глядача незвичайністю.
Щоб проілюструвати всю багатогранність роботи в науково-популярному фільмі, розповімо про роботу оператора Московської студії науково-популярних фільмів Я. Дихтера над кольоровим популярным фільмом "Екран життя". Перед авторами фільму стояло завдання популярно й цікаво розповісти про радянське телебачення. У фільмі були показані основні принципи конструкції передавальної й приймаючої апаратур, робота телевізійних центрів і студій, подальші можливості телебачення. Фільм був побудований як телеконцерт. Операторові довелося зняти чимало концертних номерів, він побував на стадіоні й зняв найцікавіші, гострі моменти футбольного матчу, а також роботу телекамер і багато чого іншого. Йому довелося опуститися на дно Чорного моря, щоб показати широкі можливості телебачення для наукових цілей, відвідати зоопарк і відзняти видалення хворого зуба у крокодила.
Для найцікавішого показу роботи апаратної телецентру й для зйомок кадрів, пов'язаних з демонстрацією театральних і концертних уривків на екранах телевізорів у домашній і виробничій обстановці, оператор сконстрував невеликий настільний рирпроектор для комбінованих зйомок. Нелегкою була зйомка усередині звичайного автобуса, обладнаного складними передавальними телеапаратурами, призначеної для ведення телепередач із театрів і концертних залів. Можна було побудувати подібну декорацію в павільйоні й відтворити в ній цю установку, але така декорація коштувала б дорого й вірогідніше за все багато в чому постраждала б. Через тісноту в автобусі операторові ніде було розмістити освітлювальну й знімальну апаратури, тому зйомку довелося вести через одне з вікон автобуса, а в інших вікнах встановити освітлювальні прилади. Застосовуючи оптику з різними фокусними відстанями, загороджуючи невеликими щитками надлишок загального розсіяного денного світла, направляючи у вікна прожектори, оператор домігся потрібного ефекту висвітлення й виразно показав роботу телережисера й звукооператора в справжній робочій обстановці.
На цьому прикладі бачимо, з яким різноманітним матеріалом доводиться зіштовхуватися в науково-популярних фільмах. Розмаїтість прийомів забезпечує ефектноіть і незвичність майбутнього фільму.
Із побачених подій, цікавих явищ сучасного життя, із усього навколишнього в научно-популярній фільм попадає найбільш виразне, типове, те, що найбільшою мірою виражає сутність того або іншого процесу або події. Майстерний режисер і відеоінженер завжди зуміють відкинути зайве й цим як би зусередити увагу майбутнього глядача на сюжетно важливій частині дії. Але для того щоб зуміти побачити, що саме в даному матеріалі сюжетно важливе, група повинна часто як би передбачати розвиток, подальший хід тієї або іншої дії, події, епізоду. У цьому і складається специфіка, особливість нелегкого жанру, тому що знятого матеріалу завжди буває багато, особливо якщо мова йде про метод спостереження, але все це заради мети - створення якісного, цікавого й просвітницького науково-популярного кіно.
