Музичний документ історія загальна характеристика

Нотне видання виоремлюють за характером знакових засобів фіксування та передачі інформ-ції. За цією ознакою Н.В. відносяться до ідеографічним д-там, де знаками є умовні позначки, які не відображають реальних предметів або явищ. Воно слугує виконання або вивчення музичних творів. Музика фіксується в нотному записі та реалізується в процесі виконання.

До основних реквізитів нотного видання відносяться: відомості про автора та ін. учасників створення видання; заглавие (название) видання; надзаголовочные, подзаголовочные и вихідні данні; анотація на нотне видання; комплексний книготорговий індекс-шрифт; знак охороні авторського права; впускні данні.

За функциональним призначенням нотні видання поділяються на три види: наукові (для науково-дослідницької роботи. Їх виданню передує велика текстологічна робота; звіряються з автографами, попередніми виданнями для виправлення можливих неточностей. Видання містить науковий апарат: коментарі, списки, вказівниками), учбові (видання шкіл ігри на різних муз. інструментах, хрестоматій, диктантів, вправ та ін.), концертні (написані для виконання перед аудиторією. Вони не мають коментарів і не містять наукового апарату).

За характером виконання музичних творів на видання: сценічні (для виконання в театрі), інструментальні (видання для оркестру, камерних творів, для окремих інструментів), вокально-хорові (Кантати, ораторії), різних (твори різних жанрів).

За характером запису на: партитури (нотний запис багатоголосного муз. твору для оркестру, хору, камерного ансамблю), дирекціони (пристосування муз. твору для оркестру меншого складу, спрощена), клавіри (переложение партитури любого оригінального твору для співу в супроводі з фортепіано), запис голосу або інструмента соло (має форму окремо виданої партії).