Органи державної влади в Україні

Конституційно-правові засади статусу Верховної Ради України. Єдиниморганом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Парламент - це вищий загальнонаціональний представницький орган державної вла­ди, який представляє український народ і виступає від його імені. Колегіальний характер Верховної Ради України полягає насамперед у її складі (450 народних депутатів) і порядку ро­боти (рішення Верховної Ради приймаються на її пленарних засіданнях шляхом голосування), а виборчий характер - у то­му, що вона формується виключно шляхом виборів народних депутатів. Верховна Рада України є однопалатним парла­ментом.

Конституційно-правовий статус Верховної ради зумов­лений парламентсько-президентською формою правління. Це проявляється в підконтрольності й підзвітності Кабінету Міністрів парламенту України, у наявності у Президента Украї­ни права розпуску Верховної Ради України, права "вето" на закони тощо.

Найтіснішими і багатогранними є відносини Верхов­ної Ради України з Кабінетом Міністрів і Президентом. Це зумовлено їх функціями і повноваженнями, передбаченими Конституцією і законами, системою взаємних стримань і противаг та іншими обставинами.

У зв'язку з переходом України до парламентсько-президентської форми правління повноваження Верховної Ради України, закріплені у ст. 85, 92 та ін. Конституції Украї­ни, значно розширилися. Самі повноваження Верховної Ради випливають із функцій, які в сукупності відображають її со­ціально-політичну роль та місце в механізмі державної влади, реалізації функцій держави. Найбільш важливим серед них є законодавча, установча, представницька та парламентсько­го контролю.

Найважливішою і найбільш об'ємною за значенням і змістом є законодавча функція. Зміст законодавчої діяльності Верховної Ради України полягає в підготовці і прийнятті за­конів, у тому числі і внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом ХНІ Конституції України. Однією з головних функцій Верховної Ради України є установча функція, яка проявляється у формуванні або участі у формуванні органів виконавчої і судової влади, а також формуванні власних парламентських структур, призначенні і звільненні з посад осіб інших органів державної влади, спри­янні формуванню органів місцевого самоврядування. Представницька функція Верховної Ради України ре­алізується шляхом проведення періодичних вільних виборів, які спрямовані на виявлення інтересів різних соціальних груп, а тому парламент виступає як орган загальнонародного пред­ставництва. У законах, які приймаються, повинен знаходити своє вираження суспільний інтерес. Функція парламентського контролю має такі напрямки: контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України; пар­ламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та їх захист; бюджетно-фінансовий контроль; направлення запиту до Президента України; реалізація права запиту народного депутата України на сесії Верховної Ради; парламентський контроль за діяльністю органів прокуратури; здійснення контролю з окремих пи­тань безпосередньо або через тимчасові спеціальні і слідчі комісії.

Відповідно до Конституції України та регламенту Верховної Ради структура Верховної Ради України включає:

1) загальний кількісний склад (450 народних депутатів);

2) комітети Верховної Ради;

3) депутатські групи і фракції;

4) тимчасові спеціальні комісії;

5) посадові особи парламенту (Голова Верховної Ради, перший заступник і заступник Голови);

6) апарат Верховної Ради.

Термін повноважень Верховної Ради України - 5 ро­ків. Працює вона сесійно. Є повноважною за умови обрання не менш як двох третин від її конституційного складу. На пер­шу сесію збирається не пізніше ніж на тридцятий день після офіційного оголошення результатів виборів. Чергові сесії Верховної Ради України починаються першого вівторка лю­того і першого вівторка вересня кожного року. Позачергові сесії (із зазначенням порядку денного) скликаються Головою Верховної Ради на вимогу Президента України або на вимогу не менш як 150 народних депутатів України. У разі оголо­шення указу Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях Верховна Рада збирається на засідання у дводенний строк без скликання.

Президент України має право достроково (після кон­сультації з Головою Верховної Ради, його заступниками та головами депутатських фракцій) припинити повноваження Верховної Ради України, якщо протягом одного місяця у Вер­ховній Раді не було сформовано коаліції депутатських фрак­цій; протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міні­стрів України не сформовано персональний склад уряду; протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

Повноваження Верховної Ради України не можуть бу­ти достроково припинені Президентом України в останні шість місяців строку повноважень Верховної Ради України або Президента України.

Верховна Рада приймає закони і постанови. Крім цьо­го, вона може приймати й інші акти: декларації, заяви, звер­нення, які мають політико-правовий характер.

Питання, які визначаються (встановлюються) виключно законами України

Стаття 92 Конституції України містить перелік пи­тань, які визначаються і встановлюються виключно законами України, що унеможливлює їх визначення та встановлення будь-якими іншими органами, крім Верховної Ради. права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина;

- права корінних народів і національних меншин;

- правовий режим власності;

- порядок утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян, засобів масової інформації;

- територіальний устрій України;

- засади місцевого самоврядування;

- статус столиці України, спеціальний статус інших міст;

- правовий режим державного кордону;

- правовий режим воєнного і надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної ситуації;

- організація і порядок проведення виборів і референдумів;

- засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративним або дисциплінарними пра­вопорушеннями, та відповідальність за них.

Перелік питань є вичерпним.

Виключно законами України встанов­люються такі, наприклад, питання:

- державний бюджет України і бюджетна система України: система оподаткування, податки і збори;

- порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав;

- державні нагороди;

- військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання:

- державні свята;

- порядок використання І захисту державних символів.

Тільки законом України оголошується амністія.

Статус народного депутата України. Народний депутат Україн и - це пред­ставник українського народу у Верховній Раді України, пов­новаження якого передбачені Конституцією та законами України. Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голо­су і проживає в Україні протягом останніх 5 років. Не може бути обраним до Верховної Ради громадянин, який мас суди­мість за вчинення умисного злочину, а ця судимість не пога­шена і не знята у встановленому законом порядку.

Народні депутати України обираються строком на 5 років і свої повноваження здійснюють на постійній основі. Перед вступом на посаду вони складають присягу, відмова від складання якої має наслідком втрату депутатського мандату. Народні депутати не можуть мати іншого представницькою мандату. Статус депутата несумісний із будь-якою іншою діяльністю за суміс­ництвом з отриманням винагороди, за винятком викладацької, наукової роботи та літературної, художньої і мистецької діяльності у вільний від роботи час.Народні депутати України мають значні повноваження: беруть участь у роботі Верховної Ради України та її орга­нах; наділені правом законодавчої ініціативи, правом на депу­татський запит тощо. їм гарантується депутатська недотор­канність. Вони не несуть юридичної відповідальності за ре­зультати голосування або висловлювання в парламенті та йо­го органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. Без згоди Верховної Ради України не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.

Статус Президента України за Конституцією України. Президент є главою держави, гарантом суверенітету, те­риторіальної цілісності України, додержан­ня Конституції, прав і свобод людини і гро­мадянина.У системі органів державної влади він займає особли­ве місце і не належить до жодної з гілок державної влади. Свої повноваження отримує безпосередньо від народу, перед якими і несе політичну та юридичну відповідальність, оскіль­ки обирається громадянами України на основі загального, рів­ного і прямого виборчого права шляхом таємного голосуван­ня терміном на п'ять років. Його повноваження обмежені. Одна й та особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд, а самі вибори проводяться на альтернативній основі. У разі вчинення державної зради або іншого злочину він може бути усунений парламентом зі свого поста достроково в порядку процедури імпічменту. За рішенням Конституційного Суду України акти Президента можуть бути визнані недійсними.

Президент вступає на пост не пізніше ніж через 30 днів (а обраний на позачергових виборах у п'ятиденний тер­мін) після офіційного оголошення результатів виборів і скла­дання присяги українському народові на урочистому засіданні Верховної Ради України (інавгурації). Приводить до присяги Голова Конституційного Суду України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України його повнова­ження на період до обрання і вступу на пост нового Президен­та України виконує Голова Верховної Ради України.

З 1 січня 2006 року Україна стала республікою з пар­ламентсько-президентською формою правління. Це привело до певної зміни статусу Президента України, перерозподілу деяких його повноважень на користь парламенту й уряду (на­приклад, при формуванні Кабінету Міністрів України). Проте навіть із внесеними у ст. і 06 Конституції Укра­їни змінами повноваження Президента України в різних сфе­рах суспільного життя залишають досить значними.

Констнтуційний статус Кабінету Міністрів України. Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, урядом України. Його правовий статус визначається Конституцією України. Уряд не тільки підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України, але є відповідальним як перед нею, так і перед Президентом, що відбивається на порядок його формування. Прем'єр-міністр України призначається Верховною Радою України за поданням Президента України. Кандидатуру для призначення Прем'єр-міністра України вносить Президент за пропозицією коаліції депутатських фракцій (фракції), а потім за поданням Прем'єр-міністра Верховна Рада України призначає інших членів уряду. Кандидатури Міністра оборони і Міністра зако­рдонних справ вносить Президент України.

Кабінет Міністрів України згідно зі ст. 116 Конститу­ції України має значні повноваження. Він забезпечує держав­ний суверенітет і економічну самостійність України, здійс­нення внутрішньої і зовнішньої політики держави; розробляє і реалізовує загальнодержавну програму економічного, науко­во-технічного, соціального і культурного розвитку України; розробляє проект закону про Державний бюджет України і проводить заходи щодо забезпечення обороноздатності й на­ціональної безпеки України та ін. Відтепер не Президент України, а Кабінет Міністрів України реорганізує та ліквідує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України є колегіаль­ним органом виконавчої влади. Тому основною організаційно-правовою формою його роботи є засідання, які періодично скликаються Прем'єр-міністром. У межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'яз­ковими для виконання.

Місцеві державні адміністрації Виконавчу владу в областях і районах здійснюють об­ласні та районні адміністрації. Місцеві державні ад­міністрації - це державні органи виконавчої влади, які наділені правом представляти інтереси держави і приймати від її імені розпорядження і які функціонують на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. В Укра­їні створені та діють 24 обласні держадміністрації, 2 міські держадміністрації (м. Києва та м. Севастополя), районні у мі­стах Києві та Севастополі держадміністрації та 490 районних держадміністрацій.

Ці установи працюють за принципами субординації, відповідальності перед Президентом України, Кабінетом Мі­ністрів України, підзвітності та підконтрольності органам виконавчої влади вищого рівня. Місцеві державні адміністра­ції підзвітні І підконтрольні радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними районними чи обласними радами. Межі таких повноважень визначені законами України "Про місцеві державні адміністрації" і "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими законодавчим актами.

Голови місцевих державних адміністрацій признача­ються на посаду і звільняються з неї Президентом України за поданням Кабінету Міністрів України. Склад місцевих адмі­ністрацій формується їх головами.

Місцеві державні адміністрації на відповідній терито­рії забезпечують: 1) виконання Конституції та законів Украї­ни, актів Президента, Кабінету Міністрів України, інших ор­ганів виконавчої влади: 2) законність і правопорядок, додер­жання прав і свобод громадян; 3) виконання державних і регіо­нальних програм соціально-економічного та культурного роз­витку; 4) підготовку та виконання відповідних обласних і ра­йонних бюджетів: 5) звіт про виконання відповідних бюдже­тів та програм; 6) взаємодію з органами місцевого самовряду­вання: 7) реалізацію інших наданих державою, а також деле­гованих відповідними радами повноважень.

Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на під­ставі чого Президент України приймає рішення і дає обґрун­товану відповідь. Якщо таку недовіру висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Президент України приймає рішення про відставку голови місцевої державної адміністрації.

Питання до самоконтролю:

1) За якою виборчою системою проводяться вибори в Україні?

2) Р.еферендум та його різновиди.

3) Повноваження Верховної ради.

4) Формування Верховної ради.

5) Правовий статус президента України.

6) Повноваження Кабінету Міністрів України.

7) Повноваження місцевих державних адміністрацій.

Теми рефератів:

1) Виборча система в Україні.

2) Референдум в Україні.

3) Правовий статус народного депутата України.

4) Верховна Рада - єдиний орган законодавчої влади.

5) Кабінет Міністрів України як вищий орган виконавчої влади.

6) Президент України – глава держави.

7) Місцеві державні адміністрації в Україні.

Література:

Конституційне право України: Навчальний посібник / Савгиря О.В., Шукліна Н.Г. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 632 с.

Конституційне право України: Підручник / За ред.. Колісника В.П., Барабаша Ю.П. – Харків, 2008. – 416 с.

Конституційне право України: Навч. Посібник / Кравченко В.В. – Вид.6-е, доп. - К.:Атіка, 2007. – 592 с.

Касынюк Л. А. Основи конституционного права Украиньї: Учеб. пособие для вузов Украины и преподавателеи основ конституционного права Украины / Л. А. Касынюк; Ин-т содерж. и методов обучения; Харьк. гос. техн. ун-т строительства и архитектурьі. - 3-є изд., перераб. и доп.. - X.: Одиссей, 2003-256 с.

Права людини і громадянина в Україні: Навч. Посібник / Колодій А.М., Олійник А.Ю. – К., 2004.

Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л. Референдуми в Україні: історія та сучасність. – К., 2002.

Основи держави і права: Навч. посібник / Л.Л. Богачова; В.А. Бігун; Ю. П. Битяк; та інші; За ред. Вячеслав Васильович Комаров; Нац. юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - X.: Б.в., 2001. -260 с.

Основи права України: Навч. посібник для неюрид. спец, вищих навч. закладів / Володимир Ярославович Бурак; В. К. Грищук; О. В. Грищук; та інші; За ред. В. Л. Ортинський. - 2-ге вид., доп. і перероб.. - Львів: Оріяна-Нова, 2005 - 368 с.

Основы государства и права Украины: Учебник / Н. А. Бахтин; П. Н. Говенко; И.И. Каракаш; и др.; Под ред. Н. Пахомов. - 2-е изд., испр. и доп.. - X.: Одиссей, 2001 - 320 с.

Правоведение: Учебник / С. 3. Демский; В. С. Ковальский; А. Н. Колодий; и др.; Под ред. Владимир Владимирович Копейчиков. - К.: Юринком Интер; X.: Фолио, 2002-752 с.

Правознавство: Підручник / С. Е. Демський; В. С. Ковальський; Анатолій Миколайович Колодій; та інші; За ред. В. В. Копєйчиков. - 7-е вид., стереотип.. - К.: Юрінком Інтер, 2003 - 736 с. -

Правознавство: Навч. посібник для неюридичних спец. / Й. Г. Богдан; Володимир Ярославович Бурак; В. К. Грищук; та інші; За ред. Пилип Данилович Пилипенко. - Львів: Новий Світ-2000, 2003-592 с, іл. - (Вища освіта в Україні)

Тема 7. Судова влада і система правоохоронних органів України.

Категорії: Конституційний суд України, судова влада, суди, суди загальної юрисдикції, спеціалізовані суди, cудова інстанція, правоохоронний орган, апеляція, касація, судді.

Судова влада в Україні. Відповідно до Конституції України судова влада є самостійною гілкою влади, незалежної від законодавчої і виконавчої влади (ст.6). Судова влада в Україні існує у виді системи судів, основною ціллю і задачею яких є здійснення правосуддя. Жодний орган держави або громадської організації не може взяти на себе цю функцію. Суди і тільки суди мають право визнати особу винним і винести рішення про покарання. Вони здійснюють захист гарантованих Конституцією прав і свобод, компетенція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (це положення вперше з'явилося в новій конституції). Основи організації судової влади визначаються Конституцією України (розділ 8) і Законом України «Про судоустрій України» від 7.02.2002 р.,

Судова система України включає: Конституційний суд і суди загальної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції поділяють за принципом території і спеціалізації.

Важливим аспектом у здійсненні правосуддя є те, що судові рішення, що набрали законну силу, обов'язкові для виконання усіма без винятку органами державної влади, самоврядування, організаціями, підприємствами, посадовими особами, окремими громадянами на всій території України.

В даний час відповідно до закону «Про судоустрій» за принципом територіальності будується система загальних судів. Вони включають: місцеві суди; апеляційні суди, Апеляційний суд України, Касаційний Суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України. Вищим судом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний суд України. Вищим органом спеціалізованих судів - відповідні вищі спеціалізовані суди. Військові суди відносять до загальних судів і здійснюють правосуддя в Збройних силах України й інших військових формувань.

Суди загальної юрисдикції складають єдину систему судів. Єдність судової системи забезпечується єдиними принципами організації і діяльності судів, єдиним статусом судів, обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законодавством, забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції, обов'язковістю виконання на території України судових рішень, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів, фінансуванням судів винятково з Державного бюджету України, рішенням питань внутрішньої діяльності судів органами судового самоврядування.

Суди загальної юрисдикції створюються і ліквідуються Президентом України відповідно до законодавства по поданню Міністра юстиції України, узгодженим із Головою Верховного Суду України або з головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

Месцезнаходження і статус суду визначається з урахуванням принципів територіальності і спеціалізації.

Місцевими загальними судами є районні, районні в містах, міські і міжрайонні суди, а також військові суди гарнізонів. Місцеві загальні суди розглядають карні і цивільні справи, а також справи про адміністративні правопорушення.

Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Вони розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також іншої справи, віднесені процесуальним законом до їхньої підсудності.

Місцевими адміністративними судами є окружні суди, що створюються відповідно до законодавства. Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами в сфері державного керування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції в сфері військового керування, розгляд яких здійснюють військові суди.

Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. Місцевий суд складається із судів місцевого суду, голови і заступника голови суду. У місцевому суді, у якому кількість судів перевищує п'ятнадцять, може бути призначене більше одного заступника голови суду.

У системі судів загальної юрисдикції в Україні діють загальні і спеціалізовані апеляційні суди.

Апеляційними загальними судами є апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва і Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів і апеляційний суд Воєнно-Морських Сил України, а також Апеляційний Суд України. У разі потреби замість апеляційного суду області можуть створюватися апеляційні загальні суди, територіальна юрисдикція яких поширюється на декілька районів області.

Апеляційними спеціалізованими судами є апеляційні господарські суди й апеляційні адміністративні суди, що створюються в апеляційні округи відповідно до законодавства. До складу апеляційного суду входять судді, як правило обрані на посаду безстроково, голова суду і його заступників. У апеляційних судах створюються судові палати. У складі спеціалізованого апеляційного суду можуть створюватися судові палати по розгляду окремих категорій справ відповідно до встановленої спеціалізації в рамках відповідної спеціальної судової юрисдикції.

Апеляційний суд діє в складі: 1) судової палати по цивільних справах; 2) судової палати по кримінальних справах; 3) військової судової палати. У апеляційних судах для рішення організаційних питань діє президія апеляційного суду відповідно до вимог законодавства.

До повноважень апеляційних судів відносять розгляд справи в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону, розгляд у першій інстанції справ, визначених законодавством (крім апеляційних господарських судів), ведення й аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики.

Для розгляду справ, визначених процесуальним законом, у загальних апеляційних судах (крім Апеляційного суду України) діють суди присяжних.

Касаційний суд України діє в складі судів, обраних на посаду безстроково, голови суду і його заступників. Розгляд справ у Касаційному суді здійснюється колегіями в складі не менше трьох судів. У складі Касаційного суду України діють судова палата по цивільних справах, судова палата по кримінальних справах, військова судова палата, для рішення організаційних питань утвориться президія. Касаційний суд України розглядає в касаційному порядку справи, віднесені до його підсудності, а також інші справи у випадках, передбачених процесуальним законом; веде й аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює судову практику; надає методичну допомогу по застосуванню законодавства суду нижчого рівня.

Вищими судовими органами спеціалізованих судів є: Вищий Господарський суд України, Вищий адміністративний суд України, а також інші відповідні вищі спеціалізовані суди, що створюються Президентом України в порядку, установленому законом. Вищі спеціалізовані суди складаються із судів, обраних на посаду безстроково, голови суду і його заступників. У вищому спеціалізованому суді для вирішення організаційних питань діє президія суду в складі голови суду, його заступників, заступників голови палат, а також можуть створюватися судові палати по розгляді окремих категорій справ по визначеній спеціалізації в рамках відповідної спеціальної суднової юрисдикції. Для вирішення загальних проблем діяльності відповідних спеціалізованих судів у вищому спеціалізованому суді діє Пленум вищого спеціалізованого суду, можуть створюватися науково-консультативні структури. Вищі спеціалізовані суди можуть мати друкарські органи.

Верховний суд України - найвищий судовий орган системи судів загальної юрисдикції. Верховний суд України здійснює правосуддя, забезпечує одноманітне застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції. Верховний суд України розглядає в касаційному порядку рішення загальних судів по справах, віднесених до його підсудності процесуальним законом; переглядає в порядку повторної касації всієї іншої справи, розглянуті судами загальної юрисдикції в касаційному порядку; у випадках передбачених законом, розглядає іншої справи, пов'язані з винятковими обставинами, дає судам роз'яснення з питань застосування законодавства на основі узагальнення судової практики й аналізу судової статистики; у разі потреби визнає недійсними роз'яснення Пленуму вищого спеціалізованого суду; робить висновок про наявність або відсутність у діях, у яких обвинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; подає по запиті Верховної Ради України уявлення про не можливість виконання президентом України своїх обов'язків по стані здоров'я; звертається в Конституційний суд України у випадках виникнення в судів загальної юрисдикції при здійсненні ними правосуддя сумнівів щодо конституційності законів, інших правових актів, а також про офіційне трактування Конституції України і законів. Верховний суд України веде й аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює судову статистику, знайомиється в судах із практикою застосування законодавства.

До складу Верховного суду України входять Голова Верховного суду України, судді Верховного суду України, обрані на посаду безстроково. До складу судових палат, що здійснюють розгляд питань юрисдикції спеціалізованих судів, призначаються судді, що мають стаж судової діяльності у відповідному вищому суді не менше трьох років, або у відповідному апеляційному спеціалізованому суді не менше п'ятьох років.

У складі Верховного Суду діють: Судова палата по цивільним справам, Судова палата по кримінальних справам, Судова палата по господарським справам. У складі Верховного Суду України діє Військова судова колегія.

Для вирішення організаційних питань діяльності Верховного суду України діє Президія Верховного суду України в складі і порядку, визначеними Конституцією України та законами.

У Верховному суді України діє Пленум Верховного суду України для вирішення питань, визначених Конституцією України і законом. Склад і порядок діяльності Пленуму Верховного суду України визначаються відповідно до закону. При Верховному Суді створюється Науково-консультативна рада, статус якого визначається відповідно до закону. Верховний суд України має офіційний друкарський орган і може бути співзасновником інших друкарських видань.

Конституційний Суд України. Конститу­ційний Суд України є єдиним органом кон­ституційної юрисдикції в Україні. Як конститу­ційний орган держави він не входить до системи судів загаль­ної юрисдикції. Специфіка його діяльності полягає в тому, що він вирішує не спори, а питання про конституційність законів та інших правових актів. Звідси випливає і основна мета діяльності Конституційного Суду України -гарантування верховенства Конституції на всій території держави.Конституційний Суд України складається з вісімнадцяти суддів, які призначаються на дев'ять років без права на переобрання. Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають відповідно по шість суддів. На спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду шляхом таємного голосування строком на три роки без права на переобрання із складу суддів Конституційного Суду оби­рається Голова Конституційного Суду. При здійсненні своїх повноважень судді є незалежними, підкоряються лише Кон­ституції України й керуються Законом "Про Конституційний Суд України", іншими законами України, крім тих законів або їх окремих положень, що є предметом розгляду Конституцій­ного Суду України.

Встановивши факт невідповідності Конституції Укра­їни законів та інших нормативно-правових актів Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів Укра­їни та Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Консти­туційний Суд ці акти скасовує.

Приймає акти у вигляді рішень, які є обов'язковими для виконання, а також дає висновки (у разі звернення до нього з відповідним проханням Президента України, парла­менту і уряду України), які носять характер рекомендацій.