Студопедия


Авиадвигателестроения Административное право Административное право Беларусии Алгебра Архитектура Безопасность жизнедеятельности Введение в профессию «психолог» Введение в экономику культуры Высшая математика Геология Геоморфология Гидрология и гидрометрии Гидросистемы и гидромашины История Украины Культурология Культурология Логика Маркетинг Машиностроение Медицинская психология Менеджмент Металлы и сварка Методы и средства измерений электрических величин Мировая экономика Начертательная геометрия Основы экономической теории Охрана труда Пожарная тактика Процессы и структуры мышления Профессиональная психология Психология Психология менеджмента Современные фундаментальные и прикладные исследования в приборостроении Социальная психология Социально-философская проблематика Социология Статистика Теоретические основы информатики Теория автоматического регулирования Теория вероятности Транспортное право Туроператор Уголовное право Уголовный процесс Управление современным производством Физика Физические явления Философия Холодильные установки Экология Экономика История экономики Основы экономики Экономика предприятия Экономическая история Экономическая теория Экономический анализ Развитие экономики ЕС Чрезвычайные ситуации ВКонтакте Одноклассники Мой Мир Фейсбук LiveJournal Instagram

Вищих органів державної влади




Термін «парламент» походить від латинського слова рагіаге, що означає «говорити, розмовляти». Парламент — це вищий за­гальнонаціональний представницький орган держави. В усіх су­часних конституціях він визначений як носій законодавчої вла­ди1. Однак слід зауважити, що іноді законодавча функція може належати не тільки парламенту, а й виборчому корпусу, який здійснює законодавчу функцію через референдум. Іноді цю функ­цію можуть здійснювати інші державні органи2.

Сьогодні парламенти діють у понад 160 країнах світу. Окрім законодавчої, значне місце в діяльності парламенту по­сідають такі функції: представницька; установча; парламентсько­го контролю; бюджетно-фінансова; міжнародних зв'язків тощо. Кожна держава світу має свою назву парламенту — Верховна Рада в Україні (при цьому існує точка зору, відповідно до якої в умовах конституційного закріплення принципу розподілу влади вживати термін «верховна» щодо органу, який представляє одну із гілок державної влади, некоректно); Федеральні збори (Росія, Швейцарія); Конгрес (США); Генеральні кортеси (Іспанія); Кне-сет (Ізраїль); Всскитайські збори народних представників тощо3.

1 Могунова М. Л. Парламенты зарубежных государств // Конституцион­ное прано зарубежных стран: Учебник для вузов / Пол ред. М. В. Баглая, Ю. И. Лсіібо, Л. М. Энтина. - М: НОРМА. 2005. - С. 294.

* Рыжов В. Л., Страшун Б. А. Законодательная власть: парламент // Кон­ституционное (государственное) прано зарубежных стран: В 4 т.; Тома 1—2. Часть общая / Отв. ред. Б. А. Страшун. - М: БКК, 2000 - С. 446.

■' Погорімо В. Ф. Законодавча влада в Україні // Конституційне прано України / За ред. В. Ф. Поіорілка. - К.: Наукова думка, 2000. - С. 383.

Законодавча влада в Україні

Місце і роль парламенту в державному механізмі значною мірою зумовлені формою правління в державі. Виходячи з цьо-іо критерію, виділяють чотири моделі (види) парламентів:

1) парламенти країн з парламентською формою правління (гак звана Вестмінстерська модель: Великобританія, Австрія, І талія, Німеччина, Болгарія, Угорщина тощо). За цієї форми правління парламент відіграє вирішальну роль у формуванні уряду. Уряд відповідає перед парламентом. Але і діяльність пар­ламенту може бути достроково припинено через розпуск;

2) парламенти країн з президентською формою правління (США, Бразилія, Венесуела, Мексика тощо). Для таких країн характерний жорсткий розподіл влади. Відсутні: вотум недові­ри уряду, відповідальність уряду перед парламентом, інститут розпуску парламенту. За цієї форми правління законодавча вла­да часто послаблена та підпорядкована президенту;

3) парламенти країн зі змішаною формою правління (Фран­ція, Україна, Росія тощо). За цієї форми правління поєднуються елементи президентської і парламентської систем. Існує інсти­тут парламентської відповідальності уряду, а президенту нале­жить право розпуску та інші права щодо парламенту;




4) парламенти держав, де представницькі установи побудо­вані за так званим радянським зразком (КНР, КНДР, В'єтнам, Куба). Роль вищого законодавчого органу зводиться до схвален­ня прийнятих за його стінами політичних рішень.

У деяких державах роль парламентів принижується через від­ведення їм консультативної ролі (як правило, в мусульманських країнах, де існує абсолютна монархія: Бахрейн, Бруней, ОАЕ тощо)1.

Парламент як юридична категорія тісно пов'язаний з термі­ном «парламентаризм». Під ним розуміють систему організації державної влади, для якої характерним є визнання провідної або істотної ролі парламенту. Парламентаризм не можна пов'язува­ти з якоюсь конкретною формою державного правління (на­приклад, із парламентською республікою). Явище парламента­ризму притаманне кожній демократичній країні, незалежно від існуючої в ній форми правління2.

1 Погорілко В. Ф. Зазнач, праця. - С. 383-385.

2 Шаповал В. М. Парламентаризм // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкая.: Ю. С. Шсмшученко та ін. — К.: Укр. енцикл., 2003. — Т. 5. — С. 436.

11 Конституційне право України

Глава\ЛІІ

За часом виникнення та функціонування сучасні парламен­ти умовно поділяють на:

1) давні (середньовічні) парламенти (парламенти Ісландії, Великобританії);

2) парламенти часів нової історії — це парламенти, виник­нення яких пов'язане з буржуазними революціями та прий няттям перших конституцій (наприклад, парламенти США, Франції);



3) парламенти, що виникли після Другої світової війни (у зв'язку з проголошенням незалежності деякими країнами Азії та Африки, звільненням від фашистської диктатури (Німеччи­на, Італія, Австрія);

4) новітні парламенти держав колишніх республік СРСР та Східної Європи. Здебільшого тут представницькі органи пере­творюються у парламенти цих країн. До цієї групи парламентів можна віднести і Верховну Раду України.

Залежно від структури розрізняють:

—однопалатні (монокамерні) парламенти (саме до таких парламентів належить Верховна Рада України);

—двопалатні (бікамерні) парламенти, які, у свою чергу, по­діляються на парламенти із слабкою верхньою палатою та пар­ламенти з сильною верхньою палатою.

Історії відомі випадки формування шестипалатного парла­менту (за Конституцією 1963 р. Югославії), трипалатного за Конституцією ПАР 1984 р.1

Для буржуазних парламентів у період їх виникнення бу­ла характерною двопалатна структура, за якої нижня палата формувалася шляхом прямих виборів, а верхня — признача­лася главою держави, або формувалася за спадковим принци­пом, або іншим шляхом. Після Другої світової війни від цієї системи відмовилася низка європейських країн (Данія, Шве­ція тощо) через те, що верхня палата стримувала демократич­ні тенденції, що проявлялися в нижній палаті. Однак помі­чається і зворотна тенденція. Так, у деяких країнах Східної Європи в результаті перебудови там державних інститутів бу­ло відновлено двопалатну систему. Але все ж таки наявність такої структури парламенту більше обґрунтована для феде-

1 Рыжов В. А., Страшун Б. А. Зазнач, праця. — С. 482.





Дата добавления: 2015-03-20; просмотров: 387; Опубликованный материал нарушает авторские права? | Защита персональных данных | ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ


Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском:

Лучшие изречения: Да какие ж вы математики, если запаролиться нормально не можете??? 8344 - | 7275 - или читать все...

Читайте также:

 

18.206.48.142 © studopedia.ru Не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования. Есть нарушение авторского права? Напишите нам | Обратная связь.


Генерация страницы за: 0.002 сек.