Задача №2. Громадянин Іщенко у місцях великого скупчення людей вчиняв публічні заклики щодо перетворення України у клерикальну державу

Громадянин Іщенко у місцях великого скупчення людей вчиняв публічні заклики щодо перетворення України у клерикальну державу, оскільки нинішнє керівництво держави має низькі моральні якості. Він закликав до відставки глави держави і уряду, а їх місця повинні зайняти особи, що мають безпосереднє відношення до церкви.

У зв'язку з такою діяльністю Іщенко був засуджений за ст. 109 Кримінального Кодексу України (дії, спрямовані на насильну зміну та повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади).

Чи можна стверджувати, що ст. 109 Кримінального Кодексу України суперечить ст. 5 Конституції України, де передбачено, що право визначати конституційний лад належить виключно народові і не може бути узурповане державою?

Обґрунтуйте відповідь.

Як називається явище у суспільстві, що характеризується негативним ставленням суб'єкта до Конституції та чинного законодавства України?

Обґрунтуйте відповідь згідно положень розділу ІІ Конституції України „Права, свободи та обов’язки людини і громадянина” (ст. 34, 35).

Тестові завдання:

1. Застосування медико-біологічних експериментів на людях допускається:

а) із суспільно корисною метою;

б) за умови їх наукової обґрунтованості;

в) не допускається за будь-яких умов;

г) за умови переваги їх можливого успіху над ризиком спричинення тяжких наслідків для здоров’я або життя;

д) за умови добровільної згоди особи, яка підлягає експерименту.

2. Змістом права на особисту недоторканність, проголошеного ст. 29 Конституції України є:

а) тілесна недоторканність;

б) статева недоторканність;

в) психологічна недоторканність;

г) матеріальна недоторканність;

д) процесуальна недоторканність.

3. Згідно зі ст. 32 Конституції України правом на збереження в таємниці певних категорій відомостей це:

а) лікарська таємниця;

б) таємниця усиновлення;

в) таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої

кореспонденції;

г) екологічна таємниця;

д) таємниця сповіді.

4. Відповідно до ст. 3 Конституції України „людина її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні:

а) головною гарантією правового статусу;

б) основною засадою конституційно-правового статусу;

в) найвищою соціальною цінністю;

г) забезпечуються державою;

д) найбільш важливими в системі прав і свобод.

5.Згідно зі ст. 23 Конституції України „кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються:

а) інтереси української держави;

б) інтереси суспільства;

в) гарантії правового статусу;

г) права та свободи інших людей;

д) напрямки діяльності держави.

6.Держава, згідно ч. 3 ст. 49 Конституції України, створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. Охорона здоров’я людини гарантується тим, що держава:

а) здійснює фінансування відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм;

б) створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування;

в) забезпечує безоплатність надання медичної допомоги у всіх закладах охорони здоров’я;

г) забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя;

д) гарантує ефективність медичної допомоги.

7. Згідно ст. 60 Конституції України „ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази”. Незаконними мають визначатися накази (розпорядження), які:

а) не породжують будь-яких наслідків (видані посадовою особою, яка знаходилась у стані неосудності);

б) видані з порушенням компетенції за предметом або за обсягом правового регулювання;

в) містять суперечливі положення;

г) видані в усній формі;

д) містять технічні помилки.

8. „Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом” – це означає:

а) закон однаковий для кожного із громадян України;

б) закон не може покладати на одного більший обсяг обов’язків, ніж на іншого;

в) закон не може вимагати від одного те, що не вимагається від іншого;

г) всі мають рівне право на матеріальне забезпечення з боку держави;

д) громадяни мають рівні можливості для реалізації конституційних прав і свобод.

9. Згідно основних постулатів ліберального підходу до прав людини право на свободу можна визначити наступним чином:

а) кожна людина вільна від народження;

б) вона може робити все, що не завдає шкоди іншому;

в) зміст свободи вичерпується як правами, переліченими Конституцією, законами України, так і чинними міжнародними договорами;

г) обмеження цих прав можливе лише для досягнення мети загального блага;

д) мірою свободи є закони демократичної держави, які визначають її межі.

10. Питання, пов’язані з проведенням медичних, наукових та інших дослідів щодо людини, регулюються:

а) Конституцією України;

б) Основами законодавства про наукові досліди;

в) Основами законодавства України про охорону здоров’я;

г) Законом України „Про медичне страхування”;

д) Конвенцією проти катувань.

11. Правовими гарантіями додержання права людини на те, що вона не буде піддана катуванню, жорсткому, нелюдському або такому, що принижує її гідність поводженню є наступні:

а) обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних не законним шляхом;

б) заборона домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів;

в) покарання має на меті завдати страждання, в тому числі фізичні;

г) можливість застосування в окремих випадках жорстких покарань, що принижують людську гідність;

д) передбачена законодавством відповідальність за порушення цієї заборони.

Нормативні акти:

ü Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

ü Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 23 квітня 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 25. – Ст. 283.

ü Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.

ü Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №40-44. – Ст. 356.

ü Всеобщая декларация прав человека: Офиц. текст. – М.: Права человека, 1996. – 16 с.

ü Международные акты о правах человека: Сб. документов / Сост. В.А. Карташкин, Е.А. Лукашева. – М., 2002.

ü Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К.: Юрінформ, 1992. – 200 с.

Спеціалізована література:

1. Анісімова М. Право на свободу та особисту недоторканність: відповідність українського законодавства євростандартам // Право України. – 1999. – №2. – С. 26-29.

2. Бурьянов С.А. Свобода совести в российской науке, законотворчестве и правоприменении // Право и политика. – 2001. – № 7. – С. 26-30.

3. Бурьянов С.А, Мозговой С.А. Концепция государственно-конфессиональных отношений: от декларирования свободы совести к антиконституционной государственной политике вероисповедных предпочтений // Право и политика. – 2001. – № 6. – С. 131-133.

4. Бурьянов С.А. Правовые основания, сущностное содержание и гарантии свободы совести // Государство и право. – 2001. – №2.

5. Дмитриев Ю.А., Оленева Е.В. Право человека в Российской Федерации на осуществление эвтаназии // Государство и право. – 2000. – №11.

6. Еникеева З.Д. Свобода личности как высшая ценность и проблемы ее защиты // Российский юридический журнал. – 2000. – №1.

7. Залюбовская И. Защита прав граждан Украины за границей // Юридический вестник. – 1998. – № 4. – С. 142-145.

8. Карпачова Н. Людське життя – найвища цінність: [Виступ під час представлення першої щорічної Доповіді Уповноваженого з прав людини у Верховній Раді України] // Людина і політика. – 2000. – №9-10.

9. Карпачова Н. Правовий статус українських трудових мігрантів та стан дотримання їхніх прав і свобод // Юридична Україна. – 2003. – № 5. – С. 60-68.

10. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні: Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. – видання 2-ге. – Харків: Консум, 2001. – 464 с.

11. Колісник В. Повага до національної гідності особи як складова правової культури // Вісник Академії правових наук України. – 1997. – №2 (9).

12. Крусс В.И. Личностные («соматические») права человека в конституционном и философско-правовом измерении: к постановке проблемы // Государство и право. – 2000. – № 10. – С. 43-50.

13. Максименко С. Шенгенська конвенція і право людини на вільне пересування та вибір місця проживання // Право України. – 2000. – № 5. – С. 14-16.

14. Миронова Г. Право людини на життя: проблемні питання українського законодавства // Право України. – 2006. – №9. – С. 52-55.

15. Мозоль А. Характеристика і аналіз міграційного законодавства та міграційних процесів в Україні // Право України. – 2001. – № 4. – С. 118-122.

16. Молдован А. Конституційні засади недоторканості особи в нових державах Європи // Право України. – 1999. – № 9. – С. 29-31.

17. Наливайко Л.Р. Конституційно-правова реґламентація права людини на життя в Україні // Влада. Людина. Закон. – 2003. – № 4. – С. 102-103.

18. Олійник В. Конституційне право на свободу та особисту недоторканність: поняття та характерні риси // Право України. – 2000. – № 12. – С. 33-36.

19. Петрова Н. Свобода слова як гарантія забезпечення демократії у державі // Право України. – 1999. – № 12. – С. 39-41.

20. Правове регулювання міграційних процесів в Україні. Інформаційно-довідковий посібник (російською мовою). – К.: Атіка, 2002. – 328 с.

21. Пунда О.О. Здійснення права на свободу пересування // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: Матеріали Всеукраїнської міжвузівської наукової конференції молодих вчених та аспірантів (м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 року). – Івано-Франківськ, 2006. – 408 с. – С. 120-122.

22. Свєтлов О. Права людини і смертна кара // Український часопис прав людини. – 1996. – №2.

23. Сьомін С. Релігійна безпека України: неокульти як складова релігійного життя // Людина і політика. – 2000. – № 6. – С. 22-30.

24. Темченко В. Особливості механізму забезпечення громадянських прав у концепціях соціальної взаємодії // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: Матеріали Всеукраїнської міжвузівської наукової конференції молодих вчених та аспірантів (м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 року). – Івано-Франківськ, 2006. – 408 с. – С. 48-50.

25. Хальота А. Класифікація конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина: Теоретичний аспект // Право України. – 2000. – №8.

26. Хованская А.В. Достоинство человека: Международный опыт правового понимания // Государство и право. – 2002. – №3.

27. Чехович С.Б. Міграційне право України: Підручник / С.Б. Чехович. – К.: Школа, 2003. – 368 с.

28. Чуба В.Д. Визнання людини найвищою соціальною цінністю – основоположний принцип конституційного ладу України // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: Матеріали Всеукраїнської міжвузівської наукової конференції молодих вчених та аспірантів (м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 року). – Івано-Франківськ, 2006. – 408 с. – С. 141-143.

29. Шумак І. Поняття громадянських прав і свобод людини в Україні // Право України. – 1999. – № 10. – С. 14-16.