Який суд?

Досі можна натрапити на судові рішення, складені на офіційному бланку того чи іншого суду. Однак рішення суду ухвалюються не від імені окремого суду, а іменем України, що й закріплено у частині п’ятій статті 124 Конституції України. Таким чином, судові рішення належить складати на бланку лише із зображенням Державного Герба України, назвою рішення (ухвала, постанова тощо) та написом «ІМЕНЕМ УКРАЇНИ». Офіційні ж бланки судів можуть вико-ристовуватися для адміністративних потреб суду.

Доволі часто у судових рішеннях, ухвалених судом у складі колегії, трапля-ються такі формулювання:

«З огляду на викладене колегія суддів вважає…» замість «З огляду на викла-дене суд вважає…»;

«Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи…» замість «Суд, беру-чи до уваги межі перегляду справи…»;

«Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду у складі: …» замість «Апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах: …»;

«…колегія суддів вирішила:..» замість «…суд вирішив:..».

Судочинство в Україні відповідно до частини першої статті 124 Конституції України можуть здійснювати виключно суди. Склад суду, безумовно, може від-різнятися залежно від вимог процесуального закону. Суд може складатися із одного судді, а може – із трьох чи більше суддів, які й називаються колегією.

При цьому, якщо ми переглянемо процесуальні повноваження, то пере-важна більшість цих повноважень є повноваженнями суду, а не окремого судді чи колегії суддів. Наприклад: «суд уточнює позовні вимоги», «суд вста-новлює особи тих, хто прибув у судове засідання», «суд відкладає розгляд справи», «суд оголошує перерву», «суд встановлює порядок дослідження доказів», «суд закриває провадження», «суд виходить до нарадчої кімнати», «суд вирішує спір по суті».

Процесуальні повноваження є також в окремого судді на стадії відкриття провадження в окремій справі. Однак суддя має процесуальні повноваження на стадії відкриття провадження незалежно від того, розглядатиме він справу одноособово чи у складі колегії.

Таким чином, у судових рішеннях слід відмовитися від такого вислову, як «колегія суддів», та вживати визначений Конституцією України та законодав-ством термін «суд».

116 Посібник із написання судових рішень

У деяких судових рішеннях апеляційної інстанції можна натрапити на такі формулювання: «З урахуванням позитивних даних про особу та наявності обставини, яка пом’якшує його покарання, апеляційний суд вважає …». Такеформулювання є неправильним. Перш за все, якщо йде мова про інстанцій-ність, слід вживати «суд апеляційної інстанції», оскільки апеляційний пере-гляд справ не завжди здійснюють апеляційні суди. Окрім цього, наголос на своїй інстанційності видається некоректним. Суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, може називатися у рішеннях касаційної інстанції для того, щоб розрізняти рішення та мотивування цих судів. Тобто суд апеляційної ін-станції у своїх рішеннях може звертатися до рішень «суду першої інстанції», але для себе самого він буде лише «суд».

Чи може суду вбачатися? Вживання дієслів у їхньому правильному значенні

Складаючи судове рішення, суддя описує дії, до яких суд вдавався під час розгляду справи, а також міркування, якими суд керувався, ухвалюючи рішення.

приклад

«Суд також враховує той факт, що мати особи отримала статус біженця в Україні, що лише підтверджує суб’єктивні побоювання Пози-вача стати жертвою переслідування на Батьківщині».

У таких випадках дуже важливо вживати слова, які характеризують дії суд-ді, у їхньому правильному значенні.

Порівняймо:

При цьому суд першої інстанції ро-бить наголошення на тому, що спір-ні правовідносини пов’язані із пере-дачею пускового комплексу мали місце до набрання чинності Госпо-дарським кодексом України…

При цьому суд першої інстанції наго-лошує на тому, що спірні правовід-носини, пов’язані із передаванням пускового комплексу, тривали до набрання чинності Господарським кодексом України…

Посібник із написання судових рішень

Вислів робить наголошення є калькою із російського делает ударение, що має український відповідник наголошує.

Якщо ми передаємо що-небудь кому-небудь, то йдеться про передавання чи приймання, але не про передачу чи прийом.

Українським відповідником російського вислову иметь место є дієслово

тривати.

Порівняймо:

Вирішуючи питання стягненнясу-	Розглядаючи розподілсудових витрат
дових витрат, суд приходить до ви-	(або розподіляючи судові витрати), суд
сновку,що з відповідача такожслід	доходить висновку, що з відповідача
стягнутив користь КС «Львівська» 51	також необхідно стягнути на користь
гривню судового збору та 120 гривень	КС «Львівська» 51 гривню судового збору
витрат на інформаційно-технічне за-	та 120 гривень витрат на інформаційно-
безпечення розгляду справи.	технічне забезпечення розгляду справи.

В українській мові питання не вирішують, не зачіпають, не розглядають, на ньому не зупиняються. Питання (запитання) можна лише задавати. Окрім цього, відповідно до процесуальних кодексів суд присуджує судові витрати або розподі-ляє судові витрати, але не вирішує питання стягнення. Приклад, наведений у дру-гій колонці, свідчить, що без слова «питання» можна, зрештою, легко обходитися.

Вислів доходити до висновку є калькою із російського приходить к выводу, українським відповідником якого є доходити (дійти) висновку.

Українське слово слід не є відповідником російського следует. Слід озна-чає «треба, необхідно, потрібно, варто; личить, годиться», тобто має радше відтінок доцільності, ніж примусу. Відповідником російського следует є укра-їнські слова необхідно (стягнути), належить (стягнути).

Порівняймо: