Б. Досліджуємо міжнародні інструменти

До міжнародних інструментів відносять різноманітні конвенції, пакти, інші міжнародні договори, статути, декларації, резолюції, рекомендації, висновки, міркування, керівні принципи різноманітних міжнародних організацій та їхніх органів, рішення міжнародних судових установ тощо.

Їх можна поділити на «жорстке право» (hard law) і на «м‘яке право» (soft law). Документи, які належать до «жорсткого права», мають імперативний характер і є обов’язковими для застосування. Такими, передусім, є чинні міжнародні договори, учасником яких є Україна. Наприклад, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року, Міжнарод-ний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року,

Посібник із написання судових рішень

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопа-да 1950 року тощо.

Оскільки Україна визнала юрисдикцію Європейського суду з прав людини, то його рішення також є обов’язковими для застосування. Це підтверджує і стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європей-ського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують практику цьо-го Суду як джерело права. Це стосується не лише рішень Суду стосовно України. Розглядаючи справи, Європейський суд з прав людини перевіряє, чи дотримані принципи, які випливають з його рішень з аналогічних питань, навіть якщо вони ухвалені стосовно інших держав (див., наприклад, пункт 163 Рішення Європей-ського суду з прав людини у справі «Опуз проти Туреччини» ¹¹). Тобто висновки цього Суду, зроблені у рішеннях стосовно іншої держави, повинна враховувати й держава, у правовій системі якої існує така сама принципова проблема.

«М‘яким правом» є спрямовуючі принципи, положення, які міжнародні ор-ганізації рекомендують державам-учасницям втілювати у національне зако-нодавство і практику. Сюди можна віднести: рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-учасницям¹²; висновки та звіти Венеціанської комісії «За демократію через право»¹³; висновки Консультативної ради європейських суддів¹⁴; документи спрямовуючого характеру, схвалені різними інституціями в рамках Організації Об’єднаних Націй¹⁵, Організації з безпеки і співробітниц тва у Європі¹⁶ (наприклад, Керівні принципи щодо свободи мирних зібрань

¹¹Opuz v. Turkey, 9 June 2009, no. 33401/02 // web: https://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/ search.aspx?i=001-92945.

¹²https://www.coe.int/t/cm/System/WCDsearch.asp?ShowRes=yes&BeginDate=01/01/2011&D

ocType=docRecommandation&Sector=secCM&Language=lanEnglish&ShowFullTextSearch=

yes&ShowCrit=yes&ShowPeriodBox=dates&ShowKeywordBox=yes&ShowFileRefBox=no&Sh

owDocTypeBox=no&ShowEntityBox=no&ShowEventBox=no&ShowGeoBox=no&ShowLang

uageBox=no&ShowThemeBox=yes&ShowSectorBox=no&ShowSectorLevelBox=no&ShowP

aginationBox=no&SortBy=serie&ShowBreak=yes&ResultTitle=Recommendations%20of%20

the%20Committee%20of%20Ministers%20to%20member%20states&CritTitle=none#.

¹³https://www.venice.coe.int/site/dynamics/N_Opinion_ef.asp?L=E.

¹⁴https://www.coe.int/t/dghl/cooperation/ccje/textes/Avis_en.asp.

¹⁵https://www.un.org/ru/documents/ods/index.shtml.

¹⁶https://legislationline.org.

60 Посібник із написання судових рішень

Бюро демократичних інституцій і прав людини ОБСЄ¹⁷) та тисячі інших доку-ментів, випрацюваних на міжнародному рівні з метою впровадження демо-кратичних стандартів і верховенства права у законодавство і практику різних країн на національному рівні.

До міжнародних інструментів також можна відносити акти органів Євро-пейського Союзу, членство в якому є стратегічною метою України. Незважаю-чи на їх необов’язковість для українських судів, використання цих актів часто може бути дуже доречним.

Застосуванню міжнародних інструментів у судовій практиці можна при-святити окреме видання. Ми ж більш докладно зупинимося лише на Конвен-ції про захист прав людини і основоположних свобод (скорочена назва –Європейська конвенція з прав людини). Це один із ключових документів для України, який охоплює широкий спектр відносин, пов’язаних з реалізацією прав людини. Конвенція була схвалена у 1950 р. Комітетом міністрів Ради Єв-ропи, а у 1953 р., після того як її ратифікували вісім держав, Конвенція набра-ла чинності. Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію 17 липня 1997 р., а набрала чинності Конвенція для України з 11 вересня 1997 р.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод складається з преамбули та 59 статей. Крім того, основний текст Конвенції доповнюють про-токоли, які поступово розширюють перелік прав та свобод або вносять зміни до Конвенції. Із офіційним перекладом українською мовою тексту Конвенції та протоколів до неї можна ознайомитися за цим посиланням https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_004&test=sG/kZ2kiqjMl2.

Особливістю Конвенції є те, що вона гарантує права і основоположні свободи на національному рівні та забезпечує дієву та ефективну систему їх захисту на наднаціональному (міжнародному) рівні. Так, приєднавшись до Конвенції, наша держава зробила її положення частиною національного законодавства і взяла на себе зобов’язання гарантувати та захищати передбачені Конвенцією права і сво-боди. Якщо ж Україна порушила свої зобов’язання, кожен має право після вичер-пання національних засобів юридичного захисту оскаржити такі дії або бездіяль-ність до міжнародної судової установи – Європейського суду з прав людини, який

здійснює контроль за виконанням Україною взятих за Конвенцією зобов’язань.

Положення Європейської конвенції з прав людини, на перший погляд, є досить абстрактними і їх тяжко застосовувати напряму. Але потрібно усвідом-

¹⁷Руководящие принципы по свободе мирных собраний. – Варшава: ОБСЕ / БДИПЧ, 1997 // Источник в Интернете: www.osce.org/ru/odihr/24524.

Посібник із написання судових рішень

лювати, що Європейський суд з прав людини своїми рішеннями наповнює її дуже конкретним змістом. Судді, які вивчають практику цього Суду, одержу-ють досить ясне бачення того, як застосовувати Конвенцію в українських ре-аліях. Якщо Ви зіштовхнулися з проблемою реалізації певного права і хочете вивчити практику Європейського суду з прав людини з відповідного питання, знайдіть рішення саме за номером статті. Для цього можна скористатися ба-зою рішень Суду стосовно України на сайті Міністерства юстиції України за адресою https://www.minjust.gov.ua/0/9329, а ще краще – пошуковою сис-темою рішень Суду щодо усіх держав на сайті самого Європейського суду з прав людини англійською та французькою мовами (за адресою https://www.echr.coe.int/hudoc).

Нагадуємо, що обов’язковими для застосування в Україні є рішення Євро-пейського суду з прав людини, ухвалені не лише щодо України. Наприклад, використання клітки в залі судових засідань та утримання людини в наручни-ках, якщо підсудний не обвинувачується у вчиненні насильницького злочину і не веде себе агресивно, згідно з практикою Європейського суду з прав лю-дини є поводженням, що принижує людську гідність (див., наприклад, п. 120-126 Рішення у справі «Ходорковський проти Росії»¹⁸). Тож якщо розглядати-меться аналогічна справа щодо України, Європейський суд з прав людини обов’язково переглядатиме дотримання цього стандарту.

поради

Звертайтеся до міжнародних документів як «жорсткого права» (hard law), так і «м‘якого права» (soft law).

Документи, які належать до «жорсткого права», мають імперативний характер і є обов’язковими для застосування. «М‘яким правом» є спря-мовуючі принципи, положення, які міжнародні організації рекомен-дують державам-учасницям втілювати у національне законодавство і практику. Їх також доцільно враховувати при вирішенні судових справ.

Зверніть увагу, що принципи і норми Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод конкретизуються у рішеннях Європейського суду з прав людини. Пам’ятайте, що висновки Європейського суд з прав людини, зроблені у рішеннях стосовно іншої держави, повинні врахо-