«Формування граматичної, фонематичної, художньо-мовленнєвої компетенції дітей»
1. Граматика має розділи:
1) Фонетика;
2) Морфологія;
3) Синтаксис;
4) Пунктуація.
2. Граматична правильність мовлення повинна стати звичкою. Ці слова адресують:
1) О.Гвоздеву;
2) К.Ушинському;
3) Ф.Сохіну;
4) А.Богуш.
3. Праця «Формирование грамматического строя русского языка» належить:
1) К.Ушинському;
2) Є.Тихеєвій;
3) О.Гвоздеву;
4) Ф.Сохіну.
4. О.Гвоздевдошкільний вік відносить:
1) до першого періоду засвоєння граматичної будови мовлення;
2) до другого періоду засвоєння граматичної будови мовлення;
3) до третього періоду засвоєння граматичної будови мовлення.
5. Типові граматичні помилки у мовленні дітей:
1) заміна свистячих шиплячими звуками;
2) вживання автономних слів;
3) у словотворенні, словозміні, синтаксисі;
4) недостатній розвиток фонематичного слуху.
6. Книга «Від двох до п'яти» написана:
1) К.Чуковським;
2) В.Сухомлинським.
7. Шляхи формування граматичної правильності мовлення у дітей:
|
|
1) систематичне проведення занять з різних розділів програми;
2) перевірка дитячого мовлення та попередження помилок;
3) наявність дидактичних посібників;
4) використання технічних засобів навчання;
5) виправлення допущених помилок;
6) наявність правильного зразка для наслідування;
7) розвиток слухової уваги;
8) спільна робота дитячого садка і сім'ї;
9) розвиток мовно-рухового аналізатора.
8. Формування граматичної правильності мовлення відбувається:
1) на комплексних і тематичних мовленнєвих заняттях;
2) на заняттях з художньої літератури;
3) на заняттях з грамоти.
9. Найефективнішим методом формування граматичної правильності мовлення є:
1) дидактичні ігри та дидактичні вправи;
2) переказування;
3) картинки;
4) складання розповіді з використанням слова, в якому діти допускають помилки.
10. Словотворення — це:
1) придумування дітьми казок;
2) складання римівок;
3) активний процес неусвідомленого створення нових слів і граматичних форм на основі чуття рідної мови;
4} закономірне явище засвоєння дітьми фонетичного боку мови.
11. До дитячих інновацій належать:
1) дитяча етимологія спів;
2) автономні слова;
3) конструювання нових слів;
4) розширення або звуження значення слів;
5) складання римівок.
12. Теоретичними засадами виховання звукової культури мовлення є вивчення:
1) граматики;
2) лексики;
3) грамоти;
4) фонетики.
13. Засоби інтонаційної виразності мовлення:
1) фонематичний слух;
2) мелодійність мовлення;
3) слухова увага;
4) темп;
5) ритм;
6) тембр;
7) мовленнєве дихання;
8) фразовий і логічний наголо^,
14. Немовленнєве дихання відбувається:
|
|
1) ритмічно: вдих, видих, пауза;
2) вдих короткий, видих довгий.
15. Тембр голосу:
1) підвищення чи пониження тону;
2) вимова звуків з певною силою;
3) якісне забарвлення голосу.
16. Орфоепічна правильність мови:
1) правильні артикуляція і дикція;
2) складова частина звуковимови;
3) дотримання норм і правил літературної української мови.
17. Загальні недоліки мови у дошкільників:
1) вікові, фізіологічні недоліки мови;
2) пропуски звуків;
3) пом'якшення приголосних звуків;
4) мовні патологічні вади в мові старших дошкільників;
5) мовні зрушення внаслідок неправильного розвитку мовно-рухового апарату (вроджені чи набуті);
6) промовляння слів при малій рухливості губ і зубів.
18. Перевірку звуковимови у дітей доцільно проводити:
1) з підгрупою дітей;
2) Індивідуально;
3) зі всією групою дітей.
19. Найефективнішим методом обстеження звуковимови у дітей є:
1) розмова на близькі, знайомі теми;
2) запропонувати дитині розказати казку чи прочитати напам'ять знайомий вірш;
3) дидактична вправа;
4) дидактичні картинки, іграшки, в словах-назвах яких важкі для вимови звуки є у З позиціях (на початку, в середині, і в кінці слова).
20. Провідним методом виховання звукової культури мовлення є:
1) дидактичні ігри та вправи;
2) чистомовки;
3) логоказки;
4) розповіді зі звуконаслідуванням;
5) швидкомовки.
21. Прийоми виховання звукової культури мовлення:
1) вірші;
2) лічилки;
3) показ артикуляції звуків;
4) імітація правильної звуковимови;
5) зразок мовлення вихователя;
6) настільно-друковані ігри;
7) відображена та сумісна мови;
8) рухливі ігри.
22. Найкращий тип мовленнєвого дихання:
1) верхньогрудне;
2) діафрагмальне;
3) змішане.
23. Головні реакції у дітей 1-го року життя:
1) крик;
2) слово;
3) гудіння;
4) лепет;
5) речення;
6) гукання.
24. Чинники художньо-мовленнєвої компетенції:
1) мовленнєва;
2) лексична;
3) когнітивно-мовленнєва;
4) театрально-ігрова;
5) фонетична;
6) поетично-емоційна;
7) оцінювально-етична;
8) діамонологічна;
9) виразно-емоційна;
10) комунікативна.
25. Здатність дитини свідомо аналізувати поведінку героїв художнього твору, висловлювати своє ставлення до них, мотивувати свої моральні та естетичні оцінки складає зміст компетенції:
1) театрально-ігрової;
2) комунікативної;
3) оцінювально-етичної;
4) когнітивно-мовленнєвої;
5) лексичної;
6) виразно-емоційної.
26. Фольклорні твори поділяють на:
1) ігровий фольклор;
2) твори кращих зарубіжних письменників (класиків і сучасних);
3) народнопоетичні твори;
4) твори письменників-класиків;
5) казки.
27. Художня література виконує низку функцій:
1) інформаційно-освітню;
2) регулювальну;
3) розважальну;
4) вказівну;
5) планувальну;
6) культуроносну;
7) історичну;
8) національно-духовну;
9) виховну;
10) естетичну;
11) комунікативну.
28. Складовими в структурі художньо-мовленнєвої діяльності є:
1) комунікативно-мовленнєва діяльність;
2) сприймання на слух та розуміння дітьми змісту художніх творів;
3) мовленнєві вміння;
4) театралізована діяльність;
5) відтворення змісту і виконавча діяльність;
6) мовленнєві навички;
7) творчо-імпровізаторська діяльність.
29. Бесіди за змістом художніх творів:
1) вступна;
2) за запитаннями автора твору;
3) як відтворення прочитаного;
4) в зв'язку з прочитаним;
5) етична;
6) супроводжувальна;
7) на розуміння дітьми жанрів художнього твору;
8) узагальнювальна;
9) дидактична.
30. Прийоми активізації дітей на заняттях з художньої літератури:
1) елемент драматизації;
2) написання листа літературному герою;
3) пояснення;
4) словесний малюнок;
5) психологічний аналіз рис характеру та особливостей героя;
6) дидактична вправа.
31. Літературні ранти проводяться з дітьми:
1) всіх вікових груп;
2) молодшого дошкільного віку;
|
|
3) середньої групи;
4) старшої групи.
32. Провідною формою роботи з художньою літературою є:
1) художньо-мовленнєва діяльність;
2) заняття з художньої літератури;
3) повсякденне життя;
4) читання та розповідання художніх творів.
33. Типи занять з художньої літератури:
1) фронтальні, групові, індивідуально-групові, індивідуальні;
2) індивідуальні;
3) групові.
34. Заучування віршів проводиться:
1) всією групою;
2) індивідуально;
3) по групах.
35. Знайомі оповідання та казки пропонують дітям для переказу:
1) на заняттях з розвитку мовлення;
2) на заняттях з художньої літератури.
36. Після читання та розповідання художніх творів в усіх вікових групах проводять:
1) розмову;
2) анкетування;
3) бесіду за змістом художнього твору;
4) етичну бесіду.
37. Етичні бесіди як самостійне заняття проводяться з дітьми:
1) всіх вікових груп;
2) старшого дошкільного віку;
3) середньої, старшої вікових груп.
38 Етична бесіда як прийом навчання після читання художнього твору використовується:
1) в усіх вікових групах;
2) у старшій групі;
3) у IIмолодшій, середній групах.
39. Чергування дітей у куточку книги вводяться:
1) у середній групі;
2) у старшій групі;
3) з IIмолодшої групи.
40. Види малюнків:
1) художній;
2) лінійний;
3) графічний;
4) світлотіньовий;
5) умовний.
41. Основні зображувальні засоби ілюстрацій:
1) лінія;
2) контур;
3) штрих;
4) тон;
5) колір.
42. Умовний малюнок — це:
1) малюнок з допомогою графічних ліній, типу замальовок, етюдів;
2) стилізоване, спрощене площинне зображення;
3) передача образів, предметів у реальному плані, з передачею їх об'єму.
43. Інсценізація — це:
1) творче розігрування в ролях художнього літературного твору, передача характерних рис його героїв;
2) точне і послідовне відтворення авторського літературного твору.
44. Інсценізація проводиться з дітьми:
1) старшої групи;
2) середньої групи;
3) всіх вікових груп.
45. Гра-драматизація:
1) потребує спеціального тренування;
2) не потребує спеціального тренування.
Змістовий модуль ІV. Спільна робота дошкільного закладу, школи і сім′ї з розвитку мовлення дітей
|
|