Лінгвопсихологічна характеристика мовленнєвої діяльності та спілкування

v Діяльність – …процес активної цілеспрямованої взаємодії суб’єкта з середовищем [Ніколаєва, с. 59].

v Мовлення – це застосування мови у процесі спілкування [Ніколаєва, с. 59].

v Мовленнєва діяльність – …активний, цілеспрямований, опосередкований мовою та зумовлений ситуацією спілкування процес прийому і видачі мовленнєвого повідомлення у взаємодії людей між собою [Ніколаєва, с. 59].

¯ Речевая деятельность – сложная совокупность процессов, объединенных общей направленностью на достижение определенного результата, который является вместе с тем объективным побудителем данной деятельности, т. е. тем, в чем конкретизируется та или иная потребность субъекта [Сахарова, с. 182].

v Мова – це нормалізована система звуків, морфем, слів та правил їх сполучення на морфологічному, синтаксичному, семантичному та логічному рівнях, тобто система знаків, що є основним засобом спілкування членів певного людського колективу, засобом переробки і передачі інформації від покоління до покоління [Ніколаєва, с. 59].

¯ Речь – процесс активный по самой своей сущности, независимо от того, какие ее формы имеются в виду – чтение и понимание устной речи (нередко называемые пассивными) или устное и письменное выражение мыслей [Салистра, с. 111].

Ø Види мовленнєвої діяльності – реалізуються в комунікативній мовленнєвій компетенції особи у специфічній сфері у вигляді процесів сприйняття та/або продукування одного чи більшої кількості текстів з метою виконання певної задачі [РРЄ, с. 10].

Ø Процеси мовлення – є низкою нейрологічних та фізіологічних явищ, що відбуваються під час усної та писемної продукції або рецепції [РРЄ, с. 10].

¯ Вид речевой деятельности (ВРД) (понятие, связанное с разработкой коммуникативных задач для процесса обучения) – форма общения, выражающая отношение обучаемого к восприятию или передаче информации [Роовет, с. 219].

Ø Письмовий переклад – користувач/учень сприймає текст від мовця/ того, хто пише, який відсутній, однією мовою або кодом і продукує паралельний текст іншою мовою або кодом, який сприймається іншою особою в ролі слухача/читача на певній відстані [РРЄ, с. 99].

Ø Усний переклад – користувач/учень діє як посередник у прямому спілкування між двома співрозмовниками, які не володіють однією і тією ж мовою або кодом, сприймаючи текст однією мовою та продукуючи відповідний текст іншою мовою [РРЄ, с. 99].

¯ Закономерности речевой деятельности – количественная и качественная характеристика взаимосвязи смысловых и формально-языковых категорий в учебных текстах и продуктов речи, относящимся к разным типам речевой деятельности [Роовет, с. 221].

¯ Модель научения виду речевой деятельности – последовательные шаги усвоения единиц обучения, усложняющихся в коммуникативном отношении [Роовет, с. 222].

¯ Акт общения (понятие, связанное с проведением комплексного исследования) – единица общения при обмене продуктами речи между адресантом и адресатом по определенным схемам общения [Роовет, с. 221].

¯ Акт речи – минимальная единица речи, существующая без учета экстралингвистических факторов общения [Роовет, с. 221].

Ø Продуктивні види діяльності – це вид мовленнєвої діяльності, який включає вільне володіння говорінням чи вмінням робити усні презентації, а також викладати свої думки на папері [РРЄ, с. 14].

Ø Продукція – користувач/учень продукує усний або письмовий текст, сприйнятий, часто на відстані, одним або кількома читачами, від яких не вимагається відповіді/реакції [РРЄ, с. 98].

Ø Рецептивні види діяльності – включають читання про себе та сприймання джерел інформації [РРЄ, с. 14].

Ø Рецептивні процеси – охоплюють чотири стадії (1 – це сприйняття усного та писемного мовлення: впізнавання звука/почерку та слів (рукописного і друкованого); 2 – це ідентифікація тексту, повна або часткова, відповідно до ситуації; 3 – це семантичне й когнітивне розуміння тексту як лінгвістичного цілого; 4 – це інтерпретація висловлювання у певному контексті), які, займаючи місце у лінійній послідовності, постійно вдосконалюються та реінтерпретуються у світлі дійсних знань про світ, схематичних очікувань та нового текстуального розуміння у підсвідомому інтерактивному процесі [РРЄ, с. 91].

Ø Рецепція – користувач/учень сприймає текст одного або двох мовців або тих, хто пише, часто на відстані, і від нього не потребується відповідь [РРЄ, с. 98].

Ø Інтеракція – це усний та/або писемний обмін в якому чергуються продукція та рецепція та який може частково співпадати з усною комунікацією; – користувач/учень вступає у безпосередній діалог зі співрозмовником [РРЄ, с. 14, 99].

Ø Медіація – це опрацювання чи переробка існуючого тексту [РРЄ, с. 14].

v Продукт діяльності – є те, в чому вона втілюється [Ніколаєва, с. 61].

v Результат діяльності може виражатися у реакції-відповіді людини [Ніколаєва, с. 61].

v Мовленнєва дія – одиниця МД [Ніколаєва, с. 61].

Ø Стратегія – є певним чином організована, цілеспрямована та керована лінія поведінки, обрана індивідом для виконання завдання, яке він/вона ставить собі сам/сама, або з яким він/вона стикається; – …зв'язок між ресурсами того, хто навчається (компетенція ми), і тим, що він/ вона може з ним робити (види комунікативної діяльності); – це мовленнєві засоби, які користувач мовою застосовує для мобілізації та балансу своїх ресурсів, активізації вмінь та навичок, для того, щоб задовольнити комунікативні потреби у певному контексті та успішно виконати поставлене завдання у найбільш зрозумілий або найбільш економний можливий спосіб залежно від його/її конкретної мети [РРЄ, с. 10, 25, 57].

Ø Завдання – … певна цілеспрямована дія, виконання якої індивід вважає необхідним з метою досягнення певного результату у контексті проблеми, яку слід розв'язати; це є певним зобов'язанням, що підлягає виконанню, або ж метою, якої слід досягти [РРЄ, с. 10].

¯ Коммуникативная задача (КЗ) – совокупность взаимосвязанных и взаимообусловленных экстралингвистических факторов, направляющая обучаемого на порождение целостного продукта речи в определенном функциональном стиле [Роовет, с. 219].

¯ Минимум коммуникативных задач (МКЗ) – минимальное количество образцов коммуникативных задач, необходимых для выработки умения создавать продукты речи определенного типа [Роовет, с. 222].

¯ Коммуникативное задание (Кз) – побуждение обучаемого к частичной реализации общей экстралингвистической речевой установки [Роовет, с. 220].

Ø Посередницькі види діяльності – користувач мовою покликаний не виражати свої власні думки, а просто діяти як посередник між співрозмовниками, неспроможними зрозуміти один одного прямо [РРЄ, с. 87].

Ø Фізичні рухи/ дії – супроводжують мовленнєву діяльність і включають вказування (пальцем, рукою, поглядом, кивком), демонстрацію, чітко продемонстровані дії, що можуть сприйматися як відомі у розповіді, коментарі… [РРЄ, с. 88].

Ø Мова тіла – це паралінгвістичні засоби…, що мають умовне значення і можуть дуже різнитися у різних культурах; – це знання умовностей, що керують поведінкою, складає частину соціокультурної компетенції користувача/ того, хто навчається [РРЄ, с. 89, 103].

Ø Вживання екстралінгвістичних мовних звуків – такі звуки є паралінгвістичними, оскільки мають умовне значення, проте знаходяться поза нормативною фонологічною системою певної мови [РРЄ, с. 89].

Ø Мікрофункції – є категоріями для функціонального використання у певній інтеракції окремих (зазвичай коротких) висловлювань, як правило, по черзі [РРЄ, с. 126].

Ø Макрофункції – це категорії для функціонального використання усного мовлення або письмового тексту, що складаються з послідовності відрізків [РРЄ, с. 126].