Матеріал для самостійного опрацювання

Для молодої української держави значущим є питання про поєднання національних культурних цінностей, традицій із здобутками світової культури. Важливе значення має і з'ясування відношення світської (секулярної) культури, У т.ч. науки, освіти, і культури різноманітних релігійних конфесій, насамперед православ'я, масової, авангардист­ської («популярної») культури з культурою елітарною, класичною. Окремим розділом у філософії культури є пи­тання про перспективи культурного поступу в сучасному інформаційному суспільстві. Але,центральне місце у сучасних філософських дискурсах належить дослідженню проблеми людини. Сфера осмислень людини надзвичайно широка.Тому,об єкт філософської антропології-людина-ніяк не схоплюється в її цілісності. Можна міркувати про духовність,тілесність,егоїзм,екзистенційність людини. І все це буде вагомими штрихами,але вони вимагають постійного доповнення.В даному випадку доцільним є розгляд антропо-екзистенційної проблеми в контексті аксіології,категоріальний ряд якої сприяє більш глибшому осмисленню проблеми особистісного буття в процессі трасформації цінностей.

У перше в історії філософії до проблеми цінностей звер­нувся Арістотель. На його думку, засадничим поняттям, яке зумовлює існування людських уявлень про «бажане» і «належне», є поняття «благо». Благом «називають або те, що є кращим для кожного сущого..., або те, що робить бла­гами інші причетні до нього речі, тобто ідею блага».

Аксіологія (грец. axia — цінність і lоgos — вчення) — філософська теорія цінностей, що з'ясовує якості і властивості предметів, явищ, процесів, здатних задовольнити потреби, інтереси, запити і ба­жання людей. Асіологія – є філософською дисципліною, що вивчає сутність, типи і функції цінностей. Цінністю є все, що для люди­ни значуще, має особистісний або суспільний смисл. Цінність – це феномен, що за своєю природою є благом для людини. Виділяють види цінностей: природні, психічні, соціальні, духовні. Цінності формують сенс життя, ідеали та норми поведінки. Сенс життя – це та діяльність, якій людина присвячує себе, якій вона служить. Зрозуміло, що не всяка діяльність може бути сенсом життя, а лише та діяльність, яка робить людину вільною, яка допомагає людині самоствердитися і реалізуватися. Тому важливість свободи, вільного вибору, внутрішньої гармонії для життя людини - сповненого сенсом. Життя лише тоді має сенс, коли воно є вільною реалізацією цінностей, які стверджують і звеличують людину її ідеали. Коли цінності виступають орієнтирами діяльності, визначають діяльність, дають зразки поведінки і стають ідеалами.А коли цінності стають практичними взірцями поведінки, вони перетворюються на норми. Саме норми регулюють суспільне життя, консолідують його.Але,треба пам’ятати, що цінність існує для людина лише в акті оцінки. А вірна оцінка можлива лише в результаті правильного пізнання. В той же час, істина – теж своєрідна оцінка знань наскільки це знання адекватно описує відповідний йому фрагмент реальності.

Світ цінностей багатоманітний. Він охоплює матеріаль­ні і духовні, соціальні і політичні, естетичні та етичні цін­ності. Цінності поділяють також відповідно до їх носіїв на: ін­дивідуальні, групові (колективні, національні), вселюдські. До вселюдських цінностей належать цінності добра (блага), свободи, істини, правди, творчості, краси, корисності, віри, надії, любові. Індивідуальними цінностями є життя (віталь­ні цінності), щастя, благополуччя, здоров'я, родинний доб­робут. Національні цінності охоплюють такі доброчесності, як незалежність, добросусідство, патріотизм, гідність, со­ціальний спокій, мир тощо. У будь-якій сфері людського життя і діяльності функціонує своя система цінностей. Основною формою, у якій функціонують цінності, є ідеа­ли — уявлення про щось неіснуюче, уявне, досконале, бажа­не. У змісті ідеалів проявляються такі особливості цінностей, як надії, сподівання на краще майбутнє, очікування бажано­го. Такими є ідеали всебічно розвиненої особистості або сус­пільства, у якому будуть задоволені всі розумні потреби люди­ни.Причиною актуалізації теми цінностей завжди стають кризи-економічні,політичні,екологічні тощо.Так постійно проходять мутації і трансформації суспільства та культури.Це зробило аксіологію центральною темою філософії нашого часу.Постійно відбувається зміни мисленнєвих

парадигм.Найбільш частіше спонукають людину до цього акти переживань.симпатій.антипатій тощо. Ф.Бекон називав їх -ідолами роду-.

Однією із найвищих людських (суспільних) цінностей є свобода — особливий стан зумовленості духовної реальності; універсалія культури суб'єктивного ряду, що фіксує можливість діяльності і поведінки за відсутності зовніш­нього примусу. Філософія народжувалася як свободомислення. Якщо філософія є квінтесенцією (найголовнішим, найсуттєвішим) культури, то свобода — душею філософії. Свобода доступна будь-якій людині,бо вона не тільки потенційна,але й іманентна самій її природі. Так згідно Е Фромма: «Людське життя і свобода з самого початку нероздільні. Смисло- утворювальною основою реального людського бут­тя є аксіологічні чесноти, вони визначають характер світоставлення особистості, зумовлюють його оптимістичну чи песимістичну спрямованість, що на сьогодні має важливе Значення. Невипадково чимало сучасних філософів вважа­ють, що проблематика цінностей виходить на передній план серед всіх філософських напрямів XX—XXI ст. Все це надає нових стимулів до осмислення проблеми людини, яка своєю діяльністю здат­на створювати або руйнувати світ цінностей.

Питання про загальнолюдські (вселюдські) цінності є проблематичними - неоднаково тлумачиться у різних куль­турно-філософських середовищах..Це коли одні і ті події, коментуються,тлумачаться з різних позицій. Висновки. Життя сьогодення показує,не можливо ставити знак рівності між розумом і мораллю.Так криза цінностей виразно проявляє себе в наростанні психологічної деструкції у людей,що приводить до масових психічних епідемій,тощо. Особливо гостро проявляють себе люди з будь якою ідейною орієнтацією чи принадлежністю до конкретної нації.Але втрата цінностей- це життя без смислу.За словами Ж.П.Сартр, існування без сутності.

Категорія «цінність», як і всі філософські поняття, є цариною людського розуму. Тільки людині притаманна здатність оцінювати, надавати значення, свідомо діяти стосовно навколишнього світу. Здатність людей утворюва­ти світ цінностей і жити в ньому — одна із важливих про­блем філософської антропології — вчення про людину.

Методичні рекомендації до самостійної роботи:

1. Для відповіді на перше запитання необхідно дати визначення аксіології – науки, що вивчає природу, види, функції цінностей. Студент має розуміти, що цінності, поряд з знанням та практичними настановами, є основними видами відношення людини до дійсності. Є філософські дисципліни, що досліджують існуюче (онтологія), знання (гносеологія), моральні настанови (етика), людину (антропологія), і поряд з ними аксіологія, що вивчає цінності.

2. Треба вміти пояснити різницю між суб’єктивістськими та об’єктивістськими концепціями цінностей. Перші виводять цінності з окремого суб’єкта, другі надають цінностям незалежного від людини статусу. До суб’єктивізму належить психологізм, а до об’єктивізму неотомізм, марксизм, історизм. Окрему позицію займають неокантіанство, феноменологія Гуссерля та М. Гартман – інтегралістські концепції цінностей. Вони відносять цінності до особливої ідеальної сфери, що існує об’єктивно, але вимагає зусиль людини для свого пізнання та реалізації.

3. Якщо ідеал – найвищий зразок поведінки, повинен підносити людину до більш досконалого існування, піднімати над буденною дійсністю, допомагати формувати людину, то неадекватне ставлення до ідеалу породжує ідол. В ідолі людина втрачає себе, її метою стає інший, вона прагне прожити не своє життя, а жити життям іншого. Поясніть різницю між цінністю та ціною. Якщо цінність є благом для людини, яке вона вільно обирає заради своєї реалізації, то ціна є виміром вартості речі.

Питання для самостійної роботи:

1. Аксіологія в структурі філософських дисциплін.

2. Суб’єктивістські та об’єктивістські концепції цінностей.

3. Поясніть взаємовідношення понять ідеал та ідол, цінність та ціна.

Першоджерела:

1. Гуссерль Э. Логические исследования. Картезианские размышления. – М.: АСТ; Мн.: Харвест, 2000. – 752 с.

2. Ильенков Э.В. Философия и молодость // Ильенков Э.В. Философия и культура. – М.: Политиздат, 1991. – 464 с.

3. Мамардашвили М. Как я понимаю философию. – М.: Прогресс, 1992. – 408 с.

4. Мерло-Понті М. Феноменологія сприйняття. – К.: Український Центр духовної культури, 2001. – 552 с.

5. Франкл Б. Человек в поисках смыла. – М.: Прогресс, 1990. – 368 с.

6. Шеллер М. Формализм в этике материальная этика цінностей // Избранные произведения. – М.: Гнозис, 1994. – 341 с.

7. Шрейдер Ю.А. Ценности, которые мы выбираем: мифы и предпосылки ценностного выбора. – М.: Эдиториал УРСС, 1999. – 208 с.

Література:

1. Андрущенко В. Социальная философия. / В. Андрущенко, Н. Горлач. – К.; Х., 2002. – 736 с.

2. Андрущенко В.П., Волович В.І., Горлач М.І., Головченко Г.Т., Губерський Л.В. та ін. Філософія. Підручник. – Харків: Консум, 2001. – 671 с.

3. Бичко І.В., Бойченко І.В. та ін. Філософія: Підручник для студентів вищих закладів освіти. – Київ: Либідь, 2001. – 406 с.

4. Губерський Л.В., Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Розумний В.П., Бойченко В. П. Філософія: Навч. Посібник. – К.: Книга, 2005. – 528 с.

5. Кримський С.Б. Запити філософських смислів. – К.: Парапан, 2003. – 239 с.

6. Миронов В.В. Иванов А.В. Онтология и теория познания. Учебник. – М.: Гардарики, 2005. – 447 с.

7. Новая философская энциклопедия. В 4-х томах. – М.: Мысль, 2000.

8. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підручник. – К.: Академвидав, 2008. – 592 с.

9. Табачковский В.Г. Человеческое мироотношение: данность или проблема. – К.: Наукова думка, 1993. – 175 с.