Граматичний рівень мови

Окрім лексичних, у поле зору редактора повинні потрапляти й граматичні (морфологічні та синтаксичні) особливості дитячого тексту. Дитина на різних етапах свого розвитку неоднаково сприймає частини мови. Доведено, що словник дошкільняти майже на 40% складається з іменників, близько 30% припадає на дієслова, найменше у ньому прикметників – близько 2%.

Педагоги і психологи вважають: у творах для 6 – 9-річних читачів іменники не повинні перевищувати 20% від слів у тексті. У текстах для старших дітей кількість іменників збільшується до 25%. Пояснюється це тим, що сприйняття описів, здійснених за допомогою іменників і прикметників, вимагає від читача образного мислення і доброї візуальної пам'яті, що ще не властиво для читачів – початківців [24,25].

Наявність у тексті великої кількості прикметників свідчить про його «описовість», а вона знижує напругу дії і вимагає від читача більшої смислової зосередженості.

Відомо, що дієслова надають фразі динамічності – риси, властивої мовленню дітей молодшого шкільного віку. Отже, в адресованих їм творах ця частина мови повинна активно використовуватися.

Показником складності мови твору є довжина речення: чим довше речення, тим більше у ньому думок і деталей, тим складнішими є синтаксичні зв'язки. У виданні для дітей молодшого шкільного віку оптимальним вважається речення з 7 – 15 слів. До 12 років діти вже легко оперують реченнями з 20 і більше слів.

Специфіка синтаксису тексту дитячого твору пов'язана також з високою частотністю використання прямої мови від автора, що слугує засобом втілення авторського начала, створення інтимності, дружньої тональності спілкування. Редактор повинен визначити доцільність використання цього мовностилістичного засобу, перевірити, щоб автор не надто захоплювався напучуванням, не брав на себе роль головного арбітра, не заступав собою героїв. При аналізі діалогів слід оцінити органічність їх уведення у текст, відповідність ритміці усного мовлення. Якщо пряма мова слугує лише для «оживлення» дії і не «працює» на розвиток сюжету, та розкриття змісту, вона відволікає читача від основної сюжетної лінії, розпорошує його увагу, зменшує зацікавлення героями і ситуаціями.

Порушення граматичних норм найчастіше пов'язані з використанням в оригінальних та надто в перекладних текстах невластивих українській мові словоформ, словосполук (особливо зі зв'язком керування), речень.

У виданні, де літери абетки пояснюються двома мовами (бо це, на думку авторів, повинно допомагати дітям двомовних регіонів опанувати українську мову), знаходимо таке:

В пестром радужном халате

По деревьям лазит дятел –

Насекомых истребляет

Их личинки поедает.

У строковому халаті

По деревам лазить дятел –

І комах усіх знищає

Їх личинки поїдає.

(Азбука-словничок: Посібник для дошкільників та учнів молодших класів. Дніпропетровськ: УкОІМА-прес, 1998. С. 12)

Багато заперечень викликає наведений «поетичний твір» з точки зору логіки та фактичної точності: дії дятла для спостережливої дитини навряд чи будуть нагадувати «лазання» по стовбурах дерев, а кольоровою у птаха є лише голова. Та основне – сумнівною видається ефективність запропонованої методики: підрядковий переклад нівелює оригінальність… української мови, бо, хоч українські віршики формально передують російським, насправді переклад здійснювався саме з російської. Тому текст рясніє граматичними суржиковими формами – по деревам (по деревах), знищає (знищує). Аби надати реченню милозвучності, замість їх слід було вжити їхні.

Отже, першим важливим напрямом роботи редактора над мовою тексту дитячого видання є аналіз використаних мовних засобів на відповідність нормам сучасної літературної мови. Вимога високої мовної культури тексту випливає з особливого завдання дитячої книги – допомагати юному читачеві опановувати навичку читання, розвивати його мовну компетенцію, формувати культуру мовлення.

Список використаної літератури:

1. Адамов Е.Г. Иллюстрация в художественной литературе. – М.: «Искусство», 1969. – 88 с.

2. Аладьев В. Мысль и рисунок (Об иллюстрировании научно-познавательной литературы для детей) // Детская литература. – 1973. – №5. – с. 72–75

3. Баренбаум И.Е. Книга и ее элементы. Санкт-Петербург. – Спб., 1996. – 52 с.

4. Владимиров Л. Какие иллюстрации нравятся детям // Книжное обозрение. – 1995. – №2. – с. 72–74

5. Волгина Н.С. Теория текста. Учеб. пособие для студ. высш. уч. зав. – М: Логос, 2003. – 278 с.

6. Видавнича справа і редагування / Поліграфія і видавнича справа: Наук.-техн. зб. – Львів, 2003. – №40. – с. 141 – 198

7. Волкова Л.А. Основные принципы моделирования изданий / А.А. Волкова, О.Н. Ревякова, Е.Г. Решетникова // Квалілогія книги: Зб. наук. пр. – Львів, 2003. – №6. – с. 58 – 64

8. Ганкина Э. Детская книга вчера и сегодня (по материалам зарубежной печати). – М.: Сов. художник, 1988. – 198 с.

9. Городенко Г.Г. Иллюстрация. Плакат. Лекции для студ. высш. уч. зав. – М., 1981. – 47 с.

10. Дзюбишина-Мельник Н. Художній стиль і мова творів для дітей // Культура слова. – К.: Наук. думка, 1992. – Вип. 42. – с. 85–90

11. Добкин С.Ф. Оформление книги. Редактору и автору. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Книга, 1985. – 208 с.

12. Зелінська Н. Теоретичні засади роботи редактора над літературною формою твору (літературне опрацювання тексту). – К.: УМК ВО, 1989. – 76 с.

13. Иванов С.И. Основы композиции издания: Учеб. пособие. – К.: УМК ВО, 1990. – 69 с.

14. Истрин В.А. Технические правила подготовки и оформления иллюстративного материала книжно-журнальных изданий, печатаемых типографическим способом / В.А. Истрин, 1968. – 15 с.

15. Камкин О.А. Подготовка цветных иллюстративных материалов к воспроизведению в печати. Лекция. – М, 1960. – 18 с.

16. Кисин Б.М. Графика в оформлении книги. – М.: Тизлегпром, 1968. – 295 с.

17. Копистинська І.М. Книжкові розкладки сьогодні: тематичний аспект // Вісник. – К., 2003. – №11. – с. 18 – 21

18. Костецький А. Дещо про дитячу літературу // Українська дитяча література: Хрестоматія: У 2-х ч. / Упор. І. Луценко, А. Подолинний, Б. Чайковський. – К.: Вища школа, 1992. – Ч. 2. с. 21

19. Красовицкая Л. Книга познания: О современной детской научно-художественной книге // Детская литература. – 1992. – №4. – с. 42–47

20. Криштопайтис В.В. Типографика в дизайне книг // Молода мистецька наука України. – Х., 2004. – №6. – с. 48 – 49

21. Марченко Н.П. До питання про репертуар дитячої книжки та формування фондів бібліотек в Україні // Архівна бібліотечна справа. – 1998. – с. 132 – 140

22. Материалы совещания по вопросам художественного оформления детской литературы. – М, 1964. – 40 с.

23. Мильчин А.Э. Культура издания, или как не надо и как надо делать книги: Практ. руководство. – М.: Логос, 2002. – 222 с.

24. Назарова Н. Мы делаем книги для детей // Полиграфия. – 1976. – №1. – с. 11–14

25. Огар Є.І. Дитяча книга: проблеми видавничої підготовки. Навч. посіб. для студ. Вузів. – Львів: Аз-Арт, 2002. -158 с.

26. Огар Є.І. Особливості семіотики сучасної дитячої книжки / слово – зображення – форма // Книга і преса в контенті культурно-історичного розвитку суспільства: Зб. наук. праць. – Львів., 1998. – №8 с. 33 – 52

27. Огар Є.І. Українська дитяча книжка: сучасний стан і перспективи // Діалог культур: Україна у світовому контенті. Мистецтво і освіта: Зб. наук. праць. – Львів, 1998. – №3. – с. 308 – 313

28. Огар Є.І. Типологічний аналіз сучасної книги для дітей // Львівська наук. б-ка ім. В. Стефаника, 1999. – №6. – с. 371 – 384 с.

29. Папина А.Ф. Текст: его единицы и глобальные категории. – М.: Едиториал УРСС, 2002. – 367 с.

30. Сава В.І. Художньо-технічне оформлення книги. – Львів: Оріяна-Нова, 2003. – 168 с.

31. Редактирование отдельных видов литературы / Под ред. проф. Н.М. Сикорского. – М.: Высшая школа, 1983. – 386 с.

32. Різун В. Літературне редагування. – К.: Либідь, 1996. – 240 с.

33. Таранов Н.Н. Художественное и оформление зданий для школьников: Учеб. Пособие. – К.: УМК ВЩ, 1989. – 84 с.

34. Таранов Н.Н. Комунікативний статус сучасної дитячої книги // Мова і культура. – К., 2003. – №6. – с. 92 – 100

Франко І. Коли ще звіри говорили // Франко І. Твори: У 20-ти т. К.: Держлітвидав України, 1951. Т. 4 с. 510 с.

Семінарське

Завдання:

1. Проаналізувати сучасну дитячу літературу.

2. Знайти найбільш вдало ілюстровані видання;

3. Знайти найбільш не вдало ілюстровані дитячі видання;

4. Написати своє відношення до сучасних ілюстрацій дитячих видань

1. Думка спеціалістів стосовно дитячої літератури

Здавалось би, немає нічого простішого, ніж вибір книжкових подарунків для малечі. Головне – щоб було яскраво, позитивно і повчально. Натомість експерти «Граней-Т» – художники, письменники, журналісти, психологи, методисти – не радять батькам керуватися власними смаками під час вибору книжок для маленьких читачів. На їхнє переконання, в цій відповідальній справі слід зважати на зміст, ілюстрації, розмір шрифту, ім’я автора та видавництва, стать дитини і найголовніше – її вподобання.

Ольга ГАВРИЛОВА, художниця

– Головне – це зміст. Разом із розвагою до дитини приходить розуміння головних істин. Про добро і зло, про справедливість, любов і дружбу. А гарні ілюстрації допоможуть збудити цікавість до тексту і доповнять його.

Андрій КОКОТЮХА, письменник

– Слід звертати увагу на стать дитини. Дівчаткам не треба читати книги, орієнтовані на хлопчиків, і навпаки. Це формує неправильне уявлення про світ.

Сергій ПАНТЮК, письменник

– На якість тексту. Я на власні очі бачив книжечку-абетку, де на літеру «Н» був такий віршик: «НЕПРИТОМНИЙ носоріг У неділю спік пЕріг». Чесно, я не жартую:)

Яна ІВАНОВА, методист з бібліотечно-бібліографічної освіти

– Передовсім на анотацію, шрифт та ілюстрації. відтак на ціну. Але найголовніше – побачити вогник бажання в очах дитини: «Цю книжку я хочу!» Його неможливо підробити.

Тетяна ЖДАНОВА, маркетолог

– Можливо, на «дух» книжки. Магію, мрію, спокій, радість, мудрість... створюють і сюжет, і ритм, і ілюстрації, і фактура паперу, і навіть якість друку. На жаль, бувають книги і примітивні, і порожні, і безглузді – тут, напевно, ґарантією може бути бренд видавництва.

Зірка МЕНЗАТЮК, письменниця

– Дорогі батьки, не поспішайте і не лінуйтеся, добре ту книжку огляньте: погортайте сторінки, прочитайте хоч б кілька абзаців. Тоді, купивши книжку, матимете шанс не зазнати розчарування від кострубатого перекладу, мовних ляпів чи просто нудної оповіді.

Леонід СОРОКА, поет

– Батькам, які обирають книжку для своїх дітей, слід враховувати захоплення і смаки свого чада, про що він любить читати. Можливо, йому вже сподобався якийсь автор, і він захоче прочитати і його нову книжку.

Надія ДОЙЧЕВА-БУТ, художниця

– Складно щось радити батькам, бо все одно вони будуть керуватися своїми смаками. В цьому головна проблема вітчизняної ілюстрації – художники мають зважати на сприйняття дорослих читачів. Звісно, коли людина купує книжку, сумнівно, що вона встигне оцінити текст. Тому, обираючи книги для дітей, ми справді звертаємо увагу саме на ілюстрації. Вони мають бути позитивними. В Європі нині спостерігається популярність якогось нуару, такої «чорнушної» ілюстрації. Так, дитина має переживати весь спектр емоцій, – але ліпше все ж націлювати її на позитив.

Марися РУДСЬКА, художниця

– Зважати передовсім потрібно на побажання дитини. Книги купують і вибирають батьки, видавці орієнтуються на смак батьків, – а от би провести опитування, що ж подобається власне маленьким читачам? Мені здається, що результати можуть бути дещо неочікуваними.

Андрій БАЧИНСЬКИЙ, письменник

– Звісно ж, коли я говорю, що дітям треба давати читати все, то все-таки маю на увазі, що попередньо батьки відсіяли якісь відверто безграмотні чи неприйнятні для дитячого віку тексти, яких тепер розвелося немало. Як і безвідповідальних видавництв, котрі дозволяють собі таке друкувати. Тому, щоб не заплутатися у безмежному потоці нових книжок, не купити якийсь непотріб і в той же час не пропустити щось вартісне, я б радив батькам орієнтуватися або на імена вже знаних авторів, або на імена видавництв. Зрозуміло, що солідне видавництво ніколи не дозволить собі випустити у світ непотріб і тим самим зіпсувати власний авторитет.

Роксолана СЬОМА, журналіст

– Дитяча книжка має бути кольоровою, із крупним шрифтом, на доброму папері, ну і, звісно, цікавою!

Юлія ВУТЯНОВА, художниця

– Батькам слід звертати увагу на ілюстрації. Якщо дитинка ще не вміє читати, вона сприймає книжечку, звісно ж, через малюнки. А взагалі, книга має подобатися мамі й татові, тому що саме вони будуть читати цю книжечку дитині. Якщо ж малеча вже читає сама, то книга, окрім гарних картинок, повинна мати зрозумілий текст, що відповідає віку дитини. Гарна книга виховує гарний смак!

Підсумувати відповіді ми попросили літературного редактора видавництва «Грані-Т», письменникаІвана АНДРУСЯКА:

Наші експерти завважили чимало важливих і слушних речей, без яких дитяча книжка не буде ані дитячою, ані книжкою – якісний, яскравий, колоритний, грамотний художній текст; таке ж – притому гармонійне з текстом – художнє оформлення; зі смаком і у відповідності до віку дитини дібраний шрифт, кегль, витримана поліграфія – і ще дуже багато всього… Самоочевидно й те, що книжка має зацікавити як дитину, так і батьків.