Судьбы украинизации

В ИСТОРИИ СТАНОВЛЕНИЯ различных наций существуют особые периоды, определяющие их дальнейшее развитие. Без сомнения, таким периодом для украинцев стала большевистская практика национального строительства, выразившаяся в политике украинизации 1920-1930-х гг.

Коренизация была логичным воплощением взглядов большевиков на национальный вопрос в бывшей Российской империи. Лозунг самоопределения наций, обусловленный во многом чисто тактическими целями, потребовал от большевиков принять конкретные практические меры по его реализации. Собрать империю на прежней унитаристской основе было невозможно по многим причинам, и внешнеполитический фактор сыграл тут далеко не последнюю роль. В конечном итоге большевики вынуждены были поддержать лозунг создания украинского государства, конечно, в единственно приемлемой для них советской форме. Дальнейшие их шаги вольно или невольно были направлены на то, чтобы придать этому государственному образованию, национальному лишь по форме, соответствующее содержание.

Украинизация как региональная форма коренизации была политикой многоплановой. Ее культурный аспект наиболее очевиден, но это далеко не все: помимо него, украинизация касалась также социального и экономического уровней.

Коренизация была средством строительства социалистической нации и подразумевала «территориализацию» (если воспользоваться термином Р. Кайзера), экономическое, социальное и культурное развитие. Пример Украины в этом плане весьма характерен. Прежде всего большевики определили ее территориально, стремясь максимально (насколько позволяли интересы союзного государства) подогнать границы республики к этническим границам. Затем были предприняты шаги по строительству социалистической экономики, увенчавшиеся индустриализацией и коллективизацией. Культура также должна была стать, говоря словами того времени, национальной по форме и социалистической по содержанию. Ведущая политическая сила страны – большевистская партия – должна была опираться на представителей «коренной национальности».

В принципе, все эти направления коренизации были воплощены в жизнь. Однако довольно скоро стало очевидным, что федерация национально-государственных образований таила в себе зародыши многих конфликтов. В результате украинизации в республике появилась этническая элита, ядро которой составила этнопартократия. Последняя рассматривала республиканские интересы как свои собственные и всячески стремилась к расширению республиканских полномочий.

Центральное партийное руководство не всегда могло контролировать процессы, проходившие в среде украинской элиты, поскольку, чтобы осуществить задуманное и воплотить на практике свой национальный курс, вынуждено было использовать национальную украинскую интеллигенцию. При этом среди интеллигенции далеко не последнюю роль играли уроженцы Галиции, традиционно настроенные более радикально, нежели представители Большой Украины.

Так наметилось определенное противоречие между интересами союзного и республиканского руководства: первое ориентировалось на централизаторские методы управления, второе – на большую самостоятельность Украины, на расширение ее прав в союзном государстве.

В этой борьбе интересов удача сопутствовала сталинскому руководству. Оно сумело полностью подчинить себе КП(б)У, применяя при этом весьма жесткие меры воздействия. Впрочем, репрессивная политика не носила избирательного характера и не была направлена исключительно на выразителей «националистического уклона». В этом плане перед Кремлем все были равны: украинцы и русские, рабочие и «спецы», крестьяне и представители творческой интеллигенции. Не избежали репрессий конца 1930-х гг. и партийные вожди Украины, внесшие решающий вклад в свертывание украинизации, – П.П. Постышев и С.В. Косиор.

Таким образом, центральное большевистское руководство во многом само заложило «мину замедленного действия» под возводимое здание социалистического государства, когда оказывало всяческое содействие развитию национальной украинской интеллигенции, культуры, экономики и т. п. При этом следует учитывать, что на Украине (имеется в виду Большая Украина) традиционно сильным было влияние русской культуры и русскоязычной интеллигенции. К тому же экономика Украины развивалась не просто в тесной связи с общесоюзной, а как ее часть.

Именно поэтому большевистская украинизация, вызвавшая сильный резонанс в самых широких слоях общества, отнюдь не всегда и не всюду встречала поддержку и понимание. Одновременно с этим, получив на какое-то время «карт-бланш», деятели национального движения пытались удержаться на завоеванных позициях: украинизация стала прецедентом, с которым приходилось постоянно считаться.

Дальнейшая история Украины в советский период развертывалась в условиях конкуренции между интернационально и национально настроенными силами, причем и те и другие пристально контролировались из Кремля. Попеременно то одна, то другая сторона брала верх. Так, жесткий контроль над возможными «уклонами», сохранявшийся вплоть до смерти И.В. Сталина, уже летом 1953 г. сменился кратковременным «бериевским потеплением», на которое Кремль скоро отреагировал осуждением, но которое запустило процессы по повышению статуса украинского языка в период пребывания на посту первого секретаря ЦК КПУ П.Е. Шелеста (1963-1972). Однако победа (весьма условная) национально ориентированных сил была кратковременной, а глубина «украинизаторских» усилий была крайне далека от уровня 1920-х гг. На посту первого секретаря ЦК КПУ Шелеста сменил В.В. Щербицкий, пребывание которого у власти проходило под лозунгом превращения в недалеком будущем наций и народностей СССР в единую «советскую нацию».

Интернациональные лозунги господствовали на Украине вплоть до конца 1980-х гг., когда, воспользовавшись изменившимися условиями и лозунгами перестройки, ситуацией смогли овладеть этнопартократы и национально ориентированные силы. Итог всем хорошо известен – Советский Союз распался, а Украина в 1991 г. провозгласила свою независимость.

Комментарии

Бачинський Ю. Большевицька революція і українці: критичні заміткі. -Берлін, 1928; Галій Н., Новицький Б. Геть маску! Національна політика на радянській Україні в світлі документів. – Львів; Прага, 1934; Гармаш Р. Трагедія Хвильового – трагедія нашого покоління. – Торонто, 1948; Голубенке П. Україна і Росія у світлі культурних взаємин. – Нью-Йорк; Париж, 1987; Ковалевыми М. Опозиційні рухі в Україні і національна політика в 1920-1954 pp. -Мюнхен, 1954; Его же. Україна під червоним ярмом. – Варшава-Львів, 1936; Костюк Г. Сталінізм в Україні (Генеза і наслідки). Дослідження і спостереження сучасника. – Київ, 1995; Кошелівець І. Микола Скрипник. – Київ, 1993;Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні XX ст. – Київ, 1997; Maistrenko I. Borot'bism: A Chapter in the History of Ukrainian Communism.– New York, 1954; Майстренко И. Национальная политика КПСС в ее историческом развитии. – Мюнхен, 1978; Николішін С. Культурна політика більшовиків і український культурний процес. – Б. м., 1947; Петров В. Українські культурні діячі УРСР – жертви більшовицького терору. -Київ, 1992; Прокоп М. Україна і українська політика Москви. – Мюнхен, 1956; Соловей Д. Гол гота України. Московсько-більшовицький окупаційний терор в УРСР між першою і другою світовою війною. – Дрогобич, 1993; Его же. Україна в системі совєтського колоніялізму. – Мюнхен, 1959; Славинский М. Национально-государственная проблема в СССР. – Париж, 1938; Феденко П. Марксистські і большевицькі теорії національного питання. – Мюнхен, 1960; Чапленко В. Мовна політика більшовиків. – Нью-Йорк, 1976; Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1890-1941). Стан і статус. – Чернівці, 1998; Юрченко 0. Українсько-російські стосунки після 1917 р. у правовому аспекті. – Мюнхен, 1971.

Книга С. Николишина была написана еще в 1939 г., а опубликована в 1947 г.

SullivantR. Soviet Polities and the Ukraine 1917-1957. – New York; London, 1962.

Mace J.E. Communism and the Dilemmas of National Liberation. National Communism in Soviet Ukraine 1918-1933. – Cambridge, 1983.

Например, монография Дж. Армстронга, хотя и посвящена украинскому национализму, рассматривает в основном деятельность ОУН-УПА. См. Armstrong J. Ukrainian nationalism. 3-d ed. – Engkewood, 1990.

Liber G. Soviet nationality policy, urban growth and identity change in the Ukrainian SSR 1923-1934. – Cambridge, 1992.

Kaiser R.J. The Geografy of Nationalism in Russia and the USSR. – New York, 1994.

Martin T. The Affirmative Action Empire. Nations and Nationalism in the Soviet Union. 1923-1939. Ithaca and London, 2001.

«Українізація» 1920-30-х років: передумови, здобутки, уроки. – Київ, 2003; Політика коренізації в радянській Україні (1920-30-і pp.). Науково-допоміжний бібліографічний покажчик. – Київ, 2003.

Касьянов Г.В. Українська інтелігенція 1920-30-х років: соціальний портрет та історична доля. – Київ, 1992. С 70.

Солдатенко В.Ф. Незламний. Життя і смерть Миколи Скрипника. – Київ, 2002. С 142.

Даниленко В.М. «Українізація» 1920-х pp. і сьогодення. // Другий міжнародний конгрес україністів. Львів, 22-28 серпня 1993 р. -Львів, 1994. С 67.

Даниленко В.М. Згортання «українізації» й посилення русифікаторських тенденцій у суспільно-культурному житті радянської України в 30-і pp. // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика. Збірник статей. Вип. 2. – Київ, 1996. С 98.

Кульчицький С.В. У площині державного співіснування. Радянська Україна і Радянська Росія: відносини між першою і другою світовими війнами // Політика і час. 1996. №5. С 62.

Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні. 20-30-ті роки.-Київ, 1991. С 250.

Українізація» 1920-30-х років: передумови, здобутки, уроки… С 19.

Українізація» 1920-30-х років: передумови, здобутки, уроки… С 19.

Там же. С 13.

Букач В.М. Политика украинизации в первой половине 20-х годов (Материалы к курсу по истории Украины и украинской культуры). – Одесса, 1997. С. 49.

Дашкевич Я.Р. Українізація: причини і наслідки // Слово і час. 1990. № 8. С. 58-60.

Дашкевич Я.Р. Українізація: причини і наслідки // Слово і час. 1990. № 8. С. 58-60.

«Українізація» 1920-30-х років: передумови, здобутки, уроки… С. 62, 66.

«Українізація» 1920-30-х років: передумови, здобутки, уроки… С 59.

Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції 20-50-ті роки XX ст. – Київ, 1994. С 45.

Чумак В.М. Вплив політики українізації на українську емиграцію (20-ті – поч. 30-х pp.) // IV Міжнародний конгрес україністів. Одеса, 26-29 серпня 1999 р. Доповіді та повідомлення. Історія. Част. II. XX століття. – Одеса-Київ-Львів, 1999. С 405.

Чумак В.М. Ставлення західноукраїнських політичних партій і організацій до політики українізації в УСРР 1920-х – на поч. 30-х pp. // Наукові записки Інституте політичних і етнонаціональних досліджень. Вип. 13. Схід и захід України: проблеми єднання. – Київ, 2001. С 194.

Даниленко В.М. Згортання «українізації» й посилення русифікаторських тенденцій у суспільно-культурному житті радянської України в 30-і pp. С. 97.

Касьянов Г.В. Українська інтелігенція 1920-30-х років. С. 79.

Даниленко В.М. Згортання «українізації» й посилення русифікаторських тенденцій у суспільно-культурному житті радянської України в 30-і pp. С. 99,103.

Шарпатий В.Т. Участь М.О. Скрипника в українізаційних процесах 20-х років // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика. Збірник статей, вип. 2. – Київ, 1996. С 38.

См. «Українізація» 1920-30-х років: передумови, здобутки, уроки…

См, напр., Бутенко В.І. Шкільна освіта на Харківщині (20-ті pp. XX ст.) // Вісн. Харк. Ун-ту. № 401. Історія України. 1998. Вип. 2; Гриневич О.В. Рівноправність мов та проблема українізації в 20-30-х pp. XX ст. на Миколаївщині // Рідна стежина. Часопис історії і практики національного виховання. Пошуки. Проблеми. Знахідки. Досвід. – Миколаїв, 1994. Вип. 1.; Гриневич О.В. Розвиток національної школи на Миколаївщині в 20-30-ті рокі // Історія України: маловідомі імена, події, факти. – Київ, 1999. Вип. 7.; Гусєва CO., Цобенко М.М. З досвіду розв'язання національного питання на півдні України (1920-30 pp.) // Український історичний журнал. 1991. № 2; Сурабко Л. Українізація на Чернігівщині в 20-30-ті роки // Сіверянський літопис. 1997. № 5. С 6-11.

Сергійчук В.І. Етнічні межі і державний кордон України. – Київ, 1996; Он же. «Українізація Росії». Політичне ошуканство українців російською більшовицькою владою в 1923-1932 роках. – Київ, 2000.

Кондратюк В.О., Зайцев О.Ю. Україна в 20-30 pp. XX століття. Суспільно-політичне життя XX століття. -Львів, 1993. С 235-237.

Там же. С 19.

Пристайко В., Шаповал Ю. Справа «Спілки визволення України». Невідомі документи і факти. – Київ, 1995; Шаповал Ю., Пристайко В., Золотарьов В. ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: особи, факти, документи. – Київ, 1997; Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД. Трагічне десятиліття: 1924-1934. -Київ, 1996; Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський. Справа «УНЦ» і останні роки (1931-1934). – Київ, 1999; Шаповал Ю.І. Україна 20-50-х років: Сторінки ненаписаної історії. – Київ, 1993; Шаповал Ю.І. Україна XX ст. Особи та події в контексті Великої історії. – Київ, 2001; Шаповал Ю.І. Невигадані історії. – Київ, 2004.

Шаповал Ю.І. Невигадані історії… С 61.

Там же. С 63.

Там же. С 308.

Єфіменко Г.Г. Національно-культурна політика ВКП(б) щодо радянської України (1932-1938). – Київ, 2001. С 46-48.

Горелов М.С, Моця О.П., Рафальський О.О. Цівілізаційна історія України. -Київ, 2005. С 403-415.

По существу, сослаться можно лишь на работы автора данной книги, опубликованные в «Славяноведении», «Отечественной истории» и других изданиях в 1998-2004 гг.

Михутина И.В. Украинский вопрос в России (конец XIX – начало XX века). – М., 2003. С. 252.

Булдаков В.П. Феномен революционного национализма в России // Россия в XX веке. Проблемы национальных отношений. – М., 1999. С. 203.

Булдаков В.П. Феномен революционного национализма в России // Россия в XX веке. Проблемы национальных отношений… С. 204.

Булдаков В.П. Кризис империи и революционный национализм начала XX в. в России // Вопросы истории. 2000. № 1. С. 35.

Булдаков В.П. Феномен революционного национализма в России // Россия в XX веке. Проблемы национальных отношений… С. 215.

Чешко С.В. Распад Советского Союза. Изд. 2-е. – М., 2000. С. 123-124.

Матвеев Г.Ф. Российско-украинский конфликт в планах польской дипломатии и военных кругов в межвоенный период // Россия – Украина: история взаимоотношений. – М., 1997. С. 241.

Шишкин В. А. Устои советского федерализма в годы становления единого союзного государства (1922-1929) // Россия в XX веке. Проблемы национальных отношений. -М., 1999. С. 297.

Ненароков А.Л. 70 лет назад: национальный вопрос на XII съезде РКП(б) // Отечественная история. 1994. №1.

Там же. С. 109.

Борисьонок О.Ю. Обговорення проблем українізації вищим партійним керівництвом у 1922-1923 pp. // Український історичний журнал. 2000. № 4. С 97.

Красовицкая Т.Ю. Власть и культура. Исторический опыт организации государственного руководства национально-культурным строительством в РСФСР. 1917-1925. – М., 1995. С. 37, 258, 264.

Нежинский Л.Н. У истоков большевистско-унитарной внешней политики (1921-1923)//Отечественная история. 1994. №1. С. 89-105.

Ненароков А.Л. 70 лет назад. Национальный вопрос на XII съезде РКП(б) // Отечественная история. 1993. №6.1994. №1.

Чешко С.В. Распад Советского Союза… С. 215.

Костырченко Г.В. Тайная политика Сталина. – М., 2001. С. 54.

Шишкин ВА. Устои советского федерализма в годы становления единого союзного государства (1922-1929) // Россия в XX веке. Проблемы национальных отношений.-М., 1999. С. 301.

Шишкин В.А. Власть. Политика. Экономика. Послереволюционная Россия (1917-1928 гг.)… С. 132.

Национальная политика России. История и современность. – М., 1997. С. 296.

Национальная политика России. История и современность. – М., 1997. С. 296.

Национальная политика России. История и современность. – М., 1997. С. 296.

Чешко С.В. Распад Советского Союза… С. 141.

Каганович Л.М. Памятные записки рабочего, коммуниста-большевика, профсоюзного, партийного и советско-государственного работника. – М., 1996.

И.В. Сталин Л.М. Каганович. Переписка. 1931-1936. – М., 2001.

«Совершенно секретно». Лубянка – Сталину о положении в стране (1922-1934). Т. 1-4. – М., 2001.

Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні XX с – Київ, 1997. С 20.

Там же. С 25, 40

Там же. С 28.

Там же. С 27.

Там же. С 19.

Там же. С 58.

Там же. С 59.

Там же. С 40.

Там же. С 17.

Там же. С 58.

Там же. С 57-58

Там же. С 58.

Шевельов Ю. Українська мова в першій половині двадцятого століття (1900-1941). Стан і статус. – Чернівці, 1998. С 58.

Реєнт О.П. У робітнях історичной науки. – Київ, 1997. С 71.

Грациози А. Большевики и крестьяне на Украине, 1918-1919 гг. Очерк о большевизмах, национал-социализмах и крестьянских движениях. -М., 1997. С. 21-22.

Там же. С. 21.

Там же. С. 22.

Центральний державний архів громадських об'єднань України (ЦДАГО). Ф. 17. Оп. 1. Ед. хр. 25. Л.13.

Там же.

Там же. Л. 14.

Булдаков В.П. Феномен революционного национализма в России // Россия в XX веке. Проблемы национальных отношений. – М., 1999. С. 204.

Історія України. Нове бачення. У 2-х т. Київ, 1996. Т. 2. С. 6.

Реєнт О.П. Указ. соч. С. 34-36.

Мартынов А.С. Мои украинские впечатления и размышления. – М.-Пг., 1923. С. 43.

Там же. С. 44.

Там же. С. 43-44.

Штаб организации располагался в Париже. В 1921-1923 гг. на Украине действовали ее агенты

ГАРФ. Ф. 5784. Оп. 1. Ед. хр. 60. Л. 98.

Там же. Л. 99.

Там же. Л. 98

Там же.

Профессор Киевского политехнического института Коваль, ноябрь 1921 г.

ГАРФ. Ф. 5768. Оп. 1. Ед. хр. 58. Л. 5.

Там же. Ед. хр. 57. Л. 160.

Там же.

Симонова Т.М. «Прометеизм» в восточной политике лагеря Пилсудского в 1919-1926 гг. //Иван Александрович Воронков-профессор-славист Московского университета. Материалы научных чтений, посвященных 80-летию со дня рождения И.А Воронкова (1921-1983).-М.,2001.С137.

Бриндак О.Б. Ліквідація більшовиками політичної опозиції та встановлення однопартійної системи в Україні в 20-ті роки XX століття. – Одеса, 1998. С 96.

Там же. С. 93. Там же. С. 93-94.

Бриндак О.Б. Ліквідація більшовиками політичної опозиції та встановлення однопартійної системи в Україні в 20-ті роки XX століття. – Одеса, 1998. С 96.

Там же. С. 93

Там же. С. 93-94.

См. Верменич Я.В., Бачинський Д.В. «Українізація»: походження і зміст поняття // Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика. Збірник статей. Вип. 3. – Київ, 1999. С 140-155; «Українізація» 1920-30-х років: передумови, здобутки, уроки. – Київ, 2003. С 15-19.

Об украинизаторской деятельности Центральной Рады, Гетманата и Директории см. Рубльов О.С., Реет О.П. Українські визвольні змагання. 1917-1921 pp. – Київ, 1999. С. 89-95,139-143,182-185.

Винниченко В. Відродження нації. Ч. 1. – Київ: Відень, 1920. С. 125-126

Гольденвейзер А.А. Из киевских воспоминаний // Революция на Украине по мемуарам белых. – М.-Л., 1930. С. 18.

Кардиналовская Т. Жизнь тому назад. Воспоминания. – СПб., 1996.

С. 62. Винниченко В. Указ. раб. С. 111.

Перепечатка из газеты содержится в ЦДАГО. Ф. 5. Оп. 1. Ед. хр. 76. Л. 1.

Там же.

Там же.

Это один из немногих случаев, когда термин дается в кавычках.

Могилянский Н.М. Трагедия Украины // Революция на Украине… С. 121.

Там же.

Там же.

Цит. по: Деникин A.M. Гетманство и Директория на Украине//Революция на Украине по мемуарам белых… С. 139.

Вернадский В.И. Дневники. 1917-1921. – Киев, 1994. С. 70.

Матвеев Г.Ф. Российско-украинский конфликт в планах польской дипломатии и военных кругов в межвоенный период // Россия – Украина: история взаимоотношений. – М., 1997. С. 237-238.

Ціхамірау А.В. Беларусь у сістзме міжнародних адносін перыяду паславаеннага уладкавання Еуропы і польска-савецкай вайны (1918-1921 гг.). – Мінск, 2003. С. 22.

Там же.

Ціхамірау А.В. Беларусь у сістзме міжнародних адносін перыяду паславаеннага уладкавання Еуропы і польска-савецкай вайны (1918-1921 гг.). – Мінск, 2003. С. 22.

Срібняк І. Симон Петлюра на чолі держави та війска. До питання про польско-українські взаємини 1919-1920 pp. // Симон Петлюра та українська національна революція. Збірник праць другого конкурсу петлюрознавців України. – Київ, 1995. С 142.

Там же. С 143.

Вдовин A.M. Особенности этнополитических отношений и формирование новой государственности в России (исторический и концептуальный аспекты). -М., 1993. С. 13.

Ленин В.И. Полн. собр. соч. Т. 48. С. 234-235.

Сталин И.В. Соч. Т.1. С. 31-32.

Ленин В.И. Неизвестные документы. 1891-1922. – М., 1999. С. 222.

Ленин В.И. Полн. собр. соч. Т. 37. С. 234.

Кравченко Б. Указ. раб. С. 132.

Реент О.П. Указ. раб. С. 71.

Лозицький B.C. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918-1991). – Київ, 2005. С. 7.

ЦДАГО. Ф. 59. Оп. 1. Ед. хр. 157. Л. 12.

Мейс Дж., Панчук М. Український національний комунізм: трагічні ілюзії. -Київ, 1997. С 13-14.

Етнополітичний розвиток України: досвід, проблеми, перспективи. – Київ, 1997. С 34

VIII съезд РКП(б). Март 1919 г. Протоколы. – М., 1959. С. 425.

ЦДАГО. Ф. 59. Оп. 1. Ед. хр. 157. Л. 11 об.

Там же.

Там же. Л. 25.

Грациози А. Указ. раб. С. 83.

Цит. по Лозицький B.C. Указ. соч. С. 19.

Лозицький B.C. Указ. соч. С. 20.

Кульчицький С.В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928). – Київ, 1996. С. 85.

Там же. С. 75-76.

До історії міжнаціональних процесів на Україні // Український історичний журнал. 1990. № 6. С. 110.

Ленин В.И. Неизвестные документы… С. 306.

Грациози А. Указ. соч. С. 117.

Ленин В.И. Неизвестные документы… С. 306-307.

Там же.

ЦДАГО. Ф. 59. Оп. 1. Ед. хр. 157. Л. 13 об.

Ленин В.И. Полн. собр. соч. Т. 39. С. 334-335.

Там же. Т. 40. С. 42, 45-46.

Ленин В.И. Неизвестные документы… С. 314.

Ленин В.И. Полн. собр. соч. Т. 51. С. 141-142.

Михутина И.В. Некоторые проблемы истории польско-советской войны 1919-1920 гг. // Версаль и новая Восточная Европа. – М., 1996. С. 165.

Никонов В. А. Молотов: Молодость. – М., 2005. С. 492.

Матвеев Г.Ф. Указ. соч. С. 240-241.

Трощинський В.П. Міжвоєнна українська еміграція в Європі як історичне і соціально-політичне явище. – Київ, 1994. С 20.

До історії міжнаціональних процесів на Україні // Український історичний журнал. 1990. № 6. С 110.

Там же. С 112.

Государственный архив Российской Федерации (ГАРФ). Ф. 1318. Оп. 1. Ед. хр. 25. Л. 22.

Там же. Л. 22-22 об.

Там же. Едхр. 26. Л. 30.

Там же. Ед. хр. 425. Л. 139.

Там же. Ед. хр. 25. Л. 49, 66.

Там же. Ед. хр. 26. Л. 97.

Там же. Ед. хр. 26. Л. 97.

Хвыля А. Национальный вопрос на Украине. – Киев, 1926. С. 37-41.

Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (ЦДАВО). Ф. 4402. Оп. 1. Ед. хр. 6. Л. 1.

Там же. Л. 16.

Там же. С. 63.

Сталин И.В. Политика советской власти по национальному вопросу в России // Сталин И.В. Марксизм и национально-колониальный вопрос. Сб. статей и речей. – М., 1937. С. 58, 61-62.

ГАРФ. Ф. 1318. Оп. 1. Ед. хр. 433. Л. 93, 94.

Там же. Л. 98, 99.

Там же. Л. 97.

Там же. Л. 102.

Сталин И.В. Об очередных задачах партии в национальном вопросе // Сталин И.В. Марксизм и национально-колониальный вопрос… С. 70.

Бриндак О.Б. Указ. соч. С. 94-95.

Лозицький B.C. Указ. соч. С. 25.

Бриндак О.Б. Указ. соч. С. 91-114.

Там же.

Там же. С. 135.

Там же.

Документы и материалы о работе комиссии Орг. бюро ЦК РКП(б) по подготовке вопроса «О взаимоотношениях РСФСР и независимых республик» к Пленуму ЦК партии (6 октября 1922 г.) // Известия ЦК КПСС. 1989. № 9. С. 199.

Национальная политика России: история и современность. – М., 1997. С. 269.

Каганович Л. Памятные записки. – М., 1996. С. 299.

Головко В.А., Станчев М.Г., Чернявский Г.И. Между Москвой и Западом. -Харьков, 1994. С. 87-88,100.

Павлов Д.Б. Большевистская диктатура против социалистов и анархистов. 1917 – середина 1950-х годов. – М., 1999. С. 206.

Никонов В А. Указ. соч. С. 629.

Там же. С. 657.

Сталин И.В. Марксизм и национально-колониальный вопрос… С. 88-89,112.

Там же. С. 5-6.

XII съезд РКП(б). Стенографический отчет. – М., 1968. С. 486.

Сталин И.В. Марксизм и национально-колониальный вопрос… С. 81.

XII съезд РКП(б). Стенографический отчет. С. 489.

Там же. С. 492.

Российский государственный архив социально-политической истории (РГАСПИ). Ф. 50. Оп. І.Ед.хр. 1.Л. 72.

Там же.Ед.хр. 19. Л. 167-168.

Там же. Л. 32.

Там же. Л. 34.

Там же. Л. 35.

Там же. Л. 13-14

XII съезд РКП(б)… С. 650.

Ненароков А.П. 70 лет назад: национальный вопрос на XII съезде РКП(б) // Отечественная история. 1994. №1. С. 117

Цит. по Панда Р.Г. Мирсаид Султан-Галиев // Вопросы истории. 1999. № 8. С. 64-65.

Тайны национальной политики ЦК РКП(б). Четвертое совещание ЦК РКП с ответственными работниками национальных республик и области в г. Москве 9-12 июня 1923 г. Стенографический отчет. – М., 1992. С. 102.

Там же. С. 61,62.

Там же. С. 108-109.

Там же. С. 240, 242.

Там же. С. 257-258.

Там же. С. 259.

Гобл П. Рождение сталинской национальной политики: Четвертое совещание ЦК РКП(б) с ответственными работниками национальных республик и областей, 9-12 июня 1923 г. //

Межнациональные отношения в России и СНГ. Семинар Московского Центра Карнеги. Вып. 1. – М., 1994. С. 19-20. РЦХИДНИ. Ф. 50. Оп. 1. Ед. хр. 1. Л. 55-62.

Кульчицький СВ. Указ. соч. С. 238.

«Ильич был тысячу раз прав» (Из переписки членов Политбюро ЦК РКП(б) в июле – августе 1923 г.) // Известия ЦК КПСС. 1991. № 4. С. 200.

Шубин А.В. Вожди и заговорщики. – М., 2004. С. 82-83.

Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921-1939 pp.). – Київ, 1999. С. 268.

Там же. С. 270

Там же. С 272.

На путях становления украинской и белорусской наций: факторы, механизмы, соотнесения. – М., 2004. С. 224-227.

Там же. С. 235.

Там же. С. 238.

См. Чешко СВ. Распад Советского Союза. – М., 2000. С. 196-217.

Боечко В.Д., Ганжа 0.1., ЗахарчукБ.І. Кордони України: історія та проблеми формування (1917-1940 pp.) //Український історичний журнал. 1992. № 1. С 67.

Боечко В.Д., Ганжа 0.1., ЗахарчукБ.І. Кордони України: історія та проблеми формування (1917-1940 pp.) //Український історичний журнал. 1992. № 1. С 67.

Боечко В.Д., Ганжа 0.1., ЗахарчукБ.І. Кордони України: історія та проблеми формування (1917-1940 pp.) //Український історичний журнал. 1992. № 1. С 67.

Там же. Ф. 6892. Оп. 1. Ед. хр. 5. Л. 18; ед. хр. 11. Л. 2.

Там же. Ед. хр. 5. Л. 18.

Там же. Ед. хр. 9. Л. 8.

Там же. Л. 9.

Там же. Л. 10.

Там же. Л. 17-18.

Там же. Л. 18.

Там же. Ед. хр. 4. Л. 7-14, 91, 99.

Там же. Ед. хр. 5. Л. 23.

См. Боечко В.Д., Ганжа 0.1., Захарчук Б.І. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. – Київ, 1994; Борисёнок Е.Ю. Волость за волость, уезд за уезд. Вопрос о границах между УССР и РСФСР в 1920-е годы // Родина. 1998. № 8. С. 111-115; Ее же. Украина и Россия: спор о границах в 1920-е годы // Регионы и границы Украины в исторической ретроспективе. – М., 2005. С. 205-237.

Боечко В.Д., Ганжа 0.1., ЗахарчукБ.І. Кордони України: історія та проблеми формування… С 70.

ЦДАГО. Ф. 1. Оп. 20. Ед. хр. 2673. Л. 80-94.

Там же. Л. 36-37.

РГАСПИ. Ф. 81. Оп. 3. Ед. хр. 120. Л. 57.

Там же. Л. 60.

Полный текст стенограммы встречи приведен Ю.И. Шаповалом. См. Шаповал Ю.И. Україна XX століття: Особи та події в контексті важкої історії. – Київ, 2001. С. 112.

Там же.

Там же.

Тайны национальной политики ЦК РКП(б). Четвертое совещание ЦК РКП с ответственными работниками национальных республик и областей в г. Москве 9-12 июня 1923 г. Стенографический отчет. – М., 1992. С. 107-108.

Національні процеси в Україні. Історія і сучасність. Документи і матеріали. Ч. 2.-Київ, 1997. С 42-43.

Далее цит. по: Хвыля А. Национальный вопрос на Украине. – Харьков, 1926. С. 116.

Там же. С. 109.

«Українізація» 1920-30-х років: передумови, здобутки, уроки. – Київ, 2003. С. 70-78.

Там же. С. 73.

Національні процеси в Україні. Історія і сучасність. Документи і матеріали. Ч. 2.-Київ, 1997. С 57-58.

«Українізація» 1920-30-х років… С 83-84.

ЦДАГО. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 2632. Арк. 5.

На путях становления украинской и белорусской наций… С. 210.

«Українізація» 1920-30-х років… С. 129.

На путях становления украинской и белорусской наций… С. 213.

«Українізація» 1920-30-х років… С. 131.

Там же. С. 105

Кравченко Б. Указ. раб. С. 175.

«Українізація» 1920-30-х років… С. 89.

Там же. С. 91.

Там же. С. 102.

ЦДАГО Україні. Ф. 1. On. 20. Спр. 1660. Арк. 6.

Там же. Спр. 1976. Арк. 18.

ГАРФ. Ф. 6892. Оп. 1. Ед. хр. 4. Л. 136.

Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції 20-50-ті роки XX ст. – Київ, 1994. С. 41-45; «Українізація» 1920-30-х років… С. 100.

«Українізація» 1920-30-х років… С. 94, 96.

Там же. С. 102.

Там же. С. 109.

Там же. С. 140.

«Українізація» 1920-30-х років… С. 145.

Історія українського війска (1917-1995). -Львів, 1996. С. 231-232.

«Українізація» 1920-30-х років… С. 152.

Там же. С. 153.

Там же. С 155.

Там же. С 156.

Там же. С 160.

Там же. С 162.

Рафальський 0.0. Національні меншини України у XX столітті: Історіографічний нарис.-Київ, 2000. С 128.

Там же. С 123-125.

Там же. С 130-131,133.

Национальная политика России: история и современность. – М., 1997. С. 283-284.

«Українізація» 1920-30-х років… С. 275.

XII съезд РКП(б). Стенографический отчет. – М., 1968. С. 486.

Там же.

Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні XX ст. – Київ, 1997. С 154-155.

Там же. С 154.

Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921-1939 pp.)… С. 214.

Там же. С 198.

Там же

Там же

Там же.

Кравченко Б. Указ. соч. С. 173.

Там же. С 169.

Там же.

Там же. С 170.

Українська державність у XX столітті. Історико-політологічний аналіз. – Київ, 1996. С 37.

См. подробнее Політичний терор і тероризм в Україні: ХІХ-ХХ ст. Історичні нариси. – Київ, 2002. С 267 и далее.

См. там же. С. 267.

Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Указ. раб. С. 34.

Там же. С. 33,37.

Там же.

Там же.

Там же. С. 42.

Там же. С. 31.

Там же. С. 32

Там же. С. 173.

Там же.

Кульчицький СВ. Україна між двомя війнами… С. 120.

Коржихина Т.П. Советское государство и его учреждения: ноябрь 1917 – декабрь 1991. – М., 1994. С. 25.

Там же. С. 135, 195.

Українізація» 1920-30-х років… С. 184.

«См., например, материалы июньского пленума ЦК КП(б)У 1926 г. // РГАСПИ. Ф. 17. Оп. 26. Ед.хр. 1.Л. 79об.

Там же. Л. 79.

См. Чумак ВМ. Ставлення західноукраїнських політичних партій і організацій до політики українізації в УСРР у 1920-х– на поч. 30-х pp. // Наукові записки Інституте політичних і етнонаціональних досліджень. Вип. 13. Схід і захід України: проблеми єднання. – Київ, 2001. С 185-196.

См. Чумак В.М. Ставлення західноукраїнських політичних партій та організацій до політики українізації в УССР у 1920-х – на поч…30-х рр…// Наукові записки Інститута політичних і етнонаціональних досліджень. Вип. 13. Схід та захід України:проблеми єднання. – Київ, 2001. С. 185-196.

Комаренко Т.О., Шипович М.А. Влада і літературно-мистецька інтелігенція Радянської України: 20-ті роки XX ст. – Київ, 1999. С 22-23.

См. подробнее Собачко ОМ. Літературні дискусії доби українізації в контексті процесів зміцнення тоталітаризму // Національна Академія наук України. Інститут політичних і етнонаціональних досліджень. Наукові записки. Вип. 13. Схід і захід України: проблеми єднання. – Київ, 2001. С 197-204.

ХвильовийМ. Новели, оповідання. «Повість про санаторійну зону». «Вальдшнепи». Роман. Поетичні твори. Памфлети. – Київ, 1995. С 734.

Там же.

Там же.

Там же. С 735.

Цвілюк С.А. Українізація України: Тернистий шлях національно-культурного відродження доби сталінізму. – Одеса, 2004. С 65-66.

Большой отрывок из пьесы помещен в монографии С.А. Цвилюка. См. Цвілюк С А. Указ. соч. С. 69.

Комаренко Т.О., Шипович М.А. Влада і літературно-мистецька інтелігенція Радянської України: 20-ті роки XX ст. – Київ, 1999. С 45-46.

Там же. С 35, 47-48.

Волобуєв М. До проблеми української економіки // Більшовик України. 1928. №3. С 44.

Там же. С 49.

Там же. С 51.

Там же. С 59.

Там же. С 61.

Украинская коммунистическая партия (УКП), основана в 1919 г. на базе вышедшего из Украинской социал-демократической рабочей партии левого крыла. Стояла на платформе украинского коммунизма (одной из разновидностей национал-коммунизма).

РГАСПИ. Ф. 81. Оп. 3. Ед. хр. 127. Л. 11.

Там же. С. 11 об.

Там же. Л. 12 об., 18 об.

ЦДАГО. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 4127. Арк. 40.

Там же.

РГАСПИ. Ф. 81. Оп. 3. Ед. хр. 130. Л. 12.

Там же.

Там же.

Там же. Л. 13.

ЦДАГО. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 4171. Арк. 19.

Там же. Арк. 21.

Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Указ. соч. С. 44.

Цит. по: Мейс Дж. Микола Хвильовий // Історія України в особах. ХІХ-ХХ ст. -Київ, 1995. С 374.

ЦДАГО. Ф. 1. Оп. 2. Спр. 6220. Арк. 55.

Там же. Арк. 56.

Там же.

Рубльов О.С., Черченко ЮА. Указ. соч. С. 39.

Там же. С. 40.

ЦДАГО. Ф. 1. On. 20. Спр. 4172. Арк. 33.

Там же. Арк. 34.

ЦДАГО. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 2906. Арк. 19. Письмо без даты, предположительно -1929 г., подпись – К. Цыбульский, член партии с 1905 г.

Имеется в виду русское и еврейское население городов Украины. В период индустриализации в украинские города прибыло немало выходцев из украинского села.

ЦДАГО. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 2631. Арк. 33.

Там же. Л. 34.

Там же. Л. 38.

Хвыля А. Национальный вопрос на Украине… С. 120. (В приложении приведен текст декрета.)

ЦДАВО. Ф. 1.0П.З. Спр. 182. Арк. 26.

Там же. Арк. 22.

ЦДАГО України. Ф. 1. On. 20. Спр. 2631. Арк. 10.

Там же.

Там же.

Там же. Арк. 11

ЦДАГО України. Ф. 1. On. 20. Спр. 2631. Арк. 9.

Там же. Спр. 4172. Арк. 17.

К сожалению, документ не датирован. Однако можно предположить, что он относится к 1926 г.

ЦДАГО України. Ф. 1. On. 20. Спр. 2253. Арк. 91-92.

Голос народа. Письма и отклики рядовых советских граждан о событиях 1918-1932 гг. – М., 1998. С. 183. В цитате сохранен стиль источника.

Там же.

Там же.

За цілковиту українізацію! Чому треба вивчати українську мову та як її треба вивчати. – Дніпропетрівськ, 1929. С 11

Там же С 207.

За цілковиту українізацію! Чому треба вивчати українську мову та як її треба вивчати. – Дніпропетрівськ, 1929. С 11

ГАРФ. Ф. 6892. Оп. 1. Ед. хр. 17. Л. 35.

Там же. Л. 31,35.

Там же. Л. 26

Там же. Л. 26-27.

Там же. Ед. хр. 14. Л. 28.

Там же. Л. ЗО.

Там же. Л. 31.

Там же. Л. 33.

РГАСПИ. Ф. 81. Оп. 3. Ед. хр. 127. Л. 200.

Там же.

Там же. Л. 201.

Там же.

Там же.

ЦДАВО. Ф. 1. Оп. 4. Спр. 616. Арк. 38-39.

Там же. Арк. 39.

Там же.

Точной даты документ не содержит.

ЦДАГО. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 159. Арк. 45.

Там же.

Там же. Арк. 46.

РГАСПИ. Ф. 81. Оп. 3. Ед. хр. 130. Л. 71-72.

Там же.

Выступление на Киевской партийной конференции в марте 1923 г. Рукописный вариант выступления сохранился в архиве. См. ЦДАГО. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 2255.

Там же. Арк. 11.

Там же.

Там же.

Там же. Арк. 20.

Там же.

Там же.

Там же. Арк. 17-18.

ЦДАГО України. Ф. 1. On. 20. Спр. 1660. Арк. 13.

Там же.

Там же. Арк. 14.

Там же.

Там же. Арк. 16.

ЦДАГО України. Ф. 1. On. 20. Спр. 2253. Арк. 20

Там же. Арк. 21.

Там же. Арк. 22-23.

Там же. Арк. 24-24 об.

РГАСПИ. Ф. 81. Оп. 3. Ед. хр. 130. Л. 4.

Там же.

Там же.

Там же.

Там же.

Там же. Л. 4-5.

Там же. Л. 5.

ЦДАГО України. Ф. 1. On. 20. Спр. 2247. Арк. 3.

Історія України: нове бачення. Т. 2. – Київ, 1996. С. 204.

Российский государственный архив социально-политической истории (РГАСПИ). Ф. 81. Оп. 3. Ед. хр. 108. Л. 111.

Там же. Л. 112.

Там же. Л. 113.

Там же. С. 373.

Материалы «Особой папки» Политбюро ЦК РКП(б)-ВКП(б) по вопросу советско-польских отношений 1923-1944 гг.-М., 1997. С. 12-13.

Симонова Т.М. «Прометеизм» в восточной политике лагеря Пилсудского в 1919-1926 годах // Иван Александрович Воронков – профессор-славист Московского университета. Материалы научных чтений, посвященных 80-летию со дня рождения И.А. Воронкова (1921-1983). – М., 2001. С. 125.

Кен О.Н., Рупасов А.И. Политбюро ЦК ВКП(б) и отношения СССР с западными соседними государствами (конец 1920-х-1930-е гг. Проблемы. Документы. Опыт комментария. Ч. 1. Декабрь 1928 – июнь 1934 г. – СПб., 2000. С. 80-81.

Там же.

Там же.

Цит. по: Кен О.Н., Рупасов А.И. Указ. раб. С. 82.

Каганович Л.М. Указ. соч. С. 376-377.

Там же. С. 375.

Там же. С. 378.

РГАСПИ. Ф. 81. Оп. 3. Ед. хр. 127. Л. 3.

XV конференция прошла 26 октября – 3 ноября 1926 г., так что в тексте должно быть – XIV (апрель 1925 г.), когда произошло прямое столкновение Г.Е. Зиновьева и Л.Б. Каменева с И.В. Сталиным.

РГАСПИ. Ф. 81. Оп. 3. Ед. хр. 127. Л. 1.

Каганович Л.М. Указ. соч. С. 375.

РГАСПИ. Ф. 81. Оп. 3. Ед. хр. 120. Л. 4-5.

Там же.

Там же. Л. 5.

Там же. Л. 21.

Там же. Л. 2.

Там же.

Там же. Л. 3.

Там же.

Там же. Л. 3-4.

Там же. Л. 8

Там же. Л. 9-Ю.

Там же. Л. 22-23.

Там же. Л. 23.

Там же. Л. 26.

Там же. Ед. хр. 113. Л. 20.

Там же. Ед. хр. 135. Л. 21, 30

Там же.

Шаповал Ю.І. Л.М. Каганович на Україні // Український історичний журнал. 1990. №8. С. 69.

Каганович Л.М. Указ. соч. С. 383.

РГАСПИ. Ф. 81. Оп. 3. Ед. хр. 107. Л. 12-13.

XII съезд РКП(б). Стенографический отчет. – М., 1968. С. 650.

РГАСПИ. Ф. 81. Оп. 3. Ед. хр. 107. Л. 18-19, 22, 24.

Там же. Л. 57 об.

Там же. Л. 59 об.

Там же. Л. 59 об.

Центральний державний архів громадських організацій України (ЦДАГО України). Ф.1. Оп. 20. Спр. 2256. Арк. 2-26.

РГАСПИ. Ф. 81. Оп. 3. Ед. хр. 106. Л. 13-13 об.

Это заседание состоялось в 1926 г., к сожалению, в документе месяц не указан.

РГАСПИ. Ф. 81. Оп. 3. Ед. хр. 113. Л. 31-32.

Там же. Л. 26-28.

Там же. Л. 29-30.

Там же.Ед.хр. 107. Л. 159-160.

Мейс Дж., Солдатенко В.Ф. Національне питання у житті й творчості Миколи Скрипника//Український історичний журнал. 1996. №3. С 136.

Там же.

РГАСПИ. Ф. 81. Оп. 3. Ед. хр. 115. Л. 159.

Там же. Ед. хр. 120. Л. 42. В тексте сохранена орфография и пунктуация оригинала.

Каганович Л.М. Указ. соч. С. 382.

РГАСПИ. Ф. 81. Оп. 3. Ед. хр. 106. Л. 13.

Там же. Л. 15-16.

Там же.Ед.хр. 115. Л. 139-140.

Там же.Ед.хр. 18. Л. 103.

Там же.Ед.хр. 115. Л. 160.

Там же.Ед.хр. 108. Л. 53, 63.

Каганович Л.М. Указ. соч. С. 392.

Солдатенко В.Ф. Незламний. Життя і смерть Миколи Скрипника. – Київ, 2002. С. 149-150.

См. там же. С. 163.

Там же. С 160.

Там же. С 158.

Там же. С 159.

Там же. С 173.

Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції. 20-50-ті роки XX ст. – Київ, 1994. С 54-57.

Там же. С. 68.

Там же. С. 51,84.

Там же. С. 52

См. подробнее там же. С. 78-80.

Там же. С. 168.

Там же. С. 72.

Там же. С. 74-79.

Там же. С. 78.

Там же. С. 78.

Там же. С. 281.

Там же. С. 83.

«Українізація» 1920-30-х років: передумови, здобутки, уроки. – Київ, 2003. С. 130-131.

ШевельовЮ. Українська мова в першій половині XX століття (1900-1941). Стан і статус. -Чернівці, 1998. С 106.

На путях становления украинской и белорусской наций: факторы, механизмы, соотнесения. – М., 2004. С. 213.

Шевельов Ю. Указ. раб. С. 108.

«Українізація» 1920-30-х років… С. 89.

Шевельов Ю. Указ. раб. С. 95.

«Українізація» 1920-30-х років… С. 143.

«Українізація» 1920-30-х років… С. 144.

Там же. С. 147-149.

Шубин А.В. Вожди и заговорщики. – М., 2004. С. 160.

РГАСПИ. Ф. 82. Оп. 2. Ед. хр. 136. Л. 2.

Там же. Л. 3.

Там же. Л. 4.

Там же. Л. 12.

Там же. Л. 30.

История России. XX век. Под ред. В.П. Дмитренко. – М., 2001. С. 323.

Власть и оппозиция. Российский политический процесс XX столетия. – М., 1995. С. 148.

Кен О.Н., РупасовА.И. Указ. соч. С. 512.

Власть и оппозиция… С. 141-142.

Кен О.Н., РупасовА.И. Указ. соч. С. 508-514.

Там же. С. 219-221. В ноте речь шла также и о X Всебелорусском съезде Советов.

Власть и оппозиция… С. 139.

РГАСПИ. Ф. 17. Оп. 26. Ед. хр. 23. Л. 28.

Там же.

Там же.

Там же.

Там же. Л. 14.

Там же. Ед. хр. 31. Л. 134.

Там же. С. 136-137.

Любопытно, что в 1927-1928 гг. министр иностранных дел УНР Р. Смаль-Стоцкий информировал британского представителя о наличии разведывательной сети в УССР, которая действовала под патронажем II Отдела Генштаба Польши. Смаль-Стоцкий утверждал, что его опорой являются церковь, кооперативные общества и Академия наук. См. Кен О.Н., Рупасов А.И. Указ. соч. С. 504.

Цвілюк С.А. Українізація України: Тернистий шлях національно-культурного відродження доби сталінізму. – Одеса, 2004. С 85.

Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД