Билет 6

Відомо, що спортивна діяльність супроводжується підвищеним теплотворенням внаслідок різкого зростання швидкості обмінних процесів та теплопродукції м’язів (у 15-20 разів). Тепло, утворене у м’язах, із кров’ю переноситься у ядро тіла, наслідком чого може стати робоча гіпертермія – підвищення температури тіла до 39-40оС. У цьому випадку терморегулюючі системи організму покликані забезпечити віддачу зайвого тепла в оточуюче середовище. Це досягається переважно за рахунок посилення шкірного кровообігу із наступною віддачею тепла шляхом передачі (кондукція, конвекція), випромінювання, випаровування з потом. Підвищена температура зовнішнього середовища запобігає ефективній передачі та випромінюванню. У випадку підвищеної вологості погіршується також тепловіддача шляхом випаровування поту. У цих умовах можливе значне зростання температури тіла. Так, у гарячий і вологий день температура тіла бігунів-марафонців може досягати 41 оС. У випадку, коли немає перешкод для тепловіддачі шляхом потовиділення, його інтенсивне протікання може спричинити інше негативне явище – дегідратацію, або порушення водного балансу тіла. У кінцевому підсумку надмірна втрата води погіршує діяльність серцево-судинної системи, ускладнює потовиділення. Наслідком цього може стати зниження працездатності, перегрів організму, тепловий удар. Таким чином, зниження спортивної працездатності за умов підвищеної температури і вологості повітря визначається в основному такими факторами: • перегрів тіла (гіпертермія); • швидка дегідратація; • порушення водно-сольового обміну; • зниження кисневотранспортних можливостей серцево-судинної системи. При підготовці до змагань, що будуть проходити в умовах підвищеної температури і вологості повітря, спортсмен повинен проводити тренування у таких умовах за 7-12 днів до змагань. Якщо немає можливості забезпечити такі умови, слід використовувати спеціальні костюми, які запобігають віддачі тепла і перешкоджають випаровуванню поту. Тренування у термоізолюючому костюмі23 викликає ефект підвищення теплової витривалості, хоча і не такий великий, як тренування в умовах підвищеної температури і вологості.

1.Фізіологічне обґрунтування спортивної підготовки в гірських умовах.

Планируя спортивный сезон, необходимо выделить основные старты и промежуточные, контрольно-подготовительные и отборочные. Многие из них попадают - низкогорье – 1000-1400 м над уровнем моря; - среднегорье – до 2500 м; - высокогорье – до 4500 м; -снежное высокогорье – выше 4500 м

Низкогорье (предгорье) эффективно после возвращения на равнину, главным образом, не за счет адаптации к гипоксическому фактору, а воздействием комплекса климатических условий для этих высот. Высокогорье, кроме значительно сниженного атмосферного давления и парциального давления кислорода, воздействует на состояние спортсмена перепадом температур, пониженной влажностью.

Тренировочный режим в горах

1.Острая акклиматизация первая неделя – нагрузка: аэробная адаптация, нагрузка 60-80% от запланированной на «равнине».

2.Первый этап адаптации, вторая неделя – чередовать аэробные и анаэробные упражнения, интенсивность должна возрастать.

3.Второй этап адаптации, третья неделя – основной акцент делается на сохранение скорости при аэробной работе на самом высоком уровне. Интенсивность упражнений должна быть сохранена путем увеличения времени для отдыха между упражнениями.

4.Полная адаптация – снижается интенсивность тренировок. Отдых перед соревнованиями.

5.Реадаптация после гор

1. Реадаптация острый период (7-10 дней), режим тренировки – щадящий, соревнования – исключаются.

2. Адаптация с суперкомпенсацией (18-45 дней), режим тренировок – в полном объеме, соревнования – полная реализация.

2. Етапи адаптації до гірських умов та фізіологічні особливості реадаптації.

Этапы адаптации: 1)Острая адаптация 2) Переходная а. 3) Устоячивая а. 4)Реадаптация

Особенности РЕАДАПТАЦИИ:

1)Фаза пониженных возможностей (5-6 дней). - после спуска с гор наступает фаза сниженой работоспособности. Однако 50% спорт-нов в 1-е 3-4 дня способны показать высокий результат, однако потом все равно наступает спад работоспособности.

2)8-12 день: после 1-й фазы проявляется отставленный эффект горной подготовки,

3)10-25 день: пик эффекта горной подготовки;

4) Деадаптация (30-35 день): появляются первые признаки деадаптации, которые в первую очередь затрагивают функции кровообращения, дыхания, утилизация кислорода.

2. Завдання та зміст етапу початкової підготовки.

Завданнями цього етапу є зміцнення здоров'я дітей, різностороння фізична підготовка, усунення недоліків в рівні фізичного розвитку, навчання техніці вибраного виду спорту і техніці різних допоміжних і спеціально-підготовчих вправ.

Підготовка юних спортсменів характеризується різноманітністю засобів і методів, широким застосуванням матеріалу різних видів спорту і рухомих ігор, використанням ігрового методу. На етапі початкової підготовки не повинні плануватися тренувальні заняття із значними фізичними і психічними навантаженнями, що припускають застосування одноманітного, монотонного матеріалу.

В області технічного вдосконалення слід орієнтуватися на необхідність освоєння багатообразних підготовчих вправ. В процесі технічного вдосконалення у жодному випадку не слід намагатися стабілізувати техніку рухів, добиватися стійкого рухового навику, що дозволяє досягти певних спортивних результатів. В цей час у юного спортсмена закладається різностороння технічна база, що припускає оволодіння широким комплексом різноманітних рухових дій. Такий підхід - основа для подальшого технічного вдосконалення. Це положення розповсюджується і на подальші два етапи багаторічної підготовки, проте особливо повинно враховуватися в період початкової підготовки.

Тренувальні заняття на цьому етапі, як правило, повинні проводитися не частіше за 2-3 рази в тиждень, тривалість кожного з них - до 60 мін. Ці заняття необхідно органічно поєднувати із заняттями фізичною культурою в школі і вони повинні носити переважно ігровий характер.

Річний об'єм роботи у юних спортсменів на етапі початкової підготовки невеликий і зазвичай коливається в межах 100-150 ч. Річний об'єм роботи значною мірою залежить від тривалості етапу початкової підготовки, яка, у свою чергу, зв'язана з часом початку занять спортом. Якщо, наприклад, дитина почала займатися спортом рано, у віці 6-7 років, то тривалість етапу може скласти 3 роки, з відносно невеликим об'ємом роботи протягом кожного з них (наприклад, перший рік - 80 ч, другий - 100, третій, - 120 ч). Якщо ж майбутній спортсмен приступив до занять пізніше, наприклад в 9 -10 років, то етап початкової підготовки часто скорочується до 1,5-2 років, а об'єм роботи, з урахуванням ефекту попередніх занять фізичною культурою в школі, може відразу досягти 200-250 ч протягом року.

2. Відбір і орієнтація на етапі початкової підготовки.

Спортивний відбір і орієнтація - практично безперервний процес, який обіймає собою всю багаторічну підготовку спортсмена. Це обумовлено неможливістю чіткого вияву здібностей на окремому етапі вікового розвитку або багаторічної підготовки, складним характером взаємовідносин між спадковими факторами, які виявляються у вигляді задатків, і набутими, які є наслідком спеціально організованого тренування. Справжні здібності можуть бути виявленими лише в процесі навчання і виховання.

Завдання відбору й орієнтації на різних етапах різноманітні. Якщо на першому етапі важливо перш за все визначити доцільність занять обраним видом спорту для того чи іншого підлітка, то на наступних етапах коло задач значно поширюється: орієнтація спортсмена на спеціалізацію у конкретних номерах програми, відбір у збірні команди та ін.