Не за горами високими, не за лісами дрімучими, а тут у містечку Казка трапилася ця історія. Жилося у Казці пречудово. У школах навчали дітей найкращі вчителі, було п’ятиразове харчування, найновіше шкільне обладнання. У лікарнях лікували найсучаснішим обладнанням, працювали висококваліфіковані лікарі. У дитсадках було безліч різних іграшок, ігрових майданчиків. По всьому місту були парки з рідкісними деревами та квітами. Правив Казкою сам цар Бюджет. А кожен громадянин віддавав цареві частинку свого заробітку – сплачував податки. Але одного разу до Казки приїхав якийсь невідомий вовк. Подивився навкруги і каже:
- А чому це ви повинні платити Бюджету гроші? Давайте не будемо віддавати наш заробіток. Адже ми зможемо набагато більше купити їжі та іграшок для дітей.
- Так, давайте!
- Справді!
- Справді!
Змовилися і перестали платити, а Бюджет вигнали з міста.
Пройшло три місяці.
Недалеко від міста Казки, у містечку Щастя, жило веселе лисенятко Рудик. Воно любило подорожувати. І ось одного разу завітало лисеня до Казки. Навкруги гралися діти. Рудик запитав:
|
|
- А чому ви не навчаєтеся?
- Нас відпустили. Сказали, що немає коштів на утримання школи. У нашому місті взагалі все зачинили. У мене захворіла сестричка, а лікарня не працює.
- Цікаво. Що тут сталося? У мене в місті такого немає. Мені хочеться більше дізнатися про цю історію. Ходімо до школи.
На порозі школи сидів директор Сірко Барбосович. Рудик підійшов до нього й запитав:
- Що сталося? Чому школа не працює?
- Немає коштів. Ми не можемо купити підручники для учнів, крейду, щоб писати на дошці, та інше шкільне обладнання. Тому дітей відпустили на канікули.
- Зрозуміло. Що ж, ходімо далі.
І діти пішли до лікарні. На сходах сиділа зайчиха – лікар Прудконога.
- У вас також зачинено?
- Так. Немає коштів на ліки, бинти, вату. Не знаю, що це коїться. Як ми будемо лікувати хворих?
- Хм. До побачення.
Друзі сіли перепочити. До них підійшла миша. Вона гірко плакала.
- Що сталося?
- Я не можу прогодувати своїх діток, адже не отримую допомоги. Тепер не знаю, що робити.
Рудик віддав миші харчі, які брав у дорогу. Потім витягнув свій мобільник і зателефонував татові. Запитав у нього про події, що трапилися у містечку Казка. Тато йому все пояснив.
- Я зрозумів.
- Що зрозумів? Що?
- Бюджет повинен мати гроші. Кожен віддає частину заробленого і Бюджет утримує школи, лікарні, дитячі садки, допомагає багатодітним сім’ям та іншим нужденним. Мабуть, ви не сплачували податків і кошти закінчилися.
- Так. У нашому місті уже давно не сплачували податків.
Рудик всьому містечку розповів, для чого потрібно сплачувати податки. Тепер містечко Казка ще красивіше. Бюджет запросили назад. Всім вистачає коштів і всі задоволені.
|
|
Автор:
Прізвище, ім’я, по батькові: Кравець Олена Петрівна.
Дата народження: 19 серпня 2003 року.
Місце проживання: Черкаська область, м. Умань, вул. Черняховського, 54.
Біографічна довідка: У чениця 5 класу. Дівчинка талановита, навчається на відмінно, є переможцем предметних конкурсів та олімпіад, відповідально ставиться до своїх учнівських обов’язків. Любить Олена писати вірші та прозу, танцювати, декламувати твори, співати. Має власні збірки казок, є постійним дописувачем Всеукраїнської дитячої газети «Новачок». Переможець міського конкурсу «Юний поет» 2011 року. У 2013 році зайняла І місце у Всеукраїнському конкурсі дитячих літературних творів «Проба пера».
Назва навчального закладу: Уманський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів ім. Ю.О.Гагаріна–педагогічний ліцей».
Контактний телефон: (04744)3-96-53.