2015-06-26
876
3.1.Синтетичний та аналітичний облік касових операцій.
3.1.1 Синтетичний та аналітичний облік касових і фактичних видатків загального та спеціального фонду.
3.1.2.Документальне оформлення та облік касових операцій в національній валюті.
3.1.3.Облік інших коштів.
3.2. Види і форми грошових розрахунків.
3.2.1.Принципи й форми грошових розрахунків. Облік касових операцій. Облік операцій з іноземною валютою.
3.2.2.Облік розрахунків з іншими дебіторами та з іншими кредиторами. Облік розрахунків в порядку планових платежів.
3.2.3.Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з підзвітними особами.
Синтетичний облік касових видатків відображається:
– за загальним фондом — у меморіальному ордері № 2 "Накопичувальна
відомість руху грошових коштами загального фонду в органах ДКУ";
– за спеціальним фондом — у меморіальному ордері № 3 "Накопичувальна
відомість руху грошових коштами спеціального фонду в органах ДКУ".
Фактичні видатки – це дійсні кінцеві видатки установи, оформлені відповідними документами, уключаючи видатки за несплаченими рахунками кредиторів, за нарахованою, але не сплаченою заробітною платою і стипендіями, витрати на продукти харчування, медикаменти.
Облік фактичних видатків дає змогу контролювати перебіг виконання кошторису бюджетних установами загалом і дотримання встановлених норм видатків на базі кодів економічної класифікації видатків, тобто ці видатки відображають фактичне виконання норм, затверджених кошторисом, вони є показником кінцевого виконання кошторису бюджетних установ, тому в разі виконання планового обсягу робіт вони мають відповідати сумам асигнувань за кошторисом.
Прямі видатки — це збіг касових і фактичних видатків.
Фактичні видатки відображають виконання лімітів, затверджених у кошторисі,вони є показником кінцевого виконання кошторису установи, тому при виконанні планового обсягу робіт вони повинні відповідати сумам асигнувань кошторису.
Фактичні видатки зазвичай не збігаються в часі з касовими.
Облік фактичних видатків провадиться на активному рахунку 80 "Видатки загального фонду", який має наступні субрахунки:
801 "Видатки з державного бюджету на утримання установи й інші заходи";
802 "Видатки з місцевого бюджету на утримання установи й інші заходи".
За дебетом субрахунків 801 і 802 обліковуються фактичні видатки, проведені установами за рахунок коштами, одержаних з державного або місцевого бюджету на виконання заходів, передбачених кошторисом цієї установи.
Протягом року за дебетом субрахунків 801, 802 накопичуються видатки зростаючим підсумком із початку року.
У кінці року фактичні видатки списуються з кредиту субрахунків 801, 802 у дебет субрахунку 431 "Результат виконання кошторису за загальним фондом".
Аналітичний облік фактичних видатків за субрахунками 801, 802 в бюджетних установах та централізованих бухгалтеріях провадиться у "Картці аналітичного обліку фактичних видатків". Картка провадиться щомісячно на базі кодів економічної класифікації видатків. За кожним кодом функційної класифікації видатків загального фонду складаються окремі картки.
Облік фактичних видатків за рахунок спеціального фонду відповідно до кошторисів провадиться на рахунку 81 "Видатки спеціального фонду", який має власні субрахунки.
Аналітичний облік фактичних видатків, як і касових, провадиться на базі КЕКВ за кожним кодом програмної класифікації видатків Державного бюджету, окремо за видатками загальних і спеціальних фондів у картках аналітичного обліку касових видатків і картках аналітичного обліку фактичних видатків.
У процесі виконання кошторису, бюджетні установи вступають у грошові відносини, які можуть здійснюватися у готівковій і безготівковій формах розрахунків. Таке групування пов'язане з їхнього різною економічною сутністю, документообігом, видами й методами фінансового контролю. Здебільшого форми та види готівкових розрахунків застосовуються при розрахунках з фізичними особами. Безготівкові розрахунки (БР) здійснюються на певних засадах:
– полягає в обов'язковому зберіганні установами грошових кошті на реєстраційних і спеціальних реєстраційних рахунках, відкритих в органах казначейства;
– самостійний вибір установи та форми безготівкових розрахунків;
– терміновість здійснення платежів; їхній термін має бути наближеним до часу наданих послуг і виконаних робіт;
– платежі здійснюються в межах залишків коштами на реєстраційних і спеціальних реєстраційних рахунках за відповідними КЕКВ.
Електронна система платежів забезпечує проведення розрахунків протягом одного дня.
Безготівкові розрахунки здійснюються за наступними формам документів:
1) платіжне доручення;
2) платіжна вимога;
3) чеки;
4) акредитиви;
5) інкасові доручення.
Платіжні вимоги, інкасові доручення застосовуються тільки у випадках, передбачених чинним законодавством (податкова служба, КРУ).
Розрахунки акредитивами та чеками в бюджетних установах практично не застосовуються. Найпоширенішою формою є платіжні доручення за товари, роботи, послуги.
Розрахунки платіжних доручень здійснюються також під час проведення нетоварних операцій: перерахування бюджетними коштами органам страхування, податків і платежів до бюджету.
Облік касових операцій
Кожна бюджетна установа для провадження діяльності має в активі кошти. Кошти, розрахунки та інші активи поділяють на групи:
– грошові кошти в касі;
– грошові кошти на рахунках в установах банків та органах ДКУ;
– інші кошти;
– короткострокові одержані векселі;
– розрахунки з різними дебіторами.
Рух грошових коштів, який відбувається у процесі діяльності, може здійснюватися як у готівковій, так і в безготівковій формах. Операції, під час яких грошові кошти переміщуються у вигляді готівки, називаються касовими.
Уся готівка, що знаходиться в установі чи в централізованій бухгалтерії, із метою гарантування її цілісності й цільового використання зберігається в касі. Ведення касових операцій регламентується Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»
У бюджетних установах, де штатним розкладом не передбачена посада касира, обов'язки останнього може виконувати бухгалтер або інший працівник за письмовим розпорядженням керівника за умови укладання з ним договору про повну матеріальну відповідальність.
Готівка, одержана установами, має витрачатися суворо за цільовим призначенням відповідно до кошторисів бюджетних установ.
При казначейському обслуговуванні кошторисів уся виручка надходить готівкою до каси установи, зараховується на рахунки, відкриті в установі в органах Державного казначейства (установах банків).
Порядок оформлення та ведення касових операцій в установі здійснюється відповідно до Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні. Касові операції оформлюються наступними касовими документами.
1 КО-1 Прибутковий касовий ордер
2 КО-2 Видатковий касовий ордер
3 КО-3 або КО-3а Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів
4 КО-4 Касова книга
5 КО-5 Книга обліку виданих і прийнятих старшим касиром грошей
6 Відомість на виплату грошей
Касовий ордер — первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.
Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів – документ, що застосовується для реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів та інших касових документів.
Виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача чи за видатковими відомостями на виплату грошей.
На титульній сторінці видаткової відомості робиться дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника й головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником, із зазначенням строків видачі готівки й суми (гривень — словами, копійок — цифрами).
Для синтетичного обліку наявності та руху грошових коштів у касі передбачено рахунок 30 "Каса", який розподіляється на два субрахунки:
301 "Каса в національній валюті";
302 "Каса в іноземній валюті".
За дебетом субрахунків рахунку 30 відображаються суми надходження готівки в касу установи, при цьому кредитуються субрахунки рахунків 31, 32, 35, 36, 63, 65, 66, 67, 71, 80, 81, 82. За кредитом субрахунків рахунку 30 відбиваються суми, видані з каси установи, у той же час дебетуються відповідно до субрахунків рахунків 31, 32, 33, 35, З63, 65, 66, 67.
На підставі перевіреного звіту касира щодня робиться запис у Накопичувальній відомості за касовими операціями меморіальний ордер № 1. Наприкінці місяця в меморіальному ордері № 1 підраховують надходження й витрати готівки та визначають на перше число наступного місяця залишок коштами у касі, який має бути тотожним показнику в касовій книзі. Дані меморіальних ордерів щомісяця переносяться до книги "Журнал-Головна".
Розрахунки з підзвітними особами
Більшість розрахунків бюджетних установ здійснюється в безготівковій формі, але частину розрахунків провадяться готівкою через підзвітних осіб.
Суми під звіт видаються з каси установи або зараховуються на картковий рахунок на оплату видатків, які неможливо або недоцільно проводити шляхом безготівкових розрахунків, і тільки працівникам, що працюють у цій установі.
Підзвітна особа — працівник установи, який отримав під звіт кошти для майбутніх видатків. Підзвітні особи несуть повну відповідальність за збереження й використання підзвітних сум.
Підзвітна сума — кошти, видані працівникові установи на витрати, пов'язані зі службовими відрядженнями, та/або на адміністративно-господарські витрати. Підзвітні суми мають цільове призначення й повинні витрачатися виключно з метою, на яку вони видані згідно з кодами бюджетної класифікації видатків.
Підзвітні суми в бюджетній установі виділяються на наступні цілі:
– на господарські видатки;
– на службові відрядження;
– на наукові експедиції.
Порядок витрати коштами на господарські потреби регулюється й обмежується кошторисними призначеннями, а також Положенням про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженим Постановою НБУ від 15.12.2004 року № 637 (із змінами та доповненнями).
Видача сум під звіт працівникам, за якими є непогашена заборгованість за попередні суми, не дозволена.
Підзвітні особи зобов'язані подати до бухгалтерії бюджетної установи звіт про витрачені суми (або з певних причин повністю або частково не витрачені) не пізніше за:
– десять робочих днів із дня видачі готівки під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту;
– два робочі дні, уключаючи день отримання готівкових коштами під звіт на всі інші господарські потреби.
Більшість авансових сум у бюджетних установах видається під звіт на службові відрядження.
Службове відрядження – це поїздка працівника, який перебуває у трудових відносинах з бюджетною установою (штатний працівник), за розпорядженням керівника на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем основної роботи.
Порядок оплати службових відряджень установлений наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 "Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та закордон".
Витрати бюджетної установи на відрядження мають плановий характер і включаються до видатків за загальним і спеціальним фондами лише за наявності документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю установи.
Установа, яка відправляє працівника у службове відрядження, видає наказ про його відрядження, у якому зазначає мету поїздки, пункт призначення, тривалість відрядження. Для відрядження до іншої країни указують умови перебування за кор-
доном (у разі поїздки на запрошення додається копія останнього з перекладом), кошторис витрат. Потім працівникові оформлюють посвідчення про відрядження.
Установа відшкодовує відрядженому працівникові витрати за наявності підтверджуючих документів і добові, норми яких установлені відповідно до Постанови КМУ від 02.02.2011 р. № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що спрямовуються у відрядження підприємствами, установами й організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетними коштами".
Термін відрядження визначається керівником, але він не може перевищувати в межах України 30-ти, а за кордон - 60-ти календарних днів.
Відрядженому працівнику за наявності документів, відшкодовуються наступні витрати:
1) на проїзд (уключаючи перевезення багажу) до місця відрядження назад, а також за місцем відрядження;
2) на користування постільними речами в поїздах;
3) на користування в готелях холодильником і телевізором;
4) розмір добових складає 30 грн. (якщо в рахунок на сплату за проживання в готелі не включено витрати на харчування). Якщо вартість харчування включена до рахунку на оренду житлового приміщення, добові витрати відшкодовуються в розмірах, що визначаються у відсотках від сум добових витрат, зокрема:
– при одноразовому харчуванні – у розмірі 80 %;
– при дворазовому харчуванні – у розмірі 55 %;
– триразовому харчуванні – у розмірі 35 %.
5) на оренду житлового приміщення – не більше 250 грн.
Основним документом, який підтверджує факт перебування працівника у відрядженні становить наказ про відрядження.
За фактом витрачених коштами на відрядження підзвітна особа складає Звіт про використання коштами, наданих на відрядження.
Із 1 січня 2011 року Звіт має подаватися до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податків:
– закінчує відрядження;
– завершує виконання окремої цивільноправової дії за дорученням і за рахунок особи, яка видала кошти під звіт.
Залишок невикористаних коштами, згідно зі Звітом має повертатися до каси установи в термін його здачі в тій валюті, у якій було видано аванс. У бухгалтерії установи провадять перевірку Звітів на правильність оформлення первинних документів, здійснюють арифметичну перевірку, визначають законність зроблених витрат.
Керівник установи зобов'язаний не пізніше п'яти робочих днів прийняти рішення щодо затвердження перевірених Звітів.
Суми надмірно витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, та не повернених в установлений строк згідно з п. 170.9 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. (далі ПКУ), підпадають під оподаткування:
– на відрядження – у сумі, що перевищує суму витрат платника податків на таке відрядження, розраховану згідно з розд. ІІІ ПКУ;
– під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій — у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податків на виконання таких дій.
Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, яка видала кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а в разі нестачі суми доходу – за рахунок оподатковуваних доходів подальших звітних місяців до повної сплати суми податку.
Таким чином, сума надмірно витрачених коштами, виданих на відрядження або під звіт, яка не була повернена у зазначений строк, підлягає оподаткуванню на доходи за ставкою 15 % – від суми, що не перевищує 10-кратного розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня звітного податкового року, і 17 % — від суми перевищення.
Відповідно до п. п. 164.5 ПКУ об'єкт оподаткування та база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернених у встановлені законодавством строки, обчислюється за наступною формулою:
К=100: (100-Сп)
де К – коефіцієнт;
Сп – ставка податку, установлена для таких доходів на момент їхнього нарахування
Облік розрахунків з підзвітними особами провадиться на субрахунку 362 "Розрахунки з підзвітними особами". Субрахунок 362 – активно-пасивний. Сальдо за дебетом рахунку показує суми виданих авансів, якими підзвітні особи не
відзвітували на кінець звітного періоду (місяця). Сальдо за кредитом субрахунку свідчить про заборгованість установи перед підзвітними особами.
Аналітичний облік розрахунків з підзвітними особами провадиться в документі "Накопичувальна відомість із розрахунків з підзвітними особами", меморіальному ордері № 8. У цій відомості за кожною підзвітною особою вказується сума виданого авансу, сума фактичних видатків і сума повернення невикористаних авансів. Операції за розрахунками з підзвітними особами, здійснені за рахунок коштами спеціального фонду, провадять в окремому меморіальному ордері.
Облік розрахунків із різними дебіторами і кредиторами
Бюджетні установи у процесі виконання кошторисів виступають платниками різних податків і зборів (обов'язкових платежів). Основним податковим документом, що регулює відносини у сфері справляння податків і зборів, є Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ (далі — ПКУ), який визначає не лише загальні правила адміністрування податків і зборів (заповнення та подання податкової звітності, сплати податкових зобов'язань, проведення перевірок, облік платників податків, а також притягнення до відповідальності та застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства), а й види податків, зборів (обов'язкових платежів) і порядок їхнього стягнення.
Первинними документами для нарахування податків і платежів є розрахунки з бухгалтерії, розрахунки ПДВ — податкові накладні.
Первинними документами щодо сплати податків і платежів є виписки з реєстраційних (спеціальних реєстраційних) рахунків органів ДКУ.
Для обліку розрахунків за податками та платежами до бюджету Планом рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ призначений активно-пасивний рахунок 64 "Розрахунки з податків та платежів", який розподіляється на два субрахунки:
641 "Розрахунки за платежами і податками до бюджету"
642 "Інші розрахунки з бюджетом".
За кредитом субрахунків 641, 642 відображаються суми фактично утриманих і нарахованих податків і платежів до бюджету. За дебетом відбивається факт перерахування податків і платежів у дохід бюджету.
Кредитне сальдо показує заборгованість установи перед бюджетом, тобто суму, яку організація має перерахувати до бюджету. Дебетове сальдо означає переплату бюджету (податковий кредит), тобто надлишково перераховану суму до бюджету, яку необхідно зарахувати в рахунок чергових платежів або повернути установі.
ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ (ОБОВ'ЯЗКОВІ ПЛАТЕЖІ)
Загальнодержавні податки
Загальнодержавні збори
(обов'язкові платежі)
§ податок па прибуток;
§ податок на доходи фізичних осіб;
§ податок на додану вартість;
§ плата за землю
§ збір за спеціальне використання води
Аналітичний облік розрахунків за платежами й податками провадиться окремо за кожним видом податків і платежів на Картках обліку. На підставі даних аналітичного обліку складають декларації, розрахунки стану розрахунків за платежами в бюджет. Синтетичний облік розрахунків за платежами й податками до бюджету відображається в різних меморіальних ордерах.
Облік розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами
Бюджет установи у процесі виконання кошторису здійснює розрахунки з постачальниками за отримані матеріальні цінності. Для обліку розрахунків із постачальниками за отримані матеріальні цінності, надані послуги призначені наступні субрахунки: 364 "Розрахунки з іншим дебіторами" і 675 "Розрахунки з іншими кредиторами". Застосування субрахунків 364 і 675 залежить від того, яка операції була здійснена першою - перерахування (отримання) попередньої сплати або отримання (відвантаження) матеріальних цінностей.
Вартість отриманих матеріальних цінностей (наданих послуг), сплачених бюджетною установою, відображається записом дебет рахунків обліку запасів 20 "Виробничі запаси", 21 "Тварини на вирощування й відгодівлю", 22 "МШП", 23 "Матеріали і продукти харчування" та кредит субрахунку 364.
Субрахунок 364 використовується також при розрахунках за надані платні послуги. За дебетом субрахунку 364 відбивається нарахування відповідної плати (за навчання у вищих навчальних закладах, за підготовку кадрів і підвищення кваліфікації, за оренду приміщення, користування гуртожитком та ін.), а за кредитом – її надходження в кореспонденції з рахунками 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках", 32 "Рахунки в казначействі".
Аналітичний облік розрахунків за субрахунком 364 провадиться в накопичувальній відомості, меморіальному ордері № 4.
Облік операцій із розрахунків з дебіторами, які здійснюються за рахунок коштами спеціального фонду, фіксуються в окремому меморіальному ордері за цією формою. Для розрахунків з постачальниками за отримані матеріальні цінності, сплата за які не зроблена, і послуги, які будуть надані, використовується субрахунок 675 "Розрахунки з іншими кредиторами".
Вартість отриманих матеріальних цінностей і послуг, за які установа розрахується в майбутньому, відображається записом у дебет рахунків класу 2 плану рахунків "Запаси" і кредит субрахунку 675 "Розрахунки з іншими кредиторами".
Кошти, перераховані постачальникам за отримані матеріальні цінності, записуються в дебет субрахунку 675 і кредит рахунків обліку грошових коштами 31 "Рахунки в банках", 32 "Рахунки в казначействі".
Аналітичний і синтетичний облік розрахунків із субрахунку 675 провадиться в накопичувальній відомості меморіального ордеру № 6. Записи в меморіальному ордері № 6 здійснюються окремо за кожним кредитором і на базі КЕКВ позиційним методом - за кожною операцією, яка підтверджується відповідними документами (платіжним дорученням, рахунком-фактурою, актом звірки).
Контрольні запитання
1. За якими формами документів здійснюються безготівкові розрахунки?
2. На які групи поділяються кошти, розрахунки й інші активи?
3. Що розуміють під касою?
4. Розкрити поняття "підзвітні особи", "підзвітні суми".
5. Які суми відображаються на субрахунку 363 "Розрахунки з відшкодування
завданих збитків"?
6. Синтетичний і аналітичний облік розрахунків із підзвітними особами.
