Тютюнові вироби

Класифікація та характеристика асортименту тютюнових виробів

Залежно від способів вживання, виду сировини, а також технології виготовлення тютюнові вироби поділяють на такі групи: тютюн курильний жовтий, тютюн люльковий, папіроси, сигарети, сигари, сигаретки з сигарного тютюну, махорка курильна.

Усі види тютюнових виробів виготовляють з листків однорічної рослини тютюну родини пасльонових.

Вирощують тютюн на сході України, в Молдовії, Закавказзі і Середньоазіатських республіках, в Краснодарському краю, а також у Воронежській, Волгоградській, Брянській і Орловській області. Махорку, крім цих районів, вирощували також в Сибіру.

Ферментований тютюн світло-коричневого кольору із властивим тютюновим виробам ароматом. При зберіганні на протязі 6-12 міс. його властивості можуть покращуватися, а потім якість тютюну погіршується.

Жовтий тютюн залежно від ботанічного сорту, району вирощування і обробки поділяють на типи і підтипи, а залежно від якості – на товарні сорти. За особливостями аромату жовтий тютюн буває ароматичним і скелетним.

Ароматичний тютюн вирізняється більш сильним і приємним ароматом. У скелетного смак і аромат менше виражені.

Курильний тютюн виготовляють з жовтих ферментованих скелетних і ароматичних тютюнів різних типів. Випускається тютюн курильний міцний, вище середньої і середньої міцності. Залежно від якості його поділяють на вищий № 1, 2, 3, а також 1, 2 і 3-й сорти. На марки курильний тютюн не поділяють. Використовують його для виготовлення власноручних сигарет (самокруток) або для набивання в гільзи.

Люльковий тютюн відрізняється від курильного ширшим волокном (1,5-3 мм) для підсилення горючості тютюну в трубці, а також смаком і запахом, бо його штучно ароматизують і соусують спеціальними розчинами, які містять ароматизатори і вуглеводи.

Ароматизують тютюн обприскуванням після розрізування його спиртовими розчинами ефірних олій і ароматичних речовин (ваніліну, кумарину та ін.). соусування полягає в насичуванні листкового тютюну соусом, до складу якого входять мед, цукор, відвари чорносливу, апельсинова і трояндова олії та інші речовини.

Залежно від способу виготовлення, аромату і смаку диму та зовнішнього оформлення люльковий тютюн поділяють на 1 і 2-й сорти. Кожен сорт випускається кілької марок, що відрізняються назвою, оформленням упаковки, рецептурою соусування і ароматизації. До вищого сорту належить тютюн таких назв: Золоте Руно, Капітанський, Люлька миру; до 1-го – Моряк, Флотський; до 2-го – Тайговий, Дунза.

Для тютюнів вищого ґатунку обов’язкові і соусування, і ароматизація запашником; для тютюнів 1 і 2-го сортів – тільки ароматизація.

Папіроси отримують з ранніх жовтих ферментативних листків тютюну різної якості. Для отримання папірос потрібної міцності, смаку і аромату у відповідності з рецептурою змішують різні ароматичні і скелетні тютюни.

Папіроса складається з мундштука різної довжини і курки. Курка – частина гільзи, яка набивається тютюном. Мундштук – це та частина папіроси, яка береться в рот – складається з декількох витків спеціального товстого паперу. Щоб тютюн не розсипався з курки – в мундштук, з краю мундштука роблять декілька відігнутих просічок.

Залежно від смакових і ароматичних властивостей тютюну, його міцності, розміру і зовнішнього вигляду виробу, а головне, залежно від співвідношення скелетних і ароматичних тютюнів папіроси поділяють на І, ІІІ, V і VІ класи. Кожен клас в свою чергу поділяють на марки – назви. Марки, які зберігають загальні, в межах певного класу, ознаки якості розрізняють за декількома особливостями смаку і аромату диму, а також довжиною і діаметром папіроси, що дає можливість задовільняти найвибагливіші смаки споживача.

Кількість випущених марок налічує десятки найменувань, особливо папірос І-го і ІІІ-го класу.

Асортимент папірос І-го класу – Спутник, Одеські, Чорноморські, Флор. ІІІ-го класу – Казбек, Курортні, Любительські, V-го класу – Беломорканал.

Сигарети – це тютюнові вироби у яких тютюнове волокно поміщене в сорочку з спеціального сигаретного паперу, який характеризується великою горючістю. Папроса тухне при тривалих перервах між затягуваннями, а сигарета повільно тліє.

Виготовлення сигарет значно простіше, ніж папірос, воно проводиться на сигаретному автоматі.

Промисловість випускає сигарети з фільтруючим мундштуком, який зменшує кількість нікотину, що потрапляє в легені. Вітчизняні паперові фільтри пониують вміст нікотину і конденсату в димі на 25% і більше. Ацетатні фільтри затримують до 60% смол і нікотину.

Багатоступінчаті фільтри, які застосовують у виробництві низькотоксичних сигарет, містять, як правило, гранули активованого вугілля, двоокис кремнію, кізельгура та інші адсорбенти, що забезпечують їх високу здатність.

Асортимент сигарет класифікують за тими ж ознаками, що і папіроси. Залежно від наявності фільтра, якості використаної сировини, розмірів і оформлення їх поділяють на сім класів.

Асортимент сигарет 1-го класу випускають з фільтром - Мальборо, ЛМ, Честерфілд, Пріма, Прилуки, Космос; 2-го класу – Столичні, Таллін; 3-го класу – Золоте руно, Подільські; без фільтру – Астра, Ватра, Стріла; 4-го класу – найчисельніша за кількістю марок група, випускають з фільтром – Орбіта, Пегас, Ява; 5-го класу – Ракета, Новость, Дукат; без фільтру – Пріма, Політ, Козак; 6-го класу без фільтру – Памір, Чорноморські, Сфінкс, Верховина; 7-го класу – без фільтру – Гуцульські і інші.

Сигари і сигаретки. На відміну від папірос і сигарет, сигари і сигаретки мають ряд значних відмінностей. По-перше, виготовляють їх із спеціальних сигаретних тютюнів, які характеризуються високою смаковою і фізіологічною міцністю, темнішим кольором, ніж жовтий тютюн. Цей тютюн містить 3,5-4% нікотину. По-друге, вони повністю складаються з тютюнового матеріалу, для їх виробництва папір не застосовується, мають властивий їм вигляд. За способом виготовлення сигари і сигаретки поділяють на прямі і форматні (звужуються посередині).

Сигари складаються з трьох частин: начинки (внутрішньої частини), підсорочки (підлист) і сорочки (покривний лист). Внутрішню начинку отримують з лінії різаного тютюну. Її завертають в підлист, а зверху більш широким листом сигарного тютюну. Сформовані сигари пресують в формах, ушать і запаковують. Інколи сигари соусують вином і ароматизують. У ганій сигарі має бути змішано не менше 4 видів тютюну.

Залежно від застосованої сировини і якості, сигари і сигаретки поділяють на сорти і марки: вищого сорту – Погар, Посольські, Самородок; 1-го – Морські, Фрегат; 2-го – Сокіл. Чим товща сигара, тим вища її якість.

Міцну духмяність сигар Європа пізнала 500 років тому. Вже тоді це задоволення було не кожному по кишені. Сигара завжди вважалась предметом розкоші й ознакою належності до певного суспільного прошарку.

Безперечним лідером у світі сигар залишається продукція кубинського виробництва. Сигари, які пропонуються споживачеві у нас, нічим не поступаються тим сигарам, які продаються в Гавані – вони абсолютно ідентичні за якістю, зовнішнім виглядом та оформленням. Хоча ціни у нас на цей товар набагато нижчі, а все тому, що бізнес на цьому товарі в основному тіньовий.

Серед найвідоміших марок сигар такі: Ромео і Джульєтта, Монтекрісто А, Кохіба Лансеро, Кохіба Президент і інші.

Махорка являє собою суміш жилок, бруньок, стебел і м’якоті листків тютюну, ферментованих і подріблених на крупку. Вона виготовляється з махоркової рослини і поділяється на курильну і нюхову.

Курильну махорку отримують з подрібленої ферментованої суміші листків і стебел тютюнової рослини. Випускають її в пачках по 50 г. Цю махорку поділяють на 5 сортів: Вергун вищої якості, Звичайна, Міцна №1, Середня №2 і Легка №3. Вергун виготовляють з однакових частин зеленої махорки 1-го і 2-го товарних сортів, інші сорти – з зеленої махорки 1-го, 2-го, 3-го товарних сортів.

Нюхова махорка являє собою пилеподібні частинки, які одержують з ферментативної тканини тютюнової роcлини.

Фактори, які впливають на споживчі властивості тютюнових виробів

До таких факторів насамперед відносять: належні умови вирощування та висадки тютюнової розсади, правильний догляд та обробка грунту, збір врожаю, виробництво та зберігання тютюну.

Характеристика сировини тютюнових виробів

Сировиною для виробництва тютюнових виробів служать перероблені листки однорічної тютюнової рослини родини пасльонових, споживні якості якої залежать від ботанічного сорту, умов вирощування і інших факторів.

В природі зустрічається багато видів тютюнів, проте лише невелика кількість із низ містить алкалоїд – нікотин, який збуджуюче діє на нервову систему. Промислове значення мають два основних види тютюнів: Nicotiana tabacum - до нього відносять усі види жовтого тютюну, та Nicotiana rustica – відносять махорку і бакун.

Для отримання високого врожаю і високої якості тютюну, необхідно постійно зволожувати рослину.

Залежно від споживчих властивостей і призначення, листові тютюни поділяють на три основні групи: східний (Дюбек, Самсун, Американ, Трапезонд), крупнолистовий чи американський (Вірджинія, Барлей, Меріленд) і сигарний (Гавана, Суматра).

За характером і властивістю диму жовтий східний тютюн буває скелетним і ароматичним, а крупнолистовий – тільки скелетним.

Ароматичні тютюни містять багато ефірних олій і смол, тому їх дим має більш сильний і приємний аромат. Дим скелетних тютюнів має простий тютюновий аромат з властивими йому смаком і ароматом. Для збільшення повноти аромату і поліпшення смаку диму, тютюнові вироби виготовляють із складної суміші ароматичних і скелетних тютюнів.

Серед сортів ароматичної групи тютюнів найбільш поширеними є: Самсун 27 – сорт середньоспілий, високорослий, з широкими серцеподібної форми дрібними листками та сорт Дюбек 44 – низькорослий сорт, середньоспілий, із сидячими невеликими листками.

Серед скелетних сортів виділяють Трапезонд 93 – середньоспілий, високорослий сорт, з широкоовальними листками середніх розмірів. Особливе місце займає крупнолистовий тютюн, до нього відносять такий сорт як Остролист Б 2747 – відрізняється великими розмірами листків, високорослий, середньоспілий.

Застосовувані для виробництва тютюнових виробів листкові тютюни поділяють на наступні групи, типи (ботанічні сорти) і підтипи (за місцем вирощування)

Сировина для виробництва тютюну

Група тютюну	Тип	Підтип
Жовті східні	Дюбек і Остроконець	Кримський південнобереговий середньоазіатський
Американ	Кримський південний Кримський північний
Самсун	Абхазський Закавказький, Середньоазіатський
Крупнолистові	Трапезонд іГостролист	Кубано-майкопський, Береговий, Закавказький, Середьноазіатський, Українсько-молдавський
Собольчі	Західноукраїнський
Легких сортів	Суматра і Гавана	Брянський
Важких сортів	Суматра і Гавана	Брянський, Абхазький

До ароматичних відносяться типи: Дюбек і Остроконець, Американ кримський південний і Самсун. Всі решта типи відносяться до скелетних. Сигарні тютюни на ароматичні і скелетні не поділяються.

Дюбек і Остроконець. Тканина листків в тютюнів типу Дюбек і Остроконець – щільна, жилка тонка, листки сидячі, невеликих розмірів (довжина листа 16-18 см), дим з інтенсивним приємним ароматом, смак диму злегка кислий, міцність середня.

Американ кримський південний – близький за показниками до типу Дюбек. Лист сидячий, довжина близько 20 см. Аромат диму виражений, приємний, відрізняється від Дюбека. Міцність вище середньої.

Американ кримський північний відрізняється збільшеним розміром листа (довжина близько 25 см), простим ароматом диму. Міцність висока.

В тютюнів типу Самсун тканина листків щільна, тонка. Лист черешковий, серцевидної форми з тонкими жилками. Довжина листка близько 25 см. Аромат диму специфічний, приємний. Міцність середня. Колір листків з коичневим відтінком.

В тютюнів типу Трапезонд тканина листків середньої щільності. Жилки середньої товщини. Лист черешковий. Довжина листка 25-30 см. Аромат диму простий. Міцність тютюну від середньої до вище середньої.

В тютюнів типу Гостролист тканина рихла. Довжина листків 30-35 см, жилки потовщені. Аромат диму простий. Міцність вище середньої.

В тютюнів типу Собольчі тканина листків дуже тонка, щільна і еластична. Лист черешковий, довжина від 40 см. Середня жилка товста. Аромат диму простий з легким сигарним відтінком. Смак міцний.

Культура тютюну загалом потребує великої праці; садять його переважно розсадою, яку попередньо вирощують в парниках; за час росту його в полі декілька раз його прополюють, розрихлюють між рядами, ламають бокові листки і обривають в певний час верхівку, щоб не допустити цвітіння. Листки по мірі їх дозрівання збирають протягом 1 ¹/₂ – 2 місяців; дозрівання листків проходить знизу вверх. Кожна група дозрілих листків називається ломкою. Нижня ломка із 3-5 нижніх листків дає тютюн найнижчої якості, так як листки розміщені близько до землі. Ця перша ломка складає 10% від маси всього врожаю, її проводять приблизно в липні. Другу ломку здійснюють через 7 днів; вона дає тютюн середньої якості і складає близько 15% від врожаю.

Приблизно через тиждень проводять третю, а потім четверту ломку. Саме ці ломки і характеризуються високою якістю, складаючи разом 45-47% від врожаю.

Верхні листки (верхівка і напівверхівка) збирають в один-два прийоми, залежно від погоди, вони дають сировину найкращої якості; ломку проводять звичайно вже у вересні. Маса верхньої ломки складає близько 30% від врожаю. Великий вплив на якіст тютюну має район вирощування (кліматичні умови). Вирощують його переважно в Молдавії, в Україні, в Криму. Найбільш високоякісні тютюни вирощують в Краснодарському краї, на Закавказзі і в Середній Азії.

Смакові якості тютюну значною мірою залежать і від його хімічного складу. Хімічний склад тютюну надзвичайно складний і залежить від ботанічного сорту рослини, району вирощування, збору врожаю, методів первинної обробки. Один і той самий тютюн вирощений в різних районах, характеризується різним складом і якістю. Значний вплив на хімічний склад тютюну спричиняють добрива, якими підживлюють грунт. Великі зміни в хімічному складі роблять процеси сушіння і ферментації.

Основними речовинами, які містяться в складі ферментованого жовтого тютюну, є (в % на суху речовину): вуглеводи – 1,6.22,7; білки – 6,4.12,9; редукуючі речовини – 3,5.24,5; поліфеноли – 1,2.7,5; органічні кислоти – 12,0.15,0; ефірні олії – до 1,5; смоли – до 10,0 і зольні елементи – 12,0.16,0.

Специфічною речовиною тютюну є алкалоїд нікотин (С10Н14N2). При курінні значна його частина (до 60%) переходить в дим і встановлює фізіологічну міцність тютюну. Вміст нікотину в ферментованих жовтих тютюнах коливається в межах від 1 до 3%, в махорці – до 7% а іноді і більше. Кращі тютюни повинні містити 1,3-1,5% нікотину.

При споживанні тютюну нікотин всмоктується слизистим прошарком в кров, тим самим збуджуючи нервову систему і діє на організм людини як наркотик. Нікотин дуже отруйний, його смертельна доза – 0,08 г.

Ктім нікотину в тютюні містяться і інші алкалоїди – норнікотин, нікотеїн, акабазин та інші шкідливі речовини, які згубно впливають на організм людини.

Також великий вплив на якість тютюну мають ефірні олії і смоли – ефірні олії спричиняють аромат тютюну, а смоли при горінні надають приємного запаху диму.

Вуглеводи представлені в основному у вигляді цукрів. Вони надають диму кислу реакцію і не знижують якості готової продукції.

В тютюні присутні також різноманітні органічні кислоти, дубильні речовини, клітковина, пектозани, пектинові та мінеральні речовини.

Ступінь наркотичної дії тютюну визначається його фізіологічною міцністю, яка підвищується по мірі збільшення вмісту в ньому нікотину. Як правило, у високоякісній сировині і в більш високих сортах виробів нікотину міститься менше, ніж в середніх і низьких сортах.

Смак диму тютюну тим кращий, чим більше він містить вуглеводів і менше білків. Основні ароматичні властивості тютюну залежать від вмісту в ньому ефірних олій і смол, а також їх якісного вмісту. Так, у тютюнів типу Дюбек специфічний тонкий аромат, який визначається вмістом смоляного спирту, у типу Трапезунд – смоляними фенолами, а у типу Самсун – глюкозидами.

Від мінерального складу залежить горіння тютюнових виробів. Солі калію, наприклад, сприяють тлінню сигарети до наступного затягування курця, хлорні солі забезпечують протилежну дію.

Подразнення нервових закінчень язика, рота і горла, яке спричинене дією тютюнового диму, називають його смаковою міцністю. За нею в першу чергу споживач і оцінює якість тютюнових виробів.

Фізіологічна міцність тютюну – це здатність тютюнового диму насичувати курця на певний термін. Ароматність тютюнових виробів називають здатність тютюнового диму давати більш-менш ароматний дим. Смак диму формується з трьох видів відчуттів різної інтенсивності: смакових відчуттів ротової порожнини (ступінь гіркоти і кислоти, в”язкого смаку), пощипування язика, подразнення горла. Інтенсивність цих відчуттів різна при курінні різних сортів тютюнових виробів. З хімічної точки зору, тютюновий дим являє собою складний аерозоль високої концентрації, який містить більш як 3000 складових, в тому числі 40 канцерогенних речовин і приблизно 12 речовин, які сприяють розвитку раку.

Всю продукцію цієї “фабрики” можна розділити на дві фази: газову і утримуючу тверді частинки. До газових компонентів тютюнового диму відносяться оксид і діоксид вуглецю, цианістий водень, амоній, ізопрен,акролеїн, ацетон, сірководенб, синильна кислота та інші речовини.

Основні газові компоненти тютюнового диму

Леткі речовини	Місткість мкг на 1 сигарету
Оксид вуглецю	13,400
Диоксид вуглецю	50,000
Амоній
Цианістий водень
Ізопрен
Ацетальдегід
Акролеїн
N - нітрозодиметиламін
N - нітрозолометиетиламін	0,03
Гідразин	0,03
Нітрометан	0,5
Нітробензол	1,1
Ацетон
Бензин

Фаза тютюнового диму, що утримує тверді частинки, складається в основному з нікотину, води і смоли – тютюнового дьогтю.

В склад смоли входять поліциклічні, ароматичні вуглеводи, що викликають рак, в тому числі нітрозоаміни, ароматичні аміни, пірен, бензопірен, арізен, антрацен та інші. Крім того, смола містить прості і складні феноли, крезоли, нафтоли, нафталени.

Специфічні компоненти тютюнового диму

Специфічні компоненти	Місткість, мкг на 1 сигарету
Нікотин	1,800
Фенол	86,4
О – крезол	20,4
N – етилфенол	18,2
β-нафтиламін	0,023
Карбазол	1,0
Індол	0,42
Бензопірен	0,025
Флюорен	0,42
ДДТ	0,77

У склад твердої фази входять також металічні компоненти, дані по складу яких наведено у таблиці

Металеві компоненти тютюнового диму

Метали	Місткість, мкг на 1 сигарету
Калій
Натрій	1,3
Цинк	0,36
Свинець	0,24
Алюміній	0,22
Мідь	0,19
Кадмій	0,121
Нікель	0,80
Залізо	0,042
Миш”як	0,006
Ртуть	0,004
Хром	0,0014
Срібло	0,0012
Золото	0,00002

В останні роки спостерігається тенденція до зменшення кількості смолистих речовин нікотину в сигаретах. Склад і якість диму також залежать від щільності набивки тютюну, виду виробу, наявності фільтру і його конструкції.

Виробництво, як фактор, який впливає на споживні властивості товару

Виробництво тютюнових виробів складається з первинної обробки тютюнового листа і власне виробництва тютюнових виробів.

І. Первинна обробка тютюнового листа включає наступні операції: збір врожаю (ламання листків), томління і сушіння, ферментація, сортування і пресування в кіпи.

В тютюновій рослині найбільш цінними є її листки, які збирають по мірі дозрівання і ламають поступово - знизу вверх. Перше ламання трьох-чотирьох нижніх листків дає сировину найнижчої якості за рахунок забруднення їх землею. Друге і третє ламання вже більш кращої якості, а найбільш високоякісною вважається сировина зібраних листків з самої верхівки тютюнової рослини.

Свіжозібрані листки містять до 90% води, тому спочатку їх витримують (24-36 год) в трубовогневих сумках, а потім нанизують на 5-ти метрові шнурки вручну або за допомогою спеціальної машини. Нанизані листки піддають томлінню, а пізніше сушці. Для томління шнурки з нанизаними на них листками завішують на дерев’яні рами, які щільно зсувають, і залишають на кілька днів в підвалі. Також листки тютюну пров’ялюють на повітрі, а пізніше розкладають в кіпи висотою близько 20 см і піддають томлінню. При в’яленні листки гублять до 10% води і стають менш ламкими. В процесі томління вони втрачають ще близько 25-30% води і частину сухої речовини (10-15%); набувають жовтого кольору, так як руйнується хлорофіл, проходить гідроліз крохмалю, збільшується кількість цукру, зменшується місткість білків. Якість тютюну багато в чому залежить від режиму томління.

Після томління листки необхідно підсушити для закріплення отриманих якостей і для того, щоб зробити їх придатними для зберігання. Сушку здійснюють або сонячним теплом (звичайна сушка) або в вогневих сушках при низькій температурі (30-650С) до вмісту вологи 12-14%. Сонячна сушка триває до 20 днів, штучна – близько 4 днів. Сузі тютюнові листки нанизані і зняті зі шнура сортують (видаляють пошкоджені, погано просушені, хворі) і розкладають в тюки. В кожен тюк кладуть тютюн одного типу, одного товарного сорту, однієї ломки і однакової вологості.

В тюкованому тютюні з початком весни під дією ферментів відбуваються процеси ферментації: тютюн самозволожується, його температура підвищується до 35-400С і більше. Листки стають м’якими, повністю губить зелене забарвлення, набуває характерного аромату, покращується смак. Цей процес триває 6-7 місяців і тютюн врожаю даного року потрапляє на фабрику лише на наступний рік. Ця так звана сезонна ферментація замінюється поза сезонною ферментацією, яка здійснюється на спеціальних заводах, які обладнані спеціальними камерами прилаштованим для різного режиму ферментації. Поза сезонна ферментація закінчується через 10-15 днів.

В процесі ферментації в листках тютюну проходять складні біохімічні процеси, які сприяють покращенню кольору, смаку і аромату тютюну, а також збільшення стійкості тютюну проти плісені.

За рахунок ферментації зменшується вміст вологи в тютюні, він губить 5-10% маси, набуваючи кольору і аромату, стає придатним для виробництва тютюнових виробів.

Махорку збирають з поля цілими рослинами, так як з неї використовують не тільки листки, а й стебла (бадилля). Для томління рослини складають двома горизонтальними рядами, з верхівками висотою 0,5-0,6 м; томління здійснюють 3-5 днів, спостерігаючи за тим, щоб температура тютюну не була вища за 350С. Після томління рослини зв’язують в пучки і розвішують попарно на жердинах в підвалах. Для прискорення сушіння стебла ще в полі розколюють надвоє. Махорка проходить звичайну через сезонну ферментацію.

ІІ. Виробництво тютюнових виробів

Курильний тютюн, махорка, сигари, папіроси, сигарети виробляють на тютюнових, махорочних і сигарних фабриках, які на даний час є найбільш організованими і високомеханізованими підприємствами. Великі фабрики обладнані спеціальними машинами-автоматами, які самостійно виготовляють гільзи і набивають їх тютюном.

Виробництво курильного тютюну, папірос і сигарет

Схема фабричної обробки тютюну складається з таких операцій: підготовка тютюну для нарізки (крихти); нарізка тютюну; підготовка тютюну до набивки в папіроси чи пакування в пачки для курильного тютюну; набивка різаного тютюну в папіросні гільзи; упакування папірос і сигарет в коробки чи пачки.

Підготовка тютюну для нарізки має велике значення щодо якості тютюнових виробів. Для цього листові тютюни скелетні і ароматичні різної якості змішують в одну партію (мішку) за відповідною рецептурою, характерною для кожного товарного сорту.

Отриману партію тютюну зволожують до вологості 17-18% теплою водою чи повітрям, зволоженими водяною парою і витримують в бункерах 24-48 год. Потім тютюн поміщають на різальні (крошильні) станки і розрізають на волокна відповідної ширини (0,5-0,6 мм).

Нарізаний тютюн поміщають в кладову папіроснонабивного цеху. Там під дією повітря тютюн стає пишним і чистим. Після витримки в кладовій тютюн поступає на папіроснонабивні чи сигаретні машини або ж в цех набивки курильного тютюну.

На цих машинах тютюн додатково перемішують, нанизують на голкоподібні барабани, при цьому формується джгутик, який дорівнює діаметру папіроси або сигарети. На набивних машинах джгутик вставляють через трубочку в гільзу, а кінець гільзи, з якого виступає тютюн, обрізають. На сигаретних машинах з тютюну робиться довгий джгутик, який обмотується стрічкою сигаретного паперу. Краї ццієї паперової стрічки склеюють, після чого довгий джгутик, загорнутий в папір, розрізують на порції, які відповідають довжині даної сигарети. За зміну машини різних систем випускають 80-160 тис папірос або 500-600 тис сигарет.

З метою покращення умов праці і якості продукції на тютюнових фабриках широко застосовується нова технологічна схема, яка включає зволоження тютюну кондиціонерним повітрям, пневматичне розщеплення тютюну, розрихлення і знепилення тютюнового волокна, а також механізоване змішування листового тютюну.

Значний вплив на смакові властивості папірос і сигарет має і якість сигаретного паперу. Для потреб тютюнового виробництва виготовляються спеціальні сорти паперу.

Виробництво курильної махорки

Махоркова сировина проходить звичайно сезонну ферментацію на місцях збору. На махоркових фабриках махоркову сировину обробляють за схемою: зволоження до 30-35%; подрібнення твердих частинок (жилок, черешків, бадилля) і кришення м’яких частин на станках; просіювання для відокремлення твердих частин; сушіння до 5-6% вологості;

змішування твердих і м’яких частин у відповідному співвідношенні для отримання махорки необхідної міцності; нове зволоження до вмісту вологи 20%; упаковування в м’які пачки (масою 50-100 г) на спеціальних набивних машинах.

Виробництво трубкових тютюнів

Трубочні курильні тютюни поділяють на соусовані, ароматизовані і тютюн без добавок.

Для соусування застосовується “соус”, основними компонентами якого є мед, відвар чорносливу. Для збільшення гігроскопічності додають також сіль і гліцерин. Тютюн вищого сорту соусують і ароматизують, тютюн першого і другого сорту тільки соусують.

Ароматизують тютюн шляхом додавання до нього спиртових розчинів кумарину, ваніліну, різних есенцій і ефірних олій. Після ароматизації тютюн необхідно витримати деякий час в закритих бункерах для рівномірного просочення і надання однорідного запаху і смаку. Складання партії (мішки), нарізка трубочного тютюну проходить так як і папіросного.

Виробництво сигар

Сигари складаються з зовнішньої листової обгортки і начинки (крошки), яка виготовляється з листового тютюну шляхом змішування тютюнів різного сорту і якості, а також подальшого подрібнення суміші. Зовнішня обгортка виготовляється із сигарних тютюнів і вирізається із пластинки тютюнового листка у вигляді необхідної форми; вона робиться з двох шарів – підгортки і покривного листка. Для обгортки вибирають кращі листки тютюну, з яких попередньо видаляють центральна жтлка. Сигарні тютюни характеризуються великими розмірами листків з тонкою еластичною тканиною, які дають сировину особливого смаку і аромату. Після зняття з рослин, листки піддають томленню, а пізніше сушать в закритих від сонця приміщеннях (тіньова сушка).

Виробництво сигар здійснюється механізованим способом або вручну, начинку загортають в підлист, а отримані підгортки спіралеподібно загортають в обгортку, при цьому підклеюючи один кінець його крохмальним клейстером. Для надання сигарам відповідного вигляду їх складають в дерев’яні форми з кришкою, потім висушують в теплому приміщенні, на сигари вищих сортів наклеюють паперовий ярлик (кільце) з найменуванням сорту і марки й запаковують в пачки або коробки. Вищий сорт сигар запаковують кожну в целофан.

Вимоги до якості, упакування, маркування та зберігання тютюнових виробів

Якість тютюнових виробів залежить від смаку і аромату диму, який має специфічний запах. Чим складніше і інтенсивніше співвідношення запаху диму, тим вищою є сама якість тютюнових виробів. Дія нікотину визначає його фізіологічну міцність. Смак диму залежить від вмісту вуглеводів, білків, нікотину та інших речовин. Чим більше вуглеводів і менше білків міститься в тютюні, тим кращим вважається смак самих тютюнових виробів. Масова частка вуглеводів 4-14%, білків – 8-12%. А чим більше нікотину в тютюнових виробах, тим вищою є його фізіологічна міцність, і тим шкідливіше ці вироби впливають на організм людини.

Упакування тютюнових виробів

Тютюнові вироби запаковують переважно в пачки, рідше в коробки, виготовлені з плоских бланків, на яких надруковані надписи і малюнки. Сигарети упаковують в пачки або коробки по 20 штук, папіроси в коробки або пачки по 10, 20, 25 штук, а також в сувенірні коробки. Чим вищий клас виробу, тим краща коробка або пачка. Для коробок і пачок використовують картон, папір, полістирол, фольгу, поліетилен.

Сигарети з фільтруючим мундштуком вищої якості упаковують в коробки з відкидною кришкою, внутрішньою прокладкою з фольги і зовнішньою оболонкою з целофану або трьохшарові пачки.

Окремі марки папірос вищої якості запаковують в гарно оформлені коробки (по 100, 200 штук), які можуть випускатися у вигляді подарункових наборів.

На кожній папіросі вищого сорту повинна бути печатка фабричної марки або назва фабрики.

Сигари залежно від сорту упаковують в дерев’яні чи картонні коробки або в паперові пачки по 5 або 10 штук. Сигари вищого сорту і марки поштучно загортають в целофан.

Курильний тютюн розфасовують по 100±5 г при відносній вологості15%. Люльковий тютюн розфасовують по 50 г.

Тютюн вищого сорту кладуть в картонні коробки з прокладками з парафінованого паперу чи целофану. Курильний тютюн низьких сортів розфасовують в пачки з внутрішньою прокладкою парафінованого паперу.

Махорку набивають в пачки по 50 г (вологість 20%). Готові пачки з тютюновими виробами групують по 20 штук, заклеюють на автоматах паперовою стрічкою і автоматично розкладають у фанерні чи картонні ящики (короба) з наступним заклеюванням. На кожну одиницю упаковки наклеюють етикетку (паспорт) виробника, назва продукції, марка, розфасовка, ємкість тари, дата виготовлення і відповідність продукції і тари вимогам стандартів.

Маркування тютюнових виробів

Маркування тютюнових виробів проводиться відповідно до вимог стандартів і складається з наступних позначень:

маркування окремих одиниць – на кожній цигарці чи сигареті повинно бути вказано найменування цигарок (сигарет), найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, номер машини чи бригади;

маркування коробок, пачок, боксів та сувенірних коробок – на кожній одиниці упаковки повинно бути вказано найменування підприємства-виробника, його товарний знак, його місцезнаходження, найменування і клас сигарет, наявність фільтруючого мундштука (для сигарет і цигарок), позначення нормативного документу (стандарта) та напис у про шкідливість куріння, погодженого з Міністерством охорони здоров”я україни, вміст шкідливих для здоров”я речовин порівняно з обов”язковими вимогами нормативних документів, дата виготовлення, термін придатності;

маркування транспортної тари з нанесенням попереджувальних написів: “Боїться вологи”, “Боїться нагріву”, додаткового напису “Легкозаймистий”, а також маркування споживчої тари та додаткового позначення дати виготовлення, кількості штук в ящику (для цигарок, сигарет, сигар), номера тари за прейскурантом.

Уряд України вдосконалив правила маркування тютюнових виробів, внісши зміни до Постанови “Про вдосконалення контролю якості і безпеки харчових продуктів” (від 9 листопада 1996 року) і до Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору і маркування тютюнових виробів (затверджене 24 жовтня 1996 року).

Відповідно до змін встановлено новий порядок наклеювання марок акцизного збору на тютюнові вироби: пачки сигарет та цигарок серійного виробництва, а також цигарки, упаковані в сувенірні коробки, мають бути обклеєні марками акцизного збору так, щоб вони обов”язково розривалися під час відкривання. На тютюнові вироби в упаковці, що підлягають обгортанню целофаном, марка наклеюється під целоіан.

Постановою уряду встановлено порядок маркування тютюнових виробів. Згідно з постановою на кожній одиниці продукції (сигареті, цигарці) має міститися інформація про власну назву, а також товарний знак на тютюнових виробах, які виробляються в Україні за ліцензійними договорами, виконується мовою та у вигляді зареєстрованого оригіналу.

Зберігання тютюнових виробів

Зберігають тютюнові вироби в сухих, чистих, добре провітрюваних, затемнених, з відносною вологістю повітря 60-70% та без різких коливань температури приміщеннях, які обов”язково повинні бути відділені від торговельного залу протипожежними перегородками 1-го типу, обладнані охоронною та протипожежною сигналізацією.

Підлога в приміщеннях повинна бути на висоті не менше 50 см від землі. Ящики з тютюновими виробами викладають на деревяних брусках на висоті 10 см від підлоги з проміжками для циркуляції повітря в штабелі не більше ніж по 6 ящиків по висоті з проходами між двома-трьома рядами. Відстань від джерела тепла повинна бути не менше 1 м.

Не допускається зберігання тютюнових виробів в одному приміщенні разом з продуктами, що швидко псуються, та товарами, що мають запах та властивість самим вбирати запах.

Гарантійний термін зберігання більшості тютюнових виробів – 12 місяців з дня виготовлення, 6 місяців – для люлькового тютюну.