Здоров'я та хвороба людини - наслідок впливу навколишнього середовища, і, перш за все, соціального середовища. Здоров'я не можна розглядати як дещо незалежне, автономне. Воно є результатом впливу соціальних та природних факторів. Гігантські темпи індустріалізації та урбанізації при певних соціальних умовах можуть призвести до порушення екологічної рівноваги та викликати деградацію не тільки середовища, але і здоров'я людей.
Несприятливі фактори навколишнього середовища впливають приблизно однаково на особливості захворювання людей в країнах з різним соціальним устроєм. Але негативний вплив факторів навколишнього середовища можна нейтралізувати, пом'якшити, практично звести до мінімуму рядом факторів соціального характеру: особливостями виробничих відносин, системою охорони здоров'я, відношенням суспільства до здоров'я та захворювань людини тощо.
Необхідно створити таке екологічне оточення, яке за своїми найважливішими характеристиками відповідало б не тільки біологічним, але і психічним, естетичним потребам всебічно розвиненої людини.
|
|
Здоров'я - це не тільки відсутність хвороби. Це також і здатність організму швидко адаптуватися до умов середовища, що постійно змінюються, здатність до оптимального виконання професійних та інших функцій, як суспільних, так і біологічних.
Здоров'я - одна із передумов щастя, повноцінного життя людини. Не випадково на питання про те, що є найбільш цінним для людини - багатство чи слава, - один із стародавніх філософів відповів, що ні багатство, ні слава не роблять ще людину щасливою. Здоровий бідняк щасливіший від хворого короля.
Велике значення має вивчення стану здоров'я у зв'язку із різноманітними змінами якості навколишнього середовища, що спричинені подальшим ростом промислового виробництва, посиленим розвитком автотранспорту.
Зростаючі темпи зміни навколишнього середовища призводять до порушення взаємозв'язку між ним і людиною, зниженню рівня надійності функціонування адаптивних можливостей організму.
Необхідно відмітити, що середовище, що змінюється, може вміщувати такі речовини, з якими організм в ході еволюції не зіштовхувався, тому не має відповідних аналізаторних систем, які б сигналізували про їх наявність. У зв'язку з цим зрозуміти характер формування здоров'я і патології сучасної людини у відриві від тих змін, які відбуваються в навколишньому середовищі, неможливо.
Поняття екологічної безпеки. Екологічні потреби людини та їх взаємодія з "інтересами" природи. Принципи нової екологічної циві-лізаційної парадигми.
А.Леопольд. Альманах «Сенд Каунті» ": «Ми чинимо насильство над землею, тому що розглядаємо як власності, що належить нам.»
|
|
Небезпеку, що загрожує людству у зв'язку з сучасною екологічною кризою, можна подолати, лише реалізувавши комплекс заходів щодо екологічної безпеки. Під екологічною безпекою слід розуміти такий стан системи "природа - техніка - людина", котрий забезпечує збалансовану взаємодію природних, технічних та соціальних систем, формування природно-культурного середовища, що відповідає санітарно-гігієнічним, естетичним та матеріальним потребам жителів кожного регіону Землі при збереженні природно-ресурсного та екологічного потенціалу природних систем і здатності біосфери в цілому до саморегулювання. Важливою складовою екологічної безпеки є стан захищеності особистості, суспільства та держави від загроз, що створюються стихійними лихами та техногенними факторами.
При визначенні норм стану природних систем і якості навколишнього середовища постають значні труднощі. Ці норми визначаються людиною, котра в своїх судженнях є досить суб'єктивною.
Н.Ф.Реймерм вважає, що якість життя досягає максимуму при сиівпадаині життєвих стереотипів та можливості їх реалізації. Він же дає таку класифікацію потреб людини:
1) елементарні, базові (їжа, вода, житло, повітря, земна поверхня як базис для життя та діяльності);
2) вторинні, інформаційні (позбавлення людини адекватної інформації спричинює органічні захворювання);
3) псевдопотреби (згубні звички).
Співвідношення між даними видами потреб змінюється протягом історичного часу. Потрібен пошук їх збалансованої комбінації (звичайно, з максимальним обмеженням потреб третього типу).