Благодійний фонд

Порядок створення та основні напрямки діяльності благодійних фондів визначені Законом України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16.09.1997 р. № 531/97-ВР. Діяльність благодійних фондів також не передбачає отримання прибутку.

Благодійні фонди за своїм статусом можуть поділятися на всеукраїнські, місцеві та міжнародні. Засновниками благодійного фонду можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які досягли віку 18 років, юридичні особи незалежно від форм власності, крім бюджетних установ та підприємств. Засновник благодійного фонду приймає рішення про його створення.

Однією з форм реалізації і розвитку добродійної діяльності в сучасних умовах є створення доброчинних фондів. Головною метою їх функціонування є здійснення доброчинної діяльності на користь суспільства або окремих категорій громадян.

Доброчинна діяльність в Україні здійснюється в таких напрямах:

· поліпшення матеріального стану соціально незахищених верств населення;

· надання допомоги особам, що постраждали від стихійного лиха, конфліктів, жертвам репресій;

· підтримка розвитку охорони здоров’я, освіти, культури;

· захист і охорона навколишнього середовища;

· захист і охорона історичних пам’ятників тощо.

Кожен фонд є юридичною особою. Держава не втручається в діяльність доброчинних фондів.

Залежно від статуту доброчинні фонди поділяються на державні і місцеві. Фонди можуть мати у власності засоби, майно, майнові права, необхідні для здійснення статутної діяльності.

Особливістю фінансів доброчинних фондів є те, що в джерелах формування їх коштів, переважають добровільні пожертвування і спонсорські внески. Держава може надавати їм допомогу і додаткові пільги.

В Україні до доброчинних фондів відносяться такі фонди як «Україна дітям», «Відродження», «Сімейний круг» тощо.

Невід'ємною складовою будь-якого демократичного суспільства є різноманітні об'єднання громадян, їх соціально-політичне призначення полягає насамперед у тому, що вони допомагають людям у розв'язанні проблем повсякденного життя, відкривають широкі можливості для виявлення суспільно-політичної ініціативи, здійснення функцій самоврядування.

Громадські організації — це масові об'єднання громадян, що виникають за їх ініціативою для реалізації довгострокових цілей, мають свій статут і характеризуються чіткою структурою.

Найбільш поширеними різновидами громадських організацій У сучасному світі є: профспілки; організації інвалідів; ветеранські, жіночі, молодіжні, дитячі організації; наукові, технічні, культурно-просвітницькі, фізкультурно-спортивні та інші добровільні товариства; творчі спілки; різноманітні земляцтва, фонди, асоціації, товариства і т. ін. Характерною ознакою їх є документальне оформлення мети і завдань, організаційно-структурне забезпечення, що, власне, й відрізняє їх від громадських рухів.

Громадські рухи також мають масовий характер і створюються з певною метою. Однак на відміну від громадських організацій громадські рухи — це структурно неоформлені масові об'єднання громадян і організації різних соціально-політичних орієнтацій, діяльність яких, як правило, має тимчасовий характер і найчастіше спрямована на виконання певних тактичних завдань, після чого вони або розпадаються, або консолідуються в нові політичні партії чи громадські організації.

37. Студентське самоврядування та його роль у розбудові вузівського соціального партнерства.

Студентське самоврядування – це форма управління, за якої студенти на рівні академічної групи, факультету, гуртожитку, курсу, спеціальності, студентського містечка, іншого структурного підрозділу ВНЗ мають право самостійно вирішувати питання внутрішнього управління. Головна мета діяльності органів студентського самоврядування полягає передусім у створенні умов самореалізації молодих людей в інтересах особистості, суспільства і держави, у захисті прав студентів. Студентське самоврядування є важливим фактором розвитку і модернізації суспільства, виявлення потенційних лідерів, вироблення у них навичок управлінської та організаторської роботи з колективом, формування майбутньої еліти нації.

Отже, студентське самоврядування є засобом реалізації студентською громадою своїх прав, обов’язків та ініціатив через прийняття рішень і їх впровадження за допомогою власних ресурсів у сфері, що визнається адміністрацією, та у співпраці з нею, а також гарантії брати участь через своїх представників у вирішенні питань, які стосуються студентства.

Студентське самоврядування потрібно студентству, тому що це – практична школа для тих, хто бажає спробувати себе у ролі керівника, адміністратора, лідера. ОСС – це можливість реалізовувати суспільно значущі проекти, що підуть на користь усій студентській громаді. Студентське самоврядування можна сміливо назвати однією з перших сходинок до громадянського суспільства, коли громада висуває своїх лідерів та вчиться контролювати їхні дії.

Ефективне студентське самоврядування сприяє гармонійному розвитку навчального закладу. Завдяки студентським ініціативам можна визначати нові напрями розвитку поза навчальною діяльністю, вдосконалювати навчальний процес тощо. Розвинуте студентське самоврядування може стати тим додатковим фактором, що впливає на вибір абітурієнтом навчального закладу. Також важливим фактором є те, що випускники університетів з розвинутим студентським самоврядуванням необхідні роботодавцям, бо ОСС допомагають студентам виробити необхідні в роботі навички організації праці, самодисципліни, формування почуття відповідальності тощо.

Необхідна також наявність інформованості студентів стосовно діяльності ОСС. На це варто спрямувати великі зусилля.

Потрібно підтримувати прагнення студентів до соціальної активності, до вирішення важливих питань, адже органи студентського самоврядування необхідні для розвитку демократичного громадянського суспільства.