Методика оцінювання активів. Оперативне забезпечення платоспроможності страховика

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Інститут підприємництва та перспективних технологій
НУ”Львівська політехніка”

Контрольна робота

з дисципліни:

“ Страховий менеджмент ”

Варіант 7

Виконала:

Ст.гр.ЕФІС-53з

Козарук В.В.

Перевірив:

Гориславець П.А.

Львів 2013

План

1. Стратегії страхової компанії. Стратегія оновлення. Фактори, які необхідно враховувати при розробці стратегії та плануванні діяльності страхової компанії.

2. Методика оцінювання активів. Оперативне забезпечення платоспроможності страховика.

3. Задачі.

4. Список використаної літератури.

1. Стратегії страхової компанії. Стратегія оновлення. Фактори, які необхідно враховувати при розробці стратегії та плануванні діяльності страхової компанії.

Важливого значення набуває вироблення стратегії розвитку страхового ринку, і зокрема кожної страхової компанії.

В економіці і сфері управління стратегія будь-якої організації — це докладний, усебічний комплексний план, який має забезпечити виконання її місії, тобто досягнення головної мети ЇЇ існування. Щодо страховиків стратегія означає генеральну програму дій компанії, узгоджену з головною метою останньої. Від ступеня обґрунтованості обраної стратегії залежить успіх компанії.

Головна мета, коли вона визначена і, що дуже важливо, досяжна, сприяє підвищенню ефективності роботи компанії. Мета, що випливає із завищеної оцінки можливостей організації, може призвести до катастрофічних наслідків.

У практиці страхового менеджменту широко використовується стратегія оновлення. Вона передбачає безперервний процес пошуків і впровадження нових методів управління, зорієнтованих на послідовне вдосконалення страхової справи. Опрацювання стратегії має враховувати адаптацію до зовнішнього середовища, внутрішню координацію та організаційне передбачення. Тому стратегічні програми потрібно складати доволі гнучкими, аби при потребі їх можна було переорієнтувати або модифікувати.

Під адаптацією до зовнішнього середовища розуміються дії, що супроводжують пристосування компанії до нових сприятливих можливостей розвитку бізнесу, а також до нових обмежень, які виникають на цьому шляху. Беруться до уваги як зміни в законодавстві, так і інтереси потенційних страхувальників, посередницьких структур, компаній-конкурентів та інших суб'єктів страхового ринку. Очевидно, що все це потребує постійного збору та аналізу великого обсягу інформації про розвиток економіки в цілому і страхової галузі зокрема, про різні ринки, послуги та інші чинники.

Стратегічний план компанії має бути довгостроковим за метою діяльності, але досить гнучким за методами досягнення мети. Приблизно кожні півроку його доцільно коригувати залежно від зміни ділових і соціальних обставин, аналізуючи динаміку макроекономічних показників, що характеризують темпи економічного зростання (спаду), рівень інфляції та безробіття, структурні зміни в економіці, умови оподаткування юридичних І фізичних осіб тощо.

Надзвичайно важливе значення для ефективної реалізації стратегії страховика,має бізнес-план. Його мета — конкретизувати діяльність компанії на найближчу перспективу (3—5 років) згідно з потребами ринку і можливостями мобілізації для цього відповідних ресурсів. На жаль, і досі бізнес-плани у страхових компаніях ще не посіли належного місця. Нерідко про них згадують лише під час реєстрації страхових компаній. Міністерство фінансів вимагає подання з цього приводу економічного обґрунтування компанії, яке містить дуже обмежений перелік показників, а саме: види страхування, кількість договорів страхування, страхову суму, страхові платежі, страхові відшкодування, відрахування до резервів, витрати на ведення справи, прибуток від страхової діяльності.

Звісно, що цього замало, аби бізнес-план допомагав страховикові вирішити такі проблеми:

· визначити конкретні напрямки діяльності компанії, цільові ринки і своє місце на них;

· сформулювати ту частину стратегії компанії (і тактику ЇЇ досягнення), яка припадає на період дії бізнес-плану;

· виявити відповідність наявних кадрів компанії, умов мотивації їхньої праці вимогам досягнення поставленої мети;

· оцінити фінансовий стан компанії з погляду можливостей реалізації її місії;

· передбачити можливі перешкоди на шляху до мети.

За наявності грамотно складеного бізнес-плану керівники мають змогу досконало вивчати перспективи розвитку компанії, координувати зусилля, спрямовані на досягнення мети, визначати систему показників, необхідних для контролю за діяльністю компанії, готувати компанію до можливих змін у ринковій ситуації, чітко формулювати обов'язки відповідальних осіб. Бізнес-план дає відповідь на запитання про те, який капітал потрібний Для розвитку компанії згідно з визначеною метою і яка очікується ефективність його використання.

При розробці стратегії та планування діяльності страхової компанії слід враховувати наступні фактори:

· узгодженість із фінансовими ресурсами, які можуть бути акумульовані та спрямовані в активні операції з метою забезпечення прибутковості;

· узгодженість отриманих результатів і витрат на їх досягнення;

· досягнення оптимального співвідношення між очікуваною ефективністю та можливими ризиками, які характерні для діяльності компанії;

· узгодженість діяльності компанії із загальноекономічними умовами, що склалися в країні.

Отже, державна політика, спрямована на приватизацію, реформу пенсійного забезпечення та медичного обслуговування населення, залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій, здійснення протиінфляційних заходів, раціоналізація оподаткування як страхувальників, так і страховиків, упорядкування відсоткових ставок, валютних курсів, налагодження фінансового контролю, забезпечує серйозні передумови для активізації страхової діяльності. Стратегія кожної конкретної компанії полягає в тому, щоб максимально скористатися цими можливостями. Водночас мають бути своєчасно враховані й чинники, що ускладнюють роботу страховиків.

Методика оцінювання активів. Оперативне забезпечення платоспроможності страховика.

Активи - це ресурси, контрольовані підприємством, їх використання призводять до збільшення економічних вигод у майбутньому. До них відносяться всі наявні матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать підприємству на певну, а також їх розміщення та використання.Активи поділяються на оборотні та необоротні активи.

Активи відображаються в бухгалтерському обліку і балансі у грошовому виразі з використанням таких методів оцінки:

· історична собівартість;

· поточна собівартість;

· вартість продажу (реалізацій);

· теперішня вартість.

Оцінка за історичною собівартістю означає, що активи відображаються за сумою сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або за справедливою вартістю компенсації, виданої на момент придбання.

При оцінці за поточною собівартістю активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі їх придбання на поточний момент.

За продажною вартістю (вартістю реалізації) актив відображається за сумою грошових коштів (або їх еквівалентів), яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу за звичайних умов.

При оцінці за теперішньою вартістю активи відображаються за теперішньою дисконтованою вартістю майбутніх чистих надходжень грошових коштів.

Підприємствами для складання фінансових звітів основною оцінкою є історична собівартість. Разом з тим запаси, як правило, відображаються за найнижчою з двох оцінок — собівартістю або чистою вартістю реалізації; цінні папери можуть відображатися за ринковою вартістю; довгострокові зобов’язання дебіторів за їх теперішньою вартістю. Окремі підприємства використовують як основу поточну собівартість, оскільки нездатні (неготові) побудувати облікову модель історичної собівартості та відображати вплив зміни цін на немонетарні активи.

Платоспроможність – одна з найважливіших економічних характеристик страхової компанії. Специфічна роль, яку відіграють страхові компанії у ринковій економіці, перетворює проблему забезпечення платоспроможності страховиків на об'єкт особливого контролю з боку держави.

Поняття «платоспроможність» трактується як здатність страхової компанії своєчасно та повністю виконувати свої платіжні зобов'язання, що випливають з укладених договорів страхування або в силу закону.

Поняття платоспроможності доцільно було б розглянути з двох точок зору, оскільки воно пов'язує між собою два часові інтервали - теперішній і майбутній. Платоспроможність з позиції кредитора - це здатність суб'єкта господарювання в майбутньому виконувати зобов'язання, прийняті на сьогоднішній день. Якщо змінити акцент на теперішнє, то більш актуальним є питання про поточний фінансовий стан суб'єкта господарювання, що взяв на себе ці зобов'язання. Це не що інше, як позиція аудитора. Аналіз вживання цього поняття як в теорії, так і на практиці спричинює висновок, що термін «платоспроможність» використовується в основному з позиції «аудитора». Виходячи з цього, можна дати таке тлумачення даного поняття; «платоспроможність - це об'єктивний показник, який характеризує поточний фінансовий стан суб'єкта господарювання шляхом прогнозування його фінансового стану в майбутньому».

Термін «платоспроможність» іноді використовують як синонім поняття «ліквідність». Проте кожне з цих понять має власний зміст. Ліквідність означає можливість своєчасної конверсії суб’єкта господарювання будь-яких цінностей в готівку з метою погашення своїх зобов'язань перед партнером. Страхова компанія, яка відповідає загальним вимогам, що пред'являються до суб’єкта господарювання в умовах ринку, має не менш значиму специфіку у формуванні як зобов'язань, так і коштів, призначених для їх покриття. Ця специфіка зумовлена такими чинниками:

· характером страхових відносин, в основі яких категорія ризику;

· участю страхової компанії в декількох видах діяльності (страховій, фінансовій, інвестиційній), кожна з яких спричинює формування ресурсів і зобов'язань певного типу.

Специфіка поняття платоспроможності страхової компанії виражається саме в особливостях формування зобов'язань і ресурсів для їх виконання, а також необхідності додаткових фінансових гарантій виконання зобов'язань як реакції на ризиковий характер діяльності.

До тлумачення поняття «платоспроможність» деякі науковці підходять з іншої точки зору. Аналіз вживання цього терміна показує, що має місце, як правило, два різних значення: здатність (можливість) і ситуація (стан). У першому значенні платоспроможність страховика визначається як здатність покривати всі фінансові зобов'язання, оплачувати всі ризики та страхові виплати за різними полісами, виданими страховою компанією. У другому значенні платоспроможність страховика характеризує ті ситуації, при яких вона здатна платити за зобов'язаннями. Таким чином, можна говорити про потенційне та ситуаційне трактування поняття «платоспроможність страховика»

З точки зору ситуаційного трактування розрізняють поняття технічної і фактичної платоспроможності страховика. Під технічною платоспроможністю розуміють ситуацію, при якій страхова компанія володіє залишком (надлишком) коштів понад мінімальний рівень, який забезпечує резервний запас фінансових ресурсів, необхідних для підтримки належного рівня страхової діяльності компаній. Технічна неплатоспроможність - це ситуація, при якій компанія не в стані виконати вимоги щодо мінімального залишку (надлишку). Проте це не означає, що компанія не в стані виконати майбутні зобов'язання. Таке може бути лише у випадку фактичної неплатоспроможності чи банкрутства. Під фактичною платоспроможністю розуміють ситуацію, коли страхова компанія володіє залишком власного капіталу понад мінімально необхідний рівень. Мінімальний рівень власного капіталу визначається в законодавчому порядку.

Закон України «Про страхування» зобов'язує страховиків дотримуватися вимог, які повинні забезпечити їх платоспроможність, а саме:

· наявність сплаченого статутного фонду та гарантійного фонду;

· створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

· перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Згідно з українським страховим законодавством оцінка платоспроможності здійснюється через співвідношення фактичного запасу платоспроможності і нормативного. Якщо фактичний запас платоспроможності перевищує нормативний, то страхова компанія є платоспроможною. В іншому випадку страховик повинен представити в уповноважений орган нагляду за страховою діяльністю план фінансового оздоровлення, і залежно від його виконання до компанії можуть застосовуватися ті чи інші санкції.

Згідно із чинним законодавством нормативний запас платоспроможності встановлюється на рівні двох коефіцієнтів: 0,18 та 0,26, відповідно взятих від надходжень страхових платежів за звітний період, і страхових відшкодувань за аналогічний період. Принциповим в українському законодавстві є введення маржі платоспроможності, тобто перевищення фактичного запасу над розрахунковим.