Бреттон-Вудська валютна система

Третьою світовою валютною системою стала Бреттон-Вудсь-кавалютна система, що була створена за рішенням Бреттон-Вудської валютно-фінансової конференції ООН, яка проходила в липні 1944 р. в США.

Ця система спиралась на такі основні принципи:

1. За золотом зберігалась функція світових грошей, однак мас­штаби використання в міжнародних валютних відносинах зменшилися. Золото зберігало роль світових грошей лише тією мірою, якою воно залишалось загальним втіленням ба­гатства і використовувалось для остаточних розрахунків між державами.

2. Поряд із золотом у міжнародному обігу як міжнародні пла­тіжні засоби і резервні платіжні вимоги використовувались національні грошові одиниці окремих країн (долар СІЛА, ан­глійській фунт стерлінгів, які декларативно прирівнювались до золота як еталона цінності валют усіх інших країн).

3. Встановлення валютних курсів та взаємний обмін валют здій­снювались на основі узгоджених країнами - учасницями МВФ валютних паритетів, виражених одночасно в золоті та дола- ' рах СІЛА.

4. Ринкові курси валют не повинні були відхилятися від фік­сованих доларових паритетів цих валют більш ніж на 1 %.

5. Міжнародне регулювання валютних відносин здійснювалося переважно через посередництво МВФ, який забезпечував до­держання валютних паритетів, курсів і вільної конвертова-ності валюти.і

На практиці Бреттон-Вудська система була формою золото-доларового стандарту: «золото — долар США - національна ва­люта». Однак Бреттон-Вудська система не виправдала тих спо­дівань, які покладали на неї її засновники. Використання однієї валюти (долара США), суперечило завданням інтернаціоналізації світового господарства, у якому значно підвищилася роль країн Західної Європи та Японії.Ця система існувала до 1973 року, а окремі її елементи - до 1976, коли було припинено розмін дола­рів на золото і введено плаваючі валютні курси.