Індивідуальні відмінності прояву когнітивних здібностей тварин

Генетичні дослідження елементарної розумової діяльності

Однією з причин індивідуальних відмінностей прояву когнітивних здібностей тварин є генетичні відмінності.

Індивідуальні відмінності прояву когнітивних здібностей тварин

Когнітивні здібності тварин різних видів (порівняно з людиною) неоднакові навіть у представників одного виду. Це виражається у міжвидовій мінливості при вирішенні лабораторних тестів: одні особини виявлялись “розумними”, інші – не дуже, а треті поводили себе в тесті випадковим чином, не вловлюючи логічної структури задачі. Так, наприклад для дослідження здатності воронових птахів до оперування емпіричними розмірами фігур виявилось, що тільки половина птахів, з тих, які брали участь у експерименті, змогла успішно розв’язати цей тест.

Очевидно, що при вивченні елементарної розумової діяльності в цілому успішність виконання тесту буде залежати:

q від міри страху, який переживає тварина в обстановці експерименту

q від її здатності перебороти страх і стан стресу,

q від особливостей онтогенезу,

q від генотипу особи.

Дослідженням ролі генетичної мінливості в формуванні поведінки займається генетика поведінки – науковий напрямок, який розвивається в області перетину інтересів фізіології поведінки, нейроморфології, генетики та молекулярної біології.

Для розуміння генетичних основ когнітивних здібностей і здатності до навчання у тварин необхідно виявити в чому виражається мінливість (варіабельність поведінки).

Як відомо, практично всі ознаки організму можуть змінюватися, виявляючи фенотипічну мінливість в межах норми реакції, розмах якої визначений генотипом.

Генетична мінливість особин популяції виявляється за величезною кількістю ознак до яких належать:

q альтернативні ознаки (наявність чи відсутність ознаки),

q кількісні ознаки.

Таким чином, мінливість ознак поведінки, пов’язана з змінами складу генотипу у особин даної популяції чи групи – основний предмет генетики поведінки.

Роль окремих генів в контролі поведінки аналізуються за допомогою класичного генетичного аналізу – методу який використовується в традиційній генетиці і у трансгенних мишей, і у мишей-нокаутів – тварин у яких генотип змінений за допомогою методів генної інженерії.

Показано, що для ознак поведінки характерна ще одна, специфічна форма мінливості, яка зумовлена впливом індивідуального досвіду, тобто різними формами сенситизації, привикання, навчання, формування уявлень і ін., тобто тим, що визначається специфікою мозку, яка і визначає всі форми когнітивної діяльності мозку. У зв’язку з цим, генетичні елементи, які відповідальні за видозміни поведінки у зв’язку з індивідуальним досвідом найімовірніше є універсальними і мати принципову подібність у тварин різного рівня організації. Так, дослідження, поведені у 80-90 рр. ХХ ст. на таких різних тваринах як пластинчатожаберний моллюск (аплізія), комахи (дрозофіла) і ссавці (домова миша), показали спільність механізмів змін синаптичної пластичності при навчанні.