2015-06-30
801
| Правила вимови | Приклади |
| Вимова голосних звуків | |
| Усі голосні в наголошеній позиції, а також [а], [у], [і] в ненаголошеній позиції вимовляються чітко | вечір [ве́ч’ір] |
| Звуки [е] та [и] в ненаголошеній позиції вимовляються відповідно як [еи], [ие]. Звук [о] перед складом з наголошеним [у] в основі слова наближається до [у]: [оу] | весна [веисна́] зима [зиема́] зозуля [зоузу́л/а] |
| Вимова приголосних звуків | |
| Приголосні перед голосними і в кінці слова вимовляються чітко | дуб [дуб] |
| Глухі перед дзвінкими вимовляються як парні їм дзвінкі | боротьба [бород/ба́] |
| Дзвінкі перед глухими переважно не оглушуються. Оглушуються перед глухими лише [г] у словах нігті, кігті, легко, вогко, дігтяр, а також префікс з- | казка [ка́зка] легко [ле́хко] зсунув [с:у́нув] |
| У префіксах роз-, без- дзвінкий [з] перед наступними глухим вимовляється дзвінко (у повільному темпі мовлення) або глухо (у швидкому темпі). | розписав [розпиеса́в] і [роспиеса́в] |
| Тверді голосні [л], [т], [з],[с], [ц], [дз], [л], [н] перед м’якими уподібнюються до парних м’яких; приголосні [з], [с], [ц], [дз] уподібнюються до парних м’яких ще й перед напівпом’якшеними | пісня [п’і́с/н/а] світло [с/в’і́тло] |
| Звуки [з], [ц], [с] перед шиплячими [ж], [ч], [ш] вимовляються відповідно як [ж], [ч], [ш] | Принісши [приен/і̂ш:ие] |
| Шиплячі [ж], [ч], [ш] перед [з/], [ц/], [с/] вимовляються відповідно як [з/], [ц/], [с/] | книжці [кни́з/ц/і] |
| Звуки [дж], [дз], [дз/] вимовляються злито | ходжу [ходжу́] |
| Буквосполучення – ться, - шся у дієсловах вимовляються відповідно як [ц/:а], [с/:а] | пишуться [пи́шуц/:а] дивишся [ди́виес/:а] |
У сучасній українській мові розрізнюємо звуки [г] і [ґ]. Звук [ґ] наближається вимовою до латинського [g]. У сучасній мові він вимовляється в невеликій групі слів, здебільшого іншомовного походження. Наприклад: аґрус, ґанок, ґрати, ґніт, ґуля, ґава, ґречний, ґрунт, ґринджоли, ґатунок, ґвалт, ґедзь, ґелґотати, дзиґа, ґудзик, мамалиґа, ґазда.
|
|
|
Звук [г] вживається в багатьох українських і запозичених словах. Наприклад: гай, гімнастика, сніг.
У деяких власних назвах правильною є подвійна вимова: Гренландія і Ґренландія, Гете й Ґете.
Літературна вимова – це ще й правильне наголошення слів.
Наголос в українській мові вільний (не закріплений за якимось певним складом) може бути рухомим (голова́ – го́лови (мн.)) і нерухомим (хлопець – хло́пця, хло́пцями).
В українській морві існує значна група власних географічних назв із суфіксами – щин -, - чин - у яких треба звернути увагу на вимову, наприклад:
Полта́вщина – бо Полта́ва
Ха́рківщина – бо Ха́рків
Доне́ччина – бо Доне́цьк
|
|
|
Слід звернути увагу і на віддієслівні іменники середнього роду на - ання, вони наголошуються на тому складі, що а в інфінітиві. Наприклад:
чита́ти – чита́ння завда́ти – завда́ння
пита́ти – пита́ння призна́ти – призна́ння
надба́ти – надба́ння пізна́ти – пізна́ння
Однаково наголошуються словосполучення кварта́ли будинків і кварта́ли року. Неправильною є вимова: завдання́, чи́тання, надбання́, ква́ртал.
Пам’ятаймо і про наголошення таких часто вживаних іншомовних слів: катало́г, моноло́г, міліме́тр, сантиме́тр, кіломе́тр, демокра́тія, бюрокра́тія та ін.
Наголос і українській мові може змінювати лексичне значення слова: заня́ття – заняття́, ліка́рський – лі́карський, замо́к – за́мок, по́діл – поді́л та ін. Такі слова називають омографами.
Незначна група слів має дублетний (подвійний) наголос: ма́бу́ть, за́вжди́, алфа́ві́т, догля́да́ч, до́ві́дник та ін.
Орфоепічний тренажер. Вимовте чітко слова, дотримуючись поданих інструкцій.
1. Ненаголошені голосні [е] та [и] вимовляйте відповідно як [еи] та [ие]: пшениця, левада, береза, Семен, лелека, зима, дитина, милувався.
2. Буквосполучення дж, дз вимовляйте як один звук [дж], [дз] у словах: ходжу, джерело, піджак, джаз, продзвеніти, дзенькати.
3. Звуки [б], [д], [з] вимовляйте дзвінко, не допускаючи їх оглушення: берізка, боягуз, в’язка, низка, дуб, горб, лісоруб, будка, швидко, кладка, хід. прудко.
4. Звук [ф] вимовляйте чітко, не допускаючи вимови [хв]: ферма, фазан, шафа, фанера, фарба.
5. Звук [р] вимовляйте твердо, не допускаючи його пом’якшення: Харків, Ігор, лікар, Марті.
6. Напівпом’якшені звуки [ж’], [ч’], [ш’] вимовляйте так, щоб не допустити повного пом’якшення, але й не твердо: шість, товариші, галоші, чіпати, чітко, уночі, чіпляти, жінка, межі.
7. Звуки [ш], [ч] вимовляйте твердо, не допускаючи їх пом’якшення: куліш, береш, щука, гуща, часто, ключ, читати, вітчизна, м’яч.
8. Вимовляйте [л] твердо, не допускаючи його пом’якшення: електрика, лекція, легенда, молекула.
 |
