Конституція УСРР 1919 р.: основні положення

14 березня 1919 року в Харкові на 3-му з’їзді було ухвалено Конституцію УСРР, зміст якої перегукувався зі змістом Конституції Російської Федерації 1918 року.

У Конституції УСРР 1919 року, як і в Конституції РСФРР, визначалися основні завдання диктатури пролетаріату - здійснення переходу від буржуазного ладу до соціалізму через проведення революційних перетворень і придушення контрреволюційних намірів з боку заможних класів. УСРР проголошувалася державою «трудящих і експлуатованих мас пролетаріату і найбіднішого селянства». Влада трудящих мала здійснюватися через Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів.

Визначалася структура і компетенція вищих органів державної влади. Найвищим органом проголошувався з’їзд Рад, а в період між з’їздами діяв ВУЦВК (всеукраїнський центральний виконавчий комітет), який утворювався з’їздом і звітував перед ним. Повноваження Всеукраїнських з’їздів Рда, ВУЦВК і Раднаркому не були чітко розмежовані. Кожен із центральних органів влади отримав право видавати закони, що суперечило азбуці демократії.

Конституція визначала структуру, компетенцію та порядок утворення місцевих органів влади. Такими на місцях були міські та сільські Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів та обрані ними виконкоми, а також губернські, повітові й волосні з’їзди Рад та їхні виконкоми.