Повернення Японії до агресивної зовнішньої політики. Меморандум генерала Танаки і зростання впливу військових

Процес модернізації в Японії проходив у формі мілітаризації. Ядром япон. економіки у міжвоєнний період став ВПК

Майже всі уряди Японії у міжвроєнний період очолювали війські – генерали і адмірали.

1927 р. – урядова криза в Японії. Уряд Вакуцука пішов у відставку і до влади прийшов кабінет партії Сейюкай на чолі з генералом Танака.

Липень 1927 р. – генерал Танака направив імператору меморандум (державний документ, у якому викладено стратегію встановлення світового панування Японії шляхом здійснення військової агресії

Згідно меморандуму Танака передбачалося:

1)Початком здійснення плану мав стати напад Японії на Китай, потім загарбання Індії, Малої Азії, Близького Сходу, Центральної і Південно-Східної Азії,

2)Війна з Росією

3)Неминуча війна з США через зіткнення інтересів обох держав у Китаї

1928 р. Танака відправив війська в китайську провінцію Шаньдун, де було вчинено різню мирного населення

1929 р. через економічну кризу і внутрпол. боротьбу Танака пішов у відставку.

Поштовхом до зовнішньої експансії стала світова економічна криза 30-х років, що вкрай погіршила економічне становище Японії. До того ж країна швидко втрачала свої позиції на ринках Азійсько-Тихоокеанського регіону, не витримуючи конкуренції зі США. У таких умовах японська правляча еліта наважилася на відкриту агресію проти Китаю, прикриваючись гаслами боротьби з поширенням комунізму в Азії. У 1931-1932 рр. Японія окупувала Маньчжурію, створивши плацдарм для подальшої агресії.

У 1933 р. Японія вийшла з Ліги Націй. У той же час частина прихильників експансіоністської політики (зокрема „молоді офіцери”) вважали, що правляча верхівка є нерішучою в здійсненні агресивних планів, що були ще у 1927 р. накреслені прем`єр-міністром генералом Танакою. У 1932 і 1936 роках прихильники більш рішучих агресивних дій вчинили заколоти проти влади. Хоча заколоти були придушені, вимоги “молодих офіцерів” не залишилися поза увагою. Влітку відбулася таємна нарада правлячих кіл щодо перспектив “колоніального розширення” у Східній Азії. Метою Японії проголошувалося створення " Великої східно-азійської сфери спільного процвітання". 27 листопада 1936 р. Японія та Німеччина підписали Антикомінтернівський пакт, що стало початком формування вісі агресивних держав, які прагнули переділу світу.

У липні 1937 р. почалось японське збройне вторгнення до Північного і Центрального Китаю. Приводом до війни став конфлікт між японськими і китайськими солдатами на мосту Марко Поло, що знаходився на нейтральній смузі. Активні наступальні операції японської армії тривали до 1939 р. Японці спромоглись оволодіти найбільш розвиненими районами Китаю й‚ отримавши значні сировинні та людські ресурси‚ частково вирішили власні економічні проблеми.

Таким чином, у Японії встановилась економічна і політична модель притаманна тоталітарним режимам.