Ознаки правдивої любові і гімн св. Павла

Ось як духовні вчителі визначають ознаки правдивої любові. Любов, – твердять, – є наповнена острахом, але цей острах не є нічим іншим, як боязню не зробити Богові прикрості. Любов добродійна, бо, довіряючи Богові, не боїться починати великі діла на славу Божу. Є сильна, бо перемагає всі негідні бажання; навіть серед найстрашніших спокус і найтемнішого відчаю. Є слухняною, бо старається якнайскоріше поспішати за Божим закликом. Є чистою, бо любить тільки Бога, бо лише Він заслуговує на любов. Горить, як вогонь, бо хотіла б всіх собою запалити і зробити, щоб всі були поглинуті нею. Захоплююча, бо чинить, що душа живе якби поза власним життям: так немов би вже більше не бачила, не чула, не мала вже більше почуттів, які могли б приймати те, що земне, здатна тільки на любов до Бога. Єднаюча, бо тісно єднає волю створіння з Волею його Творця. Повна бажань, бо наповнює душу прагненням залишити цю землю, щоб стреміти до досконалої єдності з Богом у блаженній батьківщині і там любити Його всіма своїми силами.

Але ніхто краще не навчає про ознаки і вияв правдивої любові, як великий її співець, св. Павло. Він на початку 13 розділу першого послання до Коринтян твердить, що без любові людина є ніщо і без неї нічого не здобуде: "Якби я мав... усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би – ніщо. І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жадної користи" (13, 2–3). Якби хтось мав таку віру, що зумів би пересувати гори, як св. Григорій Чудотворець, а не мав би любові, нічого не буде вартий. Якщо роздав би все своє майно убогим, і з власної волі пішов би на мученицьку смерть, але без любові до Бога, то нічого б не осягнув.

Потім св. Павло називає ознаки, які характеризують правдиву любов і одночасно повчає про здобуття чеснот, які є неначе дочками любові: "Любов – довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить" (1 Кор. 13, 4–7).

Подальші розділи цієї книги присвятимо саме таким святим чеснотам, щоб побачити, чи в нас справді царює любов, яку ми повинні виявляти Ісусові Христові, а також тому, щоб зорієнтуватися, у яких чеснотах ми повинні ще вправлятися, щоб зберегти і збільшувати у собі цю святу любов.