2015-06-26
316
5. Останнє слово перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції надається обвинуваченому, який брав участь в апеляційному розгляді (щодо останнього слова обвинуваченого див. коментар до ст. 365 КПК).
Стаття 406
Письмове апеляційне провадження
1. Суд апеляційної інстанції має право ухвалити судове рішення за результатами письмового провадження, якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсутності.
2. Якщо під час письмового провадження суд апеляційної інстанції дійде висновку, що необхідно провести апеляційний розгляд, він призначає такий розгляд.
3. Якщо проводилося письмове апеляційне провадження, копія судового рішення апеляційної інстанції надсилається учасникам судового провадження протягом трьох днів з дня його підписання.
1. Письмове апеляційне провадження полягає у заочному (без безпосереднього залучення учасників судового провадження, лише на основі вивчення апеляційних скарг, заперечень на них і матеріалів, що до них додаються) перегляді судового рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції. За умови якщо всі учасники судового провадження заявили клопотання про здійснення провадження за їх відсут-
|
|
|
Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
Стаття 405
', таку новелу можна розглядати як певний захід чи елемент процесуальної еко- ії, мета якого - спростити і прискорити процедуру провадження у суді апеляційної анції, при цьому не порушуючи конституційні права учасників апеляційного вадження.
Письмове апеляційне провадження допускається у будь-якому кримінальному вадженні незалежно від його складності і фактичних обставин. Письмове апеляційне провадження може мати місце за наявності добровільного евиявлення всіх учасників судового провадження про розгляд апеляційної скарги відсутності. При цьому не має значення, від кого із учасників виходила ініціати- щодо цього і чи були клопотання інших учасників погоджені між собою. Клопо- учасників щодо письмового апеляційного провадження мають надійти до по- апеляційного розгляду в межах строків підготовки до апеляційного розгляду, аних у ст. 401 КПК (див. коментар до вказаної статті). Ініціатива щодо письмово- апеляційного провадження не може виходити від суду. Волевиявлення учасників бути активним (у формі клопотання) і вільним від примусу. Якщо хоча б від одного з учасників судового розгляду не надійшло відповідного клопотання або після надходження даного клопотання він подав клопотання про проведення апеляційного розгляду у звичайній формі, проведення письмового апеляційного провадження не допускається.
|
|
|
Проведення письмового апеляційного провадження належить до сфери судової скреції, тобто є правом, а не обов'язком суду. Суд апеляційної інстанції може при- яти рішення про необхідність проведення вказаного виду апеляційного розгляду як етапі підготовки до нього (вирішуючи клопотання учасників судового провадження, може відхилити їх і призначити справу до апеляційного розгляду), так і вже після почагку письмового апеляційного провадження (коли за наслідками розгляду апеляційної скарги і супутніх матеріалів дійде висновку про необхідність провести апеля- "ний розгляд, він призначає такий розгляд).
2. Необхідність у проведенні класичного апеляційного розгляду замість письмового апеляційного провадження може виникнути у випадках потреби: уточнення доводів або вимог, викладених в апеляційній скарзі з боку особи, яка її подала; безпосереднього з'ясування обставин, на які є посилання в апеляційній скарзі; дослідження доказів, а також за інших обставин, коли суд апеляційної інстанції визнає це за доцільне. *
При прийнятті рішення про призначення апеляційного розгляду після того, як проводилося письмове апеляційне провадження, такий розгляд починається заново з початку за правилами ст. 405 КПК.
Судове рішення за наслідками письмового апеляційного провадження приймається за загальними правилами і відповідно до вимог гл. 29 КПК.
3. Копія судового рішення апеляційної інстанції, прийнятого за наслідками письмового апеляційного провадження, надсилається учасникам судового провадження протягом трьох днів з дня його підписання. Цей строк перевищує той, який передбачено для судового рішення, прийнятого за наслідками апеляційного розгляду, копія якого, відповідно до ч. 7 ст. 376 КПК, не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Стаття 405
Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції Стаття 407
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги
За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити вирок або ухвалу без змін;
2) змінити вирок або ухвалу;
3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;
4) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;
5) скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;
6) скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
2. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угоди суд апеляційної інстанції, крім рішень, передбачених пунктами 1-5 частини першої цієї статті, має право скасувати вирок і направити кримінальне провадження:
1) до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження;
2) до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була укладена під час досудового розслідування.
3. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
1. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції у кожному конкретному випадку залежать від того, в яких межах переглядалося рішення суду першої інстанції; чи були встановлені порушення закону і який саме характер вони мають.
Передбачені КПК повноваження суду апеляційної інстанції є альтернативними. Застосування судом апеляційної інстанції одного з цих повноважень виключає можливість застосування інших.
|
|
|
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги розрізняються залежно від судового рішення, що оскаржується. За вказаним критерієм їх можна поділити на три групи; 1) повноваження суду апеляційної інстанції за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції (загальні повноваження); 2) повноваження суду апеляційної інстанції за скаргою на вирок суду на підставі угоди; 3) повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді.
У результаті розгляду апеляційних скарг на вироки або ухвали суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право прийняти одне з таких рішень:
1) залишити вирок або ухвалу без змін;
2) змінити вирок або ухвалу;
3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;
4) скасувати ухвалу повністю чи частково та ухвалити нову ухвалу;
Стаття 424
5) скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження;
6) скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Якщо при прийнятті одного з указаних рішень виникає загроза погіршення стано-
виша обвинуваченого (див. коментар до ст. 421 КПК), суд апеляційної інстанції має право прийняти таке рішення лише у випадку, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
Вирок або ухвала суду першої інстанції залишаються без змін, якщо суд апеляцій- неї інстанції встановить, що вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, суперечать обставинам, як тим, що були встановлені судом першої інстанції, так і новим, які подані учасниками кримінального провадження чи витребувані власне судом.
Вирок або ухвала змінюються або скасовуються з підстав, указаних у ст. 409 КПК (див. коментар до вказаної статті).
Вирок або ухвала скасовується і призначається новий розгляд у суді першої інстанції з підстав, указаних у ст. 415 КПК (див. коментар до вказаної статті).
|
|
|
2. Суд апеляційної інстанції за результатом апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угоди має право:
1) залишити вирок без змін;
2) змінити вирок;
3) скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок;
4) скасувати вирок і закрити кримінальне провадження;
5) скасувати вирок і направити кримінальне провадження до суду першої інстанції для проведення судового провадження у загальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження;
6) скасувати вирок і направити кримінальне провадження до органу досудового розслідування для здійснення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була укладена під час досудового розслідування.
За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду на підставі угоди суд апеляційної інстанції не має повноваження скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, що зумовлено особливостями кримінального провадження на підставі угод, визначеними у гл. 35 КПК.
Суд апеляційної інстанції може скасувати вирок, яким затверджена угода, якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, доведе наявність хоча б однієї з таких обставин:
1) умови угоди суперечать вимогам КПК та/або закону, у тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким, ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;
2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;
3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;
4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;
6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості;
7) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань (п. 5 ч. 7 ст. 474 КПК).
Наслідком скасування вироку є призначення судового розгляду в загальному порядку, якщо угода була укладена під час судового провадження, або направлення
Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
матеріалів провадження для завершення досудового розслідування в загальному порядку, якщо угода була ініційована на стадії досудового розслідування.
3. За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді (про ухвали слідчого судді, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування див. коментар до ст. 309 КПК) суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Суд апеляційної інстанції залишає ухвалу без змін, у разі коли встановить, що вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість ухвали слідчого судді, суперечать обставинам кримінального провадження.
Суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу слідчого судді, у разі коли встановить її незаконність або необґрунтованість у межах поданої апеляційної скарги. У цьому випадку суд апеляційної інстанції зобов'язаний постановити нову ухвалу з приводу питань, які вирішувалися у скасованій ним ухвалі слідчого судді. Оскільки більшість рішень слідчого судді, які підлягають оскарженню відповідно до ст. 309 КПК, є альтернативними, суд апеляційної інстанції повинен обрати відповідний варіант рішення слідчого судді у кожній конкретній ситуації: наприклад, відмову в продовженні стро-ку тримання під вартою замість його продовження, арешт майна замість відмови в арешті майна тощо.
Стаття 408
Зміна вироку або ухвали суду судом апеляційної інстанції
1. Суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі:
пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого;
зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення;
зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення;
в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
2. Суд апеляційної інстанції змінює ухвалу суду про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у разі:
зміни правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає відповідальність за менш тяжке діяння;
пом'якшення виду примусових заходів медичного або виховного характеру.
Стаття 424
1. За наявності підстав, визначених у ст. 409 КПК (див. коментар до вказаної статті), суд апеляційної інстанції змінює вирок або ухвалу суду першої інстанції. Зміна вироку або ухвали означає внесення у судове рішення суду першої інстанції відповідних коректив з метою приведення його у відповідність з вимогами законності і обґрунтованості.
Зміна вироку або ухвали судом апеляційної інстанції допускається, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі:
1) пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого;
2) зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення;
3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
Пом'якшення призначеного покарання здійснюється судом апеляційної інстанції у випадку, якщо він визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Це може мати місце, якщо судом першої інстанції не були враховані обставини, які пом'якшують покарання, зазначені у ст. 66 КК України відповідно до вимог ст. 694 КК України; не були додер- жані правила щодо призначення покарання за: незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті (ст. 67 КК України), за сукупністю злочинів (ст. 70 КК України), за сукупністю вироків (ст. 71 КК України); не було призначено більш м'яке покарання, ніж передбачено законом, для чого були встановлені обставини відповідно до ст. 69 КК України.
Змінюючи вирок у разі зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення, суд апеляційної інстанції повинен прийняти рішення про пом'якшення покарання або навести обґрунтування залишення призначеного судом першої інстанції покарання без зміни у випадку прийняття відповідного рішення.
Суд апеляційної інстанції може змінити вирок у разі необхідності зменшення сум, які підлягають стягненню з обвинуваченого чи цивільного відповідача. При необхідності збільшення цих сум зміна вироку судом апеляційної інстанції допускається лише у разі, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
Наведений перелік випадків, у яких змінюється вирок, не є вичерпним. Суд апеляційної інстанції може виключити деякі епізоди обвинувачення, які не підтверджені доказами; виключити додаткове покарання; змінити рішення про долю речових доказів, а також внести до вироку суду першої інстанції інші зміни за умови, якщо вони не погіршують становище обвинуваченого.
2. Суд апеляційної інстанції змінює ухвалу суду про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру за умови:
4 Підстави для скасування або зміни судового рішення - це сукупність достовірних даних, встановлених судом апеляційної інстанції, які вказують на незаконність та/або необґрунтованість вироку чи ухвали суду першої інстанції. В їх основі лежать істотні порушення матеріального або процесуального закону, допущені судом першої інстанції при судовому розгляді справи і винесенні судового рішення.
Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
1) зміни правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримі нальну відповідальність, і застосування статті (частини статті) закону України пр< кримінальну відповідальність, яка передбачає відповідальність за менш тяжке діяння
2) пом'якшення виду примусових заходів медичного або виховного характеру.
При прийнятті рішення про зміну ухвали суду про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у разі зміни правової кваліфікації діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає відповідальність за менш тяжке діяння, суд апеляційної інстанції повинен прийняти рішення про пом'якшення виду примусових заходів медичного або виховного характеру або навести обґрунтування для залишення призначеного судом першої інстанції виду примусових заходів медичного або виховного характеру без зміни у разі прийняття відповідного рішення.
Прийняття судом апеляційної інстанції рішення про зміну вироку у разі пом'якшення виду примусових заходів медичного або виховного характеру здійснюється на засадах, що застосовуються до пом'якшення призначеного покарання, з урахуванням положень статей 92-95 КК України (щодо примусових заходів медичного характеру) та статей 97 і 105 КК України (щодо примусових заходів виховного характеру).
Стаття 409
Підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції
1. Підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є:
1) неповнота судового розгляду;
2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;
3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
2. Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
3. Суд апеляційної інстанції не вправі скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого. Суд апеляційної інстанції не вправі скасувати ухвалу про незастосування примусових заходів медичного або виховного характеру лише з мотивів істотного порушення прав особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування таких заходів.
Стаття 424
Закон встановлює одні і ті самі підстави як для скасування, так і для зміни судового рішення. Оцінюючи характер виявлених порушень і виходячи із обставин кожної конкретної справи, суд апеляційної інстанції може прийняти рішення або про зміну, або про скасування вироку чи ухвали суду першої інстанції. Виняток становлять підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції, передбачені ст. 415 КПК (див. коментар до вказаної статті), за наявності яких суд апеляційної інстанції в будь-якому випадку зобов'язаний скасувати судове рішення.
Підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є:
1) неповнота судового розгляду;
2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;
3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність;
5) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Перелік підстав для скасування або зміни судового рішення є вичерпним, тому при винесенні судового рішення про скасування або зміну рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції зобов'язаний зазначити у ньому одну із вказаних підстав. Разом з тим указаний перелік підлягає розширеному тлумаченню і деталізується у статтях 410-414 КПК (див. коментар до вказаних статей). За наявності декількох підстав для скасування або зміни вироку чи ухвали суду першої інстанції суд апеляційної інстанції у своєму судовому рішенні повинен зазначити всі такі підстави.
2. Про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого як підставу для скасування або зміни вироку суду першої інстанції див. ст. 414 КПК та коментар до неї.
3. Суд апеляційної інстанції, встановивши відповідну підставу, не вправі скасовувати:
1) виправдувальний вирок - лише з мотивів істотного порушення прав обвинуваченого;
2) ухвалу про незастосування примусових заходів медичного або виховного характеру - лише з мотивів істотного порушення прав особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування таких заходів.
В існуванні цих обмежень проявляється дія правила щодо недопустимості погіршення правового становища обвинуваченого (див. коментар до ст. 421 КПК). У той же час указані рішення за наявності відповідних підстав можуть бути змінені, якщо цим не погіршується правове становище обвинуваченого або особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Стаття 410
Неповнота судового розгляду
1. Неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідже- ними обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо:
Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
1) судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення;
2) необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
1. Неповнота судового розгляду згідно зі ст. 409 КПК є підставою для зміни або скасування судового рішення суду першої інстанції.
Неповнота судового розгляду полягає у нез'ясуванні або неналежному з'ясуванні всіх істотних обставин справи, а також у недостатності доказів або їх поверховому дослідженні. Такими, що мають істотне значення, обставини визнаються, у разі якщо їх встановлення безпосередньо впливає на ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, кваліфікацію злочину і обсяг обвинувачення, прийняття рішення про притягнення до кримінальної відповідальності або звільнення від кримінальної відповідальності, вид і міру покарання, розмір відшкодування тощо. «Істотне значення» належить до оціночних понять, тому його застосування в кожному конкретному випадку визначається судом апеляційної інстанції індивідуально, виходячи із внутрішнього переконання суддів та фактичних обставин справи.
Неповним вважається судовий розгляд, у процесі якого не досліджені всі обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є під-ставою закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання (про обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, див. коментар до ст. 91 КПК).
Суд апеляційної інстанції також може визнати судовий розгляд неповним, якщо:
- не встановлена форма співучасті обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, роль кожного обвинуваченого у вчиненні окремих епізодів багатоепізодного діяння; *
- не встановлені причини й умови, що сприяли вчиненню кримінального правопорушення, якщо це має істотне значення для прийняття законного, обґрунтованого і справедливого судового рішення;
- не досліджені належним чином умови життя і виховання неповнолітніх обвинувачених;
- висновки про вину або невинуватість особи обгрунтовані лише показаннями обвинуваченого і не вжито належних заходів для дослідження інших доказів;
- показання заінтересованих учасників процесу, покладені в основу судових рішень, не були перевірені належним чином;
Стаття 424
- не з'ясовані причини істотних протиріч у показаннях та інших доказах;
- судове рішення грунтується на припущеннях;
- не допитані всі особи, показання яких мають істотне значення;
- не були досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення.
Суд апеляційної інстанції в будь-якому разі визнає судовий розгляд неповним, якщо:
1) судом першої інстанції були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення;
2) необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції оцінює законність і обгрунтованість відхилення судом першої інстанції клопотань учасників судового провадження, виходячи із дотримання вимог ст. 350 КПК щодо порядку розгляду судом клопотань учасників судового провадження (див. коментар до вказаної статті), а також важливості і необхідності вчинення певних процесуальних дій за заявленим клопотанням для ухвалення законного, обгрунтованого та справедливого судового рішення.
Суд апеляційної інстанції встановлює необхідність дослідження тієї чи іншої обставини, виходячи із нових даних, отриманих при розгляді справи в апеляційному порядку. Ці дані суд апеляційної інстанції може побачити в апеляційних скаргах, запереченнях на апеляційні скарги та ін.
За практикою, що склалася раніше, у разі встановлення неповноти судового розгляду суд апеляційної інстанції скасовував судове рішення і призначав новий розгляд у суді першої інстанції, вказуючи на обставини, які потребують більш ґрунтовного дослідження. Однак відповідно до ст. 415 КПК неповнота судового розгляду не належить до підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції (див. коментар до вказаної статті). Тому у випадку виявлення неповноти судового розгляду суд апеляційної інстанції зобов'язаний усунути допущені судом першої інстанції прогалини під час апеляційного розгляду і прийняти одне з таких рішень: змінити вирок або ухвалу; скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок; скасувати ухвалу повністю чи частково та постановити нову ухвалу; скасувати вирок або ухвалу і закрити кримінальне провадження.
Стаття 411
Невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження
1. Судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо:
1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду;
Глава 31. Провадження в суді апеляційної інстанції
2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;
3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;
4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.
2. Вирок та ухвала підлягають скасуванню чи зміні із зазначених підстав лише
тоді, коли невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого, на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, на визначення міри покарання або застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
1. Судове рішення суду першої інстанції повинно бути належним чином обґрунтованим і повністю відповідати фактичним обставинам, встановленим під час судового розгляду. Це означає, що висновки суду першої інстанції мають:
1) бути підтверджені доказами, зібраними у суворій відповідності з вимогами закону і дослідженими в судовому засіданні;
2) враховувати всі докази, які мають істотне значення для визначення змісту судового рішення;
