Колове полювання

Гравці розподіляються на дві команди і стають у два кола - зовнішнє і внутрішнє. У кожного гравця в руках м’яч.

За сигналом гравці, ведучи м’ячі, пересуваються приставними кроками в протилежні сторони. За другим сигналом гравці зовнішнього кола, продовжуючи ведіння, розбігаються в різні сторони, а гравці внутрішнього кола, також продовжуючи ведення, намагаються поквачити їх, переслідуючи повсьому майданчику. Коли всі гравці будуть поквачені, команди міняються ролями, і гра повторюється. Виграє команда, яка за менший час поквачить своїх суперників.

Квачити дозволяється лише гравця, який стояв на початку гри проти того, хто наздоганяє.

Риби, тварини, птахи. Гравці рухаються по колу, змінюючи напрям руху, ведучий ходить всередині кола і, назвавши когось з гравців, проказує: «Риби». Поки ведучий лічить до п'яти, гравець повинен встигнути назвати якусь рибу (окунь, щука, карась та ін.). Якщо ведучий скаже: «Тварини» або «Птахи» - треба назвати (відповідно) тварину чи птаха.

Хто не зможе під час рахунку до п’яти назвати те, що йому пропонують, програє і виконує завдання вчителя (наприклад: стрибки на двох ногах, а інші діти оплесками підтримують його). Можна домовитись, що гравці не повинні називати вже раз названого птаха (тварину, рибу).

Лисиця і курчата. Місце проведення та інвентар: зал, майданчик, коридор, дві-три гімнастичні лави.

На одному боці майданчика, за лінією, ставлять гімнастичні лави. Це – «курник». На протилежному боці намічають нору для «ли­сиці». Середина майданчика – «подвір'я». З гравців вибирають ве­дучого – «лисицю», решта дітей – «курчата», вони ходять по «под­вір'ю», шукають собі їжу. На слова керівника «Лисиця!» курчата тікають до курника, ховаються від лисиці й злітають на сідало (стають на лаву). Лисиця ловить курчат. Гра закінчується, коли лисиця спіймає обумовлену кількість курчат.

При повторенні гри вибирають іншу лисицю.

Курчата тікають лише після сигналу керівника. Лисиця за лінією курчат не ловить.

На прогулянку. Гравці, розмістившись у різних місцях майданчика, стають у накреслені невеликі кола. Призначається один ведучий, Він підхо­дить до будь-якого гравця і говорить: "На прогулянку". Запрошені гравці йдуть за ведучим (у колі по одному). Коли всі гравці зійш­ли зі своїх місць, ведучий відводить їх на деяку відстань від кіл. У цей час керівник проказує: "Дощ Іде", всі діти біжать і намага­ються зайняти будь-яке коло. Гравець, який залишився без місця, стає ведучим, виграють діти, які за весь час гри не були ведучими або побували у цій ролі меншу кількість разів.

Коло вважається зайнятим тим гравцем, який всту­пив у нього раніше за іншого хоча б однією ногою. Забороняється виштовхувати гравця з зайнятого кола, а також затримувати гравців під час пошуків вільних кіл.

Лижники, на місця! Команда шикується в шеренгу або в колону по одному. Фланги позначаються прапорцями. За сигналом вчителя гравці йдуть за лінію, позначену прапорцями за 50—60 м від місця шикування. За командою: «Лижники, на місця!» — гравці біжать назад і шикуються. Час шикування фіксується секундоміром. Те саме виконує й інша команда. Перемагає команда, яка витратила менше часу на шику­вання.

Проскоч у ворота. На схилі гори в двох-трьох місцях ставлять ворота, зроблені з лижних палиць: дві встромлені в сніг, третя по­кладена на них зверху. По черзі один за одним без палиць лижники з'їжджають униз, присідаючи, коли треба про­скочити у ворота. Той, хто проїде через усі ворота, не за­чепивши за верхню палицю, перемагає.

Стоноги на лижах. Діти поділяються на дві рівних за кількістю гравців команди. Кожна команда шикується в шеренгу. Лижники беруться однією рукою за канат. Перед шеренгами відмічається лінія старту й лінія фінішу. За командою вчителя кожна шеренга — «сто­нога» біжить на лижах до фінішу. Команда, яка швидше пройде лінію фінішу і не роз'єднується на ходу, вважається переможницею. Якщо шеренга роз'єдналась, то всі зупиняються і чекають тих, що відстали.

Кіт Опанас. Ведучий - кіт Опанас стає в центрі майданчика, з зав’язаними очима. Навколо нього, врозтіч, розташовуються діти. Вчитель повертає кота навколо себе і промовляє слова:

Ой ти коте Опанасе

Не піймаєш нас ні разу.

То ж лови нас без зупинки

Не знімаючи хустинки!

Після цих слів кіт Опанас починає ловити дітей, а вони плескають у долоні або брязкають у брязкальця. Той, кого впіймали, стає ведучим. Перемагають ті діти, яких не спіймав кіт Опанас. Дітям не дозволяється вибігати за межі майданчика та припиняти оплески.

Галя по садочку ходила! Діти шикуються у коло. Ведучий «Галя» з хустинкою в руках стає за коло. Діти рухаються по колу промовляючи слова:

Галя по садочку ходила

Хусточку біленьку згубила.

Не журися Галя, серденько

Ми знайшли хустинку біленьку!

Під час цих слів «Галя» ходить за колом протиходом. Після останніх слів діти зупиняються, а «Галя» кидає хустинку за учнем, біля якого її застали останні слова. Після цього вона біжить навколо кола щоб зайняти місце де впала хустинка, а учень біля якого впала хустинка, піднімає її і намагається спіймати «Галю».

Котик. Ведучий стоїть у центрі, а навколо учні утворюють коло тримаючись за руки. Котику хусткою закривають очі. Діти ідуть по колу промовляючи слова:

Ми по колу ідемо

В коло котика звемо.

Котику не підглядай,

А хто кличе відгадай?

Після цих слів діти зупиняються, вчитель показує на когось з учнів, той промовляє «Котику!». Після цього діти виконують три кроки по колу голосно рахуючи «Раз, два, три!» і зупиняються. Котик розв’язує очі, і намагається впізнати, хто сказав «Котику!». Якщо ведучий вгадав, хто промовив, вони міняються місцями. Якщо ведучий не вгадав – він знову стає «Котиком!».