Облік дебіторської заборгованості

2.1.Види дебіторської заборгованості.

2.2. Облік дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги

2.3. Облік іншої дебіторської заборгованості

2.4. Облік векселів одержаних

2.5 Облік витрат майбутніх періодів

2.1. Дебіторська заборгованість є сумою заборгованості юридичних або фізичних осіб, котрі в результаті минулих подій заборгували підприємству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи. Дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і поточну.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Поточна дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Основні принципи бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості визначено у П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”.

Дебіторська заборгованість класифікується в залежності від причин її виникнення:

- з покупцями та замовниками за реалізовану продукцію (роботи, послуги);

- за отриманими векселями;

- з різними дебіторами, що виникла за інших обставин.

Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

2.2. Дебіторська заборгованістьз покупцями та замовниками виникає при реалізації підприємством товарів (робіт, послуг) на умовах відстрочки платежу.

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію (товари, роботи, послуги) визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації та оцінюється за первісною вартістю.

На жаль, у практиці господарювання звичним є явище несплати заборгованості дебітором, тому відображення повного обсягу дебіторської заборгованості покупців не відображатиме реальної вартості активів підприємства. Оскільки відповідно до принципу обачності активи не повинні бути завищені, П(С)БО 10 передбачено створення резерву сумнівних боргів, котрий забезпечить відображення у балансі чистої дебіторської заборгованості, тобто тієї її частини, яку підприємство очікує отримати.

Сумнівний борг − поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Збитки за сумнівними боргами покупців виникають у момент продажу їм продукції і повинні бути віднесені на витрати періоду, коли відбулась реалізація. Тому резерв сумнівних боргів розраховується в кінці кварталу або року (регламентується обліковою політикою підприємства) та відноситься на витрати звітного періоду.

Величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів:

1) застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;

2) застосування коефіцієнта сумнівності.

Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

Перший метод передбачає аналіз рахунків дебіторської заборгованості покупців в розрізі кожного підприємства. Його рекомендується використовувати тим підприємствам, котрі добре проінформовані про платоспроможність своїх покупців (при цьому кількість останніх є невеликою).

Приклад 1. Дані про дебіторську заборгованість покупців підприємству “Омега” станом на 1.01.2011 pоку наведено в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Стан дебіторської заборгованості покупців підприємства “Омега”

Назва підприємства	Сума, грн.
ПП “Альфа”
ПП “Бета”
ПП “Гама”
Всього

Відділом збуту підприємства “Омега” проаналізовано платоспроможність усіх покупців і виявлено, що ПП "Гама" навряд чи розрахується за своїми боргами, сумнівність визначено у сумі 50%. Тому на суму заборгованості цього підприємства створюється резерв сумнівних боргів у розмірі 5000 грн.

За методом застосування коефіцієнта сумнівності величина резерву розраховується множенням суми залишку дебіторської заборгованості на початок періоду на коефіцієнт сумнівності. При цьому коефіцієнт сумнівності може розраховуватись такими способами:

- класифікація дебіторської заборгованості за строками непогашення;

- визнання питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;

- визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості у сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні роки.

Суть першого способу зводиться до групування дебіторської заборгованості за строками її непогашення та визначенням коефіцієнта сумнівності для кожної групи.

Для того, щоб встановити коефіцієнт сумнівності, потрібно проаналізувати фактичні суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію (роботи, послуги) за попередні періоди.

Безнадійна дебіторська заборгованість − це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або позовний термін якої минув.

Аналізувати потрібно дані попередніх періодів за один, два або три роки. Більшу кількість років для аналізу брати недоцільно у зв’язку з тим, що економічна ситуація в країні за такий великий період дуже змінюється, впливаючи відповідно і на платоспроможність контрагентів.

Приклад 2. Визначимо резерв сумнівних боргів для ТзОВ “Бриз”, дебіторська заборгованість якого станом на 31.12.2011 року становить 350000 грн. з наступним розподілом за строками її непогашення:

група 1 (1-30 днів) – 220000 грн.;

група 2 (31-60 днів) – 100000 грн.;

група 3 (більше 60 днів) – 30000 грн.

Залишок резерву сумнівних боргів до складання балансу станом на 31.12.2011 року – 5000 грн.

Дані про стан дебіторської заборгованості підприємства за попередні три роки наведено у таблиці 4.2.

Таблиця 4.2