Первинна діагностика проблеми

Психологічна діагностика починається з першої хвилини консуль­тації. Вигляд клієнта, засоби зовнішньої і внутрішньої презентації, вміння вступати в контакт, перші слова, звернені до психолога, - все наповнено символічним змістом, який часто несвідомо провокує пе­рші гіпотези та реакції консультанта. Ціль цього етапу: розуміння консультантом і клієнтом неявних механізмів проблемної ситуації.

Психологічна діагностика має забезпечити перехід від первинного запиту (заявленої клієнтом проблеми) до його підтексту (не усвідом­люваної клієнтом проблеми), тобто від первісного бачення ситуації до глибшого її розуміння. Первинний запит клієнта нерідко є поверховим поглядом на ситуацію (погляд неспеціаліста), за ним як правило ховаються більш серйозні психологічні негаразди, хронічні травмати­чні переживання та сценарії, несвідомі потяги та дефщитарні мотиви клієнта. Це не означає, що клієнт спеціально щось приховує від кон­сультанта, часто він сам не усвідомлює глибинних мотивів свого за­питу, дійсних джерел своєї проблеми (ситуації). Інакше кажучи, заяв­лена клієнтом проблема (запит) - це "верхівка айсберга", зовнішнє вираження якихось інших неусвідомлюваних проблем. Вихід до цих прихованих проблем є головною метою консультанта. Якщо ж консу­льтант не поглиблює проблематику, а залишається на рівні первинно­го запиту, то очікувати на якісну психологічну допомогу даремно.

Те, що привертає увагу консультанта, слугує своєрідними психоло­гічними "ключами" до складного "замка" вчинків, характерів, конфлі­ктних стосунків, обставин, тощо. Психологічні ключі - це інформа­ція, яка має психологічну значущість: помічаючи той чи інший порух, характерну фразу чи реакцію клієнта, психолог завдяки своїм знан­ням може розшифрувати їх, прочитати глибинний зміст, помістити в якусь класифікацію чи пов'язати з певним психологічним поняттям, котре упорядковує та пояснює те, що відбувається. Ці, на перший погляд, нічим не примітні для клієнта прояви проливають нове світло на проблему, формують новий погляд, який збагачує розмову, допо­магає відповісти на поставлені запитання. Таким чином, спостереж­ливість, теоретичні знання та практичний досвід консультанта допо­магають йому дійти власного розуміння того, що відбувається, і нада­ти клієнту нове бачення.

Ключовими аспектами того, за чим можна спостерігати і що допо­магає зрозуміти ситуацію клієнта, є:

1. Невербальна поведінка клієнта. До не вербальних виразних засо­бів належать: поза, міміка, жести, емоційні прояви, мовна експресія, темп мовлення та ін. Це загалом аналогова, тобто правопівкульна ін­формація, яку клієнт мало усвідомлює і практично не контролює. А. Айві наводить дані про те, що клієнт невербально повідомляє до 85 % інформації. Тому є сенс зосереджувати увагу на спостереженні таких невербальних стереотипів клієнта як: контакт очей, мова тіла, якості голосу тощо.

2. Вербальна поведінка клієнта — мовні стереотипи, характерні слова та вирази, основні теми та типові емоційні реакції, що прояв­ляються у мовленні.

3. Те, як складається контакт, налагоджується взаємодія теж по­трібно тримати в полі зору, адже цей спільний процес уособлює час­тину "живоГ реальності клієнта.

У процесі бесіди консультант повинен бути уважним і до свого єст­ва. Його стан та інтуїція - є лакмусовим папірцем ідентифікації ситуації

5. Зауважуючи засоби передачі інформації, консультант не втрачає і її змістовної сторони.

Діагностика будується за принципом розгалуженого дерева: будь-який наступний діагностичний крок робиться після того, як отримано відповідний результат на попередньому етапі.

(Симптоми, синдроми див. питання 91)