Поняття бюджетно-кошторисного фінансування та його значення

ПЛАН

5.1. Поняття бюджетно-кошторисного фінансування та його значення.

5.2. Порядок складання, розгляду і затвердження кошторисів.

5.3. Основні вимоги до виконання кошторису.

Поняття бюджетно-кошторисного фінансування та його значення

Фінансування - це процес планового, цільового, безповоротного і безвідплатного виділення грошових коштів на цілі загальнодержавного значення (оборона, управління), утримання соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій та зобов'язань держави. Джере­лами фінансування є бюджети, позабюджетні цільові фонди, власні кошти державних та недержавних підприємств.

Рис.1. Джерела кошторисного фінансування

До суб'єктів фінансу­вання належать державні органи, підприємства, організації, установи державної та комунальної власності. Останні можуть фінансуватися із бюджету повністю або частково, якщо мають джерела власних доходів.

Рис.2. Суб’єкти фінансування

Бюджетне фінансування має своєю метою забезпечення виконання функцій загальнодержавних органів та органів місцевого самовряду­вання та забезпечення функціонування бюджетних підприємств, установ і організацій.

Бюджетно-кошторисне фінансування передбачає процедури виді­лення коштів з бюджету на утримання установ, що перебувають на повному утриманні бюджету, на основі фінансових планів. До таких установ належать апарати законодавчої і виконавчої влади, суд і прокуратура, оборона, соціально-культурна сфера, бюджетні установи. Фінансується з бюджету практично вся невиробнича сфера: заклади соціальної сфери, освіти, охорони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту тощо.

Загальноприйняті принципи фінансування у випадку бюджетного фінансування доповнюються такими:

- кошти виділяються тільки з одного бюджету - за підпорядкова­ністю організації, установи (виняток складають загально­державні заходи: боротьба з епідеміями, епізоотіями, катастрофами, стихійним лихом);

- кошти відпускаються за наперед встановленими нормативами;

- у першу чергу вишукуються власні та кредитні джерела покриття витрат.

Процес бюджетно-кошторисного фінансування охоплює принаймні перших три стадії виконання Державного бюджету за видатками, до яких належать:

- встановлення бюджетних асигнувань розпорядниками бюджетних коштів на основі затвердженого бюджетного розпису;

- - затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів;

- взяття ними бюджетних зобов'язань.

Розпорядники коштів одержують бюджетні асигнування відповідно до бюджетного розпису тільки у межах бюджетних асигнувань, вста­новлених кошторисами. Державне казначейство контролює відповідність кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису державного бюджету на відповідний рік.

План асигнувань із загального фонду бюджету — це помісячний розподіл асигнувань, затверджених у кошторисі для загального фонду, заскороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяттяустановою зобов'язань протягом року. У межах бюджетних асигнувань - повноважень, наданих розпоряднику бюджетних коштів згідно з його бюджетними повноваженнями щодо коштів державного бюджету, останній приймає бюджетні зобов'язання та здійснює кон­кретні платежі у процесі виконання бюджету.

Бюджетне зобов'язання - це будь-яке розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару чи послуги відповідно до бюджетного асигнування та протя­гом бюджетного періоду, за якими необхідно здійснити платежі. Головні розпорядники бюджетних коштів отримують бюджетні призначення - повноваження, встановлені Бюджетним кодексом України, закономпро Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет,які мають кількісні і часові обмеження і дозволяють надав а тибюджетні асигнування.

Органи Державного казначейства реєструють, обліковують та відображають у звітності бюджетні зобов'язання розпорядників коштів. Зобов'язання, взяті розпорядниками без відпо­відних бюджетних асигнувань та незареєстровані у Казначействі, не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджу­ється разом із цим кошторисом. Форма кошторису і плану асигнувань затверджується Міністерством фінансів.

На основі виділених бюджетних асигнувань розробляються і затверджуються кошториси. Процедури, пов'язані з бюджетно-кош­торисним плануванням, порядок складання кошторисів, їх розгляд та затвердження, основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ регламентуються відповідним Порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України

Кошторис бюджетних установ є основним плановим документом, який надає їм повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюд­жетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наяв­ності затверджених кошторисів і планів асигнувань. Установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами і планами асигнувань.

Кошторис має дві складові:

- загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання бюджетною установою основних функцій;

- спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціаль­ного фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних із виконанням установою основних функції.

Установа незалежно від того, чи веде вона облік самостійно, чи обслуговується централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складає індивідуальні кошториси і плани асигнувань за кожною виконуваною нею бюджетною програмою.

Зведені кошториси і зведені плани асигнувань - це зведення по­казників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштівбюджету нижчого рівня, що складаються головним розпорядникомдля подання Мінфіну, Міністерству фінансів АРК, місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються.

Виділяють також загальні кошториси, типові кошториси для невеликих однопрофільних установ (бібліотеки, дитячі садочки, школи) з постатейним виділенням фінансування по кожній установі та кошто­риси на проведення окремих заходів.