Критерії ризиків

У загальному виді, проектні грошові потоки прийнято поділяти на вхідні – витрати на здійснення проекту і вихідні – прибутки від реалізації проекту. Як одні, так і інші розподілені в часі в більшості нерівномірно.

При цьому, проект можна вважати ефективним, коли прибутки від проекту перевищують витрати, тобто повинна виконуватися нерівність.

Основним методом урахування ринкових чинників у довгостроковому періоді прийнято називати дисконтуванням (приведенням грошових потоків). Процес дисконтування технічно виражає динамічний процес зведення майбутньої вартості грошей до сучасного моменту часу. У ряді випадків, замість прийому дисконтування використовують метод нарощення грошових потоків, як правило в проектному аналізі, цей метод використовується при оцінці грошових потоків при реінвестуванні.

На підставі прогнозних документів можна розрахувати сукупність фінансових коефіцієнтів – показників, широко використовуваних у практиці аналітичних фінансових розрахунків для комплексної характеристики стану справ на підприємстві. Головна риса всіх цих розрахунків – їхня перспективність, націленість у майбутнє.

Ще одним розділом фінансового аналізу є дослідження точки беззбитковості, що особливо важливо для цілей прогнозування поводження витрат, масштабів виробництва і прибутків.

Економічний аналіз досліджує проект на макрорівні й оцінює правомірність притягнення і використання проектом національних ресурсів в умовах їхньої обмеженості і конкуренції за їхнє використання. (Що дає проект суспільству? Наскільки він є ефективним у порівнянні з альтернативними варіантами?)

У кожному конкретному випадку описані стандартні підходи можуть мати різну глибину проробки. Важливий комплексний аналіз проекту, що дозволяє зводити до мінімуму негативні наслідки його реалізації або взагалі уникнути їх.

Основною метою проектного аналітика є порівняння вхідних і вихідних проектних потоків із метою визначення його доцільності або ефективності (цінності), що можливо тільки у вартісних показниках. Вартісним еквівалентом необхідних для проекту ресурсів є витрати – добуток їхніх обсягів на відповідні ціни. Вихідні проектні потоки, обмірювані у вартісному вираженні, являють собою добуток обсягів продукції або послуг на їхні ціни.

Проект вважається ефективним, якщо вихідні потоки перевищують вхідні. Для різноманітних проектів ця величина є різною, за інших рівних умов проект вважається кращим, якщо вона більша. Тому основною задачею, яка стоїть перед експертом, полягає в оцінці доцільності початкових витрат. У залежності від характеру і виду самого проекту для відповіді на поставлене питання необхідно або складати вихідні потоки – результати (вигоди) і вхідні потоки – витрати в їх кількісному (грошовому) вимірі (аналіз витрат і вигод), або мінімізувати витрати (аналіз найменших витрат), або безпосередньо оцінювати їхню доцільність (аналіз ефективності витрат). І для цього необхідна комплексна експертиза, яка неможлива без глибокого і детального аналізу внутрішньої структури проекту, що дозволяє провести калькулювання витрат й обчислити (описати) очікувані вигоди.

Крім тимчасового чинника на вартість капіталу впливають інфляційні процеси. Частина проблем, пов'язаних з інфляцією, вирішується на основі методів фінансових обчислень, частина іншими методами.

У інвестиційній практиці постійно доводиться рахуватися з чинником інфляції, що з течією часу знецінює вартість грошових коштів. Це зумовлене тим, що інфляційне зростання індексу середніх цін спричиняє відповідне зниження купівельної здатності грошей.

У розрахунках, пов'язаних з коректуванням грошових потоків в процесі інвестування з урахуванням інфляції, прийнято використати два основних поняття:

– номінальна сума грошових коштів;

– реальна сума грошових коштів.

Номінальна сума грошових коштів не враховує зміни купівельної здатності грошей. Реальна сума грошових коштів це оцінка даної суми з урахуванням зміни купівельної здатності грошей внаслідок інфляції.

У фінансово-економічних розрахунках, пов'язаних з інвестиційною діяльністю, інфляція враховується в наступних випадках:

– при коректуванні нарощеної вартості грошових коштів;

– при формуванні ставки процента (з урахуванням інфляції), що використовується для нарощення і дисконтування;

– при прогнозі рівня прибутків від інвестицій, що враховують темпи інфляції.

При оцінці інфляції використовуються два основних показники:

– темп інфляції (к), який характеризує приріст середнього рівня цін в розглянутому періоді, що виражається десятеричним дробом;

– індекс інфляції (Ік) (зміна індексу споживчих цін), який дорівнює 1+к.

У загальному випадку при аналізі співвідношення номінальної ставки (q) проценту з темпом інфляції можливі три варіанти:

1) q = к нарощення реальної вартості грошових коштів не відбувається, оскільки приріст їх майбутньої вартості з’їдається інфляцією;

2) q > к реальна майбутня вартість грошових коштів зростає незважаючи на інфляцію;

3) q < к: реальна майбутня вартість грошових коштів знижується, тобто процес інвестування стає збитковим.

Приклад: Нехай інвестору обіцяна реальна прибутковість його вкладень відповідно до процентної ставки 10 %. Це означає, що при інвестуванні 1000 грн. через рік він отримає 1000 (1+0,10) = 1100 грн. Якщо темп інфляції становить 25 %, то інвестор корегує цю суму у відповідності з темпами 1100(1+0,25) = 1375 грн.

Загальний розрахунок може бути:

У загальному випадку, якщо q – реальна процентна ставка, а к – темп інфляції, то номінальну норму прибутковості можна записати як:

q ′= q +к + кq (1.1)

Часто можна зустріти більш просту формулу, яка враховує "змішаний ефект":

q′=q+к (1.2)

Цю спрощену формулу можна використати тільки у разі невисоких темпів інфляції, коли змішаний ефект малий в порівнянні з основної номінальної процентної ставки прибутковості.

Основними чинниками, що впливають на результативність інвестиційного проекту є:

– цінність грошей у часі;

– інфляція;

– ризик;

– можливість альтернативного використання грошей.

До основних простих критеріїв оцінки проектів відносять: рівень окупності, термін окупності, норма прибутку.

Критерії, побудовані на теорії фінансових обчислень прийнято називати дисконтованими критеріями. До основних з них відносяться:

1. Чиста поточна цінність.

2. Індекс прибутковості.

3. Відношення вигод до витрат.

4. Внутрішня норма прибутковості проекту.

5. Дисконтований період окупності.