Характеристика творчості

С.Рахманінов звертався до багатьох жанрів: опери, симфонії, кантати, спирався на російські національні традиції. В ранній період інструментальна та вокальна музика - рівноправні; в середній період – зміщення в бік інструментальної музики, в пізній період – майже зовсім немає вокальної музики.

Основні твори: 3 опери “Алеко”, “Франческа да Ріміні”, “Скупий лицар”.

3 симфонії, а також симфонічні танці для оркестру, 4 фортепіанних концерти, “Рапсодія на тему Паганіні”, симфонічна фантазія “Стрімчак”, симфонічна поема “Острів мертвих”.

Хорова музика: 3 вокально-симфонічних твори, кантата “Весна”, поема “Дзвони”, 3 російські пісні, 3 твори для хору a’capella: Літургія Іоанна Златоуста, Всенощне неспання, Deus meus (мотет), 6 творів для хору з фортепіано (для жіночих або дитячих голосів).

Більш 80 романсів

С.Рахманінов не був новатором, який сміливо ламає традиції. Його новаторство – у відображенні своєї, нової епохи (нові образи).

Риси музичної мови

Мелодика. “Мелодія – це головна основа всієї музики”, (С.Рахманінов). Геніальний мелодіст, його мелодії претворяють інтонації ліричної, весільної, величальної пісень, народних награвань, втілюють ліризм та стихійну волю, багатирську епічність та передчуття трагічних змін.

Поліфонія: зв’язана з народно-пісенною творчістю, це переважно підголоскова поліфонія.

Гармонія – основа діатонічна, але дуже яскрава: використовує альтеровані звуки, побічні тони. Його найулюбленіший акорд – зі зм 4, т.з “рахманіновська гармонія” – акорд з VІ мінорним тризвуком у мінорі. Типова риса - довге перебування в одній функції, заповненої фігураціями.

Ритм – найбільш своєрідною рисою є пружний “залізний” ритм.

Фактура: Рахманінов – видатний майстер фактури, яка часто по- оркестровому монументальна. В музиці Рахманінова втілено різноманітні дзвони Раніш дзвонність була у музиці в окремих випадках, а у Рахманінова – це риса музичної мови.

Симфонізм творчості Рахманінова – насиченість конфліктним розвитком, зіткненням контрасних образів.