Припинення договору

Договір довічного утримання (догляду) припиняє свою дію, за за­гальним правилом, зі смертю відчужувача (ч. 2 ст. 755). Оскільки обо­в'язки набувача забезпечувати відчужувача утриманням та (або) догля­дом повинні виконуватися протягом життя останнього, смерть відчу­жувача припиняє зобов'язання його виконанням (ст. 599 ЦК).

Цей договір також може бути припинено за домовленістю набува­ча та відчужувача (ст. 604 ЦК); поєднанням набувача та відчужувача у одній особі (наприклад, у разі спадкування - ст. 606 ЦК); звільнен­ням відчужувачем одержувача від його обов'язків за договором, тоб­то прощенням боргу (ст. 605 ЦК).

Розірваним на вимогу однієї із сторін договір довічного утримання відповідно до ст. 755 ЦК може бути як на вимогу набувача, так і від­чужувача майна.

На вимогу відчужувача майна цей договір може бути розірваний за рішенням суду в разі невиконання чи неналежного виконання набу­вачем своїх обов'язків, незалежно від його вини (ч. 1 ст. 755 ЦК). У та­кому випадку відчужувач набуває право власності на майно, яке він пе­редав за договором, і відповідно має право вимагати від набувача його повернення (ст. 756 ЦК). При цьому витрати набувача на утри­мання або догляд відчужувача поверненню не підлягають.

Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу набувача (ч. 1 ст. 755 ЦК). Закон не вста­новлює ніяких умов, причин або випадків для розірвання договору до­вічного утримання (догляду) на вимогу набувача. Це може статися, на-