В) Властивості характеру, у яких виявляється відношення людини до речей. Це охайність чи неохайність, бережливість чи відсутність її та ін

Г) Властивості характеру, в яких виражається ставлення людини до самої себе.

Серед цих рис велике значення займають скромність, вимогливість до себе, самокритичність, самостійність і ін.Скромність включає такі компоненти, як нелюбов до рекламування себе, визнання обмеженості своїх досягнень у порівнянні з іншими, чуйність, усвідомлення залежності своїх особистих досягнень і успіхів від створення сприятливих умов колективом, критичність до себе. Для скромних людей також характерні повага власної гідності, впевненість у своїх силах. Цим самим скромні люди відрізняються від людей, у яких занижена замооцінка Люди з заниженою самооцінкою невпевнені у своїх силах, недооцінюють себе.Нескромність проявляється у надмірній самовпевненості, зазнайстві, заіскуванні.

Вимогливість проявляється у постійній постановці серйозних цілей і досягненні їх, у постійній відповідальності перед собою, недопусканні лібералізму до себе. Не вимогливі люди до себе можуть бути ліниві, боягузливі, невпевнені у собі і т.д.

Самокритичність проявляється у чіткому і об’єктивному оцінюванні себе і своїх недоліків, прийнятті всіх мір для їх подолання.

Самостійність проявляється у тому, що людина у своїй діяльності перш за все розраховує на себе.

Крім названих чотирьох груп властивостей, існує багато інших. Вищезапропонований поділ є відносним, тому що відношення до праці залежить від ставлення людини до людей і т.д.

За в о л ь о в и м и якостями характер поділяється на с и л ь н и й т а с л а б к и й. Люди з сильним характером рішучі, сміливі, ініціативні, мужні тощо.

Рішучість проявляється у прийнятті рішення без сумнівів і вагань. Рішучість проявляється у виборі дій і в переході від вибору до самої дії. Сміливість надає людині сили, впевненості, розкриває у ній приховані здібності. Ініціативні людині властиве почуття нового. Такі люди впевнено починають нову справу.

Спрямованість і воля – це два компоненти характеру, які тісно пов’язані між собою. Сильний характер оцінюється позитивно за позитивної спрямованості людини. Слабкий характер оцінюється негативно навіть тоді, коли людина має позитивну спрямованість.

У структурі характеру виділяють зміст (що робитьта особистість) та форму (як робить). Ю.Б.Гіппенрейтер вказує на різницю між характером і особистістю. Вона відмічає, що характер вказує на те, як, яким чином діє людина, а особистість – в якому напрямку, ради чого вона так діє. Оскільки ціль і засоби відносно незалежні, стає зрозумілим, що можна стати видатною особистістю і при поганому характерові. Характер – це система стереотипів поведінки, особистість розглядається як більш широке утворення, яке включає поряд з вчинковими стереотипами і внутррішні установки (погляди, думки, цінністні орієнтації), якими ці стереотипи визначаються і регулюються.

У зміст характеру входять спрямованість особистості, її розумові, вольові та емоційні якості. Структура характеру формується у процесі життя людини. Ураховуючи структуру характеру, зроблена спроба класифікувати його. Антрополог Я.Я.Рогінський виділив “вікові” типи характерів: емоційний, вольовий та розсудливий. Він відмічав, що мати, яка плекає дитя; воїн у смертельній сутичці з ворогом; старик, який навчає юнака і підлітка, - все це стало людству прообразами людинолюбства, сили (могутності) і мудрості.

1. Характер людини класифікують: