Види дієслів

Вид - одна з найважливіших ознак дієслова. За цією ознакою дієслова поділяються на доконані і недоконані: Дієслова доконаного виду означають завершену дію і відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю? Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію і відповідають на питання що робити? що роблю? що буду робити? Дієслова доконаного виду утворюються із дієслів недоконаного виду за допомогою:

• префіксів (писати- написати, грати- зіграти);
• суфіксів (зітхати- зітхнути, кричати- крикнути);
• наголосу (розкидaти- розкuдати);
• чергування звуків: сидіти- сісти (и- і), скакати- скочити (к- ч);
• різних основ (ловити- піймати, брати- взяти).

Дієслову одного виду переважно відповідає дієслово іншого виду. Такі дієслова утворюють видові пари: Одновидові дієслова - це дієслова, які можуть бути або лише доконаного, або лише недоконаного виду. Так, напр., дієслова надивитися, розгніватися, розговоритися, натерпітися, напрацюватися мають лише доконаний вид; дієслова прагнути, гордувати, імпонувати - мають лише недоконаний вид. Двовидові дієслова - це окремі дієслова, переважно іншомовного походження, що поєднують у собі значення як доконаного, так і недоконаного виду (телеграфувати, гарантувати, воєнізувати, веліти, женити).

СПОСОБИ ДІЄСЛІВ Дієслова можуть вживатися у дійсному, умовному чи наказовому способі. Спосіб дієслова вказує на відношення дії до дійсності:

Дійсний спосіб дієслова означає дію, яка відбувалася, відбувається чи буде відбуватися (ходив, люблю, одягатимеш). Дієслова дійсного способу змінюються за часом (грав- граю- гратиму) і можуть вживатися із заперечною часткою не (не ходитиму, не гріє, не називатиму). Дієслова дійсного способу змінюються за часами, числами і особами (у теперішньому і майбутньому часах) та за родами (у минулому часі). Умовний спосіб дієслова означає дію бажану або можливу за певних умов (полетіти б, казала б). Дієслова умовного способу утворюються від дієслів минулого часу за допомогою частки б (після голосних: привезла б, співала б) або би (після приголосних: намалював би, підібрав би), які завжди пишуться окремо і можуть стояти як беспосередньо після дієслова, так і після інших частин мови (якби дали мені скуштувати хоча б одну крапельку цього чарівного напою). Дієслова умовного роду змінюються за числами (малював би- малювали б), а в однині- і за родами (малював би® малювала б® малювало б). Наказовий спосіб дієслова через наказ, прохання, побажання чи пораду закликає до виконання дії (приходь, навчайся, привітай). Дієслова наказового способу не мають форм часу, але змінюються за особами в однині і множині: в однині вони мають форму 2-ої особи (стань), а в множині- 1-ої і 2-ої (станьте, станьмо).

2- особа однини має закінчення -и (сиди, веди, сади) або чисту основу (ляж, зіграй, святкуй); 1-а особа множини має закінчення -імо (рідше -ім), -мо (зіграймо, ведімо, святкуймо), 2-а особа множини- - іть (-іте), -те (зіграйте, ведіть, святкуйте). Спеціальної форми 3-ої особи наказовий спосіб не має. Для того, що б передати наказ або прохання у 3-й особі, вживаються частки хай (нехай) і форма 3-ї особи дійсного способу (хай працюють; нехай завжди буде сонце).