В Католицькій Церкві

Поступове вивчення еволюції соціальної доктрини Церкви показало, що, хоча Церква займалася соціальними питаннями, чіткої програми та структури такої роботи в Церкві не було.

У такому історичному контексті енцикліка Лева ХІІІ „ Rerum novarum” (“Нові речі ”, 1891) стала історично переломним моментом. Тому дуже важливо не лише проаналізувати енцикліку, а й з’ясувати, що вона внесла нового в соціальне вчення Церкви.

Папа Лев ХІІІ (1878-1903) співпрацював з групою католицьких фахівців при розробленні „Rerum novarum”. Їхні думки та пропозиції – результати багатьох років вивчення соціальної дійсності та діяльності духовенства. Папа Лев ХІІІ запропонував розв’язання проблеми за допомогою спільних зусиль Церкви, держави й незалежних організацій.

У своїй енцикліці папа Лев ХІІІ зазначає, що Церква має моральний авторитет сприяти справедливості, а держава зі свого боку має обов’язково своїм законодавством захищати робітників, визнаючи право на робітничі спілки. Держава має виконувати свої завдання за принципом субсидіарності. Спілки, товариства й асоціації, до складу яких входять робітники і підприємці – це ідеальний спосіб сприяти інтересам усіх зацікавлених, особливо бідних [63, с.76].

В енцикліці „Rerum novarum” папа різко критикував та засуджував зловживання ліберального капіталізму та ілюзії тодішнього соціалізму. Цей документ став зворотною точкою соціальної доктрини Церкви кінця ХІХ ст.: папське послання мало великий вплив на Церкву. Історичну роль документа „Rerum novarum” підкреслюють наступні праці з нагоди річниць опублікування цієї першої соціальної енцикліки.

Упродовж двадцятирічного понтифікату папа Лев ХІІІ видав ще багато інших документів, у яких порушено соціально–політичні питання часу. Хоча темою документів були специфічні проблеми ХІХ ст., проте їхні основні принципи стали великим вкладом у розвиток соціальної доктрини Церкви. Вони спонукали до розроблення інших текстів, які знайшли своє завершення в документах ІІ Ватиканського собору.

Послання “Rerum novarum” папи Римського Лева ХІІІ – це переломний момент в історії розвитку соціальної доктрини Католицької Церкви. Уперше папський документ пропонував загальний огляд соціальних проблем епохи з метою опрацювання деяких принципів їхнього розв’язання.

Енцикліка „Rerum novarum” являла собою новий підхід: через діалог з новим індустріальним світом Церква звернулася прямо до всіх зацікавлених у такій роботі, утім і закликаючи цивільну владу не забувати про її відповідальність перед людьми і Богом за свої вчинки.

Важливість і оригінальність „Rerum novarum” універсально визнані, адже і сьогодні ця енцикліка слугує орієнтаційною точкою подальшої розробки католицької соціальної доктрини.

Після папи Лева ХІІІ Церква опублікувала цілий ряд соціальних документів, енциклік, апостольських листів, послань чи заяв з різних нагод. Кожна публікація, відповідаючи на все нові виклики суспільства, додавала нові елементи до соціальної доктрини Церкви.

Через сорок років після появи „Rerum novarum” папа Пій ХІ (1922-1939) видав енцикліку „Quadragesimo anno” (“Сороковий рік”, 1931). Послання поточнює попереднє вчення Лева ХІІІ. Це, насамперед, відповідь на нові проблеми епохи: екологічна концепція, безробіття, втручання держави в економіку, роль профспілок, особиста і соціальна природа приватної власності, ілюзія класової боротьби, зловживання владою в державі тощо. Папа стверджував, що оновлення соціального ладу вимагало тісної співпраці всіх верств населення в дусі справедливості і любові. Рекомендуючи принцип субсидіарності, завдяки якому кожний рівень суспільства може розв’язати власні проблеми, автор виправдовував, в обережний, але рішучий спосіб втручання держави до економічної сфери.

Енцикліку „Quadragesimo anno” позитивно прийняли визначні особи часу: Альберт Томас – директор Міжнародного Бюро Праці, президент Сполучених Штатів Америки – Франклін Д. Рузвельт і німецький економіст Вернер Сомбарт. Папа Пій ХІ написав і інші енцикліки і документи, темою яких стали соціальні та політичні питання часу: про мир (1922), про освіту (1929), про родину (1930), про нацизм (1937) та про комунізм (1937) [26].

З нагоди п’ятдесятої річниці “Rerum novarum”, 1941 року папа Пій ХІІ (1939-1958) висловив важливу промову в день свята П’ятдесятниці. Він заохочував слухачів прагнути чесного миру, формулюючи при цьому основні принципи відновлення соціально справедливого ладу у світі. Пій ХІІ не написав жодної соціальної енцикліки, хоч у своєму першому апостольському посланні „Summi pontificatus” (“Підсумок папи”, 1939) подав докладний соціально-економічний і політичний аналіз стану світу. На особливу увагу заслуговують також його різдвяні послання 1939, 1944 та 1957 років, у яких особливу увагу звернено до соціального вчення Церкви [43].

З нагоди сімдесятої річниці „Rerum novarum” папа Іван ХХІІІ (1958-1963) опублікував енцикліку „Mater et magistra” (“Мати і вчителька”, 1961). Підбиваючи підсумки соціального вчення попередників, папа порушив також нові теми, до прикладу, роль приватної і публічної ініціатив, соціальні зобов’язання у формі більшої солідарності або взаємної відповідальності, справедлива зарплата, роль робітників у структурах підприємств, соціальні та економічні аспекти розвитку, значення приватної власності, зростаюча роль жінок у суспільстві. Папа також акцентував (у енцикліці „Mater et magistra”) на різних точках напруження у світі, наприклад, між сільським та індустріальним середовищем, між регіонами і країнами з різними рівнями розвитку, між демографічним приростом населення та ресурсами на місцевому та світовому рівні, між прагненням до національної незалежності і потребами міжнародної співпраці. Понтифік підкреслив, що всі ці дуже складні проблеми потребують розв’язання, яке вшанує гідність людини, її свободу, моральну відповідальність та духовні прагнення. Любов і справедливість мають керувати спільними зусиллями всіх людей доброї волі [24, с.63].