2015-08-12
1352
а. Органели вільної клітинної поверхні:
1. Війка - органела руху представлена тонким циліндричним виростом цитоплазми всередині якого знаходиться аксонема зформована мікротрубочками (9х2+2).
2. Джгутик - органела руху представлена тонким циліндричним виростом цитоплазми, довшим ніж у війки, всередині якого знаходиться аксонема зформована мікротрубочками (9х2+2).
3. Мікроворсинка - циліндричний виріст цитоплазми без аксонеми, збільшує площу вільної поверні клітини, активізуючи обмін речовин.
4. Щіточкова облямівка – численні циліндричні вирости цитоплазми без аксонем, значно збільшує площу вільної поверні клітини, активізуючи обмін речовин.
б. О рганели базальної клітинної поверхні:
1. V-подібні впячувания - збільшують поверхню мембрани, підсилюючи інтенсивність транспорту крізь базальний полюс клітини.
2. Складки - збільшують поверхню мембрани, підсилюючи інтенсивність транспорту крізь базальний полюс клітини.
в. О рганели контактуючої клітинної поверхні:
Простий контакт - плазмолеми сусідніх клітин знаходяться на відстані 15-20 нм. При цьому відбувається взаімодія глікокалікса контактуючих клітин.
Щільний контакт – відбувається злиття плазмолемм двох сусідніх клітин. Ця ділянка стає непроникливою для молекул та іонів. Внутрішнє середовищє надійно захищається від факторів зовнішнього середовища.
Десмосома - між мембранами розташовується зона з високою електронною щільністю. До плазмолеми в зоні десмосоми з боку цитоплазми прилягає ділянка електронно-щільної речовини. Під цим потовщенням знаходиться зона тонких фібрил. Функція десмосом – механічний зв`язок між клітинами.
Інтердигитація – клітини утворюють взаємовп`ячування мембан без порушення їх цілісності. Функція - механічний контакт між клітинами.
Нексус - у структурі плазмолеми сусідніх клітин один проти од-ного розташовуються спеціальні білкові комплекси "коннексони", які формують канали з однієї клітини в другу. Функція - транспорт іонів з клітини у клітину.
Синапс контакти між нервовими кл., що забезпечують передачу збудження від одного нейрона другому.
Війки та джгутики – мікротубулярні органели спеціального призначення, які беруть участь в процесах руху. Вони представляють собою вирости цитоплазми, основу яких складає каркас із мікротрубочок, що називається осьовою ниткою, або аксонемою. Аксонема утворена 9 периферійними парами мікротрубочок і однією центрально розміщеною парою. В основі кожної війки або джгутика лежить базальне тільце, яке за будовою подібне до центріолі та складається з 9 триплетів мікротрубочок. Базальне тільце і аксонема пов’язані між собою: дві мікротрубочки з кожного триплету базального тільця продовжуються у дуплет мікротрубочок аксонами. Кількість війок на поверхні однієї війчастої клітини може досягати декількох сотень, хоча сперматозоїд людини має лише один джгутик. Фіксовані клітини з війками на апікальній поверхні рухом цих війок можуть транспортувати повітря, рідину або окремі частинки (наприклад, війчасті клітини дихальних шляхів та маткових труб). Вільні клітини, що мають війки та джгутики, можуть переміщуватися в просторі (наприклад, сперматозоїди).
Включення – непостійні компоненти клітини, що є продуктом її життєдіяльності, виникають і зникають залежно від функціонального стану клітини. Вони можуть складатись із хімічних речовин різноманітної природи: ліпідів, вуглеводів, білків, вітамінів. Включення поділяють на трофічні, пігментні, секреторні, екскреторні, специфічні та неспецифічні.
- Трофічні включення поділяють залежно від природи речовин, що накопичуються, на: ліпідні, вуглеводні, білкові. Із вуглеводних трофічних включень найбільш розповсюдженими є гранули полісахариду глікогену в печінці. Ліпідні включення мають вигляд крапель, які можуть зливатися в жирових клітинах сполучної тканини.
Ліпідні включення
1 - клитини печінки; 2 - кровоносний капіляр;
а - ліпідні краплі; б - ядро клітини
