Історико-педагогічні засади проблеми розвитку

Я потребую життєвих експериментів,

Я хочу приміряти до себе і ту роль, і цю,

Хочу зазнати неймовірного, хочу

Перевірити відоме. Мені потрібні

труднощі й помилки", —

так визначив В. Леві алгоритм

пошуку істини кожною особистістю.

Як підпорядкувати цьому бажанню дитини навчальний процес?

Тема. Технології розвивального навчання

Історико-педагогічні засади проблеми розвитку.

Технологія розвивального навчання Л.Занкова.

Технологія особистісно-розвивального навчання Ельконіна-Давидова.

Структура навчальної діяльності в РН.

5. „Технологічна карта” навчання в системі РН.

Характер взаємодії учителі і учня в системі розвиваючого навчання.

Можливість суттєвих змін у школі теоретики і прак­тики вітчизняної освіти пов'язують з ідеями розвиваль­ного навчання. На основі наукових праць створено ме­тодичні посібники, спеціальні програми. Одним із ос­новних принципів реформування вітчизняної школи проголошено принцип розвивальної освіти.

Найпоширенішими у масовій початковій школі є варіанти системи розвивального навчання, розроблені науковими колективами під керівництвом російських психологів і педагогів Леоніда Занкова (1901 —1977), Даниїла Ельконіна (1904—1977) і Василя Давидова (1930—1998). У тісному контакті з педагогами-практиками вони створили повний комплект підручників для початкової школи. Ці технології як самодостатні дидак­тичні системи широко впроваджують поряд з традицій­ним навчанням у школах Києва, Харкова, Севастополя, Миколаєва, Херсона та ін.

Історико-педагогічні засади проблеми розвитку

Проблема розвитку існує з тих пір, як людство поча­ло усвідомлено спрямовувати свої зусилля на підготов­ку дітей до виживання. Про це свідчать археологічні знахідки та елементи минулого в сучасних мовах, у житті та звичаях різних народів, ігри для розвитку кмітливості, загадки, розваги, головоломки, які дій­шли до нас із глибин століть. З появою писемності по­дібні свідчення набули системного характеру. Одним із перших реалізував у процесі навчання ідею розвитку давньокитайський мислитель Конфуцій (прибл. 551-479 до н.є.), прізвище якого означає «учитель Кун». У його школі навчання проводилось у формі вільних бе­сід, спільних роздумів, дискусій. Для Конфуція голов­ним було не озброєння учнів конкретними знаннями, а їх ґрунтовний загальний розвиток, моральне і духовне піднесення. Його ідеї у різні часи розвивали давньо­грецькі мислителі Сократ (прибл.470-399 до н. є.), Демокріт (прибл. 470 (460)-прибл. 380 (370) до н.є.), давньоримський філософ Квінтіліан (прибл. 35-прибл. 96), італійський педагог-гуманіст Вітторіно да Фельтре (1378-1446), французький філософ, письмен­ник Мішель де Монтень (1533-1592), Я.-А. Коменський, Ж.-Ж. Руссо.

Термін «розвивальне навчання» наприкінці XVIIIст. запровадив Й.Г. Песталоцці, чиї ідеї про розвиток здіб­ностей дітей К. Ушинський назвав відкриттям значні­шим, ніж відкриття Америки. А сам Й.Г.Песталоцці розвиток вважав «всезагальною потребою всього людс­тва».

Безпосередньо стимулювала формування цілісної теорії розвивального навчання висловлена на початку 30-х років XX ст. Л. Виготським ідея про можливість і доцільність навчання, орієнтованого на розвиток дити­ни як на безпосередню головну мету. За його переко­наннями, оцінювати рівень розвитку дитини потрібно не лише за тим, що вона робить самостійно (актуаль­ний рівень розвитку), а й за тим, що вона може робити з допомогою дорослого (зона найближчого розвитку).

Дитина може наслідувати тільки те, що перебуває у зоні її інтелектуальних можливостей. З допомогою до­рослого, на думку Виготського, вона може виконувати не будь-які дії, а лише ті, до яких певною мірою готова: «Що дитина вміє робити сьогодні у співробітництві (з дорослим), вона зможе зробити завтра самостійно... Ли­ше те навчання в дитячому віці добре, яке забігає по­перед розвитку й веде його за собою. Але навчати дити­ну можна лише тому, чому вона вже здатна навчатися... Можливості навчання визначаються зоною її найближ­чого розвитку». На цій підставі він робить висновок: «Педагогіка повинна орієнтуватися не на вчорашній, а на завтрашній день дитячого розвитку. Тільки тоді вона зможе в процесі навчання викликати до життя ті проце­си розвитку, які поки що перебувають у зоні найближ­чого розвитку».