Етап - виникнення ситуації «інтелектуального конфлікту» (розриву)

Створивши «ситуацію успіху», учитель повинен запропонувати іншу навчальну ситуацію. Це конкретно-практичне завдання за зовнішніми ознаками повинна бути близька до тієї, котра використалася для створення ситуації успіху, але її змістовний елемент повинен не дозволити вирішити її відомими дітям способами. Виявлення їхнього прихованого розходження - і є підстава для нового способу або поняття. Виникає певний розрив між тим, що діти знають, і тим, чого вони ще не знають.

Тому, виходячи із власного досвіду, ми пропонуємо для створення подібних ситуацій використати реальну практику ваших дітей. Завдання педагога буде полягати тільки в одному: придумати спеціальне завдання, де б «старі», добре засвоєні на перший погляд знання й способи роботи дітей у нових умовах не спрацювали й привели до потрібного конфлікту.

Як правило, цей етап роботи доцільніше проводити, використовуючи різні форми співробітництва на уроці. Спочатку дітям пропонується індивідуально спробувати вирішити нове завдання (після того, де вони демонстрували «ситуацію успіху»), а далі на розсуд дітей вони самі можуть поєднуватися в пари, групи при виникненні труднощів, або для зіставлення своїх способів рішення, або для рефлексивного контролю. Діти повинні переконатися в тому, що спосіб роботи, що тільки що їх привів до успіху, перестає працювати в новій ситуації (у деяких виходять різні результати, іншим взагалі не вдається одержати ніякого результату).

Як правило, діти спробувавши самостійно вирішити запропоноване завдання, звертаються по допомогу один до одного, починають обговорювати запропоновані способи рішення. Після об'єднання в малі групи, обговоривши підходи до рішення завдання, намагаються на великому аркуші паперу (АЗ) фломастерами зафіксувати той спосіб рішення, до якого вони прийшли в результаті групової дискусії, і вивішують свої рішення на дошку.

Результат роботи учнів на даному етапі уроку - фіксація на дошці різних варіантів рішення одного й того ж завдання.

Тут можливий й інший «сценарій» розвитку подій. При невдалому, неправильному підборі конкретно-практичного завдання може виникнути ситуація, коли більша частина дітей все-таки вирішить дане завдання; тоді запланований учителем «розрив» в уміннях учнів не відбудеться, і діти надалі не зможуть вийти на постановку нового навчального завдання. При такому збігу обставин педагог повинен знову відмовитися від уроку постановки навчального завдання (перенести на наступний урок), а зайнятися рефлексивним контролем виконання запропонованого завдання. Може виявитися, що діти виконали завдання на інтуїтивному рівні, не висуваючи (не усвідомлюючи) способу її рішення.

3 етап уроку - фіксація місця «розриву» у графічно-знаковій формі.

Обговорюючи запропоновані способи рішення завдання, діти разом із учителем визначають, у чому розходження в рішеннях, запропонованих різними дитячими групами, і намагаються зафіксувати проблему у вигляді схематичного малюнка, схеми, знака й т.п. Цей етап є центральним у даному типі уроку. Перші два етапи уроку працювали на те, щоб діти самі прийшли до думки про те, що в них ще недостатньо вмінь і знань для рішення будь-яких завдань. Саме на даному етапі уроку вони повинні випробувати «дефіцит своїх здібностей» для того, щоб самим (разом із учителем) сформулювати те, чого їм зараз не вистачає. Інакше кажучи, сформулювати навчальне завдання, що їм же має бути вирішувати на наступних уроках. Саме тут виникає в дитини пізнавальний мотив - рухатися далі в пізнанні даного навчального предмету. Саме тут виробляється в учнів «імідж» знання (поки на першому початковому етапі навчання в дітей ще немає якихось особливих пристрастей до окремих навчальних дисциплін, їм просто хочеться робити ще й ще різні «відкриття»).

Фіксація проблеми відбувається у два етапи: спочатку в результаті загальної дискусії виявлений «розрив» проговорюється словесно окремими учнями класу, а потім їм пропонується в малих групах подумати, як виявлену проблему можна зафіксувати на папері. Іде обговорення способів фіксації проблеми й вибирається варіант, що влаштовує весь клас.

Результат роботи на даному етапі - фіксація в графічно-знаковій формі в робочому зошиті кожного учня ситуації «інтелектуального конфлікту».