2015-09-06
580
Контактний алергічний хейліт (cheilitis allergica contactilis) — захворювання губ, яке розвивається унаслідок сенсибілізації тканин губи до різних хімічних речовин. Уперше клінічні прояви контактного хейліту 1925 p. описали Miller і Taussing.
| Мал. 83 Лімфедема-тозний макрохеиліт |
| Мал. 84 Патопстоло-пчна картина при лім-федематозному макро-хейліті / — лімфанпекталі, частково виповнені лімфою 2 — круг- локлпиннии інфпьтрлт v сполучній тканині Мікрофотографія Забарвіювлння гема-юксиліном і еозином 36 об 20, ок 10 |
Частіше хворіють жінки віком 20—60 років Етіологічними чинниками алергічного контактного хеиліту є хімічні речовини, які входять до складу губних помад, зубних паст, пластмаси зубних протезів тощо. Захворювання може мати професійний характер
Патологічні зміни розвиваються за наявності схильності орга-
нізму до алергічних реакцій і сенсибілізації до різних хімічних речовин. Захворювання є проявом алергічної реакції сповільненого типу.
Клініка. Клінічна картина характеризується гіперемією і набряком червоної кайми губ, рідше процес поширюється на CO і шкіру. На цьому фоні з'являються дрібнолускате лущення, тріщини, а в разі тяжчого перебігу — пухирці й ерозії.
Диференціальна діагностика. Контактний алергічний хейліт диференціюють від сухої форми ексфоліативного і актинічного хейлітів. Гострий початок і причинний зв'язок контактного хей-літу з хімічними речовинами є відправними точками в постановці діагнозу.
Лікування. Передусім усувають вплив хімічного чинника, який викликав захворювання. Місцеве призначають кортикостероїдні мазі. Проводять десенсибілізуючу терапію.
