У вмісті рубця

Однією з характерних особливостей травлення жуйних тва­рин є бродіння цукрів, крохмалю і клітковини за допомогою різ­них мікроорганізмів з утворенням легких жирних кислот (ЛЖК): оцтової, масляної, пропіонової у співвідношенні 65:20:15. У ве­ликих тварин за добу може утворюватися до 4,5 кг ЛЖК. Вони всмоктуються в рубці й використовуються як джерело енергії, а також для утворення м'язової та жирової тканин.

Мета досліду: ознайомитися з методикою визначення зага­льної кількості ЛЖК у вмісті рубця.

Для роботи необхідно: вміст рубця, сірчанокисла магнезія, 2 %-й розчин сірчаної кислоти, фенолфталеїн, 0,1 н. розчин лугу, стакани для титрування, бюретка, мірні колбочки ємністю 50 мл, електроплитка, апарат Маркгама, марля.

Хід роботи. У підігрітий апарат Маркгама насипають 7 г сір­чанокислого магнію, вливають 5 мл фільтрату рубцевого вмісту, доливають 5 мл 2%-го розчину сірчаної кислоти. Лійку апарата споліскують 1-1,5 мл дистильованої води і кип'ятять вміст апа­рата до отримання 50 мл відгону, який потім титрують 0,1 н. роз­чином лугу з фенолфталеїном. Загальну кількість ЛЖК визна­чають за формулою: а х к х 100 х 0,1/5 = а х к х 2 = мекв ЛЖК і 100 мл рідини рубця, де а — кількість 0,1 н. розчину лугу, вит­раченого на титрування відгону, мл; к —поправковий коефіцієнт лугу; 5 — кількість рубцевої рідини, взятої для відгону, мл; 0, ] —кількість кислоти, що відповідає 1 мл 0,1 н. розчину лугу, мекв

Контрольне питання Яка роль ЛЖК в організмі жуйних?

* Робота 15. Спостереження за інфузоріями у вмісті рубці

і підрахунок їх кількост

Перетравлювання речовин в передшлунках зв'язане з жит тєдіяльністю численої й різноманітної мікрофлори (бактерій, ін фузорій, грибків). Видовий склад мікроорганізмів різноманітиш і залежить від характеру корму. У великої рогатої худоби в руби знайдено більше 30 видів інфузорій розміром від 20 до 200 мкм яких в 1 мл вмісту нараховується 2 млн. Інфузорії перемішуют вміст рубця, руйнують рослинну оболонку корму, синтезуют глікоген і повноцінний білок з продуктів розщеплення. Деяк

інфузорії здатні розщеплювати клітковину та синтезувати вітаміни групи В.

Мета досліду: ознайомитися з різними видами інфузорій, їх розмірами, характером рухів. Підрахувати кількість інфузорій в 1 мл вмісту рубця.

Для роботи необхідно: свіжий вміст рубця, мікро­скопи, предметні й накривні скельця, очні піпетки, стаканчики, шприц з гумовою трубкою, водяна баня, спиртівка, камери Го-ряєва, 10 %-й розчин формальдегіду.

Хід роботи. Краплю рідкої частини вмісту рубця наносять на предметне скельце, попередньо підігріте на спиртівці, прик­ривають накривним і розглядають під мікроскопом. В дос­ліджуваній краплі знаходяться інфузорії (рис 37) різного розміру і видів, зокрема інфузорії сімейства Ophryoscolecidae (рис. 37, де 1 —глотка; 2 —харчові включення; 3 — ендоплазма; 4 — ана­льна трубка; 5 —порошиця; 6 — скоротлива вакуоля; 7— мак-ронуклеус; 8 — мікронуклеус; 9 — скелетна пластинка). В міру охолодження краплі рух інфузорій сповільнюється.

Потім шліфоване накривне скельце притирають до камери Горяєва і розглядають сітку під малим збільшенням мікроскопа. Із змішувача для лейкоцитів заповнюють камеру фільтратом рубцевого вмісту, як це робиться при підрахунку кількості лей­коцитів крові. Інфузорії підраховують у 100 великих квадратах камери. Кількість інфузорій в

1 мл вмісту рубця обчислюють за такою формулою:

п х250 х 2 х 1000

^х= їоо-------- ' ^аб°

п х 5000,

де я — число підрахованих ін-Фузорій в 100 великих квад­ратах сітки; 2 — розведення Формальдегідом.

В середньому в 100 великих ^КВаДратах нараховується від 90 ^До 180 інфузорій.

Контрольні питання

1. Назвати особливості в передшлунках

2. Які жирні кислоти утворюються в рубці та їх значення 1_Л

3. Які мікроорганізми спостерігаються в рубці жуйних тва{
рин та їх значення?

• Робота 16. Спостереження за процесом жуй*

Жуйний період складається з відригування з'їденого корму пережовування його і зворотного проковтування. Тр жуйного періоду становить 30—50 хв. У дорослих жуйних твар: протягом доби спостерігається 6-8, а у телят —до 16 жуйних пе ріодів.

Мета досліду: ознайомитися з процесом жуйки у тварин.

Для роботи необхідно: жуйна тварина, секундомір, ручка (олівець), аркуш наперу.

Хід роботи. При дослідженні жуйки необхідно звернути на кількість жуйних рухів при пережовуванні однієї грудки кор му, кількість жуйних періодів, їхню тривалість. Дослідник ста зліва від тварини і спостерігає за переміщенням відригнуто корму по стравоходу від грудної порожнини до голови. Тварин; під час відригування витягує шию. Хвилеподібне скорочен стравоходу добре помітне під час руху відригнутого корму в| ділянці лівого яремного жолоба. Жуйка являє собою рефлек­торний акт, який тісно пов'язаний з станом здоров'я та функ­ціональною діяльністю передшлунків і сичуга тварини. При­пинення жуйки на довгий час призводить до порушення трав­лення.

Контрольні питання

1. Фізіологічний механізм жуйки.

2. Жуйний період і його тривалість.

• Робота 17. Дослідження моторної функції рубця

Корм в рубці жуйних перемішується і просувається від його переддвер'я до сичуга завдяки сильним скороченням м'язів пе­редшлунків.

М'язи у стінці рубця розміщені в різних напрямках (віяло­подібно). Спочатку скорочується стравохідний жолоб і сітка, а потім рубець.

Мета досліду: вивчити моторну діяльність рубця жуйних тварин.

Для роботи необхідно: корова, сіно, буряк, румі-нограф Горянової, секундомір.

Хід роботи. Скорочення рубця досліджують в ділянці лівої голодної ямки, надавлюючи кулаком правої руки на черевну

стінку. Кожні 2 хв у великої рогатої худоби відбувається 2-5 скорочень рубця, у вівці — 3-6, у кози — 2-4. При скороченні м'язів рубця відчувається тиск на руку дослідника.

Моторна діяльність рубця вивчається за допомогою румі-нографа. Для цього в ділянці лівої голодної ямки тварини зак­ріплюють румінограф і записують скорочення рубця протягом 5-S хв. Більші хвилі на румінографі відображають скорочення рубця, малі — обумовлені дихальними рухами. Скорочення руб-Ця записують в голодної тварини, а потім при годівлі, одержані дані румінограми аналізують. У фістульних тварин реєструють скорочення рубця через фістулу. На рис. 38 цифрою 1 позначено хвилі, обумовлені скороченням черевних м'язів під час дихання; ■* — момент відригування жуйки; 3, 4 — перистальтичні та ^ггиперистальтичні скорочення рубця.

Контрольні питання

1. Які методи дослідження рухової функції рубця?

2. Які фактори впливають на рухову функцію рубця?

3. Яке значення рухової функції рубця?

Робота 18. Евакуаторна функція шлунка

"Міст шлунка надходить в дванадцятипалу кишку порціями почергове відкриття і закриття лілоричного сфінктера, шлунка надходить до кишечника тоді, коли він стає

напіврідким або рідким. В шлунку грубий корм затримується 8-І год, а вода і рідка їжа залишають шлунок за 2 год.

На евакуацію вмісту шлунка в кишечник впливає низка ф; торів: вид корму, консистенція, рН, осмотичний тиск, темпер; тура, ступінь наповнення дванадцятипалої кишки.

Перехід вмісту шлунка в дванадцятипалу кишку можна cm стерігати на собаці з фістулами шлунка і дванадцятипалої кишки

Мета досліду: вивчити евакуаторну функцію шлунка.

Для роботи необхідно: собака з фістулою шлунка (: В. О. Басовим), станок для фіксації тварини, 1 %-й розчин со, 0,3%-й розчин соляної кислоти, 10 %-й розчин глюкози, молокі олія, рідка манна каша, водопровідна вода, плитка, термомі гумова трубка з лійкою, затискач, мірний циліндр.

Хід роботи. Вивчення евакуаторної функції шлунка кра проводити в собаки з двома фістулами — шлунка і дван; цятипалої кишки. Перед дослідом тварину витримують на лодній дієті й промивають шлунок.

Через зонд в шлунок собаці вводять 500-800 мл теплої вод: при відкритій трубці дванадцятипалої кишки. Воду, що витікає цієї фістули, збирають і вимірюють. Відмічають час повного п< реходу води до дванадцятипалої кишки.

Евакуаторну функцію шлунка можна вивчати на собаці й однією фістулою. Собаку витримують на голодній дієті. Шлуно: промивають теплою водою. У фістулу шлунка вставляють короіі з скляною трубкою, яку з'єднують гумовою трубкою з лійкою! Через лійку в шлунок вливають 200 мл теплої (30-35 °С) водо^ провідної води.

Через 10 хв відкривають затискач на трубці, зливають воду і шлунка, вимірюють її кількість. Потім цю воду знову вливають і шлунок і через 10 хв випускають в мірний циліндр. Визначаютї кількість води, що пройшла з шлунка в дванадцятипалу кишк за 20 хв досліду. Дослід повторюють у тій послідовності прі введенні в шлунок 200 мл 10 %-го розчину глюкози, 200 мл 3 %-п розчину соляної кислоти, 200 мл 1 %-го розчину соди і 200 мі олії. Будують криві швидкостей евакуації цих речовин порівнюють між собою. Переконуються в тому, що перехід вміст] з шлунка в кишечник залежить від хімічних і фізични властивостей вмісту (рН, виду корму, продуктів гідролізу, тем| ператури, консистенції). Швидче за все переходить з шлунка вода а довше в ньому затримується жирна їжа. Це пов'язано виділенням ентерогастрону, який гальмує моторику та евакуації вмісту.

Контрольні питання

1. Суть пілоричного рефлексу.

2. Які фактори впливають на евакуацію вмісту шлунка та кишечник?