Рунічне письмо

Найдавніші пам’ятки германської писемності виконані рунічним письмом. Його знаки – руни – це літери, що складаються в основному з вертикальних та косих ліній. Такий характер цих знаків був зумовлений тодішньою технікою письма – вирізуванням на дереві, на кістці або камені. Здавна руни вживалися і як магічні письмена. Не дивно, що найдавніше значення самого слова гот. runa, ісл. Runar множ. анг. run було таємниця, таємна розмова. Найдавніший рунічний алфавіт мав 24 знаки, які разом складали один рунічний ряд, де кожна руна займала певне традиційне місце. За послідовністю перших шести його знаків цей алфавіт звичайно називають у літературі футарк. Іншою його назвою є також старший рунічний алфавіт, або старші руни. Починаючи з ІХ ст. футарк поступово змінився у скандинавських країнах. У 500–800 рр. руни були спрощені у формі і їх чисельність зменшилась до 16-ти. Цей варіант був менш зручний оскільки одна руна могла передавати кілька звуків. Молодші руни відомі в двох основних варіантах у шведсько-норвезькому (вживались в Швеції та Норвегії до кінця Х ст.) та датському, який спочатку вживався в Данії, а з кінця Х ст. витіснив шведсько-норвезький варіант і в інших скандинавських країнах. Як спроба вдосконалити шістнадцяти значний рунічний ряд у кінці XII ст. виникли під впливом латинського алфавіту так звані пунктовані, або крапкові руни. Щоб збільшити кількість знаків, до деяких рун було додано крапки. Пунктовані руни почасти вживалися паралельно з латинським письмом аж до XVI ст., а в деяких місцевостях (острів Гельголанд), можливо, й пізніше.

Найдавніші рунічні написи припадають на ІІІ ст.н.е. Це здебільшого написи на зброї, знарядді, прикрасах, амулетах, а в Скандинавії на також на каменях та скелях.

Написів виконаних молодшими рунами, знайдено набагато більше у Швеції близько 2500, у Норвегії з островами близько 500 (в тому числі в Ісландії 45), у Данії близько 400. Все це написи не старші XI ст., вирізані переважно на монументальних обтесаних каменях, що ставилися на відзначення пам’яті померлого. За змістом вони досить одноманітні, але іноді містять цінні історичні відомості. Часом це віршовані рядки і навіть цілі поетичні строфи, до пам’яток давньоскандинавської поезії. Найдавнішою пам’яткою пунктованого рунічного письма є так званий Codexrunicus – рукопис XIII ст. давньодатською мовою, де записано закони області Сконе.