Українське весілля

1 2 3

Вистава на 6 дій

Дійові особи:

1. Молода (Наречена) Оксана

2. Молодий (наречений) Петро

3. Батько молодої Василь

4. Мати молодої Марія

5. Батько молодого Степан

6. Мати молодого Настя

7. Старший боярин Іван

8. Старша дружка Олена

9. Старости

10. Свахи

11. Хлопці

12. Дівчата

13. Стецько

14. Цигани

15. Хрещена мати Оксани

16. Музики

17. Івасик, маленький хлопчик

І дія — Сватання

(Українське хата. На вікнах рушники, посад. Стоїть піч, стіл, лави. За столом сидить Оксана.)

Оксана. Так хвилююся. Домовилися з Петром, щовін старостів сьогодні зашле.

(Стук у двері).

Це, напевне, вони і є.

(Заходить Стецько).

Стецько. Добрий день, Оксано. Приймай гостей!

Оксана (сплеснувши руками). Стецько! Чого тобі? Кажи швидше та йди звідси, бо ніколи мені — гостей чекаю!

Стецько. Яких таких гостей?

Оксана. А тобі яке діло?

Стецько. Велике. Ти ж дружина моя майбутня, я мушу всезнати.

Оксана. Ти що, Стецько, а глузду з'їхав? Що ти таке говориш? Та я краще олії з мухами нап'юся, ніж заміж за тебе піду!

Стецько. Не підеш, значить?

Оксана. Не піду!

Стецько. Чи ти дурна, чи з воза впала? У мене ж і воли, і свині, і корови. Та й сам я хлопець хоч куди козак, глянь, яке пузо, а шляпа яка...

(Оксана сміється. Заходять батьки Оксани, Василь та Марія)

Марія. Що тут трапилося, доню?

Василь. (до Стецька). А ти, прихвосню, що тут робиш?

Стецько. Женитися прийшов. Батько сказав:«Досить, бовдуре, на моїй шиї висіти – одружуйся та чіпляйся за жінчину».

Василь. Так ти, значить, свататися прийшов?

Стецько. Вгадали.

Марія. А старости ж твої де?

Стецько. Я їм самогону дав, то вони сидять десь під сіном.

Василь. Нічого, ми й без старостів обійдемося» (До Оксани) Неси,доню, те, що йому положено.

Оксана (до Стецька): Ти тільки очі закрий.

(Виносить йому гарбуза, накритого рушником).

Стецько. А це дуже приємно?

Оксана. Відкрий очі — побачиш,

Стецько. Ой, який чудовий! Стільки каші можна зварити!

(Виходить).

Марія. Який же він дурний, і як земля таких носить?

Оксана. Ой, мамо, я так хвилююся! І чому Петра так довго немає?

(Чути потрійний стук у двері), І

Марія. Василю, либонь старости йдуть!

Василь. І сам чую й бачу. Оксано, швидше до печі! Та старанно колупай!

(Знову потрійний стук)

Василь. Господи милосердний! Дай моїй донечці доброго чоловіка, за її добрість пошли їй щастя! (Втретє потрійний стук).

Василь ( перехрестившись). Коли добрі люди та з добрим словом, то просимо до господи.

(Заходять 2 старости з хлібом і пляшкою, наречений).

Василь. Що ви за люди й відкіля?

1-й староста. Перш дозвольте нам поклонитися, слово добре сказати та хліб від нас прийняти.

Василь. Хліб святий приймаємо, а вас послухаємо. А з якого царства ви, якого государства?

2-й староста. Ми є люди німецькії, а йдемо в землі турецькії. Ми собі ловці, удалі молодці. Раз пішли на полювання, та й зустріли на вороному коні оцього князя. (Петро кланяється). І каже нам князь: «Бачив я отут куницю, трохи не красну дівицю. Допоможіть, піймайте, десять городів вам дам і скирту хліба».

1-й староста. А нам, ловцям-молодцям тільки цього і треба. Сьогодні рано встали та зразу й на слід напали. Пішов наш звір у ваш двір, і з двору — до хати, тепер бажаємо його спіймати. Певно, наша куниця — у вас у хаті красна дівиця, Нашому слову кінець, а ви зробіть нашому ділу вінець.

Віддайте нашому князю вашу красну дівицю.

Василь. Бачите, ловці-молодці, що ви наробили? Мене з дружиною смутили, дочку пристидили» що скоро піч зовсім повалить. Дочко! Годі лишень піч колупати, чи немає чим цих ловців-молодців пов'язати?

(Оксана стоїть, колупає).

Марія. Чи чуєш, Оксано, що батько каже? Іди ж, іди та давай, чим людей пов’язати. Чи, може, нічого не придбала, та з сорому піч колупаєш?

(Оксана заносить на тарілці рушники і кладе їх хрест-навхрест на хліб, перехрестилась перед іконою, батькові й матері тричі поклонилася. Потім пов'язала рушник старшому старості, далі – іншому).

Марія. А тепер, доню, і нареченому хустку пов'яжи. Та слухай його, та шануй.

(Оксана в'яже хустку на руку Петрові).

Василь. Гляди ж, зятю і дружину свою бий і вранці, йувечері, і встаючи, і лягаючи, і за діло і без діла. Не справляй їй ні сукні, ні одягу, дома не сиди, тиняйся по шинкам та чужим дружинам. То з дружиною та діточками якраз підете у старці.

Марія. А ти, дочко, чоловіка не спускай і ні в чому його не поважай. Коли дурний буде, то поїде у поле до хліба, а ти йди в шинок, пропивай останній шматок, пий, гуляй, а він хай голодує. Та і в печі ніколи не клопочи — нехай павутинням застелиться піч, от вам і уся річ. Ви вже не маленькі, самі розум маєте і як вам жити – знаєте.

2-й староста. За таку науку строгу поклоніться батькам в ноги.

(Молоді кланяються. Потім вони сідають на посад).

1-й староста. Що ви хотіли — те ми зробили.

2-й староста. А за ції речі дайте нам горілки.

Батьки (разом). Просимо милості на хліб, на сіль і на сватання.

(Старости і батько сідають до столу, а мати порається — страви подає. Заходять дівчата, співають).. і

Та ти, душенька, наша Оксаночко,

Обмітайте двери,

Застилайте, столи,

Кладіте ложечки.

Срібнії блюдечка,

Золотії мисочки,