Дія друга - оглядини

(Інтер'єр той же. За столом батько нареченого, Степан. Мати нареченого порається біля печі, готує на стіл.).

Степан. Насте, ну що ти бігаєш як та курка, що знестися не може!

Настя. Ну звичайно, ти розвалився, як льоха в Спасівку, а я весь день на ногах. Не хочеться же перед людьми сорому набратися, а свати ось-ось на оглядини прийдуть!

Степан. Насте, одного прошу — не обманюй, краще мовчи, як люди прийдуть, я сам говоритиму. А то ти всю справу зіпсуєш!

Настя. Ну добре, добре...

(Стук у двері).

Степан. Це вони. Та сядь, хватить бігати! Коли добрі люди, то просимо до господи.

(Заходять Василь та Марія).

Василь. Добрий день цій хаті і вам, господарі.

Марія. Хай Бог посилає всього найкращого!

Настя. Проходьте, проходьте, люди добрі! Ми вже тиждень вас чекаємо.

Степан. Я ж просив мовчати, який тиждень, коли вчора тільки сватання було! Просимо до столу!

Василь. Та спершу треба було б господарство ваше обійти, подивитися, чи годиться дочку свою вам віддавати.

Настя. То можна й на двір не виходити. Гляньте у це вікно — все наше господарство — як на долоні видно. (Підходять до вікна).

Степан. Як бачите, у нас і корова, і пара волів є, і кози, і свині...

Настя. І верблюд. Нещодавно мої родичі прислали…

Степан (смикаючи за рукав). Насте, замовкни...

Василь. Ну а зерна у вас вистачить до нового врожаю?

Степан. Звичайно.

Настя. Та в нас цієї пшениці кругом насипано: і у сараї, і у корови, і в погребі та й у хаті по всіх казанках вона…

Степан. Та замовкни!.. А то люди подумають хтозна-що про нас!

Марія. Я бачу, сад у вас великий та гарний.

Настя. В ньому і вишні, і груші, і яблука, і сливи, і терен, і черешні, і …

Степан. Насте, зупинись... Більше там нічого немає.

Марія. А тепер: головне — чи допомагає син вам по господарству клопотатись?

Степан. Та Петро у мене — права рука. Він і зараз, до речі, з волами возиться.

Василь. Ну що ж, можна, як кажуть і по рукам бити.

(Батьки вдаряють по руках, а матері цілуються).

Настя. Ну а тепер просимо і до столу. (Всі сідають за стіл).

Марія. Дасть Бог, то станемо хорошими сватами.

Василь. Головне, щоб наші діти між собою ладили та щасливі були.

Настя. На коли ж весілля призначати будемо?

Василь. Та, мабуть, тижнів через два.

Степан. І справді, чого тягнути?

Марія. Ну що ж, діло зроблено. Дякуємо вам за все, приходьте тепер і до нас в гості.

Настя. І вам спасибі велике.

(Всі виходять).

Дія 3 — Запросини.

(На авансцену виходять Оксана і Петро і, звертаючись до зали, поклонившись перед цим, разом кажуть: «Просили батько, просила й мати і ми просимо прийти до нас на весілля.»).

Дія 4 — Дівич-вечір.

(На столі лежать готові паперові квіти, незавершене гільце).

Марія. Уже завтра і весілля. Зараз і дівчата почнуть на дівич-вечір сходитися. Аж не віриться, що моя Оксана вже заміж іде.

Оксана. Ну чому ти сумуєш, матінко? Весілля в мене завтра — радіти треба.

Марія. Колись ти мене зрозумієш, коли свою дочку заміж віддаватимеш.

(Заходять дівчата).

1-а дівчина. Благослови, мати, нам зайти до хати Та з нашою молодою вечір провести.

Марія. Проходьте, проходьте, дівчатонька.

(Дівчата сідають на лави, починають робити букети із квітів, при цьому співають).

Дівчата.

Ой у саду, саду вишенька зів'яла

Там де наша Оксана та з нами співала.

Ой у саду, саду, вишенька зів'яла —

То ми з твоїм дівуванням

та вже попрощаймось.

Ой летить зозуля, до вишеньки верне,

Та вже твого дівування ніхто не поверне.

Оксана. Ой, котилося сонечко он там за горою

Розстаюся, дівування, навіки з тобою.

2-а дівчина. Та ти не сумуй, Оксано, ми часто будемо до тебе приходити.

Олена (старша дружка). Дівчата, зносьте сюди свої букетики. Оксані треба зробити такий вінок, якого ще ні в кого не було.

(Дівчата сходяться до столу, де стоїть Олена, складають вінок).

(Хоровод за вікном).

(Заходить хрещена мати).

Хрещена мати. О, та я бачу, що дівич-вечір в самому розпалі. А можна і мені до вас?

Оксана. Звичайно, цей дім для хрещеної матері завжди відкритий.

Хрещена мати. Принесла тобі, Оксано, весільний коровай.

Олена. Проходьте та розкажіть, як ви пекли йо го вчора.

Хрещена мати.

Благослови, Боже, Пречиста Госпоже,

Іотець, і мати своєму дитяті

Цей коровай зібгати.

Для випікання короваю запрошені були сім жінок, які жили зі своїми чоловіками в повній злагоді (розведених і вдовиць не брали). Коровайниці приносили борошно, яйця, масло. На коровай посередині поклали велику шишку, і дві, докупи стулені, свічки. Тільки запаливши, саджали його до печі.

Жіночки — коровайочки хороший коровай зібгали

В середину місяць клали, а довкола зіроньки

З райськими пташечками. Високі два стоги на дворі,

а ще вищий коровай на столі

Вже діло поробили, коровай усадили,

Думайте та гадайте, а сюди гільце встромляйте

А чи готове гільце у вас, дівчата?

Олена. Ще не зовсім, тітонько, та ми хутко його завершимо.

Благослови, Боже, і отець, і мати

Своєму дитяті деревце зачати.

1-а дівчина. Ой ходили ми в гори,

2-а дівчина. Та вивезли деревце соснове,

3-а дівчина. Та будемо ввивати зіллячком, барвіночком

4-а дівчина. Та пахучим барвіночком.

(Дівчата роблять гільце, встромляють його в коровай).

Хрещена мати. Добре з вами, та час іти.

Оксана. Хрещена, занесіть, будь ласка, цю сорочку Петрові, я її сама пошила і вишила. Я хочу, щоб завтра він в ній був на весіллі.

Хрещена мати. Добре, дитино.

(До Олени) Не забудь же Оксані косу розплести завтра вранці, (хрещена бере в руки згорнуту і перев'язану сорочку і виходить, а дівчата продовжують робити квіти).

Дівчата (співають).

Ходить Оксана по городеньку

Як біла лебедонька.

Ріже барвінок собі на вінок,

На свою головоньку,

0й вінку-вінку, зелен-барвінку,

Наробив ти жалю.

Оксана. Свою матусю, свою рідную навік покидаю.

А може, годі нам сумувати? В мене ж весілля, а не похорон.

Олена. І справді, дівчата, давайте щось веселе заспіваємо.

(Співають пісню «На городі чорна редька»)

5-а дівчина. Не помітили, як і ніч настала, будемо додому збиратися.