Притчі – то є мудрість Бога та образ Небесного Царства

Ісус Христос дуже багато промовляв притчами, це Його жанр. В притчах Він явив себе як син Давида. Притчі були притаманні і Соломону, який мав велику мудрість, говорив коротко, точно, афористично. Це була якби поєзія з наукою. «Є час розкидувати каміння і час його збирати.» За ним ходили, записували, демони боялись його, люди поважали, всі приходили послухати його. Соломон був цар Єрусалиму, син Давида, наймудріша людина – він прообраз Христа. Ісус напряму використовував його образ, працю своєї особистості порівнював прямих висловах, кажучи: «Цариця Южська від краю землі приходила послухати мудрість Соломона, та ось більше Соломона між вами є...» Хто міг бути більше Соломона? Вірно – Господь!

Слово Боже має властивість оживати та оживляти нас. Притчі Христові – це маленькі оповідання на побутові сюжети, які мають в собі велику мудрість Божу, розповісти нам з їх допомогою про світ, якого ми не бачимо. Зацікавлюють нас до роздумів, змушують нас міркувати, думати серцем.

Як зернятко вкинуте в землю, так і в глибині та темноті наших душ, посіяне Боже слово звершує поетапний зріст. Так і закваска в притчах – це абсолютно вірні образи Царства Божого. Чи довелось вам колись бачити, як рослинка рушить асфальт? Слабке зернятко проростає і рушить бетон і на дахах будинків ростуть дерева. Благодать Божа, як в три міри муки, повинна проникнути в душу, тіло і дух, та таким чином заквасити всю людину. Це є образ Сили Божої. Починається оновлення людини з розуму, після душі, а потім тіла. Всі члени людині благодатно змінюються, якщо вона дає Богу діяти в собі. Після ця оновлена людина стає готовою для іншого світу.

Згадаємо із притч Ісуса Христа, що Царство Боже - дорожче самої дрогоціннійшої перлини, заради якої можна все продати, заради її одної, що стоїть заради Нього багато потерпіти. Ми в Церкві Божій почуваємо себе, як вдома, в істині та безпеці. Ми взиваємо за Петром: Ти Мессія – Син Бога живого! І в глибині віри впевненні що Він і ніхто інший, Ісус Добрий Пастир, наш Бог і Спаситель!

Заради Царства Божого, хоч воно і дарма дається, ми повинні бути готові до зречень і жертв. Багато званних, та вибраних мало. Добрими вчинками, як одягом, прикриємо сором та наготу наших душ. Комусь допомогли, когось захистили, за когось помолились. Станемо вбогі духом, але багаті ділами милосердя, якщо Бог благословить.

Так не будемо втомлюватись діяти і молитися, не будемо спати духовно. Пророк Єремія говорить про такі часи, коли ніхто нікому допомогти не зможе, тільки сама людина в Хресті зможе спасти свою душу. Молитва короткою буде в ці дні і той хто призве Ім'я Боже спасеться. Поки ти пам'ятаєшь Господа помножуй молитву свою, молись та працюй, а коли забудеш - заснеш, тяжкими стануть повіки твої, то Бог тебе не забуде. В смертну годину не зножеш на когось надіятися, тільки ти і Бог. «В чому застану в том осужу.»

Як у притчі про мудрих дів, щоб було масло в світильнику твоєму. Але достатньо масла в сосуді мати буде милостивий, який до хворого ходив, в'язня одвідав, голого одів, голодного накормив, спраглого напоїв, подорожуючого в дім прийняв. З грецької мови єлей – то милість. А також дари Духа Святого.

Господь відкриває нам великі таємниці під покровом простих слів, Він є живе Слово. З великої любові до нас Він промовляє спрощено, заохочує нас до молитовних роздумів. І ми входим в діалог, набуваючи спрагу в пошуках Царства Небесного. Його Слово – жива вода.

26.02.15г