Центральний образ поеми – Катерина

Це проста селянська дівчина, щира й безпосередня в своїх почуттях. Вона вабить красою, чарує емоційністю, свіжістю, чистотою, дівочою лагідністю душевних порухів.

Це ідеальний, ніжно опоетизований тип народної сільської красуні.

ЇЇ портрет Ш. змалював традиційними народнопоетичними засобами, сталими колористичними епітетами: чорні брови, карі очі, біле личко.

Натура, за висловами Франка, “палка, вразлива, сангвінічна ”, Катерина керується в своїх прагненнях і вчинках природними почуттями. Вони визначають всю її поведінку.

Образ Катерини набирає узагальнено-особистісних, характеристичних рис, але образ живий, художньо яскравий.

Разом з тим, це образ скривдженої паном-офіцером дівчини-селянки.

Причини її трагічної загибелі – в соц. природі класового сус-ва, в якому, за словами поета, “того в’яжуть, того ріжуть, той сам себе губить…”.

Доля героїні твору викликає глибоке співчуття і збуджує протест проти соц. кривди, проти наруги над людиною.

Історична творчість

Одне з чільних місць – історична тематика.

Шевченко при звичайній освіченості мав незвичайний нюх історика.

М.Драгоманов

На думку Володимира Антоновича, у Шевченкових поезіях на історичну тему багато неточностей щодо конкретних фактів, але він же наголошував, що сенс, дух історичних подій поет вловив і відтворив глибше й точніше за професійних істориків.

Історія України не випадково стала для Ш. предметом найбільш інтенсивного поетичного освоєння саме в період його суспільно-політичного становлення

ßßß

v багатовікова героїчна боротьба нар. мас за соц.-нац. Визволення (Наливайко, Остряниця, Хмельницький, Богун, Залізняк).

v знаходив у громадському ладі козаччини ту “волю ”, якої не було в миколаївській імперії з її кріпаччиною і нац. гнобленням.

Джерела історичної інформації:

v фольклорні джерела: позиція щодо керівників та ватажків нац. визволення;

v знайомство з істориком М.Маркевичем;

v “Історія Русів"

v літопис Величка;

v “Запорожская старина ” Срезневського;

v історична романтика укр. письменства: ідеалізація козацтва, Січі, Гетьманщини;

v твори Гоголя, Рилєєва.

Мета звернення до національної історії:

v не просто довести славу нац. минулого, а радикально його переосмислити: у поезії “До Основ’яненка” він вказав, що шукає в минулому з’ясування питань: “Чия правда, чия кривда/ І чиї ми діти ”.

v засіб активізації соціальної і національної самосвідомості укр. читача та пропаганди визвольних ідей. Героїчні діяння волелюбних представників мали пробудити у нащадків почуття патріотизму, нац. гідності, сорому за свою суспільну пасивність.

v джерело найінтенсивніших ліричних переживань і поет. натхнення.

У минулому України приваблювали дві теми:

1. боротьба укр. народу проти турецько-татарських нападників;

2. боротьба проти польської шляхти за нац. визволення.

Для раннього Ш. козаки – герої-визволителі, лицарі без страху, оспівані в усній нар. поет. творчості. – думах, піснях, переказах.

Героїчній боротьбі козацтва з татаро-турецькими завойовниками присвячені поезії “Іван Підкова” та “Гамалія”.

“Іван Підкова [5] ” (“Виправа на Царград”) (1839)

Про козацький похід через Чорне море в Туреччину.

Відтворив колорит епохи, характери учасників морського походу.

Гімн звитяжним героям-борців за волю.

Композиція:

І – козацькі часи на Україні;

ІІ – морський похід до столиці Туреччини Царграду.

Вперше сформульована антитеза: славне, вільне минуле і рабська сучасність. Сумуючи з приводу того, що лише високі могили тих лицарів звитяжних мріють про волю, а “внук косу несе в росу ”, автор звернувся до національної свідомості українського народу.

“Гамалія [6] ” (1842)

Тематично та ідейно близький до “Івана Підкови”: про визволення козаків з турецької неволі.

Джерело: “Запорожская старина ”.

Вплив народних дум (про Самійла Кішку, Олексія Поповича, Марусю Богуславку) – на задумі поеми, на трактуванні козацьких морських походів, на стилі окремих частин твору (плач невольників.)

Починається плачем-піснею козаків-бранців у Скутарі –передмісті Стамбула, де були в’язниці для невольників.