Лекція. Сутність оцінки потреб дитини та її сім’ї

5 6 7 8 9 10 11

План

1. Значення й завдання оцінки потреб дитини та її сім’ї.

2. Концептуальна модель оцінки потреб дитини. Характеристика показників компонентів моделі оцінки.

3. Умови здійснення якісної оцінки потреб.

Матеріали лекції

Надзвичайно важливою умовою якості послуг у закладі соціального захисту є оцінка потреб дитини та її сім’ї.

Оцінка потреб дитини та її сім’ї – це дії зі збору, обробки, систематизації, аналізу, узагальнення та порівняння даних розвитку дитини, батьківського потенціалу щодо задоволення її потреб, стану соціального середовища сім’ї з метою визначення оптимальної стратегії втручання й необхідних послуг дитині та сім’ї для подолання складних життєвих обставин.

Значення оцінки полягає в тому, що вона: складова і першооснова ведення випадку; умова щодо складання дієвого індивідуального плану роботи з дитиною та її сім’єю; інструмент для надання якісних послуг.

Якісно проведена оцінка потреб дає більш повну інформацію для визначення цілей і завдань щодо роботи з дитиною; розробки стратегії процесу втручання та здійснення відповідних заходів; аналізу результатів впливу.

У ході оцінки дитина та члени її сім’ї усвідомлюють власні труднощі й шляхи їх подолання; підвищується самооцінка клієнта і його самоповага; поглиблюється взаємодія між дитиною та фахівцями, зміцнюється партнерство між різними працівниками соціальної сфери.

Принципами оцінки потреб є: комплексність; гуманність; розуміння дитини та її потреб у контексті її соціальних зв’язків і життя в сім’ї та громаді; активна участь клієнтів (дитини, дорослого, громади тощо) у процесі оцінки й прийняття рішень тощо.

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

Існують різні процедури оцінки, форми документування цього процесу, та важливо зрозуміти саму ідею, концепцію оцінки, підходи до його здійснення.

В основу концепції оцінки потреб дитини та її сім’ї покладено три компоненти: потреби дитини для розвитку; батьківський потенціал (здатність батьків піклуватися про дитину, виховувати і розвивати її, задовольняти потреби); фактори сім’ї та середовища. Враховуючи міжнародні доробки, ми представляємо модель оцінки потреб дитини та її сім’ї так:

Рис. 3.2. Модель оцінки потреб дитини та її сім’ї

Компоненти – комплексні поняття, саме тому модель оцінки представлено у формі рівностороннього трикутника, кожна грань якого (компонент) об’єднує низку показників. Зокрема, компонент моделі “Потреби дитини” визначено такими показниками: здоров’я, освіта, емоційно-ціннісний розвиток, самоусвідомлення, сімейні та соціальні стосунки, самоствердження.

Надзвичайно важливим компонентом для забезпечення прав дитини є здатність батьків чи опікунів (піклувальників) задовольняти потреби дитини, їх уміння пристосовуватися до зміни цих потреб з плином часу, одним словом – батьківський потенціал. Батьківський потенціал визначається рівнем компетентності батьків. Це сукупна здатність та готовність батьків до виховання дитини, вміле використання відповідних знань і вмінь, що базується на індивідуальному підході до особистості, яка розвивається. Показниками компонента

Модуль 3. Основні етапи роботи з вихованцями притулків для дітей

та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей 117

“батьківський потенціал” є: елементарний догляд, гарантія безпеки, емоційне тепло, стимулювання, життєві орієнтири й обмеження, стабільність.

Догляд за дитиною і її виховання не відбуваються у вакуумі. Широкий спектр навколишніх умов можуть як сприяти, так і перешкоджати функціонуванню сім’ї та розвиткові дитини. На всіх членів сім’ї впливає (позитивно чи негативно) соціальне середовище (довкілля): родинне оточення, сусіди, колеги по роботі та ін. Відповідно показниками компонента “Фактори сім’ї та середовища” є: історія сім’ї і її функціонування, родичі, житлово-побутові умови, зайнятість, доходи, соціальна інтеграція сім’ї, ресурси громади.

Отже, компоненти моделі оцінки потреб дитини та її сім’ї – грані трикутника (потреби дитини для розвитку, батьківський потенціал і фактори сім’ї та середовища) – містять показники, кожен з яких неодмінно потрібно враховувати, тобто жодним з них не можна ігнорувати, якщо фахівець хоче вплинути на ситуацію клієнта (дитини), змінити її на краще.

У ході оцінки потреб дитини потрібно мати чітке уявлення, за допомогою яких індикаторів можна проаналізувати рівень задоволення тієї чи іншої потреби, а також, яких успішних результатів дитина може досягати стосовно кожного показника на певному етапі вікового розвитку. Детально проаналізуємо кожен показник компонента “Потреби дітей”.

Здоров’я. Дитина для повноцінного розвитку має потреби щодо: належного догляду за здоров’ям, коли вона хворіє; фізичних навантажень, що не шкодять здоров’ю; адекватного і калорійного харчування, дієти; достатнього і спокійного сну; порад та інформації з питань, які стосуються здоров’я, включаючи сексуальну освіту; про шкідливість куріння, вживання алкоголю, наркотиків тощо (особливо для старших дітей).

Індикаторами стану здоров’я дитини насамперед є:

– відповідність її ваги і зросту визначеним нормам розвитку людини певного віку;

– проведені щеплення, їх своєчасність;

– наявність/відсутність хвороб, захворювань, встановлених діагнозів (у т.ч. хронічних);

– загальне самопочуття дитини тощо.

За інформацією про здоров’я дитини можна звернутися до медсестри / лікаря закладу соціального захисту, батьків, родичів та інших дорослих, які знайомі з дитиною, та самої дитини.

Оцінка здоров’я дитини здійснюється на основі бесід з дитиною представниками її найближчого оточення чи фахівцями; вивчення медичної документації, аналізу даних лабораторних, клінічних та інших обстежень.

Процедура оцінки фізичного розвитку дитини, як правило, проводиться медичним персоналом притулку / центру і передбачає: збирання анамнезу (бесіда з дитиною, вивчення медичної документації); клінічне дослідження; аналіз да-

118 КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

них лабораторних досліджень; заповнення картки соматичного обстеження дитини.

Освіта. Оцінка потреби дитини в освіті передбачає вивчення всіх аспектів її когнітивного розвитку. У ракурсі цього показника досліджується рівень інтелектуального розвитку дитини, розвиток інтересу до навчання, досвід досягнення позитивних результатів (успіху) в навчанні та виконання інтелектуальних завдань тощо. Для дитини важливими є: можливості для отримання необхідної інформації; гри і взаємодії з іншими дітьми; доступ до книжок; розвиток когні-тивних навичок та інтересів.

У ході оцінки потреби дитини в освіті з’ясовується інформація про:

– чи навчається дитина, який рівень її знань;

– успіхи дитини у засвоєнні навчальної програми загалом та конкретних навчальних предметів зокрема, відповідність навчальних досягнень можливостям дитини;

– ставлення дитини до навчання;

– можливі труднощі в навчанні та спілкуванні у класі, з однолітками тощо.

Характеристика освіти дитини передбачає також аналіз, які інтереси, захоплення та хобі дитини; чи відвідує/відвідувала вона секції, гуртки тощо.

Емоційний розвиток та поведінка. Оцінюючи емоційний розвиток дитини, необхідно вивчити особливості емоційного стану дитини: її страхи, побоювання і проблеми. Потрібно проаналізувати типові та особливі емоційні реакції дитини у стресових ситуаціях, адекватність емоцій дитини відповідно до віку за певних обставин, ступінь її самоконтролю тощо. При цьому слід зазначити, що чим молодша дитина, тим складніше проаналізувати її емоційний розвиток. Отож, важливо оцінити:

– якими є особливості емоційних реакцій дитини у стресових ситуаціях;

– чи її поведінка не дратівлива, вередлива, нетерпляча, зухвала, груба тощо;

– що непокоїть, тривожить дитину, або чого вона боїться (конкретних речей, ситуацій, відкритого/закритого простору, самотності);

– яким є рівень її тривожності і самоконтролю, прив’язаності та самостійності;

– як емоції впливають на стосунки дитини з іншими людьми; рівень її довіри іншим;

– чи намагається дитина, взаємодіючи з оточуючими, привернути до себе увагу;

– чи існують у дитини труднощі у спілкуванні з іншими дітьми, як багато вона має друзів;

– який апетит, сон у дитини;

– чи вміє адаптуватися до змін.

Найзручніший метод діагностики – бесіда з дитиною та спостереження за нею у вільній невимушеній формі, що дозволяє знизити рівень страху та емоцій-

Модуль 3. Основні етапи роботи з вихованцями притулків для дітей

та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей 119

ного напруження, налаштувати дитину на виконання тестових завдань. Важливо підкреслити, що передумовою розуміння виникнення та розвитку різних психічних розладів є вивчення історії життя дитини. До обстеження емоційного стану дитини насамперед залучається психолог, а також, за потребою, психіатр, психотерапевт.

Самоусвідомлення. Тісний зв’язок з емоційним розвитком має рівень самоусвідомлення дитини: потреби в усвідомленні себе як окремої і цінної особистості, приналежності й прийнятті з боку сім’ї, однолітків і громади. Для гармонійного розвитку дитини важливим є усвідомлення нею власного образу, самоповага, правильна гендерна та сексуальна орієнтація тощо. Індикатори даного показника:

– чи може дитина назвати: своє прізвище, ім’я, по батькові; адресу, стать;

– якою є її самооцінка (завищена, адекватна, занижена);

– чи усвідомлює свою приналежність до сім’ї і чи сприймає сім’ю як значуще найближче оточення;

– чи усвідомлює дитина свою культурну приналежність і чи відповідно дотримується культурних традицій.

Сімейні та соціальні стосунки. Неабияке значення для повноцінного зростання мають сімейні та соціальні стосунки. Важливе значення для розвитку дитини має: потреба у стабільних теплих стосунках з люблячими батьками / опікунами, братами / сестрами; можливість розвивати співчуття, ставлячи себе на місце іншого; дружба з однолітками та іншими значущими особами, а також реакція сім’ї на ці стосунки.

Отже, оцінюючи сімейні та соціальні стосунки дитини, потрібно проаналізувати:

– які цінності панують у середовищі, де виховується дитина;

– чи є поза сім’єю дорослі або однолітки, яким дитина довіряє (друзі, вихователі, вчителі, далекі родичі тощо);

– чи не була дитина об’єктом насильства у сім’ї;

– з ким дружить дитина і чи дружить з молодшими за себе тощо.

Потреба дитини в самоствердженні проявляється у потребах соціальної самопрезентації, потребі визнання, прагненні бути самостійним і незалежним від дорослих. Зокрема, потреба дитини в соціальній презентації проявляється у прагненні виразити саму себе, свої вміння, здібності, якості й отримати від оточуючих відповідне визнання. При цьому особливої ваги набуває для дитини можливість отримати пораду від дорослого щодо презентації в різних ситуаціях і за різних обставин. Основні запитання, відповіді на які дозволять визначити рівень соціальної презентації дитини, такі:

– чим вона вирізняється серед інших членів соціуму;

– яке враження дитина справляє (її зовнішній вигляд);

– чи вміє дитина коректно поводитися, дотримуючись моральних норм, у громадських місцях;

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

– який авторитет та міжособистісний статус дитини в дитячому та дорослому колективах;

– чи вміє дитина ввічливо звернутися в разі потреби до незнайомої особи з проханням, чітко сформулювати свою позицію і представити її;

– чи знає, як і коли себе презентувати;

– чи часто презентує себе тощо.

У контексті навичок самообслуговування досліджується рівень розвитку самостійності дитини; її знань, умінь і навичок, необхідних для збільшення незалежності від дорослих. Навички соціального обслуговування сприяють розвиткові навичок самостійного життя, прагнення самотужки розв’язувати соціально-побутові проблеми; уміння одягатися, їсти тощо. Це комплекс дій, що дозволяють дитині самостійно підтримувати себе й особисті речі в стані, який відповідає прийнятим санітарно-гігієнічним і соціально-побутовим нормам. Індикатори оцінки:

– чи має дитина навички особистої гігієни та догляду за собою;

– чи може сама вдягатися, митися, прати;

– чи турбується про зовнішній вигляд;

– чи доглядає за особистими речами;

– чи вміє користуватися столовими приборами та побутовими електроприладами, готувати їжу тощо.

Специфіка оцінки потреб дитини в умовах закладу соціального захисту полягає в тому, що поки дитина перебуває у притулку для дітей / центрі соціально-психологічної реабілітації, оцінюються, власне, потреби вихованця (здоров’я, освіта, емоційний розвиток, сімейні стосунки та ін.), потенціал батьків дитини оцінюють працівники ЦСССДМ за місцем проживання дитини, фактори сім“ї і середовища – працівники ЦСССДМ за підтримки співробітників притулку для дітей / центру соціально-психологічної реабілітації дітей.

Нижче представлено короткий огляд показників та індикаторів батьківського потенціалу й факторів сім’ї і середовища.

Характеристика батьківського потенціалу визначається рівнем компетентності батьків і обумовлюються її трьома складовими: когнітивною, емоційно-ціннісною та поведінковою. Враховуючи зазначене, аналізуючи показник елементарний догляд, соціальному працівникові потрібно з’ясувати наступне: як батьки задовольняють потреби дитини в їжі, одязі, відпочинку, грі; гігієнічні потреби; наскільки вони можуть та готові любити й піклуватися про дитину в разі її поганого здоров’я, інвалідності, важких захворювань, проблем у навчанні, емоційному, поведінковому та особистісному розвиткові тощо.

Гарантія безпеки. Цей показник визначає спроможність батьків створити безпечне середовище для дитини. У ході його оцінки важливо простежити: чи можуть (уміють) батьки створити безпечне середовище для дитини; гарантувати їй адекватний захист від завдавання шкоди; чи здатні розпізнавати ризики і небезпеки як удома, так і поза межами; чи є в колі їх друзів наркомани, алкого-

Модуль 3. Основні етапи роботи з вихованцями притулків для дітей

та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей 121

ліки, інші особи з небезпечною для оточуючих поведінкою; чи захоплення батьків, спосіб проведення дозвілля не загрожують життю чи здоров’ю дитини.

Емоційне тепло. Виховний потенціал батьків значною мірою залежить від їх здатності передавати дитині емоційне тепло. Дорослі мають гарантувати дитині задоволення її потреби в теплих стосунках зі значущими дорослими, які делікатно і чутливо реагують на запити, емоційний стан юної особистості. Для цього батькам необхідно демонструвати, що вони люблять і цінують дитину, схвалюють її поведінку і заохочують до соціально позитивних дій. Тому, аналізуючи даний показник, соціальному працівникові варто проаналізувати: як батьки характеризують дитину й взаємостосунки у власній сім’ї; чи пригортають, обіймають, заспокоюють дитину; чи виявляють почуття любові, турботи; чи використовують у розмові з дитиною пестливі слова; як часто виявляють знаки уваги; чи святкують день народження дитини, дарують їй подарунки; чи є прояв емоційного тепла батьками традиційним.

Стимулювання. Становлення особистості, що розвивається, відбувається швидше й успішніше за умови його стимулювання. Стимулювання дитини – це допомога їй у розвиткові шляхом впливу на формування навичок спілкування, інтересу до ігрової, навчальної, трудової діяльності; розширення соціальних можливостей; взаємодії з дитиною, реагування на її мовлення, запитання; активної участі в іграх дитини тощо. Індикаторами цього показника є: чи батьки стимулюють успішне навчання дитини і як саме це роблять; чи завжди вислуховують дитину і відповідають на її запитання; чи стимулюють дитину раннього та дошкільного віку під час гри; чи здатні батьки створити умови, щоб дитина прагнула досягти успіху у власній діяльності, адекватно оцінювала його; чи батьки сприяють, щоб дитина долала посильні для неї труднощі тощо.

Життєві орієнтири й обмеження. Цей показник окреслює, яким чином батьки допомагають дітям у розвиткові умінь та навичок управління власними емоціями і поведінкою: демонструють і моделюють позитивну поведінку, взаємодію з іншими людьми; здійснюють контроль за власними емоціями, визначають певні межі в поведінці; формують у дитини здатність протидіяти негативному впливові. При цьому особливо цінним для дитини є створення батьками можливостей їй самій регулювати власні емоції та поведінку.

Стабільність. Важливими умовами середовища, сприятливого для дитини, є: збереження стабільного сімейного середовища, у якому панують порозуміння, взаємоповага, любов; гарантія безпечних зв’язків, надання послідовного емоційного тепла протягом тривалого періоду часу і реагування подібним чином на подібну поведінку; довготривалість зв’язків дитини зі значущими для неї членами сім’ї та іншими дорослими.

Важливо, щоб здатність батьків піклуватися про свою дитину бралася до уваги в контексті структури сім’ї, особливості її життєдіяльності. Так, індикаторами оцінки історії сім’ї та її функціонування є: значні зміни в складі сім’ї;

122 КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

досвід дитинства батьків; хронологія важливих подій у житті і їхнє значення для членів сім’ї; характер функціонування сім’ї, включаючи стосунки між братами / сестрами та їхній вплив на дитину; сильні й слабкі сторони батьків; стосунки між розлученими батьками. У ході дослідження цього показника з’ясовується: якою є життєва історія матері, батька; чи переживали батьки насильство; як члени сім’ї переживали смерть когось із рідних тощо.

Родичі. Суттєву емоційну, моральну, фінансову підтримку, практичну допомогу батькам і дитині в разі потреби можуть надати члени родини. За умови такої консолідації ресурсів сім’я нерідко власними зусиллями долає складні життєві обставини, виходить із кризи, прогнозує свої майбутнє. Тому відповідальному працівникові потрібно з’ясувати: хто родичі дитини; хто входить до кола найближчого оточення батьків, їх родичів; де вони проживають; як часто родичі підтримують стосунки з дитиною, сім’єю; чи сприяють родичі, якщо це необхідно, вихованню і розвиткові дитини; хто з родичів першим відгукнеться і допоможе у випадку гострої потреби.

Житлово-побутові умови. Під час аналізу житлово-побутових умов сім’ї з’ясовується, наскільки сприятливим для дитини є житло, й оцінюється: елементарні комунальні умови (гаряча вода, опалення тощо), інтер’єр, зовнішній вигляд помешкання, його облаштованість, чистота. Це також аналіз переваг та слабких сторін місця проживання сім’ї (міста, села, селища, регіону).

Зайнятість. Надзвичайно важливими для працівника є результати оцінки зайнятості батьків, а саме: інформація про місце роботи батьків, рівень їх зайнятості, умови праці. При цьому потрібно виявити: хто в сім’ї працює; який вплив має робота батьків на дитину, на стосунки з нею; який графік роботи батьків; чи працюють батьки ще десь за сумісництвом, і як це впливає на догляд, виховання й розвиток дитини; яким чином робота чи її відсутність розцінюється членами сім’ї.

Доходи. Оцінюючи доходи сім’ї, необхідно проаналізувати ті фінансові надходження чи заощадження, на які можна розраховувати протягом тривалого періоду. Отож, соціальний працівник вивчає: заробітна плата кого з батьків становить основний дохід сім’ї; чи вистачає реальних доходів сім’ї для піклування про дитину, забезпечення її потреб у захисті, вихованні та повноцінному розвиткові; чи стабільний прибуток сім’ї; чи сім’я отримує всі належні їй допомоги, виплати; яким чином сім’я використовує всі ресурси, розподіляє бюджет тощо.

Соціальна інтеграція сім’ї. Цей показник характеризує ступінь інтеграції сім’ї в соціум, громаду. Його індикаторами є: чи дружить сім’я з іншими родинами; чи відчуває себе членом територіальної громади; чи відвідує громадські заходи, масові свята; яку позицію (активну, нейтральну чи пасивну) у житті громади займає сім’я тощо.

Ресурси громади. У ході аналізу цього показника оцінюється наявність, доступність, рівень ресурсів і їх вплив на сім’ю. З’ясовується: чи володіє громада

Модуль 3. Основні етапи роботи з вихованцями притулків для дітей та центрів соціально-психологічної реабілітації дітей

необхідними ресурсами та резервами для підтримки і допомоги сім’ї; чи є за місцем проживання сім’ї кінотеатр, школа, будинок творчості, поліклініка, лікувальні, розважальні заклади, служба центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, служба у справах дітей, неурядові організації, що працюють з дітьми і для дітей тощо; чи користується сім’я зазначеними ресурсами, чи має до них доступ.

Таким чином, оцінка потреб дитини та сім’ї має здійснюватися за адаптованою Моделлю оцінки, що відображає взаємодію і взаємообумовленість трьох компонентів – потреби дитини, батьківський потенціал, фактори сім’ї та середовища, – що, у свою чергу, мають низку показників, кожен з яких деталізується у відповідних індикаторах. При цьому показники вимагають ґрунтовного вивчення, індивідуального підходу щодо визначення впливу того чи іншого фактора, обговорення та зіставлення з’ясованих позицій.

Орієнтовними вправами під час розкриття теми можуть бути наступні:

Вправа “Характеристика етапів оцінки потреб дитини”

Мета: виділити і проаналізувати етапи оцінки потреб дитини.

Час: 30 хв.

Хід проведення:

Ведучий пропонує учасникам визначити етапи оцінки потреб дитини в закладі соціального захисту та фіксує відповіді на ватмані.

На наступному етапі ведучий об’єднує учасників у декілька груп (за кількістю виділених ними етапів) та пропонує їм протягом 15 хв. дати змістову характеристику обраного етапу оцінки потреб дитини, визначити можливі труднощі, що можуть виникнути під час роботи спеціаліста.

Наприкінці учасники презентують свої напрацювання.

Питання для обговорення:

– Чи з усім презентованим групами ви погоджуєтесь? Чому?

– Який (які) з етапів оцінки потреб дитини є найскладнішим? Чому?

– Що необхідно враховувати спеціалісту під час роботи на кожному з означених етапів?

Вправа “Умови здійснення якісної оцінки потреб”

Мета: виділити та проаналізувати умови здійснення якісної оцінки потреб дитини.

Час: 30 хв.

Хід проведення:

Ведучий об’єднує учасників у декілька груп та пропонує їм протягом 15 хв. визначити умови якісної оцінки потреб дитини в притулку для дітей чи центрі соціально-психологічної реабілітації дітей.

Наприкінці учасники презентують свої напрацювання.

Запитання для обговорення:

– Чи з усім презентованим групами ви погоджуєтесь? Чому?

– Які з умов, можливо, ще не прозвучали?

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

Список рекомендованої літератури:

1. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації: Навч.-метод. комплекс / Авт.-упоряд.: О.В.Безпалько, З.П. Кияниця та ін. / За заг. ред. І.Д. Звєрєва, Ж.В. Пет-рочко. – К.: Наук. світ, 2007. – 528 с.

2. Кепвелл Є., Баттерфос Ф., Фраціско В. Відбір ефективних методів оцінки // “Практика сприяння здоров’ю”. – 2000. – ¹ 1(4). – С. 307–313.

3. Оцінка потреб дитини та її сім’ї: Метод. посіб. / Авт.-упоряд. Кияниця З.П., Кузьмінський В.О., Петрочко Ж.В. та ін. / За заг. ред. Звєрєвої І.Д. – К.: Держсоцслужба, 2007. – 142 с.

4. Проведення комплексної оцінки потреб дитини в інтернатному закладі / Ю. Алі-мова, О.В. Безпалько, І.Д. Звєрєва та ін. – К.: Видавництво ПП “Март”, 2006. – 131 с.

5. Руководство по оказанию комплексной помощи беспризорнûм и безнадзорнûм несовершеннолетним. – СПб.: Санкт-Петербургская общественная организация “Врачи детям”, 2008. – 146 с.

Тема 3.7. Прогнозування та планування роботиз вихованцем

Ключові поняття:прогнозування; планування; індивідуальний план роботи з дитиною.

Практичне заняття. Прогнозування та планування роботи з вихованцем

Питання до розгляду:

1. Прогнозування та планування роботи з вихованцем як результат оцінки його потреб.

2. Розробка планів соціально-педагогічної роботи (з групою, дитиною).

Матеріали практичного заняття Планування і прогнозування роботи з вихованцями в притулку чи центрі соціально-психологічної реабілітації є найважливішими умовами ефективності роботи з дитиною та її найближчим соціальним оточенням.

Планування – це основна складова здійснення процесу реабілітації дитини в закладі, що полягає в розробці та практичному впровадженні індивідуального плану, що визначає кроки до досягнення реабілітаційних цілей, включаючи шляхи, інструменти та способи їх реалізації.

Стосовно кожної дитини, яка потрапила в заклад соціального захисту, складається індивідуальний план роботи з нею.

Індивідуальний план роботи – це документ, що відображає логіку, зміст та процедуру надання послуг з метою подолання складних життєвих обставин, у яких опинилась дитина.

Під час планування роботи, складання індивідуального плану роботи з дитиною та батьками або особами, які їх замінюють, необхідно:

– визначити проблему, яку необхідно вирішити, чи потребу, яку необхідно

задовільнити (виявлення проблеми); – зібрати й проаналізувати всю наявну інформацію з метою зрозуміти характер і причини виникнення проблеми чи потреби і встановити ресурси й сильні сторони дитини та її сім’ї (за умови її наявності), які можуть бути використані для вирішення проблеми (оцінка); – уточнити, чого слід досягнути, і конкретизовано визначити бажані результати, на досягнення яких будуть направлені всі зусилля (формування мети і завдань);

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

– визначити всі можливі дії, здійснення яких може привести до досягнення бажаних результатів, порівняти різні підходи й вибрати найбільш ефективні дії;

– вирішити, хто, як, де і коли буде здійснювати кожну дію;

– встановити, чи призвели ці дії до досягнення бажаних результатів (оцінка ефективності).

Варто зауважити, що особливості плану визначатимуть обставини, за яких дитина потрапила в заклад, її правовий статус, вік, соціально-психологічні особливості та завдання щодо постійного місця влаштування:

– повернення в біологічну сім’ю;

– усиновлення;

– встановлення опіки/піклування;

– влаштування у прийомну сім’ю;

– влаштування в ДБСТ;

– влаштування в державний заклад.

Службою у справах дітей виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) пропонуються наступні компоненти індивідуального плану роботи з дитиною та її батьками або особами, що їх замінюють, які базуються на основі оцінки потреб дитини та її найближчого соціального оточення (див. Додаток А).

За даним планом можуть працювати як спеціалісти служби у справах дітей, так і працівники закладу, де перебуває дитина, за потреби, розширюючи окремі компоненти:

1. Соціальний блок (компонент):

– вивчення соціального оточення дитини та можливостей залучення до

реабілітації; – робота з батьками або особами, що їх замінюють; – залучення установ і організацій для надання допомоги дитині та її

найближчому оточенню.

2. Правовий блок (компонент):

– встановлення юридичного статусу дитини;

– у разі потреби спільно із ССД притягнення батьків до відповідальності;

– забезпечення житлових та майнових прав дитини.

3. Медичний блок (компонент):

– на основі визначення стану здоров’я дитини сприяння в лікуванні та

реабілітації; – профілактичні медичні заходи, формування культури здорового способу

життя (спільно із психологом та вихователями);

4. Психологічний блок (компонент):

– розвиток пізнавальної сфери дитини (здійснюється на основі діагностики);

– розвиток і корекція психоемоційної сфери, мотиваційної, поведінкової (індивідуальна та групова розвивально-корекційна робота; здійснюється на основі діагностики).

5. Педагогічний блок (компонент):

– забезпечення розвитку дитини відповідно до віку;

– відновлення або сприяння в отриманні освіти – забезпечення навчання в школі, інших закладах;

– формування культури здорового способу життя (спільно з медиком та психологом);

– формування культури спілкування тощо.

Індивідуальний план роботи з дитиною та її соціальним оточенням має носити комплексний характер і має як складатись, так і реалізовуватись із залученням психолога, педагога, юриста, медичного працівника,вихователя, які повинні працювати як єдина команда. План обов’язково повинен узгоджуватись між працівниками, які працюють з дитиною та сім’єю, може вестись окремо різними спеціалістами, кожним у напрямку своєї діяльності.

Періодично слід проводити наради та обговорення стосовно реалізації плану, труднощів які виникають, необхідності внесення нових доповнень та ін. Дуже важливо, щоб кожен працівник не планував свою роботу автономно, без узгоджень, оскільки тоді такий підхід не має цілісності й результативність його невисока. Окрім працівників, які працюють у закладі, до планування та реалізації запланованих дій слід залучати й інші служби та відомства (державні, недержавні). Індивідуальний план, який створено спільно усіма спеціалістами закладу, а також інших структур, і зафіксовано на папері з підписами всіх дотичних до його реалізації фахівців, дає змогу забезпечити однакове розуміння всіма цілей і стратегій роботи з дитиною та узгодженість дій, що мають бути виконані для досягнення цілей. Такий план, відповідно до Наказу Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 18.11.2008, погоджується, затверджується й координується Комісією з прав захисту прав дитини при держадміністрації.

При можливості, особливо в частині роботи з батьками, важливо, щоб батьки були залучені до планування і розуміли, що лише від спільності зусиль буде залежати кінцевий результат – досягнення встановлених цілей – повернення дитини в сім’ю.

Надзвичайно важливою складовою реалізації індивідуального плану є оцінка ефективності допомоги (оцінка впливу), що надається.

Оцінка ефективності допомоги, що надається, та динаміки позитивних змін здійснюється безперервно з метою постійного підвищення якості соціально-психологічної допомоги та оптимізації зусиль усіх членів міждисциплінарної команди фахівців, що залучені до процесу реабілітації дитини та її сім’ї. Зокрема, постійну оцінку динаміки випадку відповідальний за реалізацію свого компонента плану спеціаліст здійснює в ході своєї щоденної роботи, відслідковуючи виконання завдань і заходів індивідуального плану.

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

Періодична оцінка проводиться спеціалістом, відповідальним за конкретний блок, спільно з особою, що є відповідальною за реалізацію плану в цілому (наприклад, це може бути методист або ж керівник закладу).

Крім того, усі фахівці, що залучені до виконання індивідуального плану роботи з дитиною, оцінюють свої колективні зусилля по роботі з дитиною та її випадком у рамках нарад, міжвідомчих зустрічей, якщо можливо – супервізій.

Слід пам’ятати, що виконання всіх завдань індивідуального плану не завжди означає досягнення кінцевої мети. Це пов’язано зі змінами реальних життєвих ситуацій, появою нових проблем, потреб і запитів. У зв’язку із цим після виконання поставлених завдань повинні бути сформовані нові. Отже, спеціалісти, що реалізують індивідуальний план у частині своїх компонентів, повинні якомога оперативніше реагувати на можливі зміни, проблеми та труднощі, а також вносити корективи в план, інформуючи при цьому всіх, хто дотичний до його реалізації.

Основними критеріями ефективності реалізації індивідуального плану є:

– досягнення найкращої з можливих життєвої ситуації дитини, де забезпечуються всі її права, дотримуються інтереси та реалізуються потреби, створено можливості для її повноцінного розвитку;

– забезпечення умов для її позитивної соціалізації, особистісного росту, повноцінного життя в суспільстві.

Список рекомендованої літератури:

1. Оцінка потреб дитини та її сім’ї: Методичний посібник / Авт.-упоряд. Кіяниця З.П., Кузьмінський В.О., Петрочко Ж.В. та ін. / За заг. ред. І.Д. Звєрєвої. – К.: Держсоцслужба, 2007. – 142 с.

2. Райкус Дж., Хьюз Р. Социально-психологическая помощь семьям и детям групп риска: Практическое пособие: В 4 т. Т. ІІ. Планирование и семейно-ориентиро-ванная социальная работа. – СПб.: Питер, 2009. – 256 с.

3. Руководство по оказанию комплексной помощи беспризорнûм и безнадзорнûм несовершеннолетним. – СПб.: Санкт-Петербургская общественная организация “Врачи детям”, 2008. – 146 с.

КОМПЛЕКСНА ДОПОМОГА БЕЗДОГЛЯДНИМ ТА БЕЗПРИТУЛЬНИМ ДІТЯМ

ЧО
1Л
^г
го
<N
	4. Можливі труднощі в навчанні та спілкуванні у класі, групі, з однолітками, педагогами. Стан відвідування дитиною школи (чи регулярно вона це робить, якщо ні, то чому). Чи відвідує позашкільні навчальні заклади, секції, гуртки тощо.