Симптоми дихальної недостатності

Дихальна недостатність є невідкладним, загрозливим для здоров’я і життя станом. Якщо не надати своєчасної реанімаційної допомоги, гостра дихальна недостатність може призвести до загибелі пацієнта. Довготривалість і прогресування хронічної дихальної недостатності призводять до розвитку правошлуночкової серцевої недостатності внаслідок дефіциту постачання серцевого м’яза киснем та його постійного перевантаження.

Альвеолярна гіпоксія та неадекватна вентиляція легенів при дихальній недостатності викликає розвиток легеневої гіпертензії. Гіпертрофія правого шлуночка і подальше зниження функції його скорочення призводять до розвитку легеневого серця, що виявляється в застої кровообігу в судинах великого кола.

У будь-якому випадку лікувальні заходи повинні здійснюватися в наступному порядку:

1. Відновіть прохідність дихальних шляхів по всій їх протяжності.

2. Нормалізуйте загальні та місцеві розлади альвеолярної вентиляції.

3. Усуньте супутні порушення центральної гемодинаміки.

Після забезпечення прохідності дихальних шляхів переконайтеся в генезі гострої дихальної недостатності (ГДН): З цією метою виведіть нижню щелепу вперед і встановіть воздуховод в ротову порожнину для усунення западання язика. Якщо після вищевказаних заходів у хворого нормалізується дихання, слід думати, що одн виникла на тлі обструкції верхніх дихальних шляхів. Для купірування гострої дихальної недостатності (ГДН) I ст. буває достатнім проведення хворому оксигенотерапії зволоженим киснем. Оптимальним є 35-40% вміст кисню у вдихається суміші. Вищевказана концентрація у вдихуваному повітрі досягається при подачі кисню через дозиметр наркозного або дихального апарату в обсязі 3-5 л /хв. Слід підкреслити, що використання кисневих подушок є малоефективним засобом лікування. Безпосередню подачу кисню хворому можна здійснювати через носові катетери або через маску наркозного апарату. При гострої дихальної недостатності (ГДН) I ст. на тлі усунутої обструкції дихальних шляхів і при відсутності воздуховода для попередження запа-дення мови хворому потрібно надати стійке бічне становище. Наявність гострої дихальної недостатності (ГДН) II-III ст. є показанням для переведення хворого на ШВЛ. В екстремальній ситуації, при швидкому наростанні ознак ОДН, показано проведення коникотомии (див. рис. 33 34), або проколювання трахеї товстими голками (див. рис. 35). Виконання трахеотомії в екстреній ситуації не проводиться через тривалість самого оперативного втручання. Дану операцію слід розглядати як планову при разможженіе особи, переломах перстневидного хряща, тривалому (більше 2-3 діб) перебування хворого на ШВЛ.

12. Бронхіальна астма -хронічне захворювання, що характеризується періодичними приступами задухи, що виникає внаслідок спазм бронх.Природа захворювання в основному інфекційно-алергійна. Стан підвищеної чутливості може виникнути під впливом речовин, які з'являються в організмі під час бактерій при інфекційних захворюваннях органів дихання. Алергенами можуть бути квітковий пил, хімічні речовини, ліки, побутовий пил, гриби, ягоди, вовна тварин і таке інше. Основний прояв захворювання - напади задухи (Частіше ночами) тривалістю від декількох хвилин до декількох годин, а в особливо важких випадках до кількох діб. У розвитку нападу бронхіальної астми розрізняють три періоди: період провісників,період розпалу і період зворотного розвитку нападу. Період провісників починається за кілька хвилин, годин, а іноді і доби до нападу. Він може проявлятися різними симптомами: відчуттям печіння, свербежу, дряпання в горлі, вазомоторний риніт, чханням,нападоподібний кашлем та ін Період розпалу супроводжується болісним сухим кашлем і експіраторной задишкою. Вдих стає коротким, видих різко утруднений, звичайно повільний, судомний. Тривалість видиху в 4 рази більше, ніж вдиху. Видих супроводжується гучними свистячими хрипами, які чути на відстані. Намагаючись полегшити дихання, хворий приймає вимушене положення. Часто хворий сидить, нахиливши тулуб вперед, спираючись ліктями на спинку стільця. У диханні беруть участь допоміжні м'язи: плечового пояса,спини, черевної стінки. Грудна клітина знаходиться в положенні максимального вдиху. Особа хворого одутле, бліде, з синюшним відтінком, покрито холодним потім, виражає почуття страху. Хворому важко розмовляти. При перкусії над легенями визначаєтьсякоробковий звук, межі відносної серцевої тупості зменшені. Нижні межі легень зміщені вниз, рухливість легеневих країв різко обмежена. Над легкими на тлі ослабленого дихання під час вдиху і особливо під час видиху вислуховуються сухі, свистячі ідзижчать хрипи. Дихання уповільнене, але в деяких випадках воно може бути прискорене.

Лікування бронхіальної астми. Легкі напади бронхіальної астми купируют пероральним прийомом теофедрина або ефедрину гідрохлориду або інгаляцією препаратів з групи бета-адреноміметиків: фенотерол (беротек, партусістен) або салабутамол (Вентолін). Одночасно можуть бути використані відволікаючі засоби: банки, гірчичники, гарячі ножні ванни. При відсутності ефекту ефедрину гідрохлорид або адреналіну гідрохлорид можна ввести підшкірно. При наявності протипоказань до їх застосування внутрішньовенно вводять 10 мл 2,4% розчину еуфіліну на ізотонічному розчині натрію хлориду. Застосовують також зволожений кисень.

При важких приступах і наявності резистентності до бета-адренергічних препаратів терапія полягає в повільному внутрішньовенному введенні еуфіліну з розрахунку 4 мг / кг маси тіла хворого. Крім того, дають зволожений кисень.

При резистентності до бета-адренергічних препаратів і метилксантину показані глюкокортикоїди препарати, особливо хворим, які приймали ці препарати в підтримуючій дозі. Хворим, не отримували глюкокортикоїди, спочатку вводять 100-200 мг гідрокортизону, потім введення повторюють через кожні б ч до купірування нападу. Стероідзавісімим хворим призначають великі дози з розрахунку 1 мкг / мл, тобто 4 мг на 1 кг маси тіла через кожні 2 ч. Лікування астматичного статусу проводять з урахуванням його форми і стадії.

При анафілактичної формі показано екстрене введення адренергічних препаратів, аж до внутрішньовенної ін’єкції адреналіну гідрохлориду (при відсутності протипоказань). Обов’язкова елімінація лікарських препаратів, що викликали астматичний статус. Внутрішньовенно вводять достатні дози глкжокортікоідов (по 4-8 мг гідрокортизону на 1 кг маси тіла) з інтервалом 3-6 ч. Проводять оксигенацію, призначають антигістамінні препарати.

13. Легенева кровотеча -виділення чистої крові. Розрізняють малу (об'ємом до 100 мл), середної інтенсивності (до 500 мл) і профузну (більше 500 мл) кровотечу. При малій і середній інтенсивності кровотечі спочатку з'являється почуття дертя в глотці, потім кашель із запахом крові, присмак солі у роті, задишка.Легенева кровотеча і кровохаркання є ускладненням різних захворювань легенів, бронхів, серцево - судинної системи і порушень гемостаза при хворобах системи крові. Під кровохарканням мають на увазі виділення (відкашлювання) з бронхів і легенів крові у вигляді прожилків і домішки крові в мокроті, забарвлених кров'ю плювків. Причиною кровохаркання частіше бувають зміни в легенях туберкульозного характеру, а з нетуберкульозних уражень - пневмонії (крупозна, вірусно-геморагічна), бронхоектази, пухлини легенів (первинні або метастатичні), застій в легенях (недостатність серця - вади серця), судинні ураження бронхів і легенів - емболії гілочок легеневої артерії, тромбози, васкуліти (останні нерідко ревматичної природи), хвороби крові. Кровохаркання може бути вираженням геморагічного синдрому (геморагічний діатез, синдром Рандю-Ослера, вузликовий періартеріїт). Кровохаркання може бути ознакою паразитарних захворювань легенів (ехінокок легенів, аскаридоз, парагонімоз, стронгілоїдоз). Професійні захворювання (силікоз, силікатоз). Клінічна картина (симптоми і синдроми): Спочатку виділяється яскраво-червона кров, потім - темна, коричнева. Можливі ознаки колапсу: блідість шкірного покриву, запаморочення, непритомний стан, пітливість, ціаноз слизових оболонок, тахікардія, ниткоподібний пульс, падіння АТ, зниження температури тіла, іноді блювота, судоми. При сприятливому результаті - симптоми гострої постгеморагічної анемії: адинамія, шум в голові і вухах, запаморочення, тахікардія, помірне зниження АТ, порушення зору аж до амаврозу. За рахунок аспірації крові можуть виникати ателектази і вогнища пневмонії. У інших випадках кровохаркання поєднуються з різкими болями в грудній клітці (частіше з одного боку). У більшості випадків кров відкашлюється з дихальних шляхів разом з мокротою, при сильних легеневих кровотечах одночасно з відкашлюванням відбувається заковтування крові. Під час сильного кашлю іноді виникає блювота, під час якої кров, яка проковтнулася, виділяється з шлунку, симулюючи криваву блювоту. Виділення яскраво-червоної крові не належить до абсолютних ознак кровохаркання. Кровохаркання і легеневі кровотечі при травматичних ушкодженнях грудної клітки і при деяких професійних хворобах (пневмоконіоз, силікоз, берилліоз та ін.) добре усім відомі, і діагностика їх очевидна ще до початку ускладнень. Невідкладна допомога. Кровохаркання, а тим більше кровотеча, які виникли вперше, дуже лякають пацієнта. Тому необхідно заспокоїти хворого, надати йому напівсидячого положення, до мінімуму обмежити розмову з ним. Внутршньовенно вводять 10,0 мл еуфіліну 2,4%го розчину - для зменшення тиску в судинах малого кола кровообігу, внутршньовенно крапельно 100,0 мл 10,0%го розчину епсилонамінокапронової кислоти, внутрішньом’язово - дицинон дозою по 0,250,50 г, вікасол - 1,0 мл. Для зменшення кашлю - кодеїн. Надалі необхідно, по можливості, провести бронхоскопію для уточнення причини кровотечі. Хворого переводять або госпіталізують у хірургічне відділення і, після уточнення джерела кровотечі, вводять катетер у бронх і тампонують його або проводять емболізацію бронхіальних артерій. Якщо ці процедури не ефективні, то здійснюють хірургічне втручання.

15.

16. Ішемі́чна хворо́ба се́рця (ІХС) — патологічний стан, що характеризується абсолютним або відносним порушенням кровопостачання міокарду внаслідок ураження коронарних артерій серця.В основі ішемічної хвороби серця лежить порушення кровоплину в коронарних судинах, що призводить до недостатнього кровопостачання серцевого м'яза. Переважно ішемічна хвороба серця зумовлюється атеросклерозом. Внаслідок появи атеросклеротичної бляшки просвіт судини звужується.

Стенокарді́я (angina pectoris, грудна жаба[1]) — захворювання, симптомами якого є напади раптового болю (ангінозний біль) в грудях унаслідок гострої недостатності кровопостачання міокарду — клінічна форма ішемічної хвороби серця. Стенокардія - напади болів давлячого або стискаючого характеру, в ділянці серця і за грудиною, які можуть передаватися в ліву руку, лопатку, шию. В основі стенокардії також лежить гостре порушення живлення серцевого м'яза внаслідок спазму і склерозу її артерій. Класифікація: Стенокардія напруги,Така, що виникла вперше,Стабільна,Прогресуюча,Спонтанна. Для стенокардії характерна поява загрудиного болю, що віддають у плече, шию і ліву руку. Звичайно це буває після фізичного навантаження чи при виході в зимовий час на мороз. Іноді ці відчуття з'являються вночі, у стані спокою. Як правило, болі носять стискаючий, рідше пекучий характер, що ріже. Звичайно вони тривають кілька хвилин, нерідко повторюються знову. Ці приступи можуть бути спровоковані хвилюванням, надмірною їжею, алкогольним сп'янінням. Хворого варто негайно покласти в ліжко, дати таблетку нітрогліцерину під мову, повторювати прийом нітрогліцерину до чи затихання повного зникнення болю. Додатково, при прискореному пульсі, дати одну таблетку обзидана. При відсутності нітрогліцерину дати валідол. Хвор показана госпіталізація санітарним транспортом. Необхідно пам'ятати, що тривалий приступ стенокардії може привести до омертвляння ділянки серцевого м'яза - інфаркту!

17. Ішемі́чна хворо́ба се́рця (ІХС) — патологічний стан, що характеризується абсолютним або відносним порушенням кровопостачання міокарду внаслідок ураження коронарних артерій серця.В основі ішемічної хвороби серця лежить порушення кровоплину в коронарних судинах, що призводить до недостатнього кровопостачання серцевого м'яза. Переважно ішемічна хвороба серця зумовлюється атеросклерозом. Внаслідок появи атеросклеротичної бляшки просвіт судини звужується.

Інфаркт міокарда — крайня ступінь ішемічної хвороби серця, яка характеризується розвитком ішемічного некрозу ділянки міокарда, що виник внаслідок абсолютної або відносної недостатності кровопостачання у цій ділянці.

При інфаркті міокарда можуть спостерігатися будь-які з наступних симптомів: Неприємне відчуття тиску, переповнення або давить біль в центрі грудної клітини. Біль може зберігатися протягом декількох хвилин або виникати періодично. Іноді вона з'являється при навантаженні і проходить в стані спокою. Тривала біль у верхній частині живота. Дискомфорт або біль, що поширюється з грудної клітини в плече, шию, щелепу, зуби, одну або обидві руки. Задишка, Запаморочення, непритомність, Підвищене потовиділення,Нудота

Перша допомога включає: з людини потрібно зняти верхній одяг або розстебнути гудзики, замок і т.д. Необхідно відкрити вікно. Можна дати хворому аспірин або нітрогліцерин. На руки і долоні хворому можна накласти вологі гарячі компреси. Можна прикласти грілку до ніг і, якщо є можливість — на область серця і грудей накласти гірчичники. Це відволікає від болю. Дуже важливо правильно покласти людини: верх тулуба повинен бути вище його нижній частині (в такому положенні навантаження на серце буде менше). Для цього під верх тулуба підкладіть скручений ковдру, пальто, подушку. Не метушіться, робіть все спокійно. Бачити загальної паніки хворий не повинен. Не можна надовго відходити від хворого — весь час потрібно стежити за життєво важливими функціями організму людини.Пам'ятайте, що людина в такому стані вкрай неспокійний, він боїться померти, у нього починається паніка. Ні в якому разі не можна піддаватися хвилювання: спокійне, впевнене стан знаходяться поруч важливі не менш ніж безпосередня допомога. Говоріть з хворим, заспокоюйте його, уверяйте, що лікарі вже їдуть.Можна дати людині кілька крапель валеріани, або валеріани або пустирника, або таблетку нітрогліцерину. А для розрідження крові потерпілому слід дати таблетку аспірину.Врахуйте той факт, що хворий може відчувати себе по-різному: хто-то схопиться за серце і впаде, а хто-то буде «на ногах», хоч загальний вигляд явно вказує, що з людиною щось відбувається. У будь-якому випадку у першої допомоги при інфаркті не повинно бути затримок — хворий може не усвідомлювати всю серйозність того, що відбувається.

18. Артеріальний тиск — сила тиску крові на стінку артерій під час систоли та діастоли серцевого м'язу. Завжди вимірюється два значення: систолічний (верхній) і діастолічний (нижній). Артеріальний тиск рутинно вимірюють за допомогою сфігмоманометра (тонометра). Окрім того існує методика прямого вимірювання артеріального тиску, під час катетеризації артерії. Існує два основних методи вимірювання артеріального тиску, на основі яких реалізовані неінвазивні тонометри:

Метод Короткова (механічний) — метод оснований на повному перетисканні манжетою плечової артерії і прослуховування тонів (які згодом дістали назву тони Короткова), що виникають при випусканні повітря з манжети, доки кровопотік через артерію знов не стане вільним.

Осцилометричний метод (електронний) — вимірювання артеріального тиску проводиться електронним приладом, який фіксує осциляції тиску повітря, за допомогою датчику тиску.

Умови, необхідні для правильного вимірювання тиску (правила):

Проводьте вимір, сидячи в зручній позі, спираючись на спинку крісла в теплому приміщенні; рука на столі.Вимірювання артеріального тиску можливо проводити лежачи і стоячи, але рука, на якій проводиться вимірювання повинна бути на рівні серця. М'язи руки повинні бути розслаблені.Одяг не повинна здавлювати руку.На руці, куди накладається манжета, не повинно бути артеріовенозних фістул для проведення діалізу, шрамів від розрізів плечової артерії, лімфедеми, яка може бути наслідком видалення пахвовій групи лімфатичних вузлів або променевої терапії.Перед вимірюванням слід перевірити пульс на променевої артерії, щоб він не був змінений.Манжета тонометра накладається на плече на рівні серця, нижній край її повинен бути на 2 см вище ліктьового згину.Виключіть вживання кави і міцного чаю протягом однієї години перед вимірюванням.Не паліть протягом 30 хвилин до вимірювання артеріального тиску.Артеріальний тиск вимірюється в спокійному стані після 5-хвилинного відпочинку. У випадку, якщо процедурі вимірювання передували фізичні або емоційні навантаження, збільште період відпочинку перед виміром до 15 хвилин.Під час вимірювання не можна розмовляти або рухатися.Розмір манжети повинен відповідати розміру руки: гумова роздувається частина манжети повинна охоплювати не менше 80% окружності руки; для дорослих осіб застосовується манжета шириною 12-13 см і довжиною 30-35 см (середній розмір).При використанні невідповідної за розміром манжети цифри артеріального тиску або завищуються (якщо манжета мала), або занижуються (якщо манжета велика).Повним людям слід використовувати манжету великого розміру. Для отримання точних даних про рівень артеріального тиску слід виконати не менш двох вимірів. Інтервал між вимірами повинен бути від 1 хвилини.Якщо два показання тонометра розрізняються більш ніж на 5 мм рт. ст., необхідно виміряти тиску ще раз.За кінцеве (реєстроване) значення прінімаестся середнє з двох останніх вимірювань.

19. Пульс (з лат. pulsus - удар, поштовх) – це періодичне, синхронне з діяльністю серця коливання стінок артерій, що викликане скороченням серця, вигнанням крові в артеріальну систему і зміною в ній тиску впродовж періоду систоли і діастоли.Характер пульсу залежить від діяльності серця і стану артерій. Він змінюється також при психічному збудженні, фізичній роботі, коливаннях навколишньої температури, при дії уведених лікарських препаратів, алкоголю. При дослідженні пульсу визначають такі його характеристики:

Однаковість на обох руках Ритмічність, Частота.Напруження,Наповнення, Висота. Швидкість,Рівномірність. Дикротичність,,Дефіцит,Лабільність.

Частота пульсу — це кількість пульсових хвиль за 1 хв. У здорової людини кількість пульсових хвиль відповідає кількості серцевих скорочень і дорівнює 60-80 за 1 хв. Частоту серцевих скорочень понад 80 називають тахікардією (грец. tachys - прискорений), а частоту серцевих скорочень менше ніж 60 уд. за 1 хв – брадикардією (грец. bradys - уповільнений). Поява тахікардії, брадикардії і аритмії вимагає уважного спостереження за хворим, особливо якщо ці ознаки з'являються у хворого вперше. У фізіологічних умовах частота пульсу залежить від багатьох факторів:

Ритм пульсу оцінюють за регулярністю появи пульсових хвиль. Якщо вони з'являються через однакові проміжки часу, то ритм вважають правильним (ритмічний пульс).

Напруженням пульсу називають ступінь опору артерії натиску пальця. Його визначає сила, з якою потрібно притиснути стінку артерії, щоб припинити пульсацію. Ступінь напруження пульсу залежить від рівня артеріального тиску: при його підвищенні пульс стає твердим або напруженим (судину важко стиснути), при зниженні — м'яким (при зниженні артеріального тиску достатньо легко натиснути на артерію, як пульс зникає).

Наповненням пульсу називають ступінь наповнення артерії кров’ю під час систоли серця. Воно залежить від величини серцевого викиду, тобто від кількості крові, яку викидає серце в судини під час свого скорочення.

Дослідження пульсу починають на обох руках. Пульс на правій руці досліджують лівою і навпаки. Пальпацію пульсу проводять другим, третім і четвертим пальцями, якими помірно притискують артерію до внутрішнього боку променевої кістки. Для їх визначення підраховують кількість пульсових хвиль за ЗО с і отриману величину множать на 2. При неправильному ритмі підрахунок ведуть протягом 1 хв.Порівнюють величину і синхронність появи пульсових хвиль на правій і лівій променевій артеріях. Різна величина пульсових хвиль на цих артеріях спостерігається при аномаліях розвитку, звуженні або перетискуванні однієї з артерій. За наявності різниці пульсу дослідження проводять на тій променевій артерії, де пульсові хвилі виявляються краще.Крім променевої артерії, пульс досліджують і на інших судинах. На сонних артеріях досліджують пульс почергово з кожного боку без сильно-го тиску на артерію. При значному тиску на сонну артерію можливе різке сповільнення серцевої діяльності аж до зупинки серця і зниження артері-ального тиску. В обстежуваного може виникнути запаморочення, корчі.Пульс на стегновій артерії досліджують в паховій ділянці при випрямленому і дещо повернутому назовні стегні. На підколінній артерії пульс досліджують в підколінній ямці у положенні хворого лежачи на животі. Пульс на артеріях тильного боку стопи пальпують на тильній поверхні стопи в проксимальній частині першого міжплесневого простору.Результати дослідження пульсу записують в історію хвороби чи амбулаторну картку, вказуючи ритм. Частоту пульсу щоденно відмічають червоним олівцем в індивідуальному температурному листку. З'єднання крапок, які відповідають відміченій частоті пульсу, називають пульсовою кривою, при аритмії її зображують переривною лінією.

20. Щоб уникнути розвитку небезпечних серцевих хвороб, за дітьми необхідно правильно доглядати. Важливо дотримуватися режиму харчування, не дозволяти вживання жирної, гострої і смаженої їжі у великих кількостях. З раціону діточок краще виключити будь-яку їжу, яка перетворюється в їх організмі в небезпечний холестерин. Не допускайте просиджування малюків біля телевізорів і комп'ютерів, - вони не замінять прогулянок на вулиці, активного способу життя і звичайного задоволення від спілкування з однолітками. Уникати стресових ситуацій. Своєчасно навідуватися до педіатрів, та лікарів. Здавати щорічно аналізм, після 12 років потрібно проводити кардіограму 1 раз на рік.

21. Гіпертонічна хвороба (ГХ) -захворювання серцево-судинної системи, яке розвивається як наслідок первинної дисфункції вищих судиннорегулюючих центрів, нейрогуморальних та ниркових механізмів, характеризується артеріальною гіпертензією, а при виражених стадіях - органічними змінами серця, нирок та ЦНС. виділяють 3 стадії гіпертонічної хвороби. Для І стадії характерне підвищення артеріального тиску без органічних змін внутрішніх органів (функціональна стадія хвороби). При II стадії відзначається ураження органів-мішеней: серця, мозку, нирок, очного дна. На очному дні виявляють звуження артерій і розширення вен. За даними рентгенографії органів грудної клітки, ехокардіографії і ЕКГ діагностують гіпертрофію лівого шлуночка. В сечі буває білок. III стадії гіпертонічної хвороби властиві такі ускладнення: аритмія, серцева недостатність, в тому числі серцева астма, раптова серцева смерть, інфаркт міокарда, крововилив у мозок, гіпертонічна енцефалопатія, хронічна ниркова недостатність.

Гіпертонічний криз - найхарактерніший синдром артеріальної гіпертензії, який полягає у раптовому значному підвищенні артеріального тиску, що супроводжується мозковими і (або) серцевими симптомами. Сприяють цьому психоемоційне перенапруження, гормональні зміни (менопауза), різка зміна погоди, ішемія мозку внаслідок церебрального атеросклерозу. Клініка: Гіпертонічний криз І порядку (гіперкінетичний) розвивається швидко, проявляється болем голови, запамороченням, нудотою, відчуттям жару і важкості за грудиною, тремтінням у всьому тілі, миготінням мушок перед очима. При цьому кризі відзначаються тахікардія, високий систолічний артеріальний тиск. Частіше він виникає в ранній стадії артеріальної гіпертензії, триває від декількох хвилин до кількох годин. В окремих осіб криз завершується значним виділенням сечі.

Гіпертонічний криз II порядку (гіпокінетичний) спостерігається при неправильному лікуванні або порушенні режиму у хворих на гіпертонічну хворобу II чи III сталії. Клінічна картина кризу розвивається поступово і триває від декількох годин до кількох днів і тижнів. Наростає інтенсивний біль голови, з'являються нудота, блювання, хитка хода, погіршуються слух і зір. Інколи бувають динамічні розлади мозкового кровообігу. Пульс напружений, значно підвищується діастолічний тиск (до 130-150 мм рт.ст., або 17,3-20 кПа). В кінці кризу в сечі виявляють білок, циліндри, еритроцити. На ЕКГ - поширення комплексу QRS, зниження сегменту ST, двофазний або від'ємний зубець Т у лівих грудних відведеннях. Ускладнення гіпертонічного кризу: серцева астма, пароксизми аритмії, інфаркт міокарда, геморагічний або ішемічний інсульт, раптова серцева смерть. Перша медична допомога

1. Хворому надати напівсидячого або сидячого положення з опущеними ногами.

2. Грілку до ніг, гірчичники на литкові м’язи.

3. Накладання джутів на нижні кінцівки на 30-40 хв. (перетискати тільки вени).

4. Викликати швидку допомогу.

22. Гостра серцева недостатність це швидко розвинулися пониження скорочувальної функції серця, унаслідок чого серце не може працювати в потрібному режимі.

Головним симптомом гострої лівошлуночкової недостатності можна назвати серцеву астму. Серцева астма — це напад несподівано наступаючою задишки яка переходить у ядуху. Приступ серцевої астми зазвичай настає під час сну, хворий прокидається від гострого почуття нестачі повітря та страху померти. Паралельно з цим виникає сильний кашель, задишка, обтяжене дихання змушує хворого сісти або встати. Шкірні покриви у захворілого спочатку бліді, а потім забарвлюються в синюватий колір. Може спостерігатися сухий кашель з відділенням незначної кількості харкотиння в якій спостерігається домішка крові. Виділення мокротиння може стає інтенсивніше, аж до сильної пінистої мокроти. Такий стан може бути небезпечно формуванням набряку легені. Існує і правошлуночкова гостра недостатність головним симптомами якої є набряки на кінцівках. При горизонтальному розташуванні захворілого набряки видно також на спині або боці. У захворілого збільшується серцебиття, на шиї стають видні набряклі вени. Виникають больові відчуття в правому підребер’ї

Причинами гострої серцевої недостатності може стати:

• гіпертонічна хвороба, аортальні вади серця, інфаркт міокарда, міокардит, аневризма лівого шлуночка.

Невідкладна допомога при серцевій астмі. 1. Необхідне положення ортопноє, яке хворий, як правило, прагне зайняти: це сприяє обмеженню притоку крові до серця, розвантаженню малого кола кровообігу і зниженню тиску крові в капілярах легень.

2. Постійна інгаляція кисню (10-15 л/хв.) краще через носові катетери. З метою гасіння білкової піни і покращення прохідності дихальних шляхів кисень пропускають через спирт 40-96% концентрації або 10% розчин антифомснпану.

3. Накладання турнікетів (джгутів) на нижні кінцівки забезпечує депонування в них до 1-1,5 л крові, що зменшує приток крові до серця. Важливо пам'ятати, що сила, з якою пов'язка тисне на кінцівку, повинна бути достатньою для припинення венозного відтоку, але не заважати притоку крові по артеріях. Турнікети не рекомендується залиш. більше год.

23. Гостра судинна недостатність, або Колапс — загрозливий для життя людини стан, що характеризується падінням кров'яного тиску та погіршенням кровопостачання життєво важливих органів. Проявляється різкою слабкістю, загостреними рисами обличчя, блідістю, похолоданням кінцівок. Виникає при інфекційних хворобах, отруєннях, великій крововтраті, передозуванні та ін.

Непритомність Спостерігається у практично здорових людей після тривалого перебування у душному приміщенні, при вигляді крові, перевтомі, а також після крововтрати та при захворюваннях серцево-судинної системи. У розвитку обморока важливу роль грає порушення нервово-рефлекторної регуляції серцево-судинної системи з недостатністю кровопостачання. Обморок проявлюється раптовою слабкістю, відчуттям нудоти, запаморочення, потемнінням у очах та швидкою втратою свідомості. Пульс слабо наповнений, АТ низький, хворий блідий. М'язи розслаблені, судом не буває. Цей стан триває декілька хвилин, проходить самостійно. Невідкладна допомога і лікування при непритомності:Під час нападу додати пацієнтові горизонтальне положення, зняти галстук, ослабити тугий комірець, пояс, забезпечити доступ свіжого повітря. Рефлекторно впливати на дихальний і серцево-судинний центри (вдихання пари 10% розчину нашатирного спирту: обличчя і груди обприскати холодною водою; провести точковий масаж рефлексогенних зон в точках жэнь-гжун (на 1/3 відстані між підставою перегородки носа і червоної облямівки верхньої губи), чэн-цзянь (в центрі поглиблення підборіддя), хэгу (на зовнішній поверхні кисті в області кута, створюючого між великим і вказівним пальцями. При затяжному перебігу непритомності ввести 10% розчин кофеін-бензоната натрію - 1 мл п/к. Якщо немає ефекту, то вводиться 5% розчин ефедрину - 1 мл п/к або мезатона 1% - 1 мл п/к, а в разі брадикардії атропіну сульфат 0,1% - 0,5 1 мл 1 п/к. При виході з непритомного стану забезпечити прохідність дихальних шляхів, потім спокій, оксигенотерапія, гарячий чай.

24. Шлунково-кишкова кровотеча (ШКК) — стан, що характеризується кровотечею в просвіт шлунка або кишківника.

Спостерігається з розширених вен стравоходу, при виразках шлунку та дванадцятипалої кишки, тріщинах та геморої прямої кишки, злоякісних пухлинах, черевному тифі, туберкульозі та інших захворюваннях шлунково-кишкового тракту.Найрозповсюдженішою причиною кровотеч ШКТ є виразкова хвороба. Клініка: При виразці шлунку та дванадцятипалої кишки іноді бувають профузні кровотечі, коли змінена, або не змінена кров виявляється при блюванні (т.з. вміст за типом «кавової гущини») — гематомезіс, також буває випорожнення перетравленої крові — дьогтеподібний рідкий кал (мелена). Але частіше спостерігається незначна прихована кровотеча, при якій кров виявляється тільки при мікроскопічному дослідженні калових мас (реакція Грегерсона, на сьогоднішній день цікава, як етап історії), або макроскопічно — кал дуже темний або чорний. Прихована кровотеча також проявляється явищами недокрів'я: загальна слабкість, запаморочення, блідість шкірних покривів, сильна спрага, ослаблені та часті пульс, дихання, падіння АТ, у тяжких випадках — різні види втрати свідомості (запаморочення, колапс та інш.), шок.При розширених венах стравоходу (синдром портальної гіпертензії) — блювання свіжою кровю (яскраво-червона). Додатково визначаються синдроми та симптоми захворювання печінки.

Невідкладна допомога: - Хворому призначається строгий постільний режим, забороняється прийом води і їжі, на живіт рекомендується покласти міхур з льодом: необхідно знати, що судинозвужувального ефекту міхур з льодом не дає, але надає дисциплінуючий вплив на хворого.

25. Перша медична допомога при нирковій кольці. Ниркова колька є одним із проявів нирково-кам'яній хворобі і викликається рухом каменів, що утворилися в нирковій балії і обмеженням їх в різних відділах сечоводу. Ознаки. Гострі, нестерпні болі в правій або лівій половині попереку, які поширюються в пахову область, статеві органи і стегно на відповідній стороні. Сечовипускання прискорене і хворобливе. Може бути нудота і блювота. Перша медична допомога. Викликати «швидку допомогу». Можна прикласти теплу грілку до попереку. До приїзду лікаря ліки не приймати.

26. Виразкова хвороба – це хронічне захворювання з циклічним перебігом і схильністю до прогресування, яке характеризується утворенням дефекту в слизовій оболонці шлунка, чи дванадцятипалої кишки внаслідок зниження її захисних властивостей або підвищення агресивності шлункового вмісту.

ЧИННИКИ Helicobacter pylori (виявляють майже у 100% хворих з виразковим ураженням 12-палої кишки і у 50-70% хворих з виразковою хворобою шлунка) – спіралеподібні бактерії здатні проникати під захисний шар слизу і пошкоджувати епітеліоцити шлунка і 12-ти палої кишки, викликаючи запальний процес в слизовій оболонці.

СПРИЯЮЧІ ЧИННИКИ:

порушення режиму харчування; вживання їжі досить низької чи досить високої температури; механічний чинник (травма живота); нервово психічний чинник (стреси, емоційні напруження); конституційний чинник (виразкова хвороба шлунка трапляється у осіб астенічної конституції, а дванадцятипалої кишки – гіперстенічної); стан ендокринної системи (під час вагітності перебіг виразкової хвороби легший, а у клімактеричному періоді – перебіг надзвичайно тяжкий); спадковий чинник.