Метод аналогії

Метод аналогії - один з методів наукового пізнання, коли з схожості ряду ознак - робиться висновок про схожість інших ознак і явищ. Спільно з методом моделювання цей метод використовується у розвідувальній та інформаційно-аналітичній діяльності. Роздивимося приклад, який доводить користь метода аналогії: «Офіцери інформації вивчали питання про випуск певної продукції в одній іноземній державі. Наявні відомості носили такий уривчатий характер, що на їх основі було важко або навіть не можливо скласти яке-небудь певне уявлення.

Зіткнувшися з серйозним браком фактичних даних і прагнучи систематизувати і осмислити наявні уривчаті відомості, офіцери інформації застосували метод «аналогії». Вони почали з побудови робочої гіпотези про те, що за відсутності даних, що говорять про протилежне, проблеми, з якими «К» стикається, і шляхи їх рішення, ймовірно, завжди близькі до відповідних проблем і шляхів їх рішення в США. Якщо взяти до уваги, що йшлося про виробництво певних видів продукції, то така гіпотеза повинна була якоюсь мірою бути правильною. Основи фізики, металургії, інженерної справи одні і ті ж у всіх країнах світу.

В даному випадку метод аналогії ставить офіцерів інформації перед необхідністю докладно вивчати програму науково-дослідної роботи, пов'язаної з випуском даних видів продукції, що проводиться в США. Вони взнали, які успіхи досягнуті Америкою в цій області, які проблеми залишилися невирішеними, в якому напрямі розвивається робота. Ці відомості дозволяють їм глибоко з'ясувати всі питання, пов'язані з випуском продукції, якою цікавиться розвідка. Офіцерам інформації легше уявити собі проблеми, з якими стикається «К», якщо вони знають, яка робота в цій області проводиться в США.

Потім наявні уривчаті відомості про всю науково-дослідну роботу в даній галузі промисловості «К» вивчаються в світлі отриманих повних даних про відповідну роботу, що проводиться в США.

Таким чином, хоча проведене дослідження безпосередньо не зачіпало методів добування відомостей на місці, воно дозволило дати більш чіткі вказівки розвідникам, що працюють в цій області.

Даний приклад показує, що користь, яку приносить метод аналогії, полягає хоча б в тому, що ми приступаємо до роботи над завданням, володіючи значними знаннями в даній області, а саме ми знайомі з основами виробництва, досягненнями, труднощами і планами США в досліджуваній області. Як крайній приклад давайте візьмемо питання про запуск штучного супутника землі з людьми на борту. Навіть дуже мало знаючи про науково-дослідну роботу, що проводиться в «К» в цьому напрямі, ми могли б цілком безумовно припустити, що в 1957 році «К» не матиме в своєму розпорядженні такого «міжпланетного корабля». До такого висновку ми приходимо тому, що знаємо за досвідом США, які колосальні труднощі існують в даній області» (18).

Р.Зорге деякі свої висновки також робив використовуючи метод аналогії: «Знаючи, що Японія відчувала гострий брак всіх видів стратегічної сировини і одночасно, спостерігаючи за імпортом, можна було, виходячи з об'ємів виробництва усередині країни і імпорту, зробити точні прогнози щодо можливого об'єму кінцевої продукції. А маючи в своєму розпорядженні інформацію про масштаби застосування цих металів у виробництві озброєнь для сухопутних сил і військового флоту можна було скласти собі точну карту розвитку відповідного виду збройних сил.

На прикладі цієї військово-економічної проблеми можна бачити, наскільки добре Ріхард Зорге володів діалектичною методикою дослідження. Аналогічний підхід він використовував і при аналізі зовнішньоторговельних зв'язків Японії» (16, с.220).

Досить цікавою в пізнавальному плані щодо розвитку методів аналізу є книга начальника розвідувального бюро австрійського генерального штабу Макса Ронге. З цієї роботи ми можемо побачити в якому стані перебували наукові методи дослідження, які використовувалися на початку ХХ століття. Наступний приклад показує, як користуючись методом аналогії викривались російські агенти. «...Надмірно однакове спорядження агентів Батюшина також без сумніву шкодило відмінній в інших відношеннях розвідувальній службі. Всі, хто збирав відомості про фортеці отримували «армійський кишеньковий фотоапарат «Експо»...» (19, с.50).

Таким чином, розвідка, як і будь яка інша наукова діяльність, широко використовує усю сукупність загальнонаукових і теоретичних методів для досягнення поставлених цілей.

Складність та багатогранність цієї діяльності ми прослідкували на прикладі роботи відомих розвідників ХХ століття. Тільки особи, що мають високий рівень загальної та спеціальної підготовки, вміють на науковій основі аналізувати та оцінювати здобуті відомості, робити глибокі та обґрунтовані висновки, кваліфіковано розробляти інформаційні документи - зможуть принести користь своїй державі на терені розвідки.

5. Використання загальнофілософських методів пізнання у інформаційно - аналітичній діяльності

5.1. Історичний і логічний способи пізнання

Кожен конкретний предмет має свою історію. Історія — це вигадливе переплетення величезної маси подій: загальних і одиничних, необхідних і випадкових, головних і другорядних.

Історичні процеси вивчаються різними способами. Якщо у всіх подробицях, у всім різноманітті подій, це і є власне історичний спосіб дослідження. Інший спосіб припускає вивчення загального, повторюваного — це логічне пізнання історії.

Логічне є по своїй суті тієї ж історичне, але очищене від маси подробиць, випадків, несуттєвих деталей. За Ф.Енгельсом, логічне дослідження є «не що інше, як відображення історичного процесу в абстрактній і теоретично послідовній формі».

Історичний і логічний способи дослідження єдині, адже з їхньою допомогою вивчається той же самий предмет у його виникненні і розвитку.

Забуття одного з них і абсолютизування іншого може привести в серйозним помилкам у теорії і практиці. Ігнорування історичного способу веде до суб'єктивізму, безпредметному теоретизуванню, до логічних побудов, відірваним від реальності. Забуття ж логічного методу волоче представлення про реальність як накопиченні емпіричних фактів, позбавлених спільності, внутрішній зв'язку.

Історичний і логічний методи пізнання, узяті в їхній єдності, дозволяють зберігати і збільшувати форми і методи контррозвідки. Так, форми і методи роботи Контррозвідувального відділу (КРО) Державного Політичного Управління СРСР (ДПУ), зберігають свою актуальність і сьогодні. Наприклад, у класичних контрразвідувальних операціях КРО 20-х рр. ХХ ст. з великим успіхом застосовувався метод легендування. Його метою було створення в супротивника ілюзії існування на території СРСР могутніх підпільних антирадянських організацій, здатних у потрібний момент підтримати інтервенцію чи ззовні здійснити «вибух зсередини».

5.2. Абстрактне і конкретне

Ще одним способом дослідження предмета в його русі і розвитку, його внутрішніх зв'язків є сходження від абстрактного до конкретного.

Абстракція (з латин. відволікання) — це результат уявного відволікання від одних сторін (чорт, якостей) предмета і виділення інших, необхідних і важливих на даному етапі дослідження. У підсумку формується абстрактне поняття, що є важливою формою логічного пізнання.

На відміну від абстрактного, конкретне є результатом возз'єднання виділених у процесі абстрагування понять у щось єдине, цілісне. Конкретне виявляє собою об'єкт мислення, відбитий у єдності його компонентів, зв'язків і відносин.

Абстрактне і конкретне, як логічні категорії, мають свою основу в об'єктивній дійсності — єдність, цілісність предметів і явищ світу і наявність у них визначених компонентів, частин, сторін. При цьому пізнання предмета (наприклад, пізнання спеціальної мети розвідувальної діяльності супротивника) походить від найпростіших елементарних понять, що відтворюють ті чи інші частини, сторони предмета, до більш складних понять, що відтворюють об'єкт у всій його повноті і всесторонності.