Догляд за дитиною після гемотрансфузії

І. Місце проведення:

в дитячих стаціонарах, гематологічних відділеннях проводять для ліку­вання анемії, лейкопенії, тромбоцитопенії, гемофілії, гемотрансфузії крові та її компонентів: еритроцитарної, лейкоцитарної і тромбоцитарної маси, антигемофільної плазми, антигемофільного глобуліну, альбуміну тощо.

ІІ. Оснащення робочого місця:

1. Стерильний столик, на якому підготовлено: ватні кульки (20-25 шт.), пінцети (2-3 шт.), спирт 96° - 10 мл, одноразові шприци ємністю 10 мл або 20 мл, одноразова система для краплинного введення, стерильний лоток.

2. Флакон крові або флакони кровозамінників: плазми, альбуміну, еритро­цитарної або лейкоцитарної маси тощо

3. Лоток для використаних пінцетів.

4. Стерилізатори для промивання і замочування шприців у 5% розчині
хлораміну на одну годину.

5. Набір для визначення групи крові, проведення проб на сумісність.
ІІІ. Попередня підготовка до виконання навику:

Проводити переливання краще ранком після легкого сніданку. Частіше кров треба переливати внутрішньовенним, краплинним методом, при тривалій, комплексній трансфузійній терапії. Кров можна вводити в підключичну або зовнішню яремну вену, при термінальних станах кров вводять внутрішньоартеріально.

1. Підготовка хворої дитини до гемотрансфузії. Визначити групу крові, резус-фактор і записати дані в історію хвороби.

2. Оцінка крові перед трансфузією.

Враховувати цілість упаковки, її герметичність, строк зберігання, порушен­ня режиму зберігання крові, її паспортні дані. Краще переливати кров, яка має строк зберігання не більше 3-4 днів. При оцінці крові повинно бути три шари: червоний еритроцитів, тонкий сірий шар лейкоцитів і зверху прозора жовтувата плазма.

3. Контрольне визначення групи крові реціпієнта і донора по системі АВО.
Визначення групи крові хворого і групи крові з флакону за допомогою

стандартних сироваток проводить лікар безпосередньо перед трансфу­зією.

4. Визначення індивідуальної сумісності.

З вени набрати у пробірку 3-5 мл крові, потім кров центрифугують і дають відстоятися. Одну велику краплю сироватки нанести на тарілку. Поруч нанести краплю крові донора у співвідношенні 5:1-10:1, змішати скля­ною паличкою і чекати 5 хвилин, додати краплю фізіологічного розчину. Відсутність аглютинації вказує на групову сумісність крові донора і рец­іпієнта.

5. В термінових ситуаціях проводити визначення сумісності крові по резус-фактору. Підготувати кров реціпієнта, як при визначенні індивідуальної
сумісності.

Краплю сироватки нанести на чашку Петрі і додати в 5 раз меншу крап­лю крові донора, чашку закрити і поставити на водяну баню при темпе­ратурі 35-45°С на 10 хвилин. Відсутність аглютинації вказує на сумісність крові хворого і крові з флакону.

6. Підготовка одноразової системи для трансфузії крові із стандартного
флакона.

7. Підготовка рук медичного працівника (розділ 1, пункт 3).
IV. Основний етап виконання:

1. Переливання крові та її компонентів починати з проведення біологічної проби Ввести 15-20 мл крові внутрішньовенно струменево і припинити переливан­ня на 3 хвилини.

2. За цей час слідкувати за станом хворої дитини, підрахувати пульс, часто­ту дихання, оцінити колір шкіри.

3. При відсутності ознак несумісності, пробу повторити ще двічі і, якщо реакція відсутня, продовжити трансфузію крові краплинним методом. В перерві між вливаннями крові краплинно вводити фізіологічний розчин, щоб профілактувати тромбування голки.

4. Кров вводити повільно із швидкістю - 50-60 крапель на хвилину.

5. Проводити спостереження за хворим, щоб при перших ознаках усклад­нення зупинити трансфузію.

6. Припинити трансфузію, коли у флаконі залишається 20 мл крові.

7. Цю кров зберігати при температурі + 4°С 48 годин.

При розвиткові у хворого ускладнень ця кров використовується для з'ясо­вування причин їх виникнення.

8. Після завершення переливання крові в історії хвороби і спеціальному журналі для реєстрації переливання крові зробити запис, вказати дозу перелитої крові, її паспортні дані, результати проб на сумісність, на­явність або відсутність реакцій чи ускладнень.

9. Спостерігати за хворою дитиною після гемотрансфузії. Призначити

пост­ільний режим на 4 години. Щогодини хворому вимірювати температуру
тіла, артеріальний тиск, підраховувати пульс і частоту дихання, слідкува­ти за кольором шкіри, загальним станом.

10. На слідуючий день зробити дитині аналіз крові і сечі.

11. Якщо за 4 години після трансфузії крові температура тіла не підвищу­
валася, то реакції на переливання не було

БЛОК 13. “Догляд за дітьми при захворюваннях органів сечови­ділення”

Частіше захворювання сечовидільної системи починаються в ранньому ди­тячому віці. Серед них пієлонефрит, гломерулонефрит. Перебіг захворювань може бути гострим і хронічним. Велику роль у виникненні хронічного піеєло-нефриту мають вроджені вади розвитку сечовидільної системи. Несвоєчасне лікування захворювань сечовидільної системи призводить до хронічної нирко­вої недостатності. Гострі захворювання нирок, тяжкі отруєння, інтоксикації можуть ускладнюватися гострою нирковою недостатністю. Допомога при пато­логії сечовидільної системи дітям надається в соматичних стаціонарах, нефрологічних відділеннях, нефрологічних центрах.

Блок “Догляд за дітьми при захворюваннях органів сечовиділення” вклю­чає навички:

Номер п/п	Назва практичного навику	Рівень відповідаль­ності
А. Б. В. Г. Д Е. Ж. 3.	Збір сечі на загальний аналіз у дітей раннього віку. Визначення бактеріурії. Проведення проби за Нечипоренком, Амбурже, Адісом-Каковським. Проведення проби за Зимницьким. Визначення загального діурезу. Підрахунок випитої і виділеної рідини. Підготовка хворих дітей до рентгенологічного обстеження системи органів сечовиділення, УЗД. Надання допомоги при гострій нирковій недостатності

Оснащення блоку:

історії хвороби або листки призначення, пелюшки, склянки ємністю 200 мл, склянки ємністю 2 л або 3 л, герметичний поліетиленовий мішок, пробірки, розчин фурациліну 1:5*000-200 мл, стерильний столик з препаратами.

Схема написання алгоритму:

1. Місце проведення.

2. Оснащення робочого місця.

3. Попередня підготовка до виконання навику.

4. Основний етап виконання.